Що таке мотивація? Одразу і у категоричній формі поспішаю запевнити вас: мотивація – це насправді не що інше як суспільна вигадка, евфемізм, покликаний виправдати прокрастинацію, або ж бажання нічого не робити. Люди, які направду досягають успіху, нічого не знають про вправи на мотивацію, вони їм не потрібні. Натомість, людям, які багато і наполегливо надихають себе до роботи, заохочують і стимулюють самі себе, хвалячи за мінімальні досягнення, рідко вдається зберегти відчуття мотивованості надовго.
Направду на якомусь етапі поняття мотивації втрачає сенс –ти просто робиш те, що маєш робити, у тому місці, в якому маєш робити, і в найкращий спосіб, у який тільки можеш зробити. Тоді, розчиняючись у роботі, людина не задумується про щось інше, як про свій стан «тут і зараз», і, відповідно, й мотивація їй не потрібна – цеглини «Думка/Мрія» і «Дія» самі без зазору прилипають одна до одної.
Однак, цьому зазвичай передує дуже наполеглива робота над собою. Звісно, у кого було щасливе дитинство, мають трохи кращі вихідні умови, адже завдяки вищій самооцінці й оптимізму їм легше буде пройти шлях досягнень, але йти таки потрібно всім. Тож вирушаємо за внутрішньою мотивацією, аби потім вона стала для нас підсвідомою і допомогла жити, не розмірковуючи про доцільність, а відчуваючи всю повноту життя і маючи бажання робити те, що насправді варто.
Мотивація та самооцінка: Як вони поєднуються?
Саме люди з високою самооцінкою будуть високомотивованими й успішними у своїй діяльності. Якщо поспостерігати за такими людьми, то складається враження, наче всі блага самі сиплються з неба, а досягнення даються «самі собою». Звісно, це оманливе відчуття, бо ми в будь-якому разі не побачимо внутрішнього світу людини і складності ухвалених нею рішень. Але все її щасливе життя будуватиметься навколо високої (але не завищеної самооцінки). А вона виховується з дитинства. Проведіть над собою невелике дослідження: згадайте, які думки вас охоплюють, коли щось вдалося. Наприклад, ви довго не могли виконати якусь техніку в залі, чи знайти гідну вас роботу, чи виконати певне завдання. Яка ваша перша думка, коли врешті все вдалося? Можливо ось так:
- «Ну, нарешті, хоч щось вийшло» чи «Я завжди знав, що у мене все вийде!»;
- «Бачиш, ти навіть таке просте завдання тільки з десятої спроби можеш зробити» чи «Я молодець, так і мало бути».
Так само подумайте про власні невдачі – коли ще одна спроба завершується поразкою:
- «Я так і знав. Знову те саме» чи «Нічого, мені неодмінно ще все вдасться»;
- «Яке розчарування: робиш, робиш – і нічого не вдається!» чи «Ну, нічого, не вийшло цього разу, то вдасться наступного».
Коли у вас виникають думки першого штибу, то, на жаль, мушу застерегти, що у вас серйозні проблеми з вмінням домовлятися з собою («Отак завжди, знову в мене проблеми», – ймовірно, подумали ви)і ви часто стикатиметеся з станом, коли “нема мотивації”.
Якщо ж вам «пощастило» і вас опановують думки другого типу, то можу припустити: досягнення даються вам набагато легше.
До речі, якщо вас зацікавила детальніше практика формування позитивних думок та порівняння їх із критичними висловами, ви можете поцікавитись роботами відомого психолога Роберта Ділтса ось тут.
Оптимізм, віра у себе, глибинне внутрішнє переконання: «Все, за що я беруся, вдасться», – ось визначальні складові для мотивації. Вони закладаються у дуже ранньому віці: у погляді мами після розлитих фарб, у міміці тата як реакції на принесене зі школи «відмінно», загалом у словах батьків після того, як ви врешті склали пазл, і ще у сотнях і тисячах випадків нашого дитинства. То які дитячі історії вас наповнюють? Спільної радості за ваші успіхи чи постійне розчарування і підкреслення ваших невдач? Звісно, хочеться бути у категорії перших – пестунчиків долі, улюбленців Життя, однак не спішіть сумувати, коли зрозуміли, що вихідні умови у вас не найкращі. Є чимало прикладів, коли люди знаходили сили вірити у себе і ще й змогли надихати інших. Розпочати процес становлення власної самооцінки не пізно з будь-якого віку. І раніше чи пізніше це таки доведеться зробити, адже саме на ній можна вибудувати власну нестримну і дієву мотивацію.
Сподобалося відео? А ще детальніше про самооцінку, самоцінність та любов до себе ми говоримо на курсі «Розвиток навичок самолідерства».
3 способи мотивувати себе до конкретних дій
На блозі ми вже публікували дієві способи самомотивації – «Як почати щось робити?»
А ще пропоную декілька способів вироблення високої самооцінки:
- Щодня звертайте увагу на власні позитивні риси:
вдалося вам зробити те, що довго відкладали, – відзначте у себе непересічну наполегливість;
просто провели чудовий день із близькими – відзначте внутрішню гармонію;
зробили якийсь стратегічний вчинок – похваліть себе.
Бажано навіть на папері – виписуйте свій щоденник успіху, тобто вчинки і дії, які вас зробили кращими, свої добрі думки і реалізовані ідеї, власні приємні переживання і щирі позитивні емоції. - Надихайте себе і частіше кажіть собі позитивні афірмації:
«Я у тебе вірю»;
«Тобі все вдасться»;
«Що б ти не робив/ла – ти зможеш»;
«Хто як не ти? Коли як не зараз?».
Кажіть собі те саме, що сказали б коханій людині чи найкращому другу, коли б вона чи він переживали з приводу якихось особистісних причин. Ми деколи до інших набагато добріші, аніж до самих себе, а це підриває нашу самооцінку. Будьте добрими батьками, вчителями і наставниками, для самих себе і тоді для інших теж будете яскравим світлом у житті. - Припиніть засуджувати, критикувати і бути невдоволеними діями інших. Можливо, це не одразу очевидно, але навіть мінімальна зневага до інших породжує негативні думки щодо себе. Позбування негативного ставлення до інших привносить у ваше життя радість, яка є супутником високої самооцінки. Стримуйте думки незадоволеності, бо вони перший крадій успіху.
Можу навіть узагальнити: якщо ви хочете знати, чому людина не досягла чогось у своєму житті, то можете бути певними – це тому, що вона дуже часто проявляла невдоволення. Хто розуміє інших людей як власні проекції, ніколи не обурюватиметься їхніми вчинками, а лише працюватиме над собою.
Мистецтво мотивації: Як знайти свою внутрішню мотивацію до дій
У нашому житті досить міцно вкорінено слово «мотивація», але ми рідко коли задумуємося, що воно означає саме для нас. Тільки коли людина дуже уважно концентрується на власних станах і на різного роду відчуттях, вона отримує шанс краще пізнати себе, а отже, і навчитися володіти своєю мотивацією. Поспостерігайте за собою: коли у вас виникають проблеми з мотивацією? Можливо, тоді, коли все надто добре, можливо, коли ви ситі, або, навпаки, голодні, коли знаєте, що попереду дуже багато усіляких справ ще потрібно зробити, які і так не встигнеться зробити, або, навпаки, настільки мало всього до роботи, що отримуєте від себе внутрішній дозвіл на байдикування.
Зазвичай саме в екстремальних станах, коли все дуже добре або дуже погано, людині важко справлятися з собою і робити те, що в інших умовах було б елементарне до виконання. Відповідно, завдання почне зводитися до того, щоб не впадати у крайнощі і підтримувати маятник внутрішньої рівноваги на мінімальних коливаннях. Саме спостереження за собою дає можливість краще пізнати самого/у себе і, як наслідок, легше справлятися з ситуаціями, в яких «мотивація до дії» ніяк не з’являється (пасивний підхід), тобто в яких ми її недостатньо кличемо (проактивна позиція).
Я вірю в те, що кожна людина здатна прожити своє життя як переможець:
- досягаючи власних цілей;
- насолоджуючись кожною миттю пережитого;
- створюючи цінності у житті інших людей.
Було б бажання, а все решта буде! Вірю також, що всі люди навколо особливі й неповторні, а ще дуже класні й цікаві!
Деколи так і хочеться крикнути «люди-и-и, які ж ви класні-і-і!!!»
Вірю, що всі ми досягаємо, просто кожен у чомусь своєму. Звісно, ми не граємо в ті ігри, де у нас немає шансів перемогти, тому доводиться вибирати між тим, щоб конкурувати з іншими, або тим, щоб створювати своє. І у цьому світі присутнє таке різноманіття, що кожен охочий може вибрати власний шлях і власну долю на безмежному полі Життя.
