Є кілька способів структурувати свої найрізноманітніші завдання. Наприклад, визначати якими мотиваторами ми керуємося, виконуючи їх: «Мушу», «Хочу» і «Треба». Або скористатися принципом Парето: 20% всіх справ дають 80% результату. Чи просто скласти свій план на тиждень.
Супермотиватори «Мушу», «Хочу» і «Треба»
«Мушу! Ти повинен/зобов’язаний/обіцяв це зробити!» – Каже нам перший мотиватор. «Треба! Це варто, доцільно, зробити і воно має сенс», – впевнено заявляє другий. Десь з глибини душі лунає третій голос: «Хочу! Це так приємно, тобі ж це так подобається». Всі
вони присутні у кожному/ій з нас, щоправда, залучаємо ми їх у своє життя по-різному. Хтось більше займається самопримусом – все робить через «не можу», через «не хочу» і «з-під палки». Комусь більше до вподоби раціоналізувати і шукати логічно правильних шляхів, а хтось живе лише власними бажаннями та забаганками.
Єдино правильного шляху немає, однак для людини, яка тільки-но ступила на шлях досягнення успіху, правило мало б звучати десь так: спершу зробити те, що необхідно зробити, потім те, що треба, а тоді вже братись за те, що хочеш. Враховуючи, що звички ще не до кінця відточені і попереду важкий шлях роботи над собою – немає чого розслаблятись, поки ти нічого не досягнув: вимагай від себе, приймай за необхідність, дій всупереч своїм бажанням. Роби, як правильно, а не так, як звично, «бо так хочеться». Щоб вийти на новий рівень ефективності, потрібно ставити собі високі стандарти і дотримуватись їх.
Вам підійде наш онлайн-курс «Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого».
З іншого боку, людина, яка вміє мислити категоріями успішності – робить те, що належить робити, і так, як належить, – і яка відчуває, що перепрацьовує – діє настільки ефективно, що подекуди втрачає зв’язок з реальністю: підписує вигідний контракт, але при цьому забуває записник на зустрічі; встигає на десятки зустрічей у день, але не помічає світлофорів; домовляється про угоди на найвищому рівні, але не може згадати, де забув/ла парасолю. І якщо ви хочете сказати: «Мені б такі проблеми», то не поспішайте: насправді для цієї людини, усвідомлює вона це чи ні, це зовсім не дрібниці, а мало не діагноз – відсутність у своєму житті. Тобто життя проходить, а її у ньому немає, наче все і встигає і багато чого досягла, але не може тим всім скористатися належно.
Щоб не дійти до крайнощів, потрібно спершу слухати своє «Хочу», далі виконувати «Треба», а про «Мушу» взагалі забути. Тільки людина, яка вміє часто перемикатися зі свого «Мушу» (прискорення) і «Хочу» (сповільнення), отримує шанс не перетворитися на фантазера з порожніми кишенями, але повітряними замками в голові, або, навпаки, на потужного «мастодонта» (людину, яка робить тільки щось що must to do). Саме вміння перемикатися між станами «Мушу-Треба-Хочу» і «Хочу-Треба-Мушу» дає людині шанс щоразу ставати кращою, змінюватись, пізнавати щось нове, залишати розум гнучким та відкритим і водночас використовувати його на повну силу.
Тож подумайте про те, у якому зазвичай стані ви перебуваєте і чи не забагато у вас відмовок на кшталт «не хочеться» або, навпаки, вигаданої повинності. Якщо забагато – змінюйтесь: іншого способу прожити щасливе життя немає.
Секрет ефективного бізнесу
А щоб краще структурувати свій час і розставляти правильні пріоритети, варто використовувати принцип Парето. Ще на початку ХХ століття італійський економіст Вільфредо Парето побачив цікаву закономірність: 20% всіх справ дають 80% результату. Цей принцип потім був неодноразово застосований до інших сфер життєдіяльності людини. Наприклад, 20% всіх підприємств мають 80% викидів у атмосферу, 20% водіїв створюють 80% аварій або 20% населення планети володіють 80% її багатств. Отакий нерівномірний розподіл.
У бізнесі теж варто пам’ятати, що тільки 20% нашого персоналу генерують 80% всього доходу компанії, і відповідно набагато краще концентруватися саме на тих двадцяти відсотках і розвивати їх, аніж нехтувати своїм часом, щоб підтягнути тих менш ефективних, хоча це за тривалий період часу теж можна зробити.
Тож оберіть зі свого загального списку справ кожну п’яту і почніть планувати свій день, пріоритетно вкладаючи час у найважливіші ці вибранісправи з найбільшою віддачею. Навіть більше, на основі принципу Парето можна сформулювати, що 64% (0,8*80%) всіх результатів принесуть всього лиш 4% справ (0,2*20%), тобто кожна двадцять п’ята. Який фантастичний важіль впливу!
Дійте з нами! Доєднуйтеся до онлайн-курсу «Ефективність працівника: як встигати більше і працювати ще якісніше?»
Тільки от би ще знайти ту справу, до якої потрібно докласти зусиль! Вона для кожного своя і зазвичай, це щось таке, що вимагає найбільшого концентрування: наприклад, для письменника – це чистий час на писання книг, для власника бізнесу – спілкування з ключовими клієнтами, для архітектора – проєктування будинків тощо. Не може бути пріоритетним все. Адже коли важливо все, то це означає, що ніщо не є важливим.
Сконцентрований час, вкладений у справді пріоритетну частину нашого життя, дозволяє отримувати досягнення у всіх інших сферах. Це своєрідний двигун, який витягує за собою й інші здобутки. Єдине, що так само, як двигун зазвичай є чотирициліндровий, сфери, які повинні бути окремо пропрацьованими, залишаються все тими ж: тіло, взаємини з коханими, розвиток, стратегія.
Дивіться відео про роботу з кожним завданням окремо з нашого Ютуб-каналу:
Структура ідеального тижня
Правильне розставляння пріоритетів дозволяє змоделювати свій ідеальний тиждень. Обов’язково відштовхуйтесь від найважливіших і не нагальних справ з основних сфер життя, а далі дописуйте регулярні наради, зустрічі, спілкування, домовленості. Така структура особливо важлива, коли ви займаєтесь різними видами діяльності, поєднуєте декілька робіт і хочете встигати більше.
Наприклад, якщо для людини базовими справами, які дають найбільше результатів, є спілкування зі сім’єю, спорт, навчання і стратегічна робота, то першим ділом записати варто саме їх. Далі записуємо все те, що теж треба виконувати, і закладаємо все у вигляді системи, звісно, динамічної, оскільки за потреби її раз на декілька місяців можна буде змінити, а ще частіше – корегувати і вносити дрібні зміни.
Про ідеальний день читайте у статті «Де взяти час».
Просто зараз рекомендую вам виписати свою систему і закласти певну структуру свого тижня. Хай вона недосконала, хай навіть виявиться вже у перший тиждень, що у ній є чимало білих плям і прорахунків, однак – хай буде. Бо будь-яка написана система є кращою за ідеальну, але не написану. Вже дуже скоро ви переконаєтесь, наскільки ефективнішими ви стали, якщо просто самі дотримуватиметесь того, що написали.
Для чого це все?
Коли ми наповнюємо шафу речами, то все сортуємо і складаємо на свої полички: сорочки до сорочок, светри до светрів, білизну до білизни, черевики до черевиків. Погодьтеся: так і зручніше, й ефективніше. Потім, ясна річ, одяг потрохи перемішується між собою і щось потрапляє на інші полиці (принаймні у мене так). І потрібно знову час від часу все складати, щоб при потребі знайти певну річ. Та все ж ідеально, коли ми самі дотримуємося сформованого порядку – все, що доставляємо і чим користуємося, потім повертаємо на свої місця, адже, підтримуючи лад, ми можемо набагато ефективніше діяти на щодень, без метушливих пошуків потрібної речі (часу на щось) у якийсь невідповідний момент.
Можливо, декому важко одразу навчитись структурувати свій час і дотримуватись такої моделі, та до всього згодом можна звикнути. А ще коли з’являться перші результати, радість від вивільненого часу на стратегічні справи, то потреба структуризації часу виникне сама.
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій».
