У рамках експерименту рекомендую подумати над запитанням, відповідь на яке стане перевіркою, наскільки якісно ви проживаєте своє життя і яким ефективним при цьому є ваше планування. Отже: Якщо б вам сьогодні подзвонив Біл Ґейтс (Джордж Сорос, британська королева, тобто хтось дуже знаменитий, можливо, ваш кумир) і попросив про зустріч сьогодні о 18:30, а у вас на цей час запланована прогулянка з коханою людиною, написання якогось довготермінового проекту або тренінг з чогось, – то чи погодились би ви одразу змінити свої плани заради такого видатного гостя?
ВАШЕ життя
Якщо відповідь на попереднє запитання «Так», то мушу вас розчарувати – проживаєте не своє життя. Очікуєте на те, що хтось зробить його барвистішим, замість того, щоб зробити це самому. Саме тому біли ґейтси і не дзвонять – тому що ви готові з будь-якої причини кинути всю свою роботу і піти на зустріч з ними! А це у свою чергу означає, що глибинно ви не цінуєте свого часу і ваш план надто залежний від цілей і думок інших людей.
Бо ж легко перекласти відповідальність за своє життя на інших – начальник сказав, така в мене робота, клієнт не зробив …, а от взяти-і-зробити собі комфортно у своєму житті докластися до внутрішнього комфорту у житті – вимагає чимало зусиль і віри у результат, а також взятої на себе відповідальності.
Пам’ятайте: якщо ви плануватимете і цінуватимете свій час – то він у вас обов’язково з’явиться.
Люди бояться боротися за свій час, а отже, і не мають його, бо насправді не знають, чим його будуть заповнювати, коли він у них буде. Хто хоча б раз став на шлях «у мене немає часу» чи «плануй – не плануй – все одно це нічого не дасть», майже ніколи з нього більше не зійде. Той все шукатиме пояснення, щоб відмовитись від нових можливостей і заперечити власну спроможність самому впливати на своє життя.
Пам’ятайте, що у вас завжди є час, адже це ваше життя! І ніхто його за вас не проживе. Мати час і бути наповненим ним – це не більше, аніж наша добра культивована звичка. Так, тільки від вас залежить те, як пройде цей день – це спосіб мислення успішних людей і що швидше ви почнете культивувати його у себе, то краще.
Не знаєте, з чого почати зміни? Перегляньте відео і долучіться то нашого Ютуб-каналу:
Тренування тайм-менеджменту
Багато кого стримує відсутність швидких результатів після того, як вже почали процес планування: бо, здається, що, мовляв, усе роблю правильно, а здобутків не побільшало, одні розчарування, що не встигаю зробити все заплановане. Нічого страшного, будьте терплячі до себе. Завдання все одно ніколи не скінчаться, а звичку планувати потрібно застосовувати декілька років, щоб це стало частиною вашої натури, – подальші результати того вартуватимуть.
На початках, після першого тижня планування з’являється така собі крепатура тайм-менеджменту – коли хочеться все кинути, бо стає дедалі важче і важче. Однак, наче добрий спортсмен, цей час треба прожити і продовжувати займатись тренуваннями – й обов’язково буде такий час, коли стане легше.
Треба лише позбутись ілюзії очікувань, що буде простіше за місяць-другий, а тим паче за тиждень-два активного планування. Бажання повирішувати всі справи, які накопичувались роками, без відповідних навичок – це самообман.
На перших порах – це наче гра у Tetris: кубики (справи, завдання, робота) постійно падатимуть, і їх потрібно буде лише вдало інтегрувати у свою поточну схему. До того ж, що вищий рівень, то більше їх буде і падатимуть вони із щораз більшою швидкістю. Втім, якщо вибудувати правильну систему, то всі вони потраплятимуть у заздалегідь заготовані (сплановані) вами місця. Та й варто навчитись отримувати задоволення від швидкості вирішення завдань, не очікуючи, що вони колись закінчаться.
Структура планування
На найнижчому рівні людина займається плануванням свого дня вранці – наприклад, прийшовши на роботу. Це вже непогано, але це лиш базовий варіант, набагато краще запланувати собі свій завтрашній день ще звечора. На вищому рівні планування перебуває той, хто заздалегідь планує собі весь тиждень, і просто-таки чудово, коли планування 60% часу відбувається на місяць наперед. Звісно, що ключові справи варто планувати за пів року-рік до того.
Пам’ятайте, що той, хто має сильні цілі і швидше планує, підлаштовує під себе час інших людей! Кожен із нас є сам для себе бізнесом, який потрібно організовувати, скеровувати і очолювати. І за структурою ваша корпорація, назва якої – у вашому паспорті, має бути схожа на суворо регламентовану бізнес-структуру, яка орієнтується на системну роботу і довготермінові результати, яка працює неспішно, але злагоджено і продуктивно. Для цього необхідне чітке планування, але разом і з ним – розуміння і відчуття, що все, чим ви зараз займаєтесь, не робить вас заручниками, адже ви будь-коли можете відмінити яку завгодно справу і поїхати собі відпочивати. Такий ефект досягається завдяки правильній системі планування, при якій всі процеси, якими ви займаєтесь, є довготерміновими – важливими, але неспішними.
Читайте попередні статті про створення плану: «Правила планування часу» й «Ефективне планування часу».
З іншого боку, хай яку класну структуру ви придумали і хай яким стратегічним було ваше планування, а все одно її треба буде з часом змінювати. Тож не прив’язуйтесь до своїх же планів надто жорстко.
А ще не думайте: «Коли ж завершаться усі справи?» – сьогодні типовий день і справ ставатиме щораз більше. Женіть від себе думку: «А коли я все оце завершу… то вже тоді …». Час – величина неподільна, і ви або звично радієте кожному його моментові, або живете в постійній ілюзії, що далі буде краще і що ця мить – не така вже й важлива, і її треба просто прожити.
Планувати чи жити
Ваша голова не має бути забита планами – для цього є щоденник. Насолоджуйтесь кожною миттю, будьте присутні (радійте співу пташок, апетитним тістечкам, дорозі за вікном автомобіля, теплому душеві і всьому іншому, що вас оточує), а не думайте, що треба буде от-от зробити. Дуже часто протиставляють поняття «планування» (точне визначення своєї діяльності на майбутнє) та присутності «тут і зараз» (насолоди теперішнім, тим, що є). Тож ті, що планують, з часом черствіють і перестають радіти, а другі хизуються своїми радощами, прожитим днем і при цьому їхнє життя минає без досягнень і здобутків.
Насправді планування і присутність у своєму житті треба навчитись поєднувати: ви знаєте, що робитимете завтра, післязавтра і навіть через рік, однак у цей момент часу присутні тільки у тій дії, яку виконуєте, ловите мить і радієте тому, що навколо вас.
Про вміння звільняти час – наш онлайн-курс «Ефективний керівник: курс який вивільнятиме 2 години вашого часу щодня!»
Багато хто намагається заперечити планування невідомістю майбутнього. А й справді – який сенс планувати завтра, якщо невідомо, чи воно настане. Ще кажуть: «Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани», особливо сильні аргументи мають люди, які втратили рідних чи друзів у молодому віці. Як на мене, варто лише вірити, що завтра таки настане, домовлятися із Всесвітом про те, щоб ваші плани були досягнуті, пояснюючи їх важливістю, а окрім того, займатись своїм служінням, тобто тією роботою, до якої відчуваєте покликання чи яку вибрали собі як життєве призначення.
Повторюсь: не протиставляйте планування і визначення цілей життю «тут і зараз», вірте у завтра, дійте відповідно до сьогоднішнього плану і будьте цілком присутні у тому, що робите.
Стратегія спізнення
Наостанок хочу написати ще декілька слів про пунктуальність і про спізнення, адже часто саме за вмінням приходити вчасно визначають вміння людини «давати собі раду» зі своїм часом. Втім, це не зовсім правильно, адже цілком можливо, що людина хай і пунктуальна (приходить вчасно), проте жодними здобутками, окрім того, похвалитись не може. Або, навпаки, людина завжди запізнюється, та попри це багато чого досягла, й інші ладні пробачати їй таку ваду завдяки цінності, яку вона генерує у їхньому житті.
Тож розгляньмо, що робити, коли ви запізнюєтесь:
1. Передзвоніть, вибачтеся і без зайвих пояснень повідомте, коли будете.
2. Краще перенесіть зустріч одразу, як тільки зрозуміли, що спізнитесь – якщо не встигаєте так, що втрачається сенс самої зустрічі.
3. Не картайте себе, якщо спізнюєтесь на кілька хвилин. Краще переведіть годинник на п’ять хвилин назад і насолоджуйтесь своїм «тут і зараз», але зробіть висновки на майбутнє.
4. Не хвилюйтесь, що вам дорікнуть за спізнення – сприйміть це як конструктивну критику.
5. Не переживайте, що вас не дочекаються, якщо ви спізнились на п’ять хвилин, – ваша зустріч просто буде на тих п’ять хвилин коротшою.
Долучайтеся до нас у соцмережах Інстаграм, Фейсбук, Ютуб. Ми постимо багато цікавої і свіжої інформації про час і не тільки.
З іншого боку, не вимагайте від людей бути пунктуальними чи дотримуватись розкладів: неважливо, чи йдеться про працівників колективу, чи про близьких людей. Вкладайте свою енергію у те, щоб збільшити власну цінність для них. Адже ваша пріоритетність у житті іншої людини визначається тією цінністю, яку ви можете для неї згенерувати. Створюйте для іншої людини більше радощів і користі (в особистому житті), хай вона отримує більше віддачі, генеруйте для неї більше доходів (у бізнесі). І ви побачите, що спізнення незабаром припиняться. Це складний шлях, однак у довготерміновій перспективі він дає найкращий результат.
Тож вертайте собі себе і свій час, пам’ятайте про свої пріоритети!
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій»
