Діти, гроші та покупки

Діти, гроші та покупки

Доволі часто у людей виникають запитання щодо поведінки дітей, разом із вигадливими і корисливими мерчендайзерами, які виставляють дуже вдало речі у магазині.

Діти та гроші: як не все скупити в магазині?

  • Як зробити так, щоб дитина не впадала в істерику у магазині?
  • Може, взагалі не варто ходити з дитиною у магазин?
  • Як зробити так, щоб дитина не тягла все підряд із полиць?
  • Як заспокоїти дитину, яка розкричалась при інших людях?
  • Як пояснити дитині, що їй не потрібна чергова лялька чи машинка?
  • Що робити, коли немає фінансової можливості щось купити, а дитина просить?

Крамниця чи якийсь супермаркет – це місця активної соціалізації дитини: там, виявляється, є ще багато інших людей, та й мама з татом чомусь поводяться не так, як удома.Дитина бачить своїх батьків у динаміці, окремо від звикло домашньої статичної ситуації. І в неї відбувається суттєве переосмислення всього того, що раніше говорили батьки.

Фактично спрацьовує такий собі детектор брехні: чи дотримуватимуться батьки самі того всього культурного і толерантного, про що стільки говорили і виховували у мені – зринають дитячі підсвідомі думки. Такий собі тест на чесність, перевірка міцності кордонів і шаблонів – «якщо я побачу все те саме, що мені говорили, в дії, то запам’ятаю і виконаю, а якщо ні, то, значить, не всьому можна вірити». Усі ці думки – це швидше відчуття, аніж холодний і плановий розрахунок маленької особистості.

Дозвольте спершу розібратися з крайніми проявами: дитина ніколи не кричить чи впадає в істерику через те що їй не хочуть купити якоїсь іграшки чи смаколика. Навіть якщо на видимому рівні все виглядає дуже однозначно. За ціллю йде ще якась ціль, а за бажанням – бажання. Тож якщо докопуватися глибше, то ми зможемо знайти проблему у ситуаціях, що відбулись раніше. Її коріння – у недовірливих взаєминах, недолюбленості дитини, відчуття браку уваги і спільно продеденого часу. Дитина, якій вистачає материнської (і батьківської) уваги і любові, ніколи не буде скандалити, зрештою, так само, як і доросла людина! А навіть якщо дуже сильно захоче щось отримати, то батьки зможуть домовитися з ним/ нею про спільне взаємовигідне рішення. Тож не рекомендую списувати власні прорахунки у вихованні дітей і недостатнє приділення їм часу на «дратівливий характер», чи «вроджену рису» або «поганий настрій».

Читайте ще “Про роботу та гроші

Основне завдання батьків полягає в тому, щоб створити середовище довіри, при якому батьки слухають свою дитину, а дитина – батьків.

Ще одна проблема, яку варто пропрацьовувати спершу з собою, а зовсім не з дитиною – це думка оточення. На превеликий жаль, для багатьох батьків думка соціуму набагато важливіша, аніж відчуття і почуття їхніх дітей. Якщо ви спостерігаєте за собою такий соціальний вплив, то варто почати працювати з власною самооцінкою і підвищенням стресостійкості – дитина не повинна через це страждати.

Запитайте себе:

  • Чи можете ви абстрагуватися від оточення та його думок (навіть, якщо це, скажімо, ваші клієнти чи бізнес-партнери), коли дитина репетує у супермаркеті?

Задумайтесь:

  • Якщо вас більше обходить думка оточення про те, які ви мама чи тато, і що вони подумають про вашу дитину, аніж поточні потреби вашої дитини, то конфлікту не уникнути, неважливо навіть, чи він відбудеться у крамниці, чи на дитячому майданчику під час гри.

Дитина – це мікроскоп сімейних проблем її батьків, картинку з якого вона виставляє на загальний огляд. Тож не дивно, що батьки у випадках, коли їх «показують у невірному світлі», усіляко намагаються «закрити рота дитині», використовуючи одну з крайностей – підкуп або шантаж. Наприклад, у супермаркеті «підкуп» проявлятиметься в тому, що дитині куплять усе, що завгодно, лиш би вона замовкла, а оскільки дитина дуже швидко навчиться цим маніпулювати, то її просто не братимуть на закупи або перейдуть до «шантажу» – «віддам тебе зараз отому дядькові»; «ну, покричи собі, я тебе не знаю» і залишають дитину сам на сам із невирішеною проблемою. Ані перший, ані другий спосіб звісно не є добрим, навіть якщо він використовується лиш зрідка.

Втім, якщо взаємини з дитиною добрі і тривалість проведеного часу з нею до походу в супермаркет того дня була достатньою, ви не залежите від думки оточення і готові у супермаркеті поводитися так, як зазвичай це робите удома, лише тоді можна переходити до розгляду суто технічної частини відповіді на незручні питання дитини чи пояснень щодо поведінки.

Діти та гроші як не все скупити в магазині

Уже неодноразово наголошував, що загалом з дітьми (незалежно від віку) бажано розмовляти про гроші, давати їм у руки купюри, розповідати про те, для чого і звідки вони беруться. У такій атмосфері досить швидко у дитини виникатимуть питання, та й, зрештою, у супермаркеті легше буде все пояснити. Замість того, щоб працювати з наслідками – проведіть профілактику!

Наприклад, перед тим, як вийти з дому, ви розповідаєте дитині про послідовність ваших дій: «Сонечко, ми зараз підемо у магазин, щоб купити продуктів і мама могла приготувати зупку, а купимо ми картопельку, моркву, м’ясце (……), зупка вийде смачною-смачною, ми залюбки її їстимемо, а ввечері вона обов’язково сподобається татові. Дорогою до магазину ми проходитимемо повз (…), де відбувалось (чи відбуватиметься) (….). Магазин – це така велика будівля, де (…). Ми маємо список того, що треба буде купити, і його дотримуватимемося. Якщо б ти захотів/захотіла ще щось, чого немає у списку, то скажи про це мамі.( …)

У такому поясненні слів забагато не буває – що детальніше опишете, то з меншими труднощами стикнетесь.

Головне – виконати все відповідно до попередньо сказаного і цим заробити ще декілька балів до авторитету. Ще раз наголошу, що вік дитини значення не має, хоча слова і їх кількість дещо відрізнятимуться. А надто це варто знати щодо маленьких діток (до двох років), бо багато хто думає, що, доки дитина не говорить, то й розмовляти з нею – таке саме задоволення, як побалакати з диваном.

От і втрачають можливості для подальшого порозуміння, закладаючи самі собі бомбу сповільненої дії. Направду, батьки недооцінюють значення профілактики – пізно сварити чи пояснювати, коли вже щось сталося; тому, чому можна запобігти, треба запобігати. Фактично, це формує чіткий асоціативний взаємозв’язок у думках дитини, і їй залишається лише пройти попередньо позначеною батьками стежинкою. Кількість конфліктів у такому разі зведеться до мінімуму. Хоча, звісно це вимагає присутності батьків «тут і зараз» і тривалої роботи над собою, але важливі речі цього вартують. Зауважу, що перед входом у супермаркет або ще дорогою до нього історію можна, навіть бажано повторити. Ніколи не буває надто рано зайнятись профілактичним впливом.

Рекомендуємо прочитати книгу “Як говорити із дітьми про гроші?

Прийоми щодо поведінки дітей у магазині

Якщо всі стратегічні моменти пропрацьовано, то залишилось лише реагувати на саму ситуацію в магазині, якщо така виникає. Наприклад, дитина хоче іграшку, яка не передбачена у списку і про яку раніше мови не було: «Мамо, я хочу цю ляльку!». Мама вже не використає звичного для більшості: «Нема грошей!» (мовляв, відчепись і не чіпай мене, бо я не хочу думати, що тобі відповісти і яке рішення запропонувати), а присвятить стільки часу, скільки потрібно, щоб пояснити, обґрунтувати чи домовитися зі своєю дитиною. Бо навіть, якщо цю ляльку купити можна, але об’єктивно не має відповідної суми у гаманці то вона [мама] зосередить увагу дитини на тому, що потрібно зробити, аби знайти відповідну суму, а не на самій проблемі придбання.

До речі, це обов’язкова умова спілкування з дітьми і саморозвитку батьків: не констатуйте факту, пояснюйте, що потрібно зробити, аби ідея стала реальністю. Тоді дитина сприйматиме світ не як доконаний факт, а як гнучку систему, на яку можна впливати особистою ініціативою і вчинками. Більшість фраз повинні містити «.., бо …» і «…, тому що …», ґрунтуватися на чітких фізичних законах, а не на стереотипах батьків, які їм ліньки змінювати.

Прийоми щодо поведінки дітей у магазині

Запропоную ще декілька ідей, пов’язаних із поведінкою в крамниці:

  • дайте дитині список (текст чи картинки) і попросіть озвучувати все, що потрібно купити, стежачи, щоб вона неухильно його дотримувалась: зазвичай дитина, відчуваючи свою потрібність, дуже серйозно підійде до  тієї справи, окрім того, матиме зайняті думки і руки, щоб не тягти з полиць усе підряд;
  • домовтесь з дитиною, що вона зможе купити собі щось на свій вибір, але не дорожче ніж, наприклад, десять гривень. Якщо вартість речі є більшою, то треба буде зачекати наступного походу до магазину, щоб відкласти потрібну суму – це вчить дитину планувати і розподіляти;
  • можете дозволити дитині накладати в кошик все підряд, а на касі тільки відкласти все зайве. Доречне тоді, коли для дитини цінна не сама покупка, а можливість покласти щось до кошика. Втім, це радше крайній варіант, який, спрощуючи життя мамі, ускладнює його працівникам супермаркету;
  • запропонувати дитині обрати собі щось одне, – це вчить її обирати і відмовлятись від зайвого. Краще працює, коли не потрібно ходити до магазину щодня;
  • у будь-якому випадку дитина має відчувати себе залученою у процес закупів (понести щось, послідкувати за чимось, допомогти вибрати тощо) – бути учасником процесу, а не тягарем, що лише заважає своїм батькам. Діти все прекрасно розуміють і охоче виконують прохання батьків, але тільки якщо ті вміють самі себе організувати.

Запрошуємо на курс “Як виховати успішну і щасливу дитину?

Мабуть, таки важко знайти спосіб, який би був універсальним, але займатись профілактикою і вчити себе домовлятись зі своєю дитиною, так само як ми це робимо у колективі на роботі – ніколи не буде зайвим ані для майбутньої самооцінки дитини, ані для поточного саморозвитку її батьків. Пам’ятаймо, що для дитини нема ціннішого за любов і безумовне прийняття її батьків, що проявляється у приділеній увазі і спільно проведеному часу. Така інвестиція виправдає себе сторицею, сформувавши у дитини спосіб багатого мислення.

Спостерігайте за нами у таких соцмережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук.

Роман Кушнір (уривок із книги Спосіб мислення, як багатство)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути ТОП відео Гроші та Діти:

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn