Теорія конфлікту

теорія конфлікту

Конфлікт – це неспівпадіння інтересів. Кожне спілкування є конфліктом. Якщо дозволити собі таке припустити, то ставлення до неприємних і дратівних ситуацій набуде зовсім іншого забарвлення. Якщо все є конфліктом, то, може слід поставитись до цього як до чогось звичайного щоденного.

Якщо це неспівпадіння, то навіть якщо інтереси співпадатимуть, ми все одно відстоюємо якусь позицію заради себе, а інша людина натомість виступає від власних егоїстичних інтересів. І навіть у тих комунікативних випадках, де мова йде про ефект синергії, все одно накладаються два персональних інтереси, які разом дають такий несподіваний ефект мультиплікації.  Добрий будівничий почне роботу з закладання фундаменту, адже зводитиме собі будинок на віки. Погодьтеся, безглуздо будувати четвертий поверх, не маючи другого і третього. Хоча дуже часто у спілкуванні так і роблять: люди вивчають «правильні слова» і маніпулятивні психотехніки впливу, попередньо не попрацювавши з собою і власними установками і ставленнями.

Дізнайтесь ще про “Складові спілкування”.

1. Все можна змінити.

Будь-яку ситуацію у спілкуванні можна змінити – було б бажання і час. А якщо немає якогось одного компоненту, тоді набагато простіше розвести руками і промовити «не вийшло». До речі, змінити можна, як теперішні, так і задавнені ситуації. Нерозуміння того, що завжди буде нова можливість, часто стримує людей в тому, щоб зробити перший крок, чи то назустріч до людини, яка сподобалась, чи то назустріч своєму щастю, що інколи одне і те ж. Коли ми втрачаємо залежність від першого і «єдиного» сприйняття, ми починаємо вести себе більш розкуто, щиро, а отже, і викликаємо більше симпатії – і як наслідок, добиваємось результату.

Зауважте, розуміння того, що все можна змінити, не передбачає, що все обов’язково потрібно змінювати. Скажімо, якщо з вами живе бабуся, чиї погляди на життя вас особисто не влаштовують, то навіть маючи в запасі 5-10 років, спершу варто визначити, чи потрібно вам вступати «в бій».

2. Знати, чого хочеш досягнути.

Не маючи правильно поставлених цілей, досягнути нічого не можна. Кораблю, який не знає порту призначення, жоден вітер не буде попутній, – писав Сенека. Але варто уточнити: серед поставлених цілей не може бути нічого такого, на що б я не міг вплинути! Наприклад:

  • хочу, щоб він/вона так більше не казав/ла;
  • хочу, щоб вона більше не псувала капусняку додаванням цибулі;
  • хочу, щоб він перестав заходити – це приклади людських «хотінь».

Але мало хотіти, потрібно ще і не уникати при цьому від відповідальності, яка передбачає чітко поставлену ціль.  Постановка цілей – це видатне вміння, і навіть у банальних речах просто-таки необхідно думати про ціль.

Кожного разу, аналізуючи своє спілкування, питайте себе:

Для чого мені це зараз говорити?

Яку мету переслідують мої слова?

В таких випадках людина пропускає половину всіх розмов, але в тих, що залишились, розуміє набагато більше і ретельніше вибирає слова та усвідомленіше проявляє невербаліку. Бо який же сенс стріляти не цілячись?

без образ іншого

3. Без образи іншого.

Образи – це мости, які ми спалюємо. Звичайно, не має такого мосту, який не можна було б відбудувати. Але чи варто такими зусиллями лагодити те, що можна було просто не руйнувати. Для того, щоб вибудувати тривалі й гармонійні стосунки з оточуючими, потрібні місяці, а іноді й роки, то чи варто одним образливим словом, рухом чи навіть думкою розхитувати те, що далося так важко.

Ніхто не повинен відповідати нашим очікуванням. Більшість проблем береться з надмірної любові до свого:

  • «своїх» поглядів,
  • «своїх» цінностей,
  • «своїх» переконань.

Бо там, де ми надто любимо «своє», починаємо нехтувати «чужим». Кожного разу під час спілкування внутрішньо запитуйте:

Чи я бува своїми словами, невербалікою чи вчинками не ображаю іншу людину?

І якщо відповідь буде ствердна, то краще промовчіть, замріть чи зупиніться і попрацюйте з власним ставленням, а не з «вихованням» іншої людини.

А щоб розвинути свої ораторські здібності запрошуємо на цей курс “Ораторське мистецтво”

4. Конфлікт – це можливість.

Будь-яка проблема – це лакмусовий папірець межі, до якої у спілкуванні дійшли люди. Це наче кордон: далі або ворожа армія зайде на нашу територію, або ми дамо відсіч і не пустимо її, а то ще й відвоюємо шматок території агресора. Але заждіть хвильку, чий це кордон насправді? Ваш? Можливо, і ворожа армія , яка хоче захопити наші цінності – це плід нашої обмеженої уяви? Може, насправді це лише група подорожніх, які, блукаючи навмання, потрапили в «наші» володіння? Можливо, вони прийшли з миром і готові бути добрими гістьми? Чи не вигідніше буде об’єднатися з ними, запросити до себе, розпитати про звичаї і таким чином самим стати багатшими і розумнішими?

Коли хтось каже, робить, ба навіть думає, всупереч нашим поглядам, то перша реакція, яка виникає, це: відстояти свою позицію і не дати узурпувати власні погляди. Але набагато цікавіше і корисніше зрозуміти іншу людину, дослідити її, і при бажанні або залишитись при своїй думці, або перейняти чуже бачення.

Кожна складна ситуація– це можливість випробувати власні кордони у стосунках і замість того, щоб ставити озброєну до зубів варту прикордонників, можливо, краще організувати привітний і затишний пункт для мандруючого друга. Таке ставлення дозволяє не лише зменшити кількість конфліктів, але і мати набагато більше ступенів свободи у власному виборі, оскільки позбавляє вимушеності у відстоюванні своєї позиції. Часто у стосунках люди бояться пробувати межу один одного і перетворюють своє спілкування на суцільну формальність. У таких випадках можна говорити, що між людьми не має жодного взаємозв’язку, і чергове пожвавлення, як би це дивно не звучало, прийде саме через розв’язання якого-небудь конфлікту.

5. Не очікуйте нічого доброго (і злого теж).

Очікування дуже часто є безмовними вбивцями взаємин:

  • я думала, він мене привітає – а він не привітав;
  • я думав, вона приготує вечерю – а вона не приготувала;
  • я думав, він прийде вчасно – а він не прийшов;
  • я з ним так гарно говорила, він мав бути привітніший зі мною – а він не був.

Якщо б не було початкових очікувань, не було б і розчарувань, хоча це зовсім не означає, що потрібно бути зачерствілим песимістом – швидше, навпаки, варто вірити в інших, але не припускати повинностей їх перед Вами.

Очікування доброго, зрештою як і злого, не дозволяє сприймати іншу людину такою, якою вона є насправді, а отже, неминуче породить непорозуміння. Якщо хтось заходить у приміщення у шапці, а ми цього терпіти не можемо, то обов’язково розлютимося, оскільки очікування не дорівнюють реальності. Однак якщо ми позбудемось таких очікувань, то зможемо спокійно попросити зняти головний убір, вже не як символ зла, а як ознаку «іноземного туриста». Коли ж очікувати від людини щось зле, то насправді ми її цим провокуємо на те, що й очікуємо: я так і знав, що він вона так зробить – це прямий шлях власними думками простимулювати людину до небажаної поведінки.

я можу сам вирішити конфлікт

6. Я сам можу вирішити конфлікт.

Коли ми очікуємо дій від інших людей, чи, наприклад, їх «доброї волі», то цим самі себе узалежнюємо від позиції іншої людини, інакше кажучи, переводимо ситуацію з власної сфери відповідальності у сферу впливу іншої людини. Це означає не те, що Ви будете робити щось без згоди іншої людини і насильно у ставленні до неї, а лише те, що приймаєте на себе готовність і відповідальність змінюватись доти, доки не отримаєте бажаного результату, тобто поставленої цілі. Зауважу, що слово «змінюватись» деким може бути сприйнято неоднозначно:

Це я повинен/-на змінюватись? В мене все гаразд! Хай він/вона змінюється!

За зміну будь-якої системи відповідає найбільш гнучка ланка. Напрямок руху автівки змінює рухоме кермо, а не зафіксована вихлопна труба. Тому завжди визначайте пріоритетність власних цілей: Я хочу, щоб він допомагав мені раз на тиждень прибирати, але щоб він догадався про це сам – це дві цілі, одна з яких заводить у глухий кут, оскільки не передбачає Вашої особистої готовності самостійно впливати на ситуацію. Визначайтесь з пріоритетами: Вам важливо, щоб він допомагав прибирати, чи важливіше нічого не змінювати у власній поведінці?

Рекомендуємо книгу “Переконання. Революційний метод впливу на людей”. Що роблять ефективні комунікатори для того, щоб їх почули і сприйняли? Саме про це розповість автор книги Роберт Чалдині!

7. Без гніву і упередження

Як тільки ми ставимось до когось, так наче бачимо його/її наскрізь, одразу і втрачаємо можливість побачити цю людину справжньою. Якщо нам дати молока і сказати, що воно розбавлене водою, то навіть якщо це не так, ми не зможемо насолодитись справжнім смаком напою.  Як же часто ми, «знаючи» людину, перестаємо її сприймати. А щодо гніву, то він узагалі змушує нас діяти всупереч не лише здоровому глузду, але і власній вигоді.

Гнів – упокорює вільну людину всередині нас самих – робить рабом власних страхів та залежностей. Викорінити його, звісно, можна, і найкращим способом цього буде регулярне перепитування себе під час спілкування: чи не упереджено я ставлюсь до цієї людини? Чи, бува, не гнів керує мною? Трохи практики – і навіть люди з хронічними неконтрольованими нападами агресії зможуть з нею впоратися.

8. З повагою до себе.

Потрібно поважати себе у спілкуванні. Мова йде саме про те, що ніхто не має права ображати вас, якщо звісно ви це з якихось причин свідомо не дозволите. Тут не про зневажання нашої особистості іншими, а навпаки, про власний вибір реагування на ситуацію. Тобто коли хтось хоче образити мене, я залишаю за собою право або прийняти образу, або зреагувати на неї стократ сильніше, не під впливом імпульсивного бажання, а як свідомий особистий вибір. Наша безвольність провокує інших на безвідповідальність, а цього в жодному випадку ні по ставленню до себе, ні у ставленні до інших допускати не варто.

Кожного разу перевіряйте перед спілкування наявність у себе такого ставлення:

Ви налаштовані сприйняти образу чи дати кривдникові гідну відсіч?

Спершу це може виглядати дивно і займати досить багато часу, але вже дуже швидко Ваш мозок навчиться автоматично переходити на ці базові вихідні умови, наче на «нейтралку» в автоматичній коробці передач. Володійте собою, бо від неконтрольованості немає ані користі, ані радості.

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Порозуміння вам!