Звичайна людина турбується про те, як вбити час,
талановита намагається його використати.
Артур Шопенгауер
Паралельність виконання процесів
Коли мене запитують, у чому секрет моїх досягнень і як я встигаю стільки всього, то я відповідаю: «Усе це дуже просто: я ніколи не зав’язую шнурівки на черевиках удома, а завжди роблю це у ліфті». Ясна річ, звичайною реакцією на мої слова є здивування. Тоді я пояснюю: «Як правило, я щодня двічі виходжу з дому – а щоб зав’язати шнурівки разом із тим, щоб присісти і потім встати, потрібно близько 20-ти секунд, саме стільки часу ліфт спускається з дев’ятого поверху на перший. – тобто разом 40 секунд щодня, якщо помножити це на місяць, то вийде 20 хвилин, тобто 4 години в рік, а відповідно 10 діб протягом умовних 60-десяти років!» Уявляєте, наскільки важливими є оті дрібні частинки життя? Тобто все залежить від того, наскільки ми цінуємо найнезначніші миті.
І звісно, річ зовсім не у зашнурованих черевиках у ліфті, а в певному виробленому способі мислення, при якому ми не дозволяємо собі гаяти часу. Буду максимально відвертий з вами: коли я кажу «завжди» (наприклад, зав’язую шнурівки у ліфті), то маю на увазі приблизно 80% випадків. Та все ж, погодьтеся, це чимало вивільненого часу.
Людина проявляє себе в тому, як вона використовує малі частки життя.
Так, не місяці чи роки, а п’ятихвилинки, хвилинки і секунди. Замисліться: що б ви зробили, якби у вас в добі було не 24 години, а 25. Щодня! Весь світ завмирає, тільки ви можете в той час бути бадьорими. А якщо би була не година, а додаткових 30 хвилин? Щось би змінилося? А якщо десять хвилин? П’ять? А двадцять секунд?
На якому етапі час перестав бути цінним для вас? Коли ви втратили чутливість до нього? Чи знаєте, що двадцять секунд впродовж шести десяти років «накрапали» б у п’ять повних діб? Варто виробити у собі звичку відчувати фізичний дискомфорт, коли гаєте навіть хвилину свого життя, спрямовуючи її на те, що робити не варто. Бо життя – це дрібні миті, і лише коли ми відчуваємо їх – отримуємо шанс бути присутніми і насолоджуватися.
Тож паралельністю виконання різних процесів треба розуміти сукупність таких дій, які ми виконуємо не задумуючись, звільняючи у такий спосіб час на виконання певних свідомих завдань, тобто виконуємо одну або декілька дій водночас.
Дивіться про паралельність процесів наше відео:
Автоматизуйте деякі процеси
Щоправда, варто пам’ятати, що ми не можемо бути у декількох місцях одночасно і не можемо однаково фокусуватися на кількох процесах. Тобто ми можемо лише довести до автоматизму певні операції і довірити їх виконання підсвідомості, а свідомо займатися якоюсь важливішою справою. І от коли людина постійно шукає відповідь на питання: «Що ще я можу робити паралельно?», то її ефективність різко зростає.
Ясна річ, бажання постійно робити щось паралельно не має стати нав’язливою думкою, однак на початках варто думати саме про те, як безупинно завантажувати себе додатковою роботою, а потім, коли наш мозок звикне бути ефективним, треба буде його потрохи відучувати від цього.
Ми всі – багатофункціональні механізми, у яких відбувається чимало паралельних процесів, не кажучи вже про фізіологічні процеси в організмі, але ефективність залежить від того, наскільки свідомо ми впливаємо на свою «паралельність». Наприклад, людина миє посуд – їй треба концентруватися на цьому процесі тільки тоді, коли потрібно віддряпати щось пригоріле або переключити воду, а решту часу людина буде свідомо займатися одним процесом – думати. Втім, чи усвідомлює вона ці думки?
Думайте перед тим, як подумати
Тобто повністю усвідомлюйте якусь одну дію, в той же час збільшуючи кількість дій, які можна виконувати «на автоматі». Звісно, це потребує неабияких зусиль над собою, адже потрібно перестати вірити у свій настрій і у свою втому, потрібно бути максимально сконцентрованим у своєму житті і присутнім «тут і зараз». Однак і результат не забариться, адже ми наче проживатимемо декілька життів – встигатимемо за меншу кількість часу – більше, при цьому не нехтуючи важливими справами, які потребуватимуть нашої свідомої участі.
Щоб у житті не було простоїв, дивіться уперед, грайтеся у Джеймса Бонда:
- поки я дійду до авто чи до будинку ключ у потрібному положенні вже має бути у руках;
- поки я спущуся/піднімуся ліфтом – маю бути повністю готовим до зустрічі – потрібні рішення прийняті;
- коли ви за кермом, а далеко попереду на світлофорі червоне світло – прискорюйтесь – зараз буде зелене.
Тобто щоразу «забігайте наперед», думайте, яка дія буде наступною. Так не матимете у житті жодних затримок, а там, де нема нічого зайвого, з’являється мистецтво жити! Тобто наш рух має бути швидший за те, що нам пропонують обставини. Маємо проявляти ініціативу, діяти на випередження, а не бути реактивними статистами свого життя.
Віднайти і ефективно використати час Вам допоможе наш онлайн-курс «Тайм-менеджмент: навчись встигати все!»
Не бійтеся втомитись
Втома – це показник того, що ви з сенсом прожили день! Особисто я відчуваю неймовірне задоволення, коли маю на день сотню справ, всі з яких треба владнати, – тоді в режимі «торнадо» розпаралелюю все, що можна розпаралелити – і все вдається! Відчуття наповненості життя проявляється тоді якнайкраще. Беріться за більше!
А ще бюджетуйте завдання – тобто обмежуйте період їх виконання. Адже саме встановлення дедлайнів дає змогу все робити вчасно. Натомість завдання, які потрібно зробити «на колись» – мертвий вантаж, який не дозволяє рухатись вперед і вгору, бо це невиконувані справи, які лише постійно відволікають нас від наших цілей. Визнайте: все, що не має терміну виконання, – непотрібне.
Позбудьтеся «метушливого розуму»
Зазначу, що «паралельність процесів» часто трактують неправильно: наче це намагання робити багато справ одночасно. Але, як ми вже говорили, – це лише зовнішній прояв, а насправді людина може в якусь конкретну мить бути тільки в одному місці. І хоч виглядає, що вона робить декілька справ, насправді виконується лише те, що не потребує її свідомої уваги.
Багато хто за рахунок надуманої багатофункціональності виховує у собі так званий метушливий розум, тобто хоче взятися за все водночас і як наслідок – не робить нічого добре і нічого більше не встигає, виснажуючись емоційно. Позбудьтесь метушливого розуму, адже бути метушливим і бути швидким – це зовсім різні речі!
Перша людина хоче бути всюди, а натомість її немає ніде, вона вчиняє купу галасу, але з нього мало толку, вона багато що показує, та мало що робить. Натомість друга людина, хоч, на перший погляд, дещо стримана у своїх діях, втім, не робить нічого зайвого і потрохи переводить на рівень автоматизмів чималу кількість завдань у своєму житті, вивільняє собі час для найважливіших людей і найбільш стратегічних справ.
Перевірка дуже проста: якщо людина швидко втомлюється від паралельності – отже, вона метушлива, якщо ж багато встигає, але при цьому завжди сповнена сил і енергії – то швидка.
А ще ставте собі питання: ви відпрацюєте сьогоднішній сніданок? Адже це лише аванс на сьогодні і його таки доведеться відпрацювати. Якщо до кожного прийому їжі ставитись так, наче це не споживання напрацьованого раніше, а видана Всесвітом передоплата для майбутніх важливих звершень, то день людина проживає більш усвідомлено і продуктивно.
Так само варто ставитись до будь-чого доброго, що відбувається з вами у вашому житті: зустріли чудову людину – це довіра Всесвіту, яку ще потрібно виправдати; виникла класна ідея – це бонус, яким треба скористатися, доки він ще свіжий; отримали якусь можливість (особливого клієнта, незвичне завдання чи навіть складну проблему) – це ваш шанс стати кращим, а отже, аванс, який потрібно відробити.
Для того, щоб бути успішною людиною у соціумі потрібно постійно бігти наввипередки з часом, відчувати його обмеженість і запускати багато процесів паралельно. Натомість, щоб бути людиною щасливою, не варто нікуди бігти, а потрібно бути присутніми «тут і зараз».
От вам і парадокс: з одного боку, потрібно рахувати кожну піщинку у клепсидрі нашого часу, а з іншого – варто просто жити. То що робити, щоб поєднати ці дві начебто геть не поєднувані речі?
Для покращення вашого часопроведення пройдіть наш курс «Ефективний керівник: курс який вивільнятиме 2 години Вашого часу щодня!»
Навчіться швидко переключати фокус уваги
Тобто у якийсь один період часу ви запускаєте максимальну кількість процесів водночас, а згодом, навпаки, – всю свою увагу зосереджуєте на одній справі.
Наприклад, мені вдається це робити вдома, коли я, працюючи за комп’ютером, водночас відповідаю на важливі листи, щось друкую, запускаю чи інсталюю яку-небудь програму, завантажую файли, виконую операції у системі інтернет-банкінгу тощо, однак щойно до мене підходить моя донечка і зі словами «тятя» починає тягти за палець до своїх важливих дитячих справ, я лишаю все і йду бавитись – бо розумію, що саме такі ігри і є справжньою радістю життя. Тільки-но мала забавилась і вже не потребує моєї участі – я знову повертаюся до своїх паралельних процесів і включаю «другу космічну швидкість», у такий спосіб встигаючи і ефективно попрацювати, і розважитись.
Ясна річ, хтось може сказати: «Та ж це треба дуже швидко перелаштовуватись, а я так не вмію…», або «Мені потрібно буде потім багато часу, щоб знову увійти у процес…» Таки так – потрібно вчитися. Іншого варіанту немає.
Не шукайте собі виправдань, ніби-то є щось складне для вас: бути ефективними без звички складно для всіх. Але пам’ятайте, щоб навчитись щось робити швидко і добре (наприклад, перемикати свій фокус уваги) – спершу треба це вчитись робити довго і погано. Але вчитись: постійно пробувати і не зупинятись.
Якраз це багатьох і відлякує: людина хоче освоїти щось з першого разу, а якщо воно таки не вдалося, то гордо заявити «це не моє». Сподіваюсь, ви невтомно раз у раз пробуватимете перефокусовуватись дедалі швидше. Такий шлях проходить кожна успішна і щаслива людина, яка цінує свій час і хоче його вивільнити якнайбільше.
Запускайте паралельні процеси:
- у монотонних рутинних справах (миття посуду, прибирання, перекладання чогось кудись, приготування
їжі тощо); - в дорозі (в громадському транспорті, у деяких справах за кермом, ідучи пішки);
- у виробничих питаннях, які не потребують нашої повної концентрації (ксерокопіюванні, відправлянні факсу, телефонуванні, друкуванні чогось і т.д.);
- під час гігієнічних процедур (приймаючи ванну чи душ, чистячи зуби, вмиваючись тощо).
Звісно, що не всі справи можна виконувати завжди, усе потрібно робити ситуативно. В одному випадку, у нас «вільні вуха» (у ванні) і їх можна зайняти чимось корисним – наприклад, прослуховуванням аудіокниги, чи «вільний рот» – можемо проговорювати свій виступ іноземною мовою. А в іншому випадку, навпаки, «вільні руки» – під час розмови по телефону – і ми можемо щось кудись переносити.
Тобто паралельні процеси можливі тільки тоді, коли є вільним хоча б якийсь канал сприйняття чи передачі інформації, тобто коли ще є вільна «оперативна пам’ять» на слухання, говоріння, фізичну активність, торкання чи бодай на роздуми.
Про власні сфери розвитку читайте у статті «Коефіцієнти власної ефективності».
Не «паралельте», коли є:
- глибинне спілкування з близькою людиною – коли є тільки вас двоє у цілому Всесвіті – це найбільша розкіш у житті людини і нею треба насолодитися сповна;
- забави з дітьми – це ще одна колекція митей, які насправді роблять людину щасливою: навіщо розбавляти таку концентровану радість?
- спілкування з самим собою – кожному з нас потрібен час лише на самих себе, тож коли ми створюємо собі таку нагоду, таки варто скористатися нею сповна;
- творення (мистецтво) – процес підняття з глибин власної свідомості чогось значного і величного, що потребує повної нашої концентрації, незалежно від того, чим ми займаємось: пишемо музику, розмальовуємо стіну, пишемо книги чи, скажімо, монтуємо опалення або хай навіть куховаримо – якщо ми займаємось мистецтвом – то для того, щоб створити шедевр, варто зануритися у процес на всі сто;
- служіння – поєднуючи глибинне спілкування і мистецтво, маємо повністю віддатися цьому процесу.
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій».
Продовження теми – у наступних статтях блогу:
