Діти та гроші: етапи формування поведінки

Діти та гроші етап формування

Пропоную перейти до засадничих проблем, які батьки несвідомо створюють своїм дітям. Класифікувати будемо їх за етапами фінансових відносин: формування, розподіл і використання. Потрібно відповісти дитині щодо того «звідки беруться
гроші?».

Етап формування ставлення до грошей

Це насправді геть не просто, як може здаватися на перший погляд, адже більшість батьків і самі не знають відповіді на це запитання, адже ніколи всерйоз не замислювались над ним. Відповідь дитині на таке питання дуже нагадує спроби відповісти на те, «звідки беруться діти?» – вигадувати не добре, бо малеча залишиться обманутою, говорити все, як є – теж наче не зовсім пасує. Але проблема полягає не тільки в цьому, а ще й у тому, що дехто досі всерйоз думає, що гроші беруться від керівника чи з банкомату, або навіть, що «заробляються на роботі» – віру в чарівників таки важко викорінити. Це те саме, що переконувати дітей, що їх знаходять у капусті або ж приносить лелека: гарно, та не чесно і, що найважливіше, не дієво, бо такі міркування не дають людині жодних переваг.

Заробляння грошей – це дуже відвертий та особистий процес, в якому таки треба докопатися до найменших деталей, якщо, звісно, ми хочемо стати майстрами цієї справи, а ще – якщо хочемо пояснити його іншим, особливо дітям. Зараз хочу наголосити на одному важливому аспекті, про який часто забувають: зароблені гроші – це результат нашої роботи над собою, наслідок вміння домовлятися з собою і приймати, сформоване вміння віддавати й дякувати. Фактично, ми всі самі собі видаємо зарплати. І неважливо, чи ми є при цьому приватними підприємцями, керівниками, фрілансерами чи найманими працівниками будь-якої галузі. Шеф, клієнт, банкомат чи держава лише передають нам те, що ми заслужили самі в себе, або, якщо вам так більше подобатиметься, то у Всесвіту. Ким би не була людина – вона сама собі господар і сама собі виплачує зарплату.

Рекомендуємо книгу “Фінансова грамотність для малюків. Перший крок до мільйона“.

Про що мовчать батьки своїм дітям про гроші?

  • Батьки ніколи не говорять про гроші;

Тема грошей – це тема табу. Коли дитина порушує питання грошей, вона наштовхується на такий глухий і непробивний мур нерозуміння, наче вона запитала щось непристойне. Часто до 8–9 років батьки навіть не намагаються допустити думки про те, що такі питання потрібно не просто обговорювати, а бодай порушувати поруч з дитиною, і так готувати її до дорослого життя, щоб потім їй не довелось вчитись у «вуличному університеті». Надміру оберігаючи своє чадо від начебто «псування грішми», батьки роблять свою дитину слабкою.

Рішення: не соромитись і не боятись говорити про гроші з дітьми, особливо, коли вони самі проявляють ініціативу.

Єдине, що час розмов про гроші не має займати 5 – максимум 10% загального часу спілкування. Інакше з вони пертворяться на тему No 1, що стане іншою, геть не найкращою крайністю.

Етап формування ставлення до грошей

Читайте ще “Ставлення дитини до грошей: що варто врахувати?

  • Дитині не створюють можливостей отримувати доходи регулярно;

Через те, що гроші надходять нерегулярно, наприклад, тільки на дні народження, іменини, Різдво, а останнім часом чув, що навіть на Миколая, дитина не отримає правильних причиново-наслідкових механізмів і починає думати, що гроші – то дефіцитний і скінчений ресурс, який або є, або його немає. Така дитина згодом буде легко погоджуватись на затримки у зарплаті чи навіть на те, що гроші в її житті будутьз’являтися випадково, спорадично, час від часу замість того, щоб сформувати постійний потік.

Не даючи змоги щодня отримувати дохід, не навчаючи дітей до щоденних можливостей реалізації своїх мрій, батьки виховують у них відчуття випадковості та несистемності заробітків у майбутньому, прив’язуючи реалізацію ідей до геть непов’язаних із ними дій чи часу.

Рішення: забезпечити дитині можливість заробляти регулярно, а не тільки по «великих святах».

  • Повторюють, наче мантру, фразу «немає грошей»;

Культивуючи міф про обмеженість ресурсів, батьки таким чином привчають її жити без грошей та, що найгірше, без пошуку можливостей їх отримати. Не знаю, чи є ще гірша фраза, яка б занапастила стільки фінансового майбуття дітей, як ця. Зазвичай батьки використовують її як відчіпного, мовляв, «відстань!». Якийсь час вона справді виглядає дієвою для батьків, які виграли трохи часу на буцімто зайвих поясненнях, але потім бумерангом отримають зацьковану і безініціативну дитину, яка або збайдужіє до грошей, або думатиме тільки про них.

Рішення: не можна приносити стратегію в жертву тактиці! Вчіть дитину концентруватися на рішенні, а не на проблемі, і намагайтеся пояснювати все дитині незалежно від її віку.

  • Дають гроші за те, що дитина не любить робити (для них, а не для неї);

Помий машину, прибери у хаті, помий посуд, піди до магазину – як часто батьки використовують дитину, наче найманого працівника і ще при цьому радіють, що залучають її до корисної роботи і начебто виховують уміння поводитись із грішми. Проте не розуміють, що у такий спосіб вони комусь готують ідеального підлеглого з простим і геть викривленим причиново-наслідковим зв’язком: щоб отримати гроші, потрібно зробити те, що тобі не подобається, виконати чуже прохання. Так і з’являються нещасні працівники, які за копійки роками працюють на ненависній роботі, виконуючи чужі вказівки, не звиклі отримувати ані насолоду від процесу, ані відчутний фінансовий зиск від результату.

Рішення: якщо ви платите дитині за щось, то поясніть, як їй важливо зробити це для себе, а не для вас. У жодному разі не платіть дитині за роботу, яку ви самі не хочете робити, – це щонайменше нечесно й безвідповідально. А якщо хочете культивувати любов до порядку чи готовність допомагати старшим, то не дійте через підкуп, а пояснюйте, пояснюйте і ще раз пояснюйте особисті переваги для дитини.

Це ще одна проблема, за якої у дитини не вироблятиметься адекватного розуміння, звідки беруться гроші, і вона буде вірити, що, аби щось отримати, можна нічого не робити. Мені часто скаржаться на бабусь і дідусів, які, приїжджаючи чи приходячи у гості, дають дитині гроші просто так, цим псуючи попередні напрацювання батьків. Звісно, я зазвичай їх заспокоюю тим, що добру батьківську модель не так вже й просто викорінити, і ложка дьогтю в бочці меду не така вже й страшна. Навіть більше, ті бабуся чи дідусь, які так роблять, собі ж і шкодять, бо дитина асоціюватиме їх прихід лише із грішми. Втім, з іншого боку дозволяти таку систему як норму – не варто.

Рішення: пояснюйте дитині, чому і за що вона отримує гроші: за те, що вчилася, за те, що допомогла, за те, що проявила ініціативу … – заохочуйте вчинки, котрі сприяють розвитку рис, які ви хочете змоделювати і які вже викладно вище.

Багаті теж плачуть і так само мають проблеми із вихованням фінансової грамотності у своїх дітей, незважаючи на напхом напханий гаманець із грішми. Просто проблеми дещо відрізняються. Хоча зазначу, що проблеми мають всі батьки, незалежно від заможності, які не вділяють своїм нащадкам достатньої кількості часу, а хочуть використовувати гроші чи дорогі покупки як відчіпного. Багатому батькові так само важко виховати сина, котрий стане багатшим від нього, як і бідному. За словами одного багатія, «зайвий мільйон – це вже достатньо для того, щоб зіпсувати життя дитині».

Запрошуємо на курс “Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого

  • «Не думай про гроші, в тебе все є»;

За такого підходу дитина живе як маленький марсіанин, який спустився на Землю: не розуміючи, що гроші не беруться ані з повітря, ані з батьківського гаманця. Дитина не фіксує причиново-наслідкового взаємозв’язку між власними витратами і цінністю створеного нею. Ясна річ, думати тільки про гроші – це вже занадто. Але розуміння того, звідки вони беруться, потребує тривалих пояснень і демонстрації власного прикладу. Якщо дитина має фінансово вигідні стартові умови, то їй варто їх сповна використати, навіть якщо й не для свого збагачення, то для того, щоб допомогти іншим – тим, хто самотужки допомогти собі не може.

Рішення: пояснюйте, пояснюйте і ще раз пояснюйте, що потрібно робити, аби стати реалізованою особистістю. Проводьте більше спільного часу і показуйте себе у дії, на роботі, з працівниками, з клієнтами, у державних установах і т.д.

  • Обговорення спадку при живих батьках;

Тема спадку – це тема табу. Як казав один мільйонер з народження: «До сорока років ми з сестрою не знали, що наші батьки – багатії, ми жили так, як інші люди, і вчились реалізовувати себе самі». Ділити шкуру живого ведмедя – це святотатство. У притчі про блудного сина описано саме такий випадок: дай мені те, що належить мені, – жахлива образа батька. Тобі не належить ще нічого, пройди свій шлях, створи і зароби своє! Коли діти ділять (це буде моя квартира, а це – твоя, це моя дача, а це – твоя, то мій завод, а це – твій), вони тим самим відмовляють собі у можливості перевершити батьків і напрацювати на власні досягнення.

Рішення: не порушуйте з дітьми тем, наче їм щось після вас залишиться, це робить їх слабкими – нехай вчаться здобувати і створювати себе самі. Особливо не варто маніпулювати цими темами старшим людям: «приходь до мене частіше і допомагай мені, а я натомість перепишу тобі квартиру/ хату/маєток/дачу». Це геть не сприяє виробленню у дитини жодних благородних чи відповідальних рис.

Про що мовчать батьки своїм дітям про гроші

Рекомендації батькам щодо їхніх дітей та грошей

  • Проводьте з дітьми більше часу;

Беріть їх до себе на роботу: так, до речі, формується найкращий спосіб довіри між батьками й дітьми – коли дитина знає, чим займаються батьки, коли вона бачить ставлення до батьків у колективі, зрештою, так буде простіше пояснити, куди вранці йде тато чи мама. Обговорюйте питання грошей, залучайте дитину до спільних рішень, консультуйтесь з нею чи ними, більше пояснюйте – тоді гроші не стануть культом, але тему висвітлите ви, а не вулиця, і дитина входитиме у доросле життя підготовленою, а отже, захищеною. Ніколи не нехтуйте можливістю пояснити дитині – тобто приділити достатньо часу, щоб вона щось зрозуміла. Незалежно від віку дитини – це вже рівноцінна вам особистість, а не домашній улюбленець, на якому можна самоутверджуватись.

  • Платіть дітям гроші за ту роботу, яку вони люблять робити і яку понаднормово роблять для себе!

У кожної дитини є якесь хобі, яке вона асоціює з собою: спорт, малювання, співи чи іноземна мова, або навіть колекціонування жуків чи конструювання літачків. Так от: доплачуйте дитині за понаднормові заняття, які вона з власної ініціативи вирішила відвідувати. Далеко не факт, що це стане справою її життя, та цим вона навчиться заробляти, докладаючи власних зусиль, проявляючи ініціативу і займаючись улюбленою діяльністю – все так само, як і у реальному житті.

Чому важливо платити саме за понаднормові заняття?

Та бо в іншому випадку може виникнути психологічний ефект надмотивації: якщо дитину преміювати за те, що вона любить робити, то рано чи пізно в неї виникне запитання – «мені за це платять, бо я люблю це робити, чи я люблю це робити, бо мені за це платять?». І у багатьох випадках когнітивний дисонанс підштовхнедитину до того, щоб відмовитись займатись улюбленою діяльністю.

Спостерігайте за нами у таких соцмережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук.

Роман Кушнір (уривок із книги Спосіб мислення, як багатство)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути ТОП відео Гроші та Діти:

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn