Орієнтація на внутрішню мотивацію береться в першу чергу з внутрішньої віри у себе. В когось вона бере початок із сформованої в дитинстві високої самооцінки, дехто набуває її в процесі соціалізації, але більшості людей її потрібно розвивати у процесі періодичних виступів. Що ж дозволяє повірити в себе?
1. Практика
А саме – свідоме розуміння того, що немає людини, яка б народилась із ораторським талантом, як, зрештою, і такої, яка б опинилась у цьому світі без нього, але лише той, хто постійно удосконалював свій талант, може з гідністю називатися оратором.
Коли кажуть про «гарний від природи голос» чи «ідеальний слух», або «вроджені акторські здібності», то я, абсолютно не бажаючи ставити під сумнів генетику, хочу нагадати фразу не надто відомого в нас, одного з найвидатніших американських мислителів Ральфа Улдо Емерсона: всі хороші оратори починали як погані оратори.
А й справді, згадаймо історії «гаркавого» Демосфена, «дурного» Клавдія (римського імператора), чи, наприклад, «несміливого» Ганді. Хто сумнівається, наведу інший спосіб для відпрацювання віри в себе:
2. Практика
Практика – такий процес, при якому ми не хочемо стати кращими за когось іншого, а покращуємо навики себе теперішнього/-ої, порівнюючи з собою майбутнім/-ою.
Погодьтесь: у такій боротьбі переможених немає. Чи дасть насіння добрі плоди, якщо його щодня не доглядати? Навіть «вроджений» талант потребує багато вдосконалення і особистої роботи.
Для покращення вашої практики приєднуйтеся до нашого клубу «Зірковий оратор».
Не матиме значення, які саджанці ми купимо на ринку – за десять чи за сто гривень. Якщо ми не будемо їх доглядати, то результат не забариться – вони засохнуть. А тепер подумайте, яке дерево дасть більше плодів: культивована голландська груша, в яку ніхто не вкладає ні часу, ні добрив, чи звичайна дичка, яку підливають, удобрюють, підрізають гілки і загалом дбайливо доглядають?
3. Практика
Як і будь-який інший вид мистецтва – ораторське не можна вивчити і знати, а лише відпрацьовувати і вдосконалювати. Як казав один великий майстер з айкідо, який приїздив до нас на семінар: за перший рік ви вивчаєте 80% всього, за другий рік ще 10%, за третій рік – 5%, і ще 1% – протягом четвертого року тренувань, а далі кожного року ще по 0,1 відсотка. Це він говорив, звичайно, про айкідо, але, як на мене, то модель цілком застосовна і до вміння публічно виступати.
Багато хто хоче освоїти це мистецтво, заплативши за більш дорогий курс або навчаючись на 10-годинному інтенсиві. При цьому часто забувають, що для відпрацювання навиків потрібна постійна робота над собою і що тренер, який би добрий він не був, не виконає її за вас.
Потрібно також розуміти, що знання стають навиком не так залежно від їх кількості, як від рівномірності розподілу тривалості в часі. Чи повірите ви, що можна освоїти водіння автомобіля «з нуля» за 10 годин інтенсивних занять на центральних вулицях у час пік? А що навчитися водити на Ауді А7 можна значно швидше, ніж на звичайній Ниві? Я думаю, що ні. А от щодо ораторського мистецтва, то багато хто в цьому навіть переконаний.
І нарешті, якщо чаша вашого терпіння досі не переповнена, я поділюся ще одним безвідмовним способом збільшення віри в себе.
4. Самопохвала
Самопохвала за кожен-кожнісінький свій виступ, незважаючи на його результати. Все в житті людини побудовано на примітивних реакціях, пов’язаних з уникненням болю і отриманням задоволення. Ми, як добре дресировані (самодресировані) дельфіни – хочемо робити тільки те, що приносить задоволення. І будь-яке картання себе
за те, що ви зробили на публіці щось не так, аж ніяк не сприятиме вмінню краще виступати.
Дізнайтеся, як подалати страх публічних виступів ТУТ.
Тому викидайте нагайки для самокатування (я такий/така нездара! знову я все провалив/-ла! краще б я нікуди не виходив/-ла!) і запасайтесь пряниками (класно мені вдалося всіх їх розсмішити! я хвилювалась, але все-таки вийшла – я молодець! а на 7-й хвилині всі мене слухали, затамувавши подих!).
В будь-якому виступі можна знайти те, що ви зробили добре, потрібно тільки трохи практики. Навіть те, що ви не здалися і завершили виступ, вже може бути розцінене як досягнення. Привчіться постійно хвалити себе за якісь дрібні або не дуже, успіхи у виступі, тоді підсвідомість сама допоможе вам робити більшість своїх виступів неймовірно вдалими. Навіть можете вести щоденник успіху для себе як оратора, де щодня записуватимете не менше 10 перемог над собою і власні ораторські вдосконалення (принциповими є слова «щодня» і «не менше 10»).
На своїх заняттях, коли, наприклад, я бачу, що який-небудь учасник починає свій вихід на сцену чи сам виступ, важко зітхнувши, або кривлячись на обличчі, я негайно прошу його почати вправу знову. Те саме стосується завершення виступу (про формування відчуття переможця ми поговоримо згодом). Я знаю, що означає навчити невпевнену людину хвалити себе і колекціонувати маленькі перемоги – це те саме, що дати їй ключі до можливості самій створити з себе великого оратора: «великі досягнення народжуються з колекції маленьких перемог». Навіть найбільш скромні й невпевнені люди дуже швидко перетворюються на художників слова, яким виголосити промову так само просто, як зготувати яєчню, а іноді навіть і простіше.
Коротко підсумовуючи, нагадаю, що ораторська майстерність – це постійна практика: двобій із собою минулим, де гартується «я» кращий, сьогоднішній. Якщо ж сюди додати ще й уміння себе своєчасно і грамотно хвалити, то стійкий результат у вигляді навиків оратора не забариться.
Перегляньте відео про основні правила виступу оратора:
Фундамент виступу
Чому я так довго пишу про хвилювання, віру в себе, потребу у практиці – цілком слушно запитаєте ви. Хіба це головне в ораторському мистецтві? Адже важливо вміти передавати інформацію невербально, працювати голосом, вдало
компонувати виступ, знати техніки і прийоми словесної імпровізації! Цілком з вами погоджуюсь.
Та дозвольте вам нагадати, що будинок чомусь починають будувати з фундаменту, а не з першого поверху, хоча на першому поверсі ми можемо жити, а фундамент придатний для використання хіба що як підвал чи льох. Як у будівництві, так і у вивченні ораторського мистецтва, фундамент потрібен для того, щоб на ньому трималася вся конструкція: на одну стіну опиратися не будеш, якщо вона самотньо стоїть посеред поля, а на доброму фундаменті можна збудувати навіть хмарочос. Так от, для вдалого ораторського мистецтва таким фундаментом є ваше ставлення до виступу.
Проведіть аналогію: ні фундаменту, ні відношення людини ми зазвичай не бачимо одразу. Якщо ви зараз у якому-небудь приміщенні, то навряд чи бачите його підвалини, але оскільки будівля стоїть, отже, її основа достатньо міцна. Те саме стосується і публічного виступу: оскільки оратор ще говорить, значить, його відношення чомусь дає йому достатньо підстав для цього.
Отже, перед тим, як будувати будинок (виступати), визначіться з фундаментом (власним ставленням до виступу).
Наріжні камені
1. В будь-якому випадку ви просто добре виконуватимете свою роботу. Ви щось забули чи помилились – але ж наміри ваші добрі, це звичайнісінька випадковість; не слухають – нічого, трохи терпіння, і хтось точно зміниться під впливом ваших слів; з вас сміються – нічого, ви ж насправді хочете допомогти їм; кидають «психологічне каміння» – та й що з того, ви великодушні і готові поводитися як господар ситуації, і т. д. Загалом пам’ятайте, що немає невдач, є лише досвід, і з кожним виступом ви його лише збільшуєте, а той, хто ніколи не пробуватиме – ніколи і не навчиться.
2. Я все зроблю, я все зможу. Трохи скидається на самонавіювання, але чом би не промоделювати себе за деякий час до виступу? Техніка дає можливість «розігнати психіку» і підготуватись до зустрічі. А й справді хто, як не ви? Коли, як не зараз? Одним словом, «не святі горшки ліплять» і, врешті-решт, хтось повинен бути найкращим оратором – то чому б сьогодні (цього місяця, у цей рік …) не стати ним/нею?
3. Будь-який публічний виступ – це можливість. Можливість завести нові знайомства; трохи порухатись; відчути хвилювання і драйв; подивитись на все зі сцени; показати свою нову зачіску; отримати новий диплом чи сертифікат; донести свою позицію; перебороти свій страх; довести собі свою кращість; гарно провести час; поділитися політичними поглядами і багато чого іншого. Можливість як opportunity – як просто хороша нагода змінити себе на краще.
4. Все можна буде змінити. Багато для кого «віра у спалений міст» і те, що другого шансу не буде, є серйозною перешкодою до нових помилок, а отже, і нових спроб. Як казав хтось із видатних: хочеш досягнути у два рази більше перемог – подвой кількість невдач. Розуміння того, що які б унікальні умови виступу не були, завжди буде нова нагода все повторити – зазвичай підтримує і допомагає зробити все добре вже з першого разу.
5. Виступ – це цікаво. Сформуйте в себе відношення, що все, що відбувається у вашому житті, це цікаво. Я довго думав, який стан може бути зручний як «посередник» для переходів у інші стани (як, наприклад, вихідна позиція у танцях, чи камае у японських бойових мистецтвах), і не придумав нічого кращого за цікавість, адже з неї можна легко перейти до
веселощів чи агресії, сумніву чи впевненості, зневаги чи захоплення. Крім того, це може бути навіть дещо відсторонена позиція, яка не вимагає якихось активних дій вже і одразу, а лише перетворює вас на уважного спостерігача самого себе.
Як і в попередніх випадках, я рекомендую знайти своє власне відношення, яке допомагатиме вам у повсякденних вправляннях в ораторстві, щось таке, що мотивувало б підійматись назустріч кожній можливості взяти слово чи вголос
заявити про свою позицію.
Діалог – це вже виступ
Дуже часто ораторські здібності заважає відпрацьовувати таке сприйняття ораторського виступу: виступ – це коли ми говоримо, а нас слухають як мінімум десяток людей. Це вкрай неправильно: ораторський виступ починається тоді, коли ви спілкуєтесь хоча б з однією людиною. Подумайте, наскільки збільшується кількість можливих відпрацювань, якщо ви оберете другий варіант ставлення до ораторського виступу! Візьміть собі за правило
вважати, що будь-яке спілкування – це ораторський виступ! Наскільки простіше виходити виступати перед сотнею людей, якщо цього дня ви вже провели десяток виступів перед меншими аудиторіями.
Для мене ораторськими виступами, під які потрібно провести всю попередню підготовку, визначивши їхню ціль, структурувавши їх і залучивши всі необхідні інструменти, є:
– спілкування з касиром у магазині;
– телефонна розмова з друзями;
– проїзд у таксі;
– пропозиція дружині піти у кіно;
– випадкова зустріч зі знайомими на вулиці;
– спілкування з сусідами в ліфті.
Ви є ораторами тоді, коли живете як оратори. Почніть з малого: спостереження за собою (як за оратором) у повсякденних ситуаціях. Спілкування і ораторський виступ перетвориться для вас із чогось рідкісного і страшного на щоденне приємне заняття, бо буття оратора визначає не знання технік, а лише його спосіб мислення.
Для покращення своїх комунікаційних навичок відвідайте наш онлайн-курс «Мистецтво відповідального спілкування».
І так само, як природно вчитись водити автомобіль, починаючи зі швидкості 20 км/год., поступово переходячи до 40, а далі до 60 і 100, так само ораторський виступ варто практикувати спершу перед меншими аудиторіями – однією людиною, далі двома-трьома, потім п’ятьма-десятьма, і так не зчуєтесь, як легко виступатимете перед тисячею незнайомих вам людей. (Звичайно, що перед різними за розміром аудиторіями працюють дещо інші прийоми, але відношення, яке ми обговорювали, залишається незмінним).
А ще «спосіб мислення оратора» зовсім не полягає в тому, щоби лише гарно публічно виглядати, а включає в себе
потребу постійного самоаналізу і змін на його основі. Бо бути оратором, в першу чергу, означає мати високі стандарти спілкування з самим собою, і вже базуючись на таких засадах, можна сформувати якісне спілкування з іншими.
Так що, успіхів у саморозвитку!
Уривок з книги Романа Кушніра «Великий оратор».
Які правила ораторського виступу найефективніші для вас? Поділіться з нами у коментарях!
