Про ресурсність
Хочеться бути ресурсними. Але легкість досягнення цієї цілі впирається в саме визначення поняття «ресурсність». Нагадаю, це наявність того, що для інших у дефіциті. Як колись жартували: чому комунізм ніколи не настане? Бо за комунізму всі заживуть багато. А усі можуть бути багатими, тільки коли усі бідні. Тобто ресурсність за замовчуванням породжує недостачу в одних і надлишок в інших. І зауважте, це нічого спільного з аморальністю чи несправедливістю не має, це природне біологічне правило, на якому збудований наш світ. Боротись із ним – уподібнюватися до Дона Кіхота у його боротьбі з вітряками. Візьмімо, скажімо, базовий ресурс – біологічний. Доки сучасна медицина не зробила людину вічною (і було б добре, якби таки не зробила; але це вже моя суб’єктивна думка), доти буде хтось молодший і хтось старший, це уже формує одну людину, як потенційнішу і ресурснішу за іншу. А втім, жодної несправедливості немає, доки хтось старший має якогось іншого ресурсу більше, ніж хтось молодший. Тобто відсутність балансу в межах кожного складника системи дає можливість підтримувати баланс у системі в цілому.
Читайте попередню статтю блогу “Навчитись рахувати”.
Перешкоди до ресурсності
Однак нам, мабуть, все-таки більш цікаво дізнатися, які перешкоди на шляху до ресурсності є не так об’єктивні, як самостійно створені. Отже, такі, що ми можемо подолати своїми силами. А їх є чимало, і фактично кожну з перешкод можна подолати за умов докладання достатньої кількості зусиль і наявності часу. Для структурованості поділю їх на дві групи:
- Спосіб розрахунку, тобто хибний обмін ресурсів;
- Спосіб мислення, тобто упередження, брак знань і неготовність вчитися.
“КРІ працівника: як прописати і впровадити по найрізноманітніших посадах” – це єдина система оплати праці здатна приводити компанію до над результатів. Освойте її як інструмент для свого бізнесу!
Почнемо зі способів розрахунку. Людина сама собі перешкоджає на шляху досягнення збалансованої ресурсності, коли:
- Платить тільки одним ресурсом.
Ми зневажаємо тих, хто платить тільки чимось одним, нехтуючи іншими ресурсами. Того, хто хоче відкупитися грішми, можна назвати «гаманцем» чи «грошовим мішком», любителя компенсувати все своїм вільним часом – «неробою» чи «ледарем», а того, хто «м’яко стелить», – «підлабузником». Та й зрештою для самої людини кожна одиниця ресурсу, якого вона віддає замало, коштує дуже дорого, а той ресурс, якого віддає забагато, – навпаки, знецінюється. Про це ми уже говорили в розділі «Обмін ресурсів». - Не бачить, чим платить.
Це ще одна неочевидна проблема для людини й очевидна для оточення. Хворобливо товстий бізнесмен – невдаха, бо він переплатив своїм здоров’ям, тобто нічого не створив, а лише компенсував невдачу в одній сфері виграшем в іншій. Нереалізовані в особистому житті жінка чи чоловік, які б вони високопрофесійні, високодуховні чи високоінтелектуальні не були, не мають чим хизуватися, бо просто переплатили в одній сфері за іншу. Ми можемо скільки завгодно вважати себе ресурсними, а наші найслабші ланки завжди залишатимуться тою стелею, що не даватиме зростати, або тим вантажем, що тягнутиме донизу. - Не знає своїх середніх швидкостей.
Усі ми їдемо дорогою життя із певною швидкістю. Це стосується як «нормальної для нас» кількості спожитих калорій, так і середньої кількості прочитаних сторінок, зроблених дзвінків, сказаних компліментів чи розданих посмішок на день, а ще суми зароблених грошей на місяць чи кількості нових друзів за рік. У будь-чому можна і варто знати свою середню швидкість, за якої не перевитрачається ресурс. Якщо ж ми її не знаємо, то звикаємо жити в ілюзії «все нормально», водночас розбазарюючи ресурс на непотрібні для нашого майбутнього забаганки теперішнього. - Суттєво пошкоджені чи відсутні основні системи.
Система – це дорога, якою Ресурс скеровується у відповідні сфери життя. Дорогою «з ямами» багато Ресурсу просто губиться. В більшості людей є суттєвий брак систем. Вони хибні, застарілі, невідповідні ситуаціям і/або не розбудовані.
Системи – це сценарії, які відбуваються регулярно. Системами людини є її життєві кодекси, кола зростання, інфляція і рентабельність часу, життєві стратегії, а також упередження, стереотипи, блоки й все те, що можна назвати «цінностями», «способом мислення» і «світоглядом».
Ресурс сам собою не є цінним, якщо він не має системи застосування! Повторю те, про що писав на початку: КОЛЕСО НЕ ПОТРІБНЕ, ЯКЩО НЕМАЄ ДОРОГИ. Навіщо вовку колеса замість лап, якщо в лісі немає асфальтованої дороги? Направду, хочете почати щось змінювати у житті – аналізуйте і розбудовуйте свої системи!
- Надмір шумів у житті.
Насамкінець: ми погано рахуємо через надлишок вхідних даних, тобто надмір шумів у житті. Через це людина пропускає важливі сигнали або не реагує на них. Ми надто відволікаємося на новини, які не мають до нас стосунку, на фейки, які, обходячи критичне мислення, збурюють емоції, та й просто на надмір роботи, поверхневі контакти й чужі думки. Тільки наявність чітко визначених цілей і твердих цінностей, за умови цілісності людини, дає їй змогу створювати непробивну завісу від шуму.
Інколи ситуацію чи приклад із реального життя можна гарно “одягнути” у метафору. Адже наш мозок мислить картинками та образами. Долучайтесь до телеграм-каналу із притчами та історіями за посиланням.
Перелік перешкод
Саме цей пункт плавно підвів нас до іншої групи перешкод, зумовлених нашим світоглядом – упередженнями, браком знань і, щонайголовніше, неготовністю вчитися. Отже, перелік перешкод:
- Епістемологічна зверхність.
Ми здебільшого не настільки знаємо, як «думаємо, що знаємо». А це, погодьтеся, зовсім різні рівні. Часто говорю на курсах Школи: ми ніколи не знаємо того, чого не знаємо, бо… це перебуває за межами нашого знання. Переконання людини, що вона щось знає, – це основа її невдач. Наш ворог №1 – це епістемологічна зверхність. Про те, як її позбутись і почати вчитися, написав цілу книгу «Шлях Майстра Життя, або як навчити себе вчитися», і щоб повністю висвітлити тему, її варто було би перекопіювати сюди. - Безпідставний оптимізм.
Віра у те, що все буде добре, це, звісно, чудово. Але коли вона безпідставна, тобто не спонукає нас до конкретних дій у поточному часі, то це той фактор, який стримує від примноження ресурсів. Окрім безпідставного оптимізму, перешкоду створює також безпідставний песимізм. Якщо людина вірить, що «все буде зле», то так у її житті й трапиться! Й одне, і друге упередження не дають досягати більшого. - Наївний реалізм.
Віра у те, що інші думають так само, як думаєте ви, ще один самообман, який в основному створює труднощі накопиченню емоційного ресурсу. Адже формує надмірні очікування щодо дій іншої людини, а в цьому розчаруватися найлегше. Ніхто не прийшов у цей світ, щоб відповідати нашим очікуванням, ба більше – ніхто не думає та не поводиться так, як ми. - Регресія до середнього/гедоністична адаптація/обман очевидним.
На перший погляд непоєднувані упередження, однак вони усі мають одну спільну рису: нагадують нам, що людина не враховує зміни в межах тривалого часового інтервалу, а концентрується на тому, що відбувається у її житті в поточний період. Як каже багатовікова мудрість: «Усе минає, і це мине»… Тільки ми про це ще не знаємо.*
Не пишу надто багато у цьому розділі, тому що більшість усього уже описано у книгах «Платформи для саморозвитку», «Абетка саморозвитку», «Шлях Майстра Життя», тож розраховую, що ви поцікавитеся і ними. Дивіться більше книг Романа Кушніра на сайті book-ye.com.ua.
Перешкоди
Чи варто докладати зусиль, щоб позбутися цих фундаментальних перешкод? Вважаю, варто, але це зовсім не просто. А втім, навіть завдяки старанням ви тренуєтеся, починаєте більше вимагати від себе і загалом стаєте більш прокачаною особистістю, місткою і порадною. Хоча варто розуміти, що ці перешкоди «старі, як світ», і цілком подолати їх не вдасться. Було б добре лише дещо зменшити їхній вплив на наше повсякденне життя і процес накопичення ресурсу.
Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)
Долучайтесь до нас на каналі в TikTok.
