Баланс рівняння обміну
Загалом усі без винятку проблеми нашого життя можливі тільки від порушеного балансу у рівнянні обміну «БРАТИ = ДАВАТИ»! Розглянемо найпростіші побутові приклади:
- якщо людина товстішає, то вона споживає більше калорій, ніж витрачає, або витрачає менше, ніж споживає;
- якщо хтось багатіє, то тільки тому, що витрачає менше, ніж заробляє, або заробляє більше, ніж витрачає;
- якщо хтось покращив свої стосунки, то тому, що почав віддавати більше, ніж брати, або брати менше, ніж віддавати;
- якщо хтось почав більше часу проводити з дітьми, то менше займається роботою, або навпаки;
- якщо хтось втомлюється, то тому, що віддає більше, ніж бере, або бере менше, ніж віддає.
Тож, якщо ви шукаєте вирішення будь-якого життєвого питання: стосовно досягнення своєї цілі, непорозуміння з колегою, браку якогось вміння, внутрішнього сумніву, негативної емоції, яку викликає якесь спілкування, кар’єрного розвитку, навіть води в крані або порядку в домі, то звертайтеся до формули «Брати = Давати», десь у ній є відповідь. «Брати = Давати», або «Давати = Брати», – це формула, на якій тримається наш світ, і намагання її обійти чи обіграти зазвичай ні до чого доброго у довготерміновій перспективі не призводить. Навіть еволюція – це «Брати = Давати» інше, але не менше. Тобто коли один ресурс трансформується в інший, але менше його ані в одній частині рівняння, ані в іншій від того не стає.
Більше про ефективність ви можете прочитати у нас в рубриці “Ефективність”. Розвивайтесь із нами!
Проблеми обміну
Типові проблеми можуть виникнути під час обміну ресурсів, коли:
- даємо більше, ніж беремо, бо з часом виснажимося;
- беремо менше, ніж даємо, бо з часом самі не матимемо;
- даємо менше, ніж беремо, бо з часом переповнимося;
- беремо більше, ніж даємо, бо з часом нам перестануть давати;
- платимо тільки одним ресурсом, бо його курс тоді стає дуже низький для інших;
- беремо тільки з одного джерела, бо тоді зростають ризики за умови його втрати, а часто також зростає вартість кожної наступної одиниці здобутого ресурсу;
- не бачимо варіанту формули «Давати = Брати», бо тоді не можемо ініціювати змін у своєму житті, адже для змін працює правило «Спершу дай, а потім бери»;
- не хочемо обмінюватися за ринковим курсом, бо тоді з нами не бажатимуть мати справу;
- не вміємо обмінюватися, бо тоді завжди у програшній ситуації;
- не беремо (не приймаємо), бо тоді нам перестають давати, або і самі перестаємо мати;
- не даємо, бо тоді з нами перестають обмінюватися;
- не бачимо, чим платимо, бо тоді накопичуємо ризик неочікуваного ресурсу за часом появи і масштабами;
- переплачуємо одним ресурсом (наприклад, своїм здоров’ям), не створюючи нічого більше (або хоча б інше), а просто компенсуючи невдачу в одній сфері виграшем в іншій.
Міні-висновок: все, чим ми займаємось у взаєминах з іншими людьми, це обмін. Хочемо ми того чи ні, а будь-яке спілкування схоже на Ринок, на якому один товар обмінюється на інший. Товаром є ресурс. Ресурс – це наявність у нас того, що є в дефіциті в інших людей. Уміння людини вдало обмінювати один ресурс на інший визначає її соціальний і життєвий успіх. Ми готові вчиняти дію і затрачати ресурс, якщо «за нашими розрахунками» це буде «економічно доцільно», тобто кількість ресурсу зросте, або, навпаки, вибиратимемо бездіяльність, якщо, «згідно з розрахунками», ціна, яку нам доведеться заплатити, буде меншою, аніж якщо б ми вчиняли якусь дію*.
*Тож кожного разу, коли ви чи хтось із вашого оточення залишаєтеся бездіяльними, спробуйте зрозуміти, яку ціну готові заплатити за свою бездіяльність.
Чи всім все ми обліковуємо? Так. Чому ж ми не здаємося собі такими меркантильними? Бо робимо це підсвідомо. А натомість свідоме ведення всіх «бухгалтерських книг» було б більш ресурсозатратне, ніж вигода. Тобто зусилля не повертали б ресурсу на їхнє створення.
Не менш важливим питанням є не тільки те, який ресурс ми даємо і беремо, а й те, як нам зараховують, що ми даємо, і як ми зараховуємо, що дають нам. Погодьтеся, можна легко знецінити вартість автомобіля, який нам подарували, або вибороти завищену ціну для посмішки, яку ми неакуратно кинули. Як кажуть: важливо не хто як голосує, а хто як рахує. Згадайте, як відбуваються торги на ринку: покупець хоче занизити вартість товару, а продавець її завищити, і єдине, що їх обмежує, це ринок – наявність альтернатив та інших гравців.
“Експеримент” – наш журнал про саморозвиток! Переходьте на сайт, читайте статті. Сподобалося? Замовляйте друковану чи електронну версію! Підтримайте україномовне видання!
Зарахування ресурсу
Формула зарахування ресурсу – дуже важлива, адже показує не так те, що ми віддаємо, як те, що нам «зараховують». Звичайно, у конкретному обміні можна ще більше викривити вартість того чи іншого ресурсу, але загалом формула обміну між двома людьми має такий вигляд:
Re1+Rt1+Rm1=Re2+Rt2+Rm2.
Тобто сума ресурсів емоційного, часового, матеріального від однієї людини дорівнює сумі таких ресурсів від іншої. Однак зараховують нам за формулою:
N1*Re=N2*Rt=N3*Rm.
N – це обсяг ресурсу, який ви віддали.
Тобто найбільше цінується той ресурс, якого ми віддали найменше. Спрощений приклад: якщо ми вкладаємо в когось дуже багато часу, але не даємо грошей (матеріального ресурсу), то час розмиває своє значення як ресурс, натомість гроші стають критично дефіцитними. Або, якщо вкладаємо тільки грішми, а не генеруємо емоцій, то гроші не цінуватимуться, а емоції переоцінюватимуться. Детальніше я описую модель ресурсності у книзі «Закони поведінки у формулах і моделях», а тут хіба нагадаю основні висновки:
- Почніть більше віддавати того ресурсу, який досі віддавали найменше, і менше того, який віддавали найбільше;
- Не намагайтеся дати ще більше того, чого і так даєте забагато;
- Постійно підтримуйте баланс між різними видами ресурсів, які віддаєте.
Якщо ви чогось віддаватимете мало, то його можуть зараховувати вам ще менше (дрібної рибки у великому озері можна і не побачити). Якщо ж віддаєте чогось забагато, то розмір внеску цього ресурсу легко знівелювати (в мільйоні може легко загубитися сто тисяч). Якщо ж даєте чогось достатньо (всього порівну), але іноді трохи більше чи трохи менше, то, ймовірно, цей ресурс котируватиметься на ринковому рівні.
Хочете опанувати мистецтво відповідального спілкування? Радимо наш однойменний онлайн-курс на платформі lms.spe.org.ua.
Еволюційні міфи
Трохи глобального: еволюційне створення видів базується на пошуку нового дешевого харчу. Так з’явилися види, які дихають повітрям (кисню в атмосфері було багато, і він «вважався» отрутою), травоїдні тварини (проторослин було багато), а потім і м’ясоїдні (стало багато прото_бігаючих_білків), так з’явилися релігії (густонаселене середовище готове приймати й поширювати певні меми), гроші (потреба в обміні), книги (середовище здатне поширювати певну інформацію), фейсбук (середовище потребує дешевих сурогатних емоцій) і біткоїни (незадіяні ресурси інтернету). А згодом з’явиться ще багато чого. Будь-яка система спершу на старті потребує ресурсу (бажано якнайдешевшого), але потім відновлює цей ресурс щораз швидше. Чи мова йде про будівництво доріг у країні, чи порозуміння у спілкуванні, чи навички комунікації англійською.
Бути ресурсною людиною означає вміло проводити обмін як між своїми власними ресурсами, так і на зовнішньому ринку, тобто з іншими людьми, а також вміти пропускати через себе великі потоки ресурсу. Хто краще рахує, той довше залишається у грі. Великій грі під назвою «Життя».
Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)
