В основі змін лежать наші дії, за які ми готові особисто нести відповідальність. Тобто не розмірковування: правильно чи неправильно, варто чи ні, а особистий вибір – я зроблю це рішення правильним!
Щоденний вибір
Людина, вибираючи, щодня часто витрачає годину, а то і дві: вибирає, у що одягнутися, що приготувати на сніданок, думає про те, варто чи не варто телефонувати клієнту, а потім вибирає, коли саме варто, приймає рішення у бізнесі, де провести відпустку, який краще соус взяти на недільну забаву, ну і звісно, здійснює «моральний вибір» – тобто думає про те, що про неї подумають чи скажуть інші.
Напевне, наші пращури довго виробляли у собі рису не помилятися, адже ціна помилки у первісному суспільстві могла вартувати життя: нападати чи ні на звіра, їсти чи ні червоний грибочок. Той, хто робив «правильний» вибір, еволюційно ішов далі. Раніше цими рішеннями
керували інстинкти, потім частину рішень «делегували» емоціям і, можливо, за наступний мільйон років людина навчиться приймати логічні рішення. А поки усі люди ірраціональні та емоційні.
Приймаючи рішення, «людина звертається» до емоцій і до попереднього досвіду – пам’яті, якщо емоції очікуються позитивні, а попередній досвід не мав летальних наслідків, то отримуємо позитивне рішення, якщо ні – відмову в дії. У людей, в яких пошкоджено центри мозку, які керують емоціями, можуть бути суттєві проблеми з вибором: вони можуть пів дня обирати, яку ж сорочку одягти чи купити.
Якщо ви дійсно цінуєте свій час, зробіть його ще ефективнішим з допомогою онлайн-курсу «Тайм-менеджмент: навчись встигати все!»
Емоції у прийнятті рішень
Подразником може бути будь-що: від апетитного тістечка на вітрині магазину до людини, яка нам дуже сподобалась, і ми у якусь мить вирішуємо прожити з нею все життя. Далі йде перевірка емоцій: тобто а чи справді я «хочу» (так, я хочу це тістечко) і наскільки сильно (ням-ням, дуже сильно). Далі підсвідоме обмірковування емоцій і «приміряння» – чи комфортно мені буде з тим відчуттям (о, так, звісно!). Потім аналіз реакції – перевірка, чи не суперечитиме таке моє рішення попереднім рішенням (я ж казав, що обмежу себе у солодкому!!!). Як відповідь, йде емоція на аналіз (ех… так завжди), паралельно йде запит до досвіду (я і минулого тижня так казав, але з’їв і нічого поганого мені не сталося) і нарешті відбувається якась дія (загорніть мені це тістечко).
Ясна річ, що це спрощений варіант усіх процесів у нашому мозку, поки наш язик назовні видасть слова «так» або «ні», «буду» або «не буду», «давай спробуємо!» або «йди геть!». І кількість тих імпульсів та сигналів у мозку навіть щодо такого дріб’язкового питання неймовірно велика. Та механізм завжди однаковий: для того, щоб прийняти рішення, нам потрібне «схвалення» від емоцій. Або, іншими словами, – внутрішнє «ХОЧУ!». Таки так, кожне Мушу і Треба насправді обслуговує інтереси Хочу, і що швидше ми навчимось працювати зі своїм Хочу, то простіше нам буде вирішувати.
Навчіть себе хотіти тоді, коли не хочеться, і не хотіти тоді, коли хочеться, і ви повернете себе собі. В чомусь – це робота з настроєм, в чомусь – це вміння брати відповідальність за свій вибір і в будь-якому випадку – це довгий процес самоусвідомлення і пошуку себе (у собі). Пройти цей шлях можна через мовчанку, медитацію чи молитву, займаючись спортом, в дорозі чи завдяки ритуалам, які з часом стають наповненими сенсом. Головне йти – постійно і щоденно діяти, повертаючи свій «душевний стан» у своє володіння, а також беручи відповідальність за все, що відбувається у житті.
Час на рішення
Якість нашого життя взагалі залежить від кількості виборів, які ми робимо щоденно. Що більше рішень за день ми готові згенерувати, то більше ресурсу отримуємо від Всесвіту. Уявіть собі президента країни чи бодай якоїсь бізнес-корпорації: скільки рішень потрібно прийняти щоденно? У побуті теж варто збільшувати кількість рішень, зменшуючи час на вибір. Запам’ятайте – ваші досягнення залежать від кількості прийнятих рішень (бо це відповідальність), а не просто думок (бо це сумніви і провина).
В умовах сумніву «діяти чи не діяти» завжди будьте на боці дії. І це однаково стосується і приготування яєчні, й одруження. Перше – на коротку мить, а друге – на все життя, однак в обидвох випадках все вирішує наш спосіб мислення і попередньо сформовані звички. Якщо людина вміє брати на себе відповідальність за прийняте рішення, то вона не може помилитись, а якщо не вміє, то навіть «правильне рішення» з часом стане хибним.
Більше цікавого про час читайте у статтях теми «Як зникає час».
Як відрізнити ефективний час від згаяного? Теж завдяки кількості прийнятих рішень. Бо не достатньо сказати «я думав», адже всі ми щось колись та й «думаємо», а в тому, що «я прийняв рішення». Тобто взяв відповідальність за свій вибір, приготувався до дії. Тож не думайте – вирішуйте! Наприклад, ви їдете громадським транспортом: «До зупинки номер N я прийму рішення з такого-то питання: з ким співпрацювати, яку рекламу замовляти, куди їхати відпочивати чи на який факультет подати документи». Це і своєрідний дедлайн, і наука прийняття відповідальних рішень.
А ще людина довго вибирає тільки тоді, коли має на це час. Той, хто заходить у супермаркет за 5 хв. до його закриття, закупить те саме, що і той, хто прийде повагом посеред дня, але у п’ять разів швидше. Як я уже писав у книзі «Створюй!»: рішення ми знаходимо тільки тоді, коли наша жадібність урівноважується зі страхом! Відчуваючи надмірний потенціал і наявність часу, людина залишається бездіяльною і в результаті не матиме важливих здобутків.
Ми є у соцмережах Інстаграм, Фейсбук, Ютуб. Оберіть, де вам краще з нами зустрітися!
Або ж навпаки – чому люди стільки уваги і часу приділяють виборові автомобіля, облаштуванню житла чи пошуку місця відпочинку? Бо переоцінюють вплив свого вибору на подальше життя. Думають, що авто вони більше не купуватимуть, помешкання не облаштовуватимуть і на той курорт не поїдуть. А ви, як успішні люди, живіть по-іншому: одне авто хай буде на пару років, а далі можна дозволити купити собі інше; ця квартира – тимчасова база на шляху до Берліна чи Нью-Йорка і так далі. Отже, людина вивільняє купу енергії на роботу, пов’язану із творенням, а не із споживанням, тож справді отримує можливість їздити, куди заманеться і жити у власних квартирах у різних куточках світу.
Скільки часу вам треба, щоб вирішити розбити яйце? От коли, вам саме стільки часу буде потрібно, щоб вирішити – започатковувати бізнес чи одружуватись з коханою людиною, то можете вважати себе ефективними.
Найбільше часу людина витрачає на прийняття рішень. Про це і більше дивіться у відео-ролику:
Проблема вибору
А що таке проблема загалом і проблема вибору зокрема? Це те, що зараз для нас найважливіше. Якщо ми сконцентруємося на пальці, який болить, то він для нас стане центром Всесвіту; якщо на тому, що не встигаємо кудись, то всі барви світу зникнуть. Відповідно: думайте про глобальне, і дріб’язкові рішення ви прийматимете з легкістю. Навіть проблеми вас не чіпатимуть. Бо якщо людина скаржиться на інших чи на обставини – отже, в неї просто дуже вузьке коло проблем і її рішення ні на що не впливають. Тож вибачайте кривди і минулі образи, відпускайте проблеми.
Окрім того, варто пам’ятати, що рішення, як і продукти харчування, мають свій термін придатності, і час від часу їх потрібно буде переглядати. От, наприклад: рішення про те, що від сьогодні я вставатиму о шостій годині. Звісно, ідеально – це вставати без будильника, але виробити у собі систему «раз і на все життя», прийняти рішення «назавжди» – безглуздя, тому варто бути готовим до того, що потрібно буде щось міняти. Щоранку вставати щораз по-іншому, насолоджуючись короткими острівцями стабільності, і не звикати до них ментально на довших відтинках часу. Це стосується будь-якої справи чи навіть корисної звички, яку ми у собі культивуємо.
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій».
Продовження читайте у другій частині статті.
