Практика слова: частина 2

вправи оратора

Вправи-реакції на зворотній зв’язок

1. Посваріться на щось
Виберіть щось нейтральне для вас (не приємне і не бридке) і посваріться на це, залучіть максимум емоцій і пристрастей. Вправа дуже добре розвиває володіння собою і вміння не піддаватись соціальному тиску, особливо якщо виконуєте її перед публікою.

2. Конвеєр провокування
Бажано виконувати в групі від п’яти осіб. Одна людина стає за межею кола, кожен учасник по черзі підходить до неї і провокує якось невербально (зневажливий жест, різкий рух, кривляння, обурлива міміка) або вербально (образа, оцінка, неприємніслова). Завдання
абстрагуватись від сказаного і зовсім на нього не реагувати. Вчить мінімізувати чутливість і залежність від критичної думки іншого/-ої.

Читайте інші ефективні завдання для тренування як оратора у статті «Практика слова: частина 1».

3. Часті запитання
Вибираєте собі партнера або якийсь нематеріальний об’єкт і ставите йому запитання безперестанку. Задайте собі 20–30 запитань з різних сфер. Завдання саме в тому і полягає, щоб навчитись не переставати генерувати питання як з рогу достатку.

4. Запитання на запитання
Вправа для вироблення адекватної реакції на запитання. На запитання, які вам ставлять інші, ви не відповідаєте ствердними реченнями, а лише запитаннями. Чергуйте свої відповіді-запитання. Після простих запитань давайте складні, після зрозумілих – незрозумілі, після коротких – довгі і т. д.
– Привіт, як справи? – А чому ти питаєш? – А хіба не можна? – А ти не думав, що це може бути не важливо? – Що саме? – Тобто? – Хіба ти мене не зрозумів? – То як нам все-таки перейти до суті?…
Не обов’язково одразу переходити на критичні тони, завжди можна запустити настроєву хвильку, щоби то роздмухувати полум’я скандалу, то задувати його.

Більше про ораторські запитання перегляньте у відео:

5. Абсурд на запитання
Досить складна вправа. Полягає в тому, щоб не слухати запитання і відповідати геть безглуздими фразами. Ще раз напишу, що насправді це не так і просто, бо мозок після другого-третього разу чіплятиметься за питання і даватиме змістовні відповіді. Тим не менше, спробувати варто, бо вправа дає добрі навики відповіді на будь-яке запитання у своєму стилі.
— Як вас звати? — Два плюс чотирнадцять буде вісім. — Хто відкрив Америку? — Ви як два чоботи пара. — Чому пінгвіни не літають? — Закон Бойля-Маріотта не суперечить закону Гея-Люссака.

6. Запитання один – всім
Ви проявляєте ініціативу і запитуєте всіх колег щось швидко упродовж декількох хвилин. Запитання повинні вилітати як із пушки. Якщо немає з ким практикувати, розсадіть навколо всіх звіряток з дитинстваабо розставте предмети і запитуйтеїх. Схоже на божевілля, але хто сказав, що добрі оратори сповна розуму?

Загалом вам завжди у всьому допоможе онлайн-курс «Ораторське мистецтво». Перевірте!

7. Запитання всі – одному
А от для цієї вправи необхідні таки реальні люди. Вас «бомбардують» запитаннями, а ви відповідаєте швидко, та ще й знаходите можливість задати зворотне запитання у відповідь. Як і інші попередні вправи, виробляє володіння собою, вміння імпровізувати, не піддаватись нав’язаному ззовні темпові і ще нав’язувати свою думку іншим.

8. Конвеєр чорної риторики
Те саме, що «конвеєр провокування», тільки на вербальні образи ви реагуєте у стилі чорної риторики, почергово використовуючи всі описані у попередньому розділі прийоми. Можна відповідати системно – пункт за пунктом, можна просити, щоб вам, задаючи запитання/образу/звинувачення, одразу казали, в якому стилі давати відповідь.

9. «Ні» на все, «так» на все
Спробуйте на конвеєрі відповідати на все «ні», згодом на все «так», і даліаналізувати, які невербальні реакції могли видати, що вас щось «зачепило», або відповідь була дуже не чесна. Хочете виграти мільйон? – Ні. – Вас звати (так як звати)? – Ні. – Зараз зима? – Ні.
Допомагає відчувати і розуміти мінімальні зміни у зворотному зв’язку з іншими людьми. Це вправа з мого курсу «Теорія брехні».

запитання оратора

Об’єднуючі вправи для ораторів

1. Об’єднайте свою позицію з фразою учасника
Вам потрібно об’єднатися з будь-якою фразою, яку б не сказали інші. Наприклад, ваша ціль – донести, що необхідно вчити математику. Хтось каже:  Молоді дорогу! – Так молоді дорогу і всім вчити математику, бо без королеви наук королівство знань розпадеться! Як ви могли так припаркувати свій автомобіль? – Дякую. Я визнаю, що варто паркуватися правильно, і навіть більше того, потрібно вивчати математику, бо це показник загального рівня культури й освіченості.

2. Читання вголос промови відомих ораторів
Зараз інтернет рясніє найрізноманітнішими стенограмами виступів відомих ораторів сучасності і минувшини. Більшість з цих виступів мають не лише художню цінність, а й безперечну пізнавальну значимість для ораторів. Адже на таких прикладах можна розбирати
і розуміти прийоми і важливі нюанси успіху цих людей. А читаючи промови вголос перед публікою, ще й можна відчути настрій і енергетику автора. Читати можна по черзі різні уривки або самостійно весь текст.

Контактуйте з автором блогу Романом у соцмережах: Instagram, TikTok.

3. Розповідь під загальний шум і свист
Чудово, коли маєте команду однодумців, які допоможуть вам виступити на будь-яку тему, створюючи при цьому неймовірний гармидер і какофонію. Шум можна створювати розмовами, клацанням ручкою, відсуванням-засуваням стільців, голосним позіханням чи чиханням, тупанням ногами і ін. Це складно, але дуже корисно, бо дозволяє пропрацювати всі особливості ораторського виступу під тиском.

Завжди пам’ятайте про погляд під час спілкування. Перегляньте корисне Ютуб-відео про погляд:

4. Виступ на невідому, провокативну чи філософську тему
Ви виписуєте один одному на листку теми, і кожен, витягаючи свою тему, одразу розпочинає виступ. Теми можуть бути вузькоспеціалізовані зі значною кількістю слів іншомовного походження. Наприклад, «Сек’юритизація боргу транснаціональних корпорацій через емісію облігацій». Може також бути провокативна тема. Наприклад, щось щодо рівності прав чоловіків і жінок у країнах Близького Сходу. Можливо, навіть задати філософську тему на кшталт «Світло як прояв темряви». Вам важливо не бути експертом у отриманій темі, а саме виступати, імпровізуючи, але пам’ятаючи про структуру і основну ідею, яку хочете донести.

5. Модифіковані дебати
Попередню вправу можна виконувати, долучивши до обговорення інших людей, і таким чином перетворивши тему на дебати, в рамках яких можна:
— визначати і оголошувати цілі кожної із сторін або не оголошувати;
— давати час на підготовку або не давати його;
— залучати рівну кількість учасників групи (2 на 2, 5 на 5), чи не рівну (1 на 2, 2 на 5);
— долучати ведучого або обходитись без нього;
— ведучий має власну ціль чи ні;
— робота в шумі чи без шуму;
— з призначеними симпатиками у групі чи без них;
— з визначеним часом і регламентом або навмання;
— виступи сидячи або стоячи;
— виступи лицем до глядачів або спиною до них.

Читайте також про структуру виступу у статті: «Як готуватися до виступу».

Направду є безліч варіантів, як тренуватись виступати публічно, доводити свою думку, грамотно переконувати, непідкупно щиро говорити і т. д. Немає межі досконалості, можна лише свою межу постійно відсовувати вперед, а для цього потрібна наполегливість та істинне бажання вчитися. Я свідомий того, що зв’язок описаних вправ і справжнього мистецтва публічного виступу не завжди очевидний, але дозволяє відпрацювати саме важливі нюанси і розвинути різнобічні вміння.

Уривок з книги Романа Кушніра «Великий оратор».

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn