Джерела можливостей

джерела можливостей ресурсність джерело дівчина

Ваші джерела необмежених можливостей

Спробуємо уявити ідеальний кінцевий результат для максимально ресурсної особистості? Теоретично це людина, яка може використовувати свій час цілком на власний розсуд. Її усі люблять, тобто мають до неї безмежну лояльність. А ще вона має, якщо не всі гроші світу, то хоча б найбільше з-поміж будь-кого іншого. Або, у крайньому разі, – безлімітну банківську картку. І ще… живе вічно. Це вже справді рівень бога.

Хочеться бути ресурсними. Але легкість досягнення цієї цілі впирається в саме визначення поняття «ресурсність». Нагадаю, це наявність того, що для інших у дефіциті. Як колись жартували: чому комунізм ніколи не настане? Бо за комунізму всі заживуть багато. А усі можуть бути багатими, тільки коли усі бідні. Тобто ресурсність за замовчуванням породжує недостачу в одних і надлишок в інших. І зауважте, це нічого спільного з аморальністю чи несправедливістю не має, це природне біологічне правило, на якому збудований наш світ.
Детальніше читайте далі у попередній статті “Що перешкоджає людині?”.

Однак, з іншого боку, щоб бути ресурсною особистістю, достатньо мати всі вищеперелічені ресурси у більшій кількості, аніж в оточення. Це вже завдання простіше, адже має декілька шляхів досягнення. По-перше, можна щоденно і невпинно напрацьовувати ресурс. По-друге, можна знайти середовище, у якому ваш поточний рівень ресурсності бодай певний період часу буде найвищий серед усіх (поїхати у країну третього світу, стати волонтером для безхатьків тощо). І нарешті, по-третє, можна постійно занижувати ресурс оточення (переконувати, що вони не такі, забирати у них гроші, вантажити своїми проблемами тощо). Який варіант обрати вам – це вже індивідуальне питання. Я ж хочу звернути увагу більше на четвертий шлях, який тільки частково схожий з усіма іншими, а насправді є цілком самодостатнім – це шлях саморесурсності.

Шлях саморесурсності

Розберімося ще раз, як працює уся схема:

  • Що таке бути ресурсним?
  • Це мати те, що для інших у дефіциті.
  • А що за замовчуванням є обмежене (дефіцитне) для людей?
  • Час. Гроші. «Велика четвірка»: розуміння, цінування, прийняття, любов*.

А детальніше?

  • Ніхто не має більше, ніж 24 години на добу. Ніхто не може заробити всі гроші світу, хіба він/вона буде останньою людиною на планеті. Розуміння, цінування, прийняття і любов інших впирається у стелю цих же ставлень до самих себе.
  • Перші два пункти зрозумілі. А як щодо «великої четвірки», чи справді цей ресурс дефіцитний?
  • Усе залежить від того, що ви можете дати іншим людям. Те, що їм справді потрібно, чи те, що просто маєте самі. Здебільшого люди забувають базовий принцип: «СПЕРШУ ДАЙ – ПОТІМ БЕРИ», і, як наслідок, не дають перші.

 А чому не дають?

  •  Бо для них самих цей ресурс дефіцитний. І отримуємо замкнуте коло, як у притчі про щедрість бідняка, який, спитавши, чому він такий бідний, отримав відповідь: «Бо ти нічого не віддаєш, хоча маєш руки, щоб дарувати обійми, уста, щоб цілувати, і язик, щоб говорити гарні слова»**.
  • А чому для нас самих цей емоційний ресурс дефіцитний?
  • Бо ми не вміємо його правильно відновити.
  • А що потрібно робити, щоб його правильно відновлювати?
  • Достатньо не витрачати ресурсів даремно.
  • А як не витрачати даремно?
  • Не відволікатися на зайве.
  • А як не відволікатися на зайве?
  • Треба знати своє.
  • А що потрібно, щоб знати своє?
  • Нормальна самооцінка і пропрацьована самоідентифікація.
  • А що потрібно, щоб усе це мати?
  • Жити у правильному колі зростання або зробити ривок (надзусилля), щоб у нього перейти.
  • Однак для ривка теж потрібен якийсь стартовий ресурс, який необхідно віддати, правильно?
  • Так. Однак всі ресурси й так є всередині нас, їх тільки треба знайти! Ба більше: все, що має людина, є водночас її ресурсом. Навіть, наприклад, проблеми, стрес чи хвилювання, з якими люди зазвичай борються, це теж ресурс. І ним слід скористатися, так само, як вогонь використовує дерево для палива.

Розуміння – це вміння прорахувати причини дій тої чи іншої людини, водночас не оцінюючи їх. Цінування – готовність визнавати дрібні щоденні зусилля інших людей на нашу користь. Прийняття – вміння приймати людей навколо такими, як вони є, без бажання їх змінити. Любов – готовність віддавати більше, ніж можеш взяти.

**Повна версія є у книзі «Історії і притчі: Архітектура Всесвіту»  на сайті “Книгарня “Є”.

Відповідно, в основі ресурсності може бути не що інше, як саморесурсність, тобто лояльність до себе! Дуже мало хто готовий обрати цей шлях, і основна проблема – це, власне, міркування самої людини, буцімто вона лояльна до себе, але так не є. Якщо хтось курить, свариться з іншими, подовгу затримується на роботі, вимагає щось у своїх близьких/батьків/дітей/коханих, марнує час за серіалами чи фільмами, харчує своє тіло, як сміттєвий бак, то це уже свідчить, що людина не лояльна сама до себе. Коли вона мало вчиться, бо думає, «що все знає», то надто часто потрапляє у пастки сприйняття, пізнає світ у рамках дуже обмежених поведінково-пізнавальних схем, та й загалом не чесна з собою.

“КРІ працівника: як прописати і впровадити по найрізноманітніших посадах” – це єдина система оплати праці здатна приводити компанію до над результатів. Освойте її як інструмент для свого бізнесу!

Натомість, коли людина щоденно присутня у своєму житті й пізнає себе, то формує свої цілі, володіє бажаннями та добре розуміє потреби. А як наслідок, формує належну самооцінку, приймає свою самоцінність за належне і, що важливо, виробляє власну самоідентифікацію. І всі ці зміни спровоковані зсередини. Бо якщо ми докладаємо зусиль через спонукання ззовні, то і кінцевий результат наших змін насправді належить іншій людині. Так само, як, наприклад, і у бізнесі, прибуток належить власнику компанії, а не безпосередньому виконавцеві. Що цілком закономірно, бо він спонукав працівника до дії. Або у більш ліричний спосіб проілюструю це цитатою Лесі Українки із «Лісової пісні»: «Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме».

Джерела необмежених можливостей

Повернімося до наших джерел необмежених можливостей. То чому не кожна людина може/хоче/вміє ними скористатися? Процитую іншого класика: «Кожна щаслива сім’я – щаслива однаково, а кожна нещасна – нещасна по-своєму». Або відомого науковця Джареда Даймонда: «Всі одомашнені види мали той набір характеристик, які дозволили їм бути одомашненими, всім не одомашненим бракувало чогось свого». Те саме і з ресурсністю: всі ті, хто належно користає зі своїх можливостей, певним чином однакові, а кожному/ій, хто живе безресурсно, – бракує чогось свого. То що може забракнути людині, щоб почати користати зі своїх внутрішніх джерел необмежених можливостей? Чому ми не віддаємо нічого іншим, щоб потім використати формулу «Брати = Давати»?

ресурс дерева ліс ясність

  1. Бо для нас самих дефіцитне – доки людина чогось не має, доти й іншому не дасть. Голодний голодного не нагодує. Злий злого не задобрить. Не можемо винести з кімнати предмет, який туди ніхто не заносив. Але насправді таких ситуацій, щоб ми чогось не мали, майже… не буває! Здебільшого людина просто…
  2.  Думає, що не має. Якщо вірити у свою «бідність», то немає що віддавати, бо… немає що віддавати. Замкнуте коло. Пастка дефіцитності. Бідність бідняка, який бідний тільки тому, що думає, що бідний. Лікується у єдиний спосіб – почати віддавати те, що нам самим потрібно. Наприклад, обняти когось, коли самому\самій хочеться, щоб тебе обняли. Сказати комплімент тому, від кого хочеться його почути. Вийти на вулицю і допомогти тому, кому гірше, ніж тобі. Пропустити самотнього пішохода, коли дуже поспішаєш. Внести свою лепту на побудову храму (душі, науки, тіла, мистецтва тощо).
  3. Бо не вміємо відновлювати. «А якщо я віддам, то звідки потім візьму?» Направду, якщо людина, як річка, пропускає крізь себе багато, то вона буде ресурсною, а якщо не навчилася створювати, буде, як пересохлий потічок. Насправді це суто технічне вміння. Так само, як із зароблянням грошей: хто хоче – шукає можливості, а хто ні – причини.
  4. Бо не вміємо давати. Це теж проблема. Мало кого навчили віддавати*. Давати потрібно так, щоб інші брали. (Уявіть людей, які роздають флаєри на вулиці). Якщо не беруть, то, ймовірно, не так даємо. Або не віддаємо. А лише…
  5. Думаємо, що даємо. Доки ми думаємо, що людина робитиме із тим, що ми їй дали, рахуватимемо її вигоду, перепитуватимемо, як у неї справи із нашим внеском, тощо, до того часу ми насправді нікому нічого не дали. А лише всадили гарпун і на довгому чи короткому мотузку контролюємо вчинки людини. Відпускайте! По-справжньому віддаємо щось лише тоді, коли більше про це не думаємо. Узагалі. Ніколи. Так, наче втратили пам’ять.
  6. Бо «не заслужили». Надмірні розрахунки й винагорода тільки за «особливі заслуги» призводить найчастіше до того, що близькі від нас узагалі нічого не отримують. Ходять біля нас голодні і злі. А отже, не мають що повернути й нам. Якою б виросла дитина, якби батьки давали їй їсти тільки за поточні здобутки чи заслуги? Правильно: вона б не вижила.
  7.  Жаліємо, бо можуть не віддати. Та ж підверсія попередньої причини. Постійно переживаємо, чи повернуть нам хоч щось. Надмір розрахунків призводить до того, що ми настільки перестраховуємось і потребуємо гарантій, що… узагалі перестаємо взаємодіяти зі світом навколо.
  8. Боїмося, що… Просто чогось боїмося: поганої погоди, яка не дасть вирости урожаю; образ; конфліктів; що нашу відкритість сприймуть, як слабкість; що хтось неправильно протрактує наші слова; що ми помилимося в людині/роботі/проєкті… Страх чого завгодно, хоча б навіть власної тіні, це те, що сковує і викривлює рівняння обміну «Брати = Давати» й заважає людині ухвалювати якісні щоденні рішення, а отже, і користати своїми джерелами необмежених можливостей.*Поспостерігайте за виразами облич людей, які розраховуються в крамниці.

Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)

Долучайтесь до нас на каналі в TikTok.

https://youtu.be/fA55fk-C87c

Куди вкласти гроші в Україні

Куди вигідно вкласти гроші в Україні, щоб зберегти заощадження і заробити

У попередніх статтях я багато уваги приділяв тому, як планувати бюджет та розподіляти фінансові потоки, щоб мати заощадження. Але просто відкладати кошти мало – треба,

Читати далі »

Що таке фінансова грамотність та як стати фінансово грамотною людиною

Поруч з базовими навичками грамоти, читання та письма, кожна людина повинна володіти навичками фінансової грамотності. Це та базова компетенція, над якою, освоївши, ми перестаємо задумуватися,

Читати далі »
Facebook
Twitter
LinkedIn