Конфлікт – це неспівпадіння інтересів. Кожне спілкування є конфліктом. Якщо дозволити собі таке припустити, то ставлення до неприємних і дратівних ситуацій набуде зовсім іншого забарвлення. Якщо все є конфліктом, то, може слід поставитись до цього як до чогось звичайного щоденного.
Якщо це неспівпадіння, то навіть якщо інтереси співпадатимуть, ми все одно відстоюємо якусь позицію заради себе, а інша людина натомість виступає від власних егоїстичних інтересів. І навіть у тих комунікативних випадках, де мова йде про ефект синергії, все одно накладаються два персональних інтереси, які разом дають такий несподіваний ефект мультиплікації. Добрий будівничий почне роботу з закладання фундаменту, адже зводитиме собі будинок на віки. Погодьтеся, безглуздо будувати четвертий поверх, не маючи другого і третього. Хоча дуже часто у спілкуванні так і роблять: люди вивчають «правильні слова» і маніпулятивні психотехніки впливу, попередньо не попрацювавши з собою і власними установками і ставленнями.
Дізнайтесь ще про “Складові спілкування”.
1. Все можна змінити.
Будь-яку ситуацію у спілкуванні можна змінити – було б бажання і час. А якщо немає якогось одного компоненту, тоді набагато простіше розвести руками і промовити «не вийшло». До речі, змінити можна, як теперішні, так і задавнені ситуації. Нерозуміння того, що завжди буде нова можливість, часто стримує людей в тому, щоб зробити перший крок, чи то назустріч до людини, яка сподобалась, чи то назустріч своєму щастю, що інколи одне і те ж. Коли ми втрачаємо залежність від першого і «єдиного» сприйняття, ми починаємо вести себе більш розкуто, щиро, а отже, і викликаємо більше симпатії – і як наслідок, добиваємось результату.
Зауважте, розуміння того, що все можна змінити, не передбачає, що все обов’язково потрібно змінювати. Скажімо, якщо з вами живе бабуся, чиї погляди на життя вас особисто не влаштовують, то навіть маючи в запасі 5-10 років, спершу варто визначити, чи потрібно вам вступати «в бій».
-
Покращити якість спілкування вам допоможе курс “Як знайти порозуміння з ким завгодно?”
2. Знати, чого хочеш досягнути.
Не маючи правильно поставлених цілей, досягнути нічого не можна. Кораблю, який не знає порту призначення, жоден вітер не буде попутній, – писав Сенека. Але варто уточнити: серед поставлених цілей не може бути нічого такого, на що б я не міг вплинути! Наприклад:
- хочу, щоб він/вона так більше не казав/ла;
- хочу, щоб вона більше не псувала капусняку додаванням цибулі;
- хочу, щоб він перестав заходити – це приклади людських «хотінь».
Але мало хотіти, потрібно ще і не уникати при цьому від відповідальності, яка передбачає чітко поставлену ціль. Постановка цілей – це видатне вміння, і навіть у банальних речах просто-таки необхідно думати про ціль.
Кожного разу, аналізуючи своє спілкування, питайте себе:
Для чого мені це зараз говорити?
Яку мету переслідують мої слова?
В таких випадках людина пропускає половину всіх розмов, але в тих, що залишились, розуміє набагато більше і ретельніше вибирає слова та усвідомленіше проявляє невербаліку. Бо який же сенс стріляти не цілячись?
3. Без образи іншого.
Образи – це мости, які ми спалюємо. Звичайно, не має такого мосту, який не можна було б відбудувати. Але чи варто такими зусиллями лагодити те, що можна було просто не руйнувати. Для того, щоб вибудувати тривалі й гармонійні стосунки з оточуючими, потрібні місяці, а іноді й роки, то чи варто одним образливим словом, рухом чи навіть думкою розхитувати те, що далося так важко.
Ніхто не повинен відповідати нашим очікуванням. Більшість проблем береться з надмірної любові до свого:
- «своїх» поглядів,
- «своїх» цінностей,
- «своїх» переконань.
Бо там, де ми надто любимо «своє», починаємо нехтувати «чужим». Кожного разу під час спілкування внутрішньо запитуйте:
Чи я бува своїми словами, невербалікою чи вчинками не ображаю іншу людину?
І якщо відповідь буде ствердна, то краще промовчіть, замріть чи зупиніться і попрацюйте з власним ставленням, а не з «вихованням» іншої людини.
А щоб розвинути свої ораторські здібності запрошуємо на цей курс “Ораторське мистецтво”
4. Конфлікт – це можливість.
Будь-яка проблема – це лакмусовий папірець межі, до якої у спілкуванні дійшли люди. Це наче кордон: далі або ворожа армія зайде на нашу територію, або ми дамо відсіч і не пустимо її, а то ще й відвоюємо шматок території агресора. Але заждіть хвильку, чий це кордон насправді? Ваш? Можливо, і ворожа армія , яка хоче захопити наші цінності – це плід нашої обмеженої уяви? Може, насправді це лише група подорожніх, які, блукаючи навмання, потрапили в «наші» володіння? Можливо, вони прийшли з миром і готові бути добрими гістьми? Чи не вигідніше буде об’єднатися з ними, запросити до себе, розпитати про звичаї і таким чином самим стати багатшими і розумнішими?
Коли хтось каже, робить, ба навіть думає, всупереч нашим поглядам, то перша реакція, яка виникає, це: відстояти свою позицію і не дати узурпувати власні погляди. Але набагато цікавіше і корисніше зрозуміти іншу людину, дослідити її, і при бажанні або залишитись при своїй думці, або перейняти чуже бачення.
Кожна складна ситуація– це можливість випробувати власні кордони у стосунках і замість того, щоб ставити озброєну до зубів варту прикордонників, можливо, краще організувати привітний і затишний пункт для мандруючого друга. Таке ставлення дозволяє не лише зменшити кількість конфліктів, але і мати набагато більше ступенів свободи у власному виборі, оскільки позбавляє вимушеності у відстоюванні своєї позиції. Часто у стосунках люди бояться пробувати межу один одного і перетворюють своє спілкування на суцільну формальність. У таких випадках можна говорити, що між людьми не має жодного взаємозв’язку, і чергове пожвавлення, як би це дивно не звучало, прийде саме через розв’язання якого-небудь конфлікту.
5. Не очікуйте нічого доброго (і злого теж).
Очікування дуже часто є безмовними вбивцями взаємин:
- я думала, він мене привітає – а він не привітав;
- я думав, вона приготує вечерю – а вона не приготувала;
- я думав, він прийде вчасно – а він не прийшов;
- я з ним так гарно говорила, він мав бути привітніший зі мною – а він не був.
Якщо б не було початкових очікувань, не було б і розчарувань, хоча це зовсім не означає, що потрібно бути зачерствілим песимістом – швидше, навпаки, варто вірити в інших, але не припускати повинностей їх перед Вами.
Очікування доброго, зрештою як і злого, не дозволяє сприймати іншу людину такою, якою вона є насправді, а отже, неминуче породить непорозуміння. Якщо хтось заходить у приміщення у шапці, а ми цього терпіти не можемо, то обов’язково розлютимося, оскільки очікування не дорівнюють реальності. Однак якщо ми позбудемось таких очікувань, то зможемо спокійно попросити зняти головний убір, вже не як символ зла, а як ознаку «іноземного туриста». Коли ж очікувати від людини щось зле, то насправді ми її цим провокуємо на те, що й очікуємо: я так і знав, що він вона так зробить – це прямий шлях власними думками простимулювати людину до небажаної поведінки.
6. Я сам можу вирішити конфлікт.
Коли ми очікуємо дій від інших людей, чи, наприклад, їх «доброї волі», то цим самі себе узалежнюємо від позиції іншої людини, інакше кажучи, переводимо ситуацію з власної сфери відповідальності у сферу впливу іншої людини. Це означає не те, що Ви будете робити щось без згоди іншої людини і насильно у ставленні до неї, а лише те, що приймаєте на себе готовність і відповідальність змінюватись доти, доки не отримаєте бажаного результату, тобто поставленої цілі. Зауважу, що слово «змінюватись» деким може бути сприйнято неоднозначно:
Це я повинен/-на змінюватись? В мене все гаразд! Хай він/вона змінюється!
За зміну будь-якої системи відповідає найбільш гнучка ланка. Напрямок руху автівки змінює рухоме кермо, а не зафіксована вихлопна труба. Тому завжди визначайте пріоритетність власних цілей: Я хочу, щоб він допомагав мені раз на тиждень прибирати, але щоб він догадався про це сам – це дві цілі, одна з яких заводить у глухий кут, оскільки не передбачає Вашої особистої готовності самостійно впливати на ситуацію. Визначайтесь з пріоритетами: Вам важливо, щоб він допомагав прибирати, чи важливіше нічого не змінювати у власній поведінці?
Рекомендуємо книгу “Переконання. Революційний метод впливу на людей”. Що роблять ефективні комунікатори для того, щоб їх почули і сприйняли? Саме про це розповість автор книги Роберт Чалдині!
7. Без гніву і упередження
Як тільки ми ставимось до когось, так наче бачимо його/її наскрізь, одразу і втрачаємо можливість побачити цю людину справжньою. Якщо нам дати молока і сказати, що воно розбавлене водою, то навіть якщо це не так, ми не зможемо насолодитись справжнім смаком напою. Як же часто ми, «знаючи» людину, перестаємо її сприймати. А щодо гніву, то він узагалі змушує нас діяти всупереч не лише здоровому глузду, але і власній вигоді.
Гнів – упокорює вільну людину всередині нас самих – робить рабом власних страхів та залежностей. Викорінити його, звісно, можна, і найкращим способом цього буде регулярне перепитування себе під час спілкування: чи не упереджено я ставлюсь до цієї людини? Чи, бува, не гнів керує мною? Трохи практики – і навіть люди з хронічними неконтрольованими нападами агресії зможуть з нею впоратися.
8. З повагою до себе.
Потрібно поважати себе у спілкуванні. Мова йде саме про те, що ніхто не має права ображати вас, якщо звісно ви це з якихось причин свідомо не дозволите. Тут не про зневажання нашої особистості іншими, а навпаки, про власний вибір реагування на ситуацію. Тобто коли хтось хоче образити мене, я залишаю за собою право або прийняти образу, або зреагувати на неї стократ сильніше, не під впливом імпульсивного бажання, а як свідомий особистий вибір. Наша безвольність провокує інших на безвідповідальність, а цього в жодному випадку ні по ставленню до себе, ні у ставленні до інших допускати не варто.
Кожного разу перевіряйте перед спілкування наявність у себе такого ставлення:
Ви налаштовані сприйняти образу чи дати кривдникові гідну відсіч?
Спершу це може виглядати дивно і займати досить багато часу, але вже дуже швидко Ваш мозок навчиться автоматично переходити на ці базові вихідні умови, наче на «нейтралку» в автоматичній коробці передач. Володійте собою, бо від неконтрольованості немає ані користі, ані радості.
Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас!
Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)
Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:
Порозуміння вам!
