Стратегії поведінки в конфлікті

Стратегії поведінки в конфлікті

Як продовження  статті “Теорії конфлікту”, варто дослідити основні стратегії поведінки і визначити, які з них нам підходять якнайкраще.

У конфліктах, та й загалом у спілкуванні, беручи за критерій рівень задоволеності нашого інтересу, можна виділити п’ять таких стратегій:

1. Домінування.

 При домінуванні Ви повністю досягаєте своїх інтересів, причому інша сторона при цьому має  повністю поступається своїми. Чудово підходить для принципових або показових людей.Ми перемагаємо! Зазвичай це відбувається в умовах програшу іншого, тобто проблема вирішується на рівні «або я, або ти».

Багато хто переоцінює нашу внутрішню потребу виграшу і домінування. З одного боку, ніби справді краще, коли ми добились свого, однак врахуйте, що якщо цього ми добились ціною невдачі іншого, то отримали Піррову перемогу: переконавши співрозмовника у наших поглядах – ми втратили самого співрозмовника у майбутньому! А скільки підсвідомо проявили агресію, отже, вчинили насилля, то унеможливили наступні добросердечні взаємини. Як би парадоксально це не виглядало, але наше домінування є, мабуть, найгіршим способом розв’язання ситуації, який завжди «вилазить боком».

Окрім того, неможливо завжди вигравати: тільки отримувати задоволення є надто енергетично витратним процесом для мозку. Тому ми шукаємо  болю  для того, щоб краще відчути задоволення. І щоб особливо не затримуватись на поясненнях, напишу, що вся інформація у мозку людини буде «розподілена» так: на 35% – позитивних емоцій, 60% – нейтральних і 5% – негативу. І навіть якщо це найкращий день життя, він все одно наближатиметься до попередньо зазначених пропорцій.

Хотіти вигравати всюди і завжди – це боротися з вітряками, і результат у такій затії відомий наперед. Тому мені шкода тих, хто готовий лише до домінування, вони втрачають можливість порозумітись з іншою людиною і зробити собі друга на постійно. Або, як то кажуть, хочуть бути правими, а не щасливими.

2. Підлаштування.

Це те саме домінування, лише зі зміненими полюсами того, хто «здав» свої інтереси і того, хто таки домігся свого. Ми підлаштовуємося, тобто погоджуємося на позицію програшу, коли:

  •  хочемо дати відчути іншій людині її домінування;
  •  відчуваємо більш аргументовану позицію свого партнера;
  • просто здались у власних думках.

Уявимо собі дві ситуації: одну побутову іншу – умовно-ділову. Побутова: чоловік і жінка не хочуть мити посуд, якого назбиралася ціла купа, і це для обох принципова позиція. Робоча: обидва співробітники претендують на кабінет, який нещодавно звільнився. Приклади демонструють крайні інтереси. Отже, незалежно з якої сторони підходити до справи, але хтось-таки займе домінуючу позицію (не митиме посуду, освоїть новий кабінет), або змушений буде підлаштуватися (помиє посуд, залишиться на своєму старому місці). Тобто в підсумку маємо одного, що зазнав поразки, і одного переможця, тобто ми отримали нульовий рахунок.

Слід також врахувати, що цим людям наступного разу буде ще важче порозумітися, бо на поверхню обов’язково вийдуть старі, затаєні образи і реванші. Якщо людина часто відмовляється від власної думки на користь чужого погляду, то таку людину легко можуть назвати «ганчіркою», або «інфантильною особою». В будь-якому випадку піддатися на чужі умовляння-переконання теж не є довготерміновим стратегічним вирішенням будь-якої ситуації.

підлаштування у конфлікті

Читайте ще “8 “чарівних способів” для розв’язання подружнього конфлікту”.

3. Втеча від вирішення.

Проявляється у тому, що ми відтерміновуємо кінцеве рішення по основному питанню, з одного боку не створюючи переможців і переможених, з іншого боку не вирішуючи саму конфліктну ситуацію. Наприклад, у двох випадках, які ми розглядали, це може проявитись таким чином:

  • увечері ніхто так і не помиє посуд, чекаючи, що ситуація вирішиться вранці (буде обдумувати, як воєнний стратег, план своїх дій і відповідно емоційно стомлюватись в очікуваннях);
  • шеф усе зволікатиме з остаточним вердиктом, постійно посилаючись на інші нагальні справи й годуючи обох своїх працівників десертом «потім, потім» або сніданком «завтра, завтра».

Враховуючи, що люди зазвичай набагато спокійніше почуваються у прогнозованих і передбачуваних ситуаціях, такі відмовки лише посилюватимуть напругу поміж учасниками в кінцевому результаті, якого таки стануть відомі переможені і переможці.

«Зачекайте, зачекайте» – погана стратегія, яка зазвичай завершується провалом у довготермінових стосунках, хоча буває й так, що очікування для обох сторін завершується успішно, оскільки, можливо, з часом зміняться пріоритети і:

  • старі питання не відіграватимуть такої значної ролі (після бурхливої ночі комусь з подружжя стане не принципово, мити чи не мити посуд; обидвоє співробітників зрозуміють, що кабінет чекає не на них, а на нового керівника);
  • можливо час піднесе нові завдання, на які перефокусується вся деструктивна енергія (сусіди зверху заливають;
  • всьому колективу необхідно здати дуже важливий прибутковий проект);
  • з’являться нові можливості (вранці зайде тітка, яка обожнює мити посуд; звільниться ще один кабінет поруч).

Всі варіанти досить пасивно-безвідповідальні, однак мають право на існування. Хто його знає: раз у рік і мотика вистрілить.

Покращити якість спілкування вам допоможе курс “Як знайти порозуміння з ким завгодно?”

4. Компроміс.

При компромісі обидві сторони поступаються лише частиною своїх інтересів. Це означає, що займають позицію ні тобі, ні мені, яка насправді не є психологічно комфортною для жодної зі сторін, а отже, вирішивши інцидент і частково розхлюпавши конфліктну ситуацію, ще маємо значну частину незакритих питань, які народжують двох трошки-переможених і двох горе-переможців.

компроміс у спілкуванні

Помилково його вважають панацеєю від всіх проблем і саме його радять шукати у скрутну хвилину переговорної безвиході. Однак не рекомендую переоцінювати могутність цього інструменту. Інколи такого підходу достатньо на довгі роки. Але зазвичай компроміс, в основі якого, за визначенням, лежить справедливість, народжує нові проблемні питання.

  • Якщо чоловік і жінка домовляться, що кожен з них із гори посуду помиє ту, яку забруднив він/вона, то це буде справедливо, але чи не відкриє шлях для нових, ще більш гнітючих питань?
  • Якщо працівники домовляться про періодичне використання вільного кабінету як свого, скажімо для перемовин з клієнтами, або про свою «місяць через місяць» присутність у ньому, що, погодьтесь, справедливо – це не розставить всі крапки над «і» й триматиме учасників ситуації у невизначеності.

Тобто насправді компроміс – це коли програють обоє. Тому я у будь-якому спілкуванні рекомендую замість компромісу знайти той рівень, на якому цілі учасників співпадають.

Рекомендуємо книгу “Результативний конфлікт. Незгода – це сила, що працює на вас”. Ця книга стала своєрідною інструкцією з ведення конфлікту та поведінки під час конфліктної ситуації.

5. Співпраця.

Пошук вирішення конфлікту на базі глибинного усвідомлення його причин. Ми шукаємо першопричини формування конфлікту, замість того, щоб намагатися загладити наслідки. Зміцнюємо фундамент, а не робимо косметичний ремонт. Насичуємось добрим обідом, а не перехоплюємо на ходу шоколадний батончик. Систематично ходимо у спортзал, а не раз у місяць плаваємо у калабані за містом.

Співпраця – це найважчий і водночас єдиний спосіб повного вирішення конфліктної ситуації! Це пошук вирішення, а не швидкої відповіді. Він часто є проблемним для усвідомлення саме тому, що дитину (а отже, і людину) змалку вчать шукати відповіді: наче є щось правильне, а все інше, відповідно, стає неправильним.

Натомість рішення передбачає, те, що сьогодні правильне – на завтра стає неправильним, а те, що вчора не підходило, сьогодні як ніколи доречно. Співпраця змушує нас змінюватись і перебувати у постійному пошуку, що для лінивого «мозку ящура» звучить геть не привабливо.

Клуб Ресурсних особистостей – це клуб для людей, які змінюються і удосконалюються! Ви можете легко стати  учасником нашого клубу! Запрошуємо!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Куди вкласти гроші в Україні

Куди вигідно вкласти гроші в Україні, щоб зберегти заощадження і заробити

У попередніх статтях я багато уваги приділяв тому, як планувати бюджет та розподіляти фінансові потоки, щоб мати заощадження. Але просто відкладати кошти мало – треба,

Читати далі »

Що таке фінансова грамотність та як стати фінансово грамотною людиною

Поруч з базовими навичками грамоти, читання та письма, кожна людина повинна володіти навичками фінансової грамотності. Це та базова компетенція, над якою, освоївши, ми перестаємо задумуватися,

Читати далі »
Facebook
Twitter
LinkedIn