Основні уявлення щодо грошей у дитини формуються вже в ранньому віці, а тому не дивно, що багато батьків турбує питання, як говорити з дітьми про гроші. Хотілося б, щоб син чи донька не лише проявляли розуміння щодо “необхідних” покупок, але й виросли порадними, фінансово грамотними людьми. Наступні поради в цьому допоможуть.
Як у дітей формується ставлення до грошей?
Перш за все, пам’ятайте, що направду вчать не слова, а вчинки і ваш власний приклад. Те, з яким бажанням і заради чого батьки йдуть на роботу, те, як говорять про власні гроші і прибутки, буде для дитини нормою. Більше того, у дітей ще немає добре розвинутого критичного мислення, а тому ваші фрази про гроші, сказані з досади, будуть сприйматися дитиною буквально і можуть на довгі роки, якщо не все життя, засісти в свідомості.
Отож, перше і найкраще, що батьки можуть зробити для фінансової грамотності дитини – розвивати власну фінансову грамотність і щоденно застосовувати її принципи практиці, у власному житті.
Разом з тим, якщо ви і поставили за мету пояснювати дитині, що таке гроші і яке повинне бути ставлення до них, почніть з того, щоб направду налагодити близькі, довірливі стосунки з дитиною. Якщо ви проводите з дитиною багато часу, показуєте їй свою любов і підтримку, ваші слова будуть сприйматися дуже уважно і дадуть гарні плоди.
Якщо ж дитині бракує вашої уваги і схвалення, натомість вона отримує багато критики чи висміюється в сім’ї, будь-які слова можуть дати лише протилежний ефект, адже дитина бунтуватиме і навмисне намагатиметься не виправдати ваші “високі сподівання”.
Діти та гроші: 7 порад взаємодії
Попри те, що більшість знань про роль грошей у житті людини дитина сформує підсвідомо, просто спостерігаючи за вчинками і словами члени своєї сім’ї, існують і певні питання безпосередньої взаємодії дитини з грішми. Давайте розглянемо 7 помилок батьків у впливі на такі фінансові відносини дітей та способи їх виправити.
1. Поясніть, звідки беруться гроші
Звідки беруться гроші – одне з головних питань, на яке мають дати відповідь батьки. Як би просто не звучало, це питання часто знічує батьків і часто нагадує спроби відповісти на те, «звідки беруться діти?». Проблема полягає не тільки в цьому, а ще й у тому, що дехто досі всерйоз думає, що гроші беруться від керівника чи з банкомату, або ж «заробляються на роботі» (само собою, магічним чином). Це те саме, що переконувати дітей, що їх знаходять у капусті або ж приносить лелека.
Як діяти:
Зараз хочу наголосити на одному важливому аспекті, про який часто забувають: зароблені гроші – це результат нашого навчання, нашої роботи над собою, наслідок вміння домовлятися з собою і приймати. Фактично, ми всі самі собі видаємо зарплати. І неважливо, чи ми є при цьому приватними підприємцями, керівниками, фрілансерами чи найманими працівниками будь-якої галузі. Шеф, клієнт, банкомат чи держава лише передають нам те, що ми заслужили самі в себе, або, якщо вам так більше подобатиметься, то у Всесвіту. Ким би не була людина – вона сама собі господар і сама собі виплачує зарплату.
Взяти особисту відповідальність за рівень своїх прибутків, не перекладаючи її на керівника чи державу, важко, але це один з найцінніших уроків, які можна дати дитині.
2. Не уникайте розмов про гроші
Не правильно, коли тема грошей – це тема табу. Коли дитина порушує питання грошей, вона наштовхується на такий глухий і непробивний мур нерозуміння, наче вона запитала щось непристойне. Часто до 8–9 років батьки навіть не намагаються допустити думки про те, що такі питання потрібно не просто обговорювати, а бодай порушувати поруч з дитиною, і так готувати її до дорослого життя. Надміру оберігаючи своє чадо від начебто «псування грішми», батьки роблять свою дитину неготовою до дорослого життя.
Як діяти:
Не соромитись і не боятись говорити про гроші з дітьми, особливо, коли вони самі проявляють ініціативу. Якщо ви розумієте, що не зовсім успішні в фінансовому плані чи маєте негативний досвід взаємодії з грошима, почитайте разом книги про фінансову грамотність для дітей. Зважте, що час розмов про гроші не має займати 5-10% загального часу спілкування. Інакше вони перетворяться на тему No 1, що стане іншою, геть не найкращою крайністю.
3. Створіть дитині можливість отримувати доходи
Через те, що гроші надходять нерегулярно, наприклад, тільки на дні народження, іменини, Різдво, дитина не отримає правильних причиново-наслідкових механізмів і починає думати, що гроші – то дефіцитний і скінчений ресурс, який або є, або його немає. Така дитина згодом буде легко погоджуватись на затримки у зарплаті чи навіть на те, що гроші в її житті будуть з’являтися випадково, спорадично, час від часу замість того, щоб сформувати постійний потік.
Не даючи змоги щодня отримувати дохід, не навчаючи дітей ставити цілі та шукати можливості реалізації своїх мрій, батьки виховують у них відчуття випадковості та несистемності заробітків у майбутньому, прив’язуючи реалізацію ідей до геть непов’язаних із ними дій чи часу.
Як діяти:
Важливо забезпечити дитині можливість заробляти регулярно, а не тільки по «великих святах». Винагороджуйте за надзусилля у справі, яку дитина любить і робить добре (більше про це згодом).
4. Припиніть повторювати фразу “немає грошей”
Зазвичай батьки використовують її для “відчіпного”, замість того, щоб пояснити дитині, чому ту чи іншу покупку робити не варто (зараз або взагалі). Проте культивуючи міф про те, що грошей просто нема, батьки таким чином привчають її жити без грошей та, що найгірше, без пошуку можливостей їх отримати. Не знаю, чи є ще гірша фраза, яка б занапастила стільки фінансового майбуття дітей, як ця. Якийсь час вона справді виглядає дієвою для батьків, які виграли трохи часу на буцімто зайвих поясненнях, але потім бумерангом отримають зацьковану і безініціативну дитину, яка або збайдужіє до грошей, або думатиме тільки про них.
Як діяти:
Вчіть дитину концентруватися на рішенні, а не на проблемі. Тобто вона повинна розуміти, або принаймні думати про те, що потрібно, щоб отримати ту чи іншу річ, а також вчитися обирати між кількома варіантами витратити цю суму, якщо б вони в неї були. Загалом намагайтеся пояснювати все дитині незалежно від її віку.
Більше того, якщо ви не констатуєте факт, а пояснюйте, що потрібно зробити, аби ідея стала реальністю, дитина сприйматиме світ не як доконаний факт, а як гнучку систему, на яку можна впливати особистою ініціативою і вчинками. Більшість фраз повинні містити «.., бо …» і «…, тому що …», ґрунтуватися на чітких фізичних законах, а не на стереотипах батьків, які їм ліньки змінювати.
5. Підкріплюйте любов до роботи і ентузіазм
Помий машину, прибери у хаті, помий посуд, піди до магазину – як часто батьки використовують дитину, наче найманого працівника і ще при цьому радіють, що залучають її до корисної роботи і начебто виховують уміння поводитись із грішми. Проте не розуміють, що у такий спосіб вони комусь готують ідеального підлеглого з простим і геть викривленим причиново-наслідковим зв’язком: щоб отримати гроші, потрібно зробити те, що тобі не подобається, виконати чуже прохання.
Так і з’являються нещасні працівники, які за копійки роками працюють на ненависній роботі, виконуючи чужі вказівки, не звиклі отримувати ані насолоду від процесу, ані відчутний фінансовий зиск від результату.
Як діяти:
Платіть дітям гроші за ту роботу, яку вони люблять робити і яку понаднормово роблять для себе! У кожної дитини є якесь хобі, яке вона асоціює з собою: спорт, малювання, співи чи іноземна мова, або навіть колекціонування жуків чи конструювання літачків. Так от: доплачуйте дитині за понаднормові заняття, які вона з власної ініціативи вирішила відвідувати. Далеко не факт, що це стане справою її життя, та цим вона навчиться заробляти, докладаючи власних зусиль, проявляючи ініціативу і займаючись улюбленою діяльністю – все так само, як і у реальному житті.
Чому важливо платити саме за понаднормові заняття?
Та бо в іншому випадку може виникнути психологічний ефект надмотивації: якщо дитину преміювати за те, що вона любить робити, то рано чи пізно в неї виникне запитання – «мені за це платять, бо я люблю це робити, чи я люблю це робити, бо мені за це платять?». І у багатьох випадках когнітивний дисонанс підштовхнедитину до того, щоб відмовитись займатись улюбленою діяльністю.
6. Позбудьтеся підходу «Нащо тобі гроші, в тебе все є»
За такого підходу дитина живе як маленький марсіанин, який спустився на Землю, не розуміючи, що роль грошей у обслуговуванні власних потреб і реалізації мрій. Дитина також не фіксує причиново-наслідкового взаємозв’язку і згодом може не не усвідомлювати, що надмірне витрачання створює дірки в сімейному бюджеті, що для реалізації великих цілей треба не лише задоволення потреб, але й власне відкладений капітал, тощо.
Як діяти:
Дайте дитині розуміння того, звідки беруться гроші, наголошуйте на тому, що вони – результат ваших зусиль і правильно прийнятих рішень. Якщо дитина має фінансово вигідні стартові умови, дозвольте їй робити власні фінансові рішення щодо розподілу та накопичення. Якщо в дитини “все є”, дуже добре, якщо ви покажете дитині переваги такого становища та навчите допомогти іншим – тим, хто самотужки допомогти собі не може.
7. Дозвольте дитині пройти свій шлях
Багато батьків стараються заробляти більше заради своїх дітей, а тому і радо та з гордістю повідомляють чадам, що їм після вас залишиться. Можуть маніпулювати цими темами і старші родичі: «приходь до мене частіше і допомагай мені, а я натомість перепишу тобі квартиру/ хату/маєток/дачу». Це геть не сприяє виробленню у дитини жодних благородних чи відповідальних рис.
Як діяти:
Вірте у свою дитину – ви змогли добитися і вона зможе, а можливо доб’ється навіть більше, ніж ви! Коли діти змалечку ділять (це буде моя квартира, а це – твоя, це моя дача, а це – твоя, то мій завод, а це – твій), вони тим самим відмовляють собі у можливості перевершити батьків і напрацювати на власні досягнення. Як казав один мільйонер з народження: «До сорока років ми з сестрою не знали, що наші батьки – багатії, ми жили так, як інші люди, і вчились реалізовувати себе самі».
Розмова з дітьми про гроші є важливою складовою фінансової грамотності. Вчасно вводячи їх у світ фінансів, ми допомагаємо розвивати їх усвідомлення про значення грошей та розуміти, як ними правильно керувати. Поєднання особистого прикладу, розмов, навчання та практики формує міцну основу для майбутньої фінансової незалежності.
