Різниця між ресурсом та потенціалом
Людина хотіла б віддати якнайменше (в ідеалі – нічого), а взяти якнайбільше (в ідеалі – все). Проте не може цього зробити, бо таке бажання «впирається» у дзеркальне бажання від інших учасників. Тому доводиться хотіти більше, вкладаючи менше. Але це теж нереально, бо суперечить закону обміну. Однак, не бажаючи погодитися з рівноцінним обміном, людина все одно шукає хоч найменшої можливості взяти більше, а віддати менше, щоразу «натикаючись» на таке ж бажання партнера.
Окрім того, в рівняння обміну варто внести не тільки той ресурс, який ми маємо зараз, а й той, що матимемо згодом. Це зумовлено самою специфікою нашого біологічного виду: людина не завжди перебуває в розквіті сил. Колись її захищали й «накачували ресурсом» дорослі, а у майбутньому доведеться якось отримувати цей ресурс від молодшого покоління. Окрім того, людське життя підвладне циклам: хтось сьогодні «на коні», а хтось ні, але на завтра все може помінятися. Відповідно, враховуючи динаміку ресурсності, яка залежить від віку, статі, інших зовнішніх циклічних процесів (видачі зарплати, погоди, часу відпустки тощо), під час обміну маємо враховувати й «потенціал» – недоресурс, який може бути конвертований у справжній ресурс під впливом докладених зусиль і везіння (збіг зовнішніх обставин) упродовж певного періоду часу.
Тобто рівняння обміну набуває вигляду:
R1+P1=R2+P2
R – ресурс людини;
P – потенціал людини.
Тобто фактично в обміні між двома людьми беруть участь дванадцять складників:
Re1+Rt1+Rm1+Pe1+Pt1+Рm1=Re2+Rt2+Rm2+Рe2+Рt2+Рm2
Не дивно, що людині часто вигідно мати тільки потенціал, обмінюючи його на фактичний ресурс. Тобто продавати ілюзію за ціною факту, вигадку за ціною реальності.
“Математика обміну” – це попередня стаття циклу публікацій з книги Романа Кушніра “Ресурсність”. Дякуємо що розвиваєтесь з нами!
Потенціал
Потенціал це не щось погане, це необхідний складник майбутнього ресурсу, проторесурс. Просто він ще має пройти додаткову «обробку» часом і зусиллями, щоб перетворитись у щось справжнє. Однак, як і будь-який опціон, має свою ціну вже зараз. Цим багато хто користується, наліво і направо роздаючи обіцянки й малюючи світле майбутнє. Ще раз повторю: потенціал це щось цілком нормальне, ба більше – необхідне, питання лише у тому, за яким курсом ми обмінюємо його на справжній ресурс. Для більшої наочності наведу приклади ресурсів і потенціалу:
| Потенціал | Ресурс | |
| Біологічні | · Майбутня фізична сила | · Фізична сила |
| · Здатність до народження дитини | · Вагітність | |
| · Можливість швидкого одужання | · Міцне здоров’я | |
| Емоційні | · Вміння спілкуватися | · Згенеровані емоції в житті людини |
| · Загальна стресостійкість | · Гарний настрій | |
| · Розмови про очікуване відчуття щастя | · Відчуття щастя | |
| Матеріальні | · Можливість заробляти гроші | · Зароблені гроші |
| · Право на покупку чогось | · Куплена річ | |
| · Можливість кар’єрного зростання | · Висока посада | |
| Часові | · Очікування вихідних | · Наявний вільний час |
| · Роздуми про власну ефективність | · Вивільнений час завдяки ефективності | |
| · Майбутні досягнення | · Поточні результати |
Ресурс
Ресурс завжди більш цінний, бо/але потребує більше часу і зусиль на своє здобуття. Потенціал лише має вигляд ресурсу, імітує його, «обіцяє» у майбутньому, не завжди виправдовуючи ці «обіцянки». Тож будьте обережні, коли хтось хоче обміняти вам свій потенціал за ціною вашого ресурсу. З іншого боку, відсутність потенціалу теж сприймається зле: мільйонер на смертному ложі такий же «цінний», як і бідняк у розквіті сил. Не враховувати потенціал у формулі не можна. Є періоди у житті, коли людина, за інших однакових умов, ще не може бути особливо ресурсною. Мова йде про підлітковий і юнацький вік, а також про літніх людей. І ще про чоловіків і жінок однакового віку, бо їхній ресурс має різну динаміку в часі. Відповідно, доводиться враховувати й одне, і друге, тобто і потенціал, і ресурс, щоб зрозуміти «обмінний курс».
Згадалась трилогія американки Айн Ренд “Атлант розправив плечі” та частина “Або-або”. Якщо ви раптом не читали, підберіть обов’язково собі гарне видання та вперед. Не пожалкуєте! Посилання книг Ренд на книжковому порталі yakaboo.ua.
Важливо також нагадати, що у людини є ресурс або на демонстрацію, або на дію. Більшість людей не має ресурсу на створення чи задоволення від життя лише тому, що надто багато часу і ресурсу вкладає у демонстрації. Показування, роблення чогось «спеціально», дії у стилі «а щоб знав/ла/ли!» напоказ. Не варто вважати такий підхід поганою стратегією, бо він дає свої результати. Багато хто в такий спосіб вимінює потрібний собі ресурс. Але чи підходить він самореалізованій особистості? Оце вже інше питання.
Математичні нерівності на практиці
Як ми насправді рахуємо? Завищуємо свій внесок і занижуємо чужий. І це стосується не тільки потенціалу, але і ресурсу в процесі обміну. Чому ми так робимо? Бо це вигідно! Хоча, звісна річ, ми можемо викривлювати розрахунки лише в певних межах. Адже інша людина теж рахує в такий спосіб – по-своєму, і за дуже суттєвих відхилень конфлікт неминучий. Окрім того, є ще РИНОК. Якщо ми вважаємо, що нам хтось щось в обміні не додає, то ми можемо перевірити своє припущення на РИНКУ, спробувавши обмінятися з іншими учасниками.
Однак наявність ринку не знімає питання, чому людям вигідно робити інших винними? Тобто замість того, щоб напрацьовувати свій власний ресурс, переконувати інших у тому, що вони щось не додали. Мабуть, відповідь проста: бо за їхніми розрахунками це вигідніше. З іншого боку, це одна із життєвих стратегій: «Не намагайся напрацювати своє – забирай в інших». Хоча зазвичай ті, хто грають у такий спосіб, не враховують, що вони програють у порівнянні з іншими парами чи групами, які навчились домовлятись і «не обкрадають» одне одного.
Уявіть приклад двох молодих подружніх пар чи двох робочих колективів. У одному люди витрачають ресурс, щоб переконати одне одного, що хтось комусь чогось недодав, і, припустімо, хтось таки виходить переможцем, отримуючи 10, а віддаючи 5, тобто разом на двох мають 15 одиниць ресурсів. А у другій парі учасники грають більш-менш чесно, обмінюючи по 8 ресурсів, тобто 16 на двох. Наче різниця і невелика, але, якщо вважати, що ігри відбуваються щоденно й учасників зазвичай більше, ніж двоє, то за роки назбируються мільйони очок переваги. Хочеться тут нагадати базове соціальне правило: егоїст (той, хто рахує нечесно) завжди виграє в альтруїста (той, хто рахує більш-менш чесно), але група альтруїстів завжди обіграє групу егоїстів.
Ми віримо, що кожен може бути чудовим оратором. Якісно володіти увагою слухачів і впевнено доносити свої думки. І якщо у Вас це поки не вдається – ми Вам допоможемо! Як зробили це уже разом з понад 1000 учасниками! Курс “Ораторське мистецтво” для вас!
Міні-висновок: є дві базові стратегії у поведінці людини – можна в процесі обміну занизити ресурс інших або напрацьовувати свій і чесно (більш-менш) його обміняти. Першу стратегію варто назвати короткою – зусилля потім, переваги зараз, а другу – довгою, тобто переваги зараз, зусилля потім. У них обох до розрахунку слід брати не тільки ресурси, але і потенціал.
Людина робить те, що здається дешевим (у співвідношенні затрачені/отримані ресурси), і намагається ухилятися від усього, що дорого, тому варто нагадати: надто часто ми уникаємо людей, проєктів, обмінів справді доброго потенціалу. Особливо дістається всьому тому, що має такий вигляд:
- Нове – бо змушує порушити чинний status quo;
- Складне – бо здається, що на нього треба багато затратити;
- Незрозуміле – бо не дає побачити моментальних вигод.
Тому наступного разу, стикнувшись із потенціалом, проаналізуйте його детальніше, можливо, він таки вартує того, щоб обміняти його на ресурс, а не уникати через новизну, незрозумілість і складність.
Коли щось дороге, завжди є спокуса це підробити. Ота мімікрія, підробка – це дешевше, а тому вигідно. Декілька прикладів у різних царинах від глобальних до дрібних:
- Якщо птахи уникають червоного кольору, то комасі вигідно оздобити свій панцир червоним, не ставши від того більш небезпечною;
- Якщо світ боїться ядерної зброї, то вигідно нею брязкати (але не застосовувати);
- Якщо виборець хоче безкоштовні комунальні послуги, то це вигідно обіцяти;
- Продемонструвати щось легше, ніж зробити те «щось»;
- Якщо «всі купують» кеди/одяг/мобільні певної компанії, то вигідно шити одяг/випускати кеди/мобільні «під» цю компанію;
- Пообіцяти щось легше, ніж це зробити;
- Набагато простіше написати в інстаграмі про те, яка людина хороша у ролі мами/тата/дружини/чоловіка/керівника, ніж справді таким/ою бути;
- Простіше намалювати губи червоною помадою, ніж справді пашіти здоров’ям;
- Якщо люди хочуть любові, то вигідно дати її у демоверсії;
- Зручно представити своє невміння працювати як героїзм – «я так старався/лась» і «мені було так важко»;
- Простіше демонструвати власні недопрацювання як особливості – «я такий/а»;
- Завжди легше звинуватити когось, аніж докласти зусиль самому/ій.
Фейки будуть завжди. Адже й справді: навіщо вкладатися, коли можна отримати той самий результат набагато дешевше? У цьому контексті доцільно ввести категорії «дешевий» і «дорогий» ресурс. «Дорогий» – це той, для створення якого потрібні всі три види ресурсів, а «дешевий» – той, який можна купити у тимчасове користування тільки за якийсь один вид. Уникайте усього, що має дорогий вигляд, хоч насправді є дешевим!
Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)
