Початок теми – «Як правильно зробити вибір: частина 1».
Вагання у виборі
Вагання, сумнів, коливання внутрішнього маятника між стінками «варто» – «не варто» має бути до прийняття рішення. А коли рішення прийнято, Рубікон перейдено, залишається тільки діяти! Не бійтесь відповідальності: вона завжди легка і доступна, от тільки ми часто не наважуємось її взяти. Бо якщо вам важко, то, найімовірніше, ви живете в умовах провини, постійного морального вибору – бажання підлаштуватися під думку більшості або важливих вам людей.
Забудьте про те, що подумають про вас інші. Має значення, що думаєте про себе ви. Це ваше життя і вам його жити. Я зовсім не закликаю до егоїзму, а лише – до відповідальності: все, що ви робите – робіть не всупереч іншим чи щоб довести щось комусь, а заради власних цілей, не порушуючи при цьому особистого ментального простору інших людей.
А якщо ви справді не знаєте, яке рішення прийняти, то кидайте монетку. Довіртесь волі випадку і прийміть те рішення як своє власне. Пам’ятайте, що ми можемо змінити тільки те, що взяли до сфери особистої відповідальності – інакше ніяк. Поле змін необмежене, якщо не обмежений наш спосіб мислення.
Часто це виглядатиме як боротьба з перфекціонізмом – вихованим бажанням зробити все ідеально. Але будьте чесними зі собою: ідеально не вийде, вам вдасться все зробити тільки так, як ви робите в середньому і якщо багато робити і при цьому старатися, то поволі цей рівень повзтиме вгору. Концентруйтесь на постійності, а не на швидкості.
Вам напевно сподобається онлайн-курс «Ефективний керівник: курс який вивільнятиме 2 години Вашого часу щодня!»
Неефективна людина, яка плідно попрацювала цілий день, потім декілька днів відлежуватиметься і байдикуватиме, поки її рівень ефективності не дійде до поточної середньої позначки. Спокуса написати шедевр переростає у те, що взагалі нічого не робиться, хіба що медитація на білий аркуш. А для того ж таки шедевру необхідно писати. А що більше спроб, то більша майстерність.
Перестаньте шукати добре «за замовчуванням» – самі створіть собі добре – зрештою, окрім вас це нікому буде зробити.
Супер-відео з практичними порадами для прийняття рішень:
Поспіх у рішеннях
Однак є інша крайність вибору – метушня, поспіх: коли людина лише імітує ефективність, а насправді просто намагається втекти від себе у будь-яку діяльність. Крутиться, як білка у колесі, тільки від страху, що коли вона зупиниться, то весь Всесвіт завалиться. Це ж яке Его треба ховати за такою ІБД – Імітацією Бурхливої Діяльності. Гадаю, ви знаєте таких людей або й самі час від часу грішите намаганням встигнути зробити неможливе і втиснути у 24 години те, що туди не влазить.
Якщо ви часто поспішаєте і гадаєте, що ваша справа найважливіша («у мене ж бізнес, а оцей нероба просто плентається переді мною») або що ви вирішуєте справи державної ваги, поки інші займаються дурницями, то задумайтесь – кожна людина живе зі швидкістю одна секунда в секунду, кожна-кожнісінька людина з такою швидкістю йде до своєї смерті. А тепер увага, питання: невже ви поспішаєте найбільше? Чи, може, вам найбільше треба? Дії і досягнення марні, якщо людина не присутня «тут і зараз».
Люди часто поглядають на годинник і тим самим видають внутрішню метушню. Дивіться на годинник не для того, щоб взнати час, а тоді, коли це на щось впливає. Якщо ви і так не зможете пришвидшити зустріч або приїхати раніше, аніж розтягнеться затор, то для чого дивитись на годинник? Як казав один швейцарець про українців: «Ви завжди всюди поспішаєте і ніколи нікуди не встигаєте, а ми ніколи нікуди не поспішаємо і завжди всюди встигаємо». А йоги, наприклад, вважають, що життя людини визначається не кількістю прожитих років, а кількістю вдихів і видихів, відповідно основне завдання у тому, щоб дихати плавно і без поспіху – що менше зробиш вдихів, то на довшу кількість років їх вистарчить.
Поспішайте поволі. Встигайте жити. Досягайте свого, але при цьому не втрачайте з поля зору найважливіше.
Швидкість вибору
Тож, щоб остаточно заплутати вас у виборі між швидким прийняттям рішення і зайвим поспіхом, нагадаю – у своєму житті потрібно поспішати, бо завтра не буде! Точніше, воно, може, і буде, але матиме свої цілі плани, справи і завдання. І ваше – це тільки те, що встигнете зробити сьогодні. Зрештою, швидкість – це прояв повноцінного і насиченого життя. А ще у вас є цілих 168 годин на тиждень і треба встигнути за цей час щось створити.
Втім, з іншого боку, не рекомендую поспішати, бо у Всесвіту і так свої плани щодо вас і ще так не було, щоб якось та й не було – всі ми під Богом ходимо і одному йому відомо, як то все має бути. Безглуздо метушитись через обставини, які ми змінити не можемо. З ними краще просто змиритись, бо метушня нічого доброго не принесе – тільки позбавить нас часу і виснажить сили. А життя схоже на дорогу: з якою б швидкістю ми не їхали, все одно всі машини обігнати не можна, бо хтось виїде раніше за нас. Та й завершення у всіх завжди одне і те саме, тож навіщо пхатись поперед батька у пекло? І взагалі те, що можна зробити сьогодні, можна зробити і завтра, а на завтра нема сенсу відкладати те, що можна зробити післязавтра. Бо ж відомо – краще сім разів відміряти перед тим, як раз відрізати.
«Так, так, так …, – можливо, подумаєте ви, що це за калейдоскоп, – то що мені робити: поспішати чи ні???» Поспішати! Але не наввипередки з іншими, а лише зі собою. І не шукайте протиставлень, бо спішити (в сенсі метушні) і не спішити (в сенсі зволікати) – це одна й та сама неефективність.
Життя – хода канатом над прірвою: не має значення, чи людина зірветься з лівого боку, чи з правого, тому наше завдання полягає лише в тому, щоб зберігати серединний шлях, поволі збільшуючи зручну для себе швидкість! Бути швидким у прийнятті рішень, але не метушливим; не думати, а приймати рішення і брати за них особисту відповідальність; не відпочивати, а працювати правильно. Постійно усвідомлювати, що жодне рішення саме собою не є ані правильним, ані неправильним, а лише ми самі робимо його таким. Тож для чого вагатися – краще просто діяти! Але при цьому не метушитися – вірити, що все буде, як належить.
Стратегія прийняття рішень
Отже, підсумуймо – для того, щоб бути успішною людиною і досягати більшого, варто:
1. Брати повну 100% відповідальність за прийняте рішення («Це моє життя, і я вирішив, що так буде правильно, якщо й помилюсь, то просто зроблю висновки і піду далі».
2. Не зважати на те, що подумають інші – це зайві трати енергії. Думки іншої людини – це сфера її компетенції, її ментальна юрисдикція, нехай сама вирішує до чого і як їй ставитись.
3. Пам’ятати, що «моральний вибір» – це хронофаг. Якщо ви направду добре ставитесь до іншої людини, то жодні ваші дії їй не завадять, а якщо погано, то жодні добрі вчинки не допоможуть.
4. Знати, що перша думка є найкраща – вона підсвідома, а отже, наш «мозок-комп’ютер» видає на-гора рішення, до якого варто дослухатись.
5. Вміти переконцентровувати увагу – найкращі думки з’являються тоді, коли ми відволікаємось – займаємось фізичною активністю, після сну (ранок за вечір мудріший), або у дорозі.
6. Розуміти, що від вашого рішення нічого не залежить, тож навіщо стільки вагатися, а окрім того, пам’ятати, що все можна змінити.
7. Жити так, наче від кожного вашого рішення залежить доля людства. Такий собі дзен-підхід до життя. Відповідальний, та не метушливий.
Беріть повну 100% відповідальність за своє життя! Швидко приймайте рішення, довіряйте їм і робіть їх правильними!
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій».
Слідкуйте за автором блогу Романом у соціальних мережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук та Ютуб.
