Я вирішив для себе, що я чогось досягну. І ніяка кількість роботи,
праці або грошей не дотримали б мене від того,
щоб віддавати справі все. Я завжди так робив, і завдяки цьому виграв.
Гарланд Сандерс, засновник KFC
Важливість системи інтеграції
Кожна хороша компанія трохи схожа на секту. Всі сповідують спільні цінності, вірять у однакові ідеали, мають спільні цілі і використовують свої словечка-символи (наприклад, усі учасники мого колективу знають, що таке Місткість, Порадність, Присутність, Майстер життя, «одне місце», «напиши», «вже гуглив?», «шум» тощо). Якщо у вашій компанії так само, тоді вітаю – у вас добре працює система інтеграції!
Погодьтеся, мало просто знайти гарного працівника, навчити його процесів роботи у компанії і видати завдання разом із КРІ. Слід ще інтегрувати його в колектив, тобто завдяки внутрішньому маркетингу допомогти перейнятися духом корпоративної культури. Адже саме вона, як кажуть класики, «з’їдає стратегію на сніданок». Тобто є важливішою за неї у декілька разів.
Дуже шкода, що більшість керівників і власників українських бізнесів звертає на цю систему так мало уваги. Виправлятимемо це разом!
Для ефективнішої роботи відвідайте наш онлайн-курс «Бізнес-інкубатор: онлайн курс по систематизації для власників бізнесу».
Спершу нагадаю, що ваш працівник – це внутрішній клієнт, а клієнт – це зовнішній працівник. У моїй уяві це означає, що компанія має світити особливим світлом, яке притягує особливих працівників (а не всіх підряд), які, зі свого боку, притягують особливих клієнтів (а не просто всіх, хто платить гроші).
Погодьтеся, з однодумцями, які притому мають різні вміння і компетенції, працювати і легко, і приємно. Саме систему, яка робить «різношерстих» людей із ринку праці під тиском добору однодумцями, і варто називати «системою інтеграції». Останнім часом дедалі рідше вживають поняття «корпоративна культура», заміняючи його «внутрішнім маркетингом», але, по суті, завжди йдеться про більш глибоке поняття – «інтеграцію».
Про місію та цінності у компанії дивіться у нашому відео-ролику:
Як формується інтеграція
У цій системі ми розглядатимемо такі три підсистеми:
• Вирішення конфліктів.
• Чемпіонатів і добору.
• Генерування ідей.
Системи – тобто те, що відбувається регулярно за чітко визначеним сценарієм. Це особливо важливо, бо більшість керівників вважає, що людина «якось сама собі інтегрується». Звідси і виходить, що загалом перспективний новачок може попасти під вплив колеги, який недоінтегрувався і навчить його «не того, чого треба».
Відповідно, варто очолити цей процес самостійно. Він може проходити у вигляді щотижневих, обов’язково запланованих зустрічей із обговоренням цінностей і принципів компанії, або спільних волонтерських дій, чи щоденного проговорення цілей складного проекту і долучення кожного учасника колективу до нього. Або ж в іншій формі, у якій люди докладають спільних зусиль до єдиного результату.
Тут також хочу уточнити: корпоративна культура нічого спільного немає із корпоративами, так само, як і з носінням бантиків чи інших оздоб однакового кольору!
Вам підійде наш курс «Управління колективом: інтеграція. Як комунікувати з працівниками?»
Інтегрується колектив під тиском спільних викликів і надзусиль, а не у процесі передноворічної пиятики. Спільне безоплатне фарбування паркану довжиною півкілометра у вихідний день гуртує колектив, а посиденьки за кухлем хмільного напою навпаки – дезінтегрують.
Хоча здається, що все не так. Скажу більше, женіть геть із колективу того/ту, хто не готовий докладати зусиль у період понаднормової спільної роботи, а приходить на роботу «потусити». Справжня інтеграція – це спосіб мислення, наявність спільних цінностей і цілей, які щоденно проявляються у моделях поведінки кожного працівника і його докладених зусиллях.
Зрозумійте, я за те, щоб працівники спілкувалися не тільки про виробничі питання, але і про особисті. Щоб вони знали життєві перипетії одне одного і навіть брали участь у їхньому вирішенні. Навіть більше – аби робили це у робочий час. На мою думку, працівники на роботі не мають багато говорити саме про роботу! Щоб дружили і навіть зустрічалися чи одружувались із співробітниками/цями.
Однак інтеграція таки формується під час докладання зусиль, а проявляється у буденній поведінці людини.
Складнощі інтегрування
А ще для побудови системи інтеграції доведеться робити занудну і часозатратну дію – постійно виправляти своїх колег,
якщо вони діють усупереч цінностям чи принципам компанії.
Чому? Бо це ознака того, що у компанії є проблеми у прописаних бізнес-процесах і системах комунікації. Нехай про роботу вони листуються! Або ще краще – за допомогою системи позначок передають завдання одне одному на наступний етап.
Цього керівники теж не люблять, бо потрібно бути завжди сконцентрованими, тримати дуже високо свій власний стандарт поведінки та й, зрештою, просто знаходити десь час на пояснення.
Тобто слід робити те, що іноді здається легше «змести під килимок», як вчиняють дітлахи, коли не хочуть чимось дуже сильно перейматися.
Читайте також попередні статті про адаптацію у компанії, зокрема про внутрішню комунікацію та її складові.
Як ще продавати ідею компанії працівникам
Зауважте, якщо ви не продасте корпоративні ідеї внутрішньому клієнту, то він не зможе продати їх зовнішньому. А якщо не займетеся внутрішнім маркетингом і не продасте твердження «у нас працювати круто», то як вони мають самі у це повірити?
Є правило: що більше зусиль ви доклали у роботу всередині, то менше зусиль доведеться вкласти у роботу зовнішню. Або ще одне правило: що більше вкладаєте у внутрішній маркетинг (продаж ідеї через інтеграцію), то менше доведеться вкласти у менеджмент (контроль і стимулювання). Це як у сімейних взаєминах: де згода в родині, де мир і тиша, там не треба витрачати ресурси на зайве.
Подумайте ще про таке: в сучасному світі людина має дуже багато способів використати, вкласти, згаяти чи навіть вбити свій час. Питання заробляння грошей, чи навіть великих грошей, болить далеко не кожного. А от чого людині точно бракує у житті, так це інтеграції. Homo sapiens – стадний вид, нам потрібні інші, щоб відчувати себе добре.
Враховуючи, що щонайменше 1/3 доби людина щоденно проводить у своєму виробничому колективі, хіба не найпростіше забезпечити їй таке необхідне, приємне відчуття інтеграції й приналежності до чогось більшого і величного саме на роботі? І хіба не керівник має таке середовище створити?
Уривок з книги Романа Кушніра «Б-Бізнес».
