(Продовження теми «Як виконувати кілька процесів одночасно»)
Паралельність виконання завдань можна розділи на дві складові: побутова паралельність (при виконанні щоденних рутинних завдань) і стратегічна паралельність (коли ми плануємо багато різних довготермінових процесів, які повинні збігтися в часі). Звісно, мало хто віднесе себе до тієї неефективної більшості і скаже, що таки насправді міг би виконувати завдання швидше. Тож пропоную систематизувати деякі правила паралельності для того, щоб навіть ті, хто не визнає власної неефективності, могли ще краще оптимізувати свій час.
1. Спершу запускайте ті справи, які з-поміж інших робитимуться найдовше.
Наприклад, при варінні борщу найдовше грітиметься вода; при виході з дому – їхатиме ліфт; а у офісній роботі – працівник шукатиме потрібну інформацію. Дуже часто це ті завдання, у яких рішення ухвалює інша людина: клієнт чи керівник, тому виконуйте свою роботу – на випередження, за хвилину до того, як вони зрозуміють, що їм потрібно. Зрештою, якщо ви керівник, то з самого ранку перетелефонуйте своїм працівникам – і завантажте їх роботою. Все і всі навколо мають працювати на вас! (А ви, звісно, весь той час маєте працювати на них.)
Візьміть собі за правило: якщо ви чогось не отримали вчасно, то це лише тому, що невчасно запустили це у роботу! Це дуже відповідальний підхід до власного життя, і він може неймовірно швидко допомогти людині позбутися затримок і неефективності.
Втім, одразу застерігаю, що таргани у наших головах шалено обурюються такому правилу. «Це все та інша людина», «Я все зробив правильно!», «Не можна було нічого вдіяти!» – хором кричатимуть вони. Та ви їх не слухайте – просто пам’ятайте: якщо ви чогось не отримали вчасно (від підрядника, клієнта, контрагента чи партнера), то лише тому, що ви самі невчасно дали це у роботу. Наступного разу подумайте, коли варто розпочати справу, щоб все зробити вчасно. До речі: ваші постійні запізнення – це теж не через затори на дорогах – виходьте з дому швидше.
Запам’ятайте, що сьогодні на вчора справи не робляться! Навіть сьогодні на сьогодні – це вкрай поганий варіант. Давайте справи в роботу за принципом «на випередження» і у вас ніколи не буде простоїв, робота, як контрольована сніжна куля, валитиметься на вас, а ви її вчасно виконуватимете, бо матимете попередні напрацювання.
Не чекайте найкращого часу щось розпочати чи щось комусь сказати. Якраз зараз – найкращий час, аби почати щось робити. Як каже китайська приказка: щоб їсти сливки зараз, дерево потрібно було посадити двадцять років тому, але ніколи не пізно зробити це сьогодні.
Як у притчі про мудреця, до якого прийшов учень і спитав:
– Коли буде найкращий час, щоб почати займатися улюбленою справою (одруженням, відкриттям бізнесу)?
– Він вже минув, – відповів Мудрець, – найкращий час був учора.
– І що, його більше ніколи не буде? – засумував учень.
– Чому ж не буде? Наступна найкраща нагода є сьогодні. Тільки не змарнуй її.
Тож для того, щоби все у своєму житті отримувати вчасно, розпочинайте діяти негайно. Що швидше посадите насінину
у землю, то швидше зберете урожай.
Що робити з новими ідеями? Дивіться у відео-ролику:
2. Використовуйте «кайроси».
Так само, як у давньогрецьких традиціях розділяли «економіку» (науку про ведення свого домогосподарства) і «хремастику» (науку про жадобу накопичення) (багато хто досі думає, що займається економікою, хоч насправді діє за правилами хремастики), так само і у ставленні до часу існує поділ на «хронос» (час, який тече послідовно) і «кайрос» (випадковий вдалий момент, нагода, шанс, opportunity). Тож багато хто намагається користуватися тільки одним аспектом взаємодії у часі, наприклад, – «хроносом», тобто, плануванням, геть занедбуючи власну чутливість до шансів і можливостей, які з’являються навколо.
От, наприклад, йдете ви вулицею і зустріли знайомого, якого «сто років» не бачили – сприйміть це не як випадковість, а як шанс, і розпочніть з ним разом якийсь проект або, щонайменше, просто зробіть його клієнтом своєї компанії. Використайте спілкування з друзями як можливість довідатись якусь важливу інформацію і вирішити якесь своє питання, звісно, не йдеться про однобоку вигоду – будьте готові допомогти тоді, коли попросять і вас. Або якщо маєте сказати коханій людині щось дуже важливе, то не чекайте особливої урочистої нагоди, скажіть це при першій зустрічі.
Не марнуйте своїх можливостей – дійте одразу! Зрозумійте, все, що з нами у житті відбувається, це один суцільний шанс, потрібно лише ним скористатися.
Навіть більше: щоб досягнути успіху, необов’язково створювати собі можливості, достатньо просто скористатися тими, що є навколо! Насправді ніхто не дає шанс – його можна тільки самому взяти!
Будьте ефективними! У цьому вам допоможе наш оналайн-курс «Ефективність працівника: як встигати більше і працювати ще якісніше?»
Зазвичай найбільше змарнованих можливостей у людини є у спілкуванні з іншими, тобто коли людина говорить з близькими, друзями, знайомими, співробітниками чи навіть із працівниками сфери обслуговування (таксистами, офіціантами, адміністраторами закладів тощо) на загальні теми (політика, погода, футбол) замість того, щоб вирішувати в цей час свої питання: тобто говорити про свій бізнес, про те, що ви шукаєте, про контакти, яких ви потребуєте. Інша людина – це завжди ключ до дверей, які відкривають нам нові обрії, а ми намагаємося пробивати стіну замість того, щоб просто відчинити двері, які перед нами.
Також ми не використовуємо кайрос місця – тобто перебуваючи у якомусь місці (чи місті), не користуємося сповна всім тим, що могли б там принагідно зробити. Щоразу ставтесь до кожного місця чи міста, у якому ви є, як до останньої можливості щось тут зробити, наче знаючи, що більше сюди ніколи не повернетесь.
3. Спершу запускайте у роботу ті справи, результат від яких буде видно не одразу.
Тобто займайтесь стратегічними завданнями, довготерміновими проектами, інвестиціями у власне майбутнє. Є велика спокуса зайнятись тим, що миттєво принесе великий результат – так люди стають легкою здобиччю аферистів і далі лишаються у круговерті злиденності.
Вкладайте щонайбільше часу на засадах пріоритетності у ті справи, результат від яких буде видно потім, однак який точно буде. Можна весь час займатися мисливством: бігати і стріляти врізнобіч – намагатися владнати всі нагальні справи якнайшвидше, вполювати якогось великого звіра, але частіше залишитись голодним. Однак кращим варіантом завжди буде фермерство – коли ми «вирощуємо» довготермінові і важливі проекти, займаємось системною роботою, хоч, на перший погляд, результат роботи і не такий видимий.
Щоб виробити у собі таке мислення, потрібно щоразу себе запитувати: що у майбутньому дасть мені найбільше переваг?
Багато людей схожі на мандрівників, які йдуть дорогою життя, постійно озираючись – міркуючи про минулі кривди, образи і проблеми, ще деякі йдуть, дивлячись собі під ноги – живуть теперішнім, мучаться рутиною… Та якщо ви хочете отримати якнайкращі результати – дивитись потрібно вперед у майбутнє – туди, куди ви йдете, не обманюючись відчуттями недосяжності і принадами того, що є поруч.
Розвиваймося разом! Зустрічаємося у нашому «SPE-клубі Ресурсних особистостей»!
А як же присутність «тут і зараз»? Присутніми треба бути під час руху – ідучи ідіть, а погляд ваш має бути скерований у далечінь, вперед, у той бік, куди ви йдете. Щоразу вибираючи, якими справами займатися, вибирайте ті, які у довготерміновій перспективі дадуть найбільшу користь.
То скільки часу ви вкладете сьогодні у справи, результати від яких будуть згодом, та які однозначно будуть чималі? Скільки часу ви вклали у себе завтрашнього/ю сьогодні?
Я насамперед думаю про те, чи маю я чим зайнятися наступні декілька років: які ідеї впровадити, які мрії втілити. І якщо розумію, що маю, то відчуваю, що все класно, що життя у ці роки буде наповнене сенсом. Однак, якщо ідей, мрій, задумів і цілей на майбутнє немає – то варто знати, що той час буде заповнений проблемами, непорозуміннями і труднощами. Тільки-но з’являється мета, непотрібні труднощі зникають.
Справи на один день розслаблюють (знайдіть можливість не братися за них), справи на місяць надихають, але не більше і тому цього мало. Для досягнення успіху потрібно обирати справи на все життя! (Такі, за які ви би були готові братися щоденно).
Прості завдання псують людину. Тільки у глобальних і тривалих справах людина проявляє всю себе. І що швидше ви почнете якусь велику справу, то раніше отримаєте всі необхідні ресурси і пов’язані з нею радощі.
4. Делегуйте.
Можна досягнути чудової паралельності процесів, якщо своєчасно віддавати частину своїх завдань іншим (людям або приладам). Знаю, що це вміння інколи дається дуже складно, особливо тим, хто звик всю роботу брати на себе, вірячи, що «якщо хочеш зробити щось добре, то зроби це сам». Розумію таких людей, бо сам такий був, а часто і досі є.
Однак варто поставити собі відверте питання і чесно відповісти: чи розумієш ти, що беручи всю роботу на себе, ти позбавляєш себе можливості мати достатньо часу на глобальні питання, а окрім того, з часом від цього буде потерпати і твій колектив?
Вірне делегування – це колективне зростання.
Коли ви не берете на себе ту роботу, яку міг би виконати хтось інший – по-перше, ви звільняєте час для своїх фундаментальних справ, по-друге, дозволяєте собі зростати як керівник, а по-третє, в такий спосіб вчите того, кому делегуєте свої завдання.
Більше про делегування та його типи читайте у статті «Можливості делегування».
Варто пам’ятати…
Рано чи пізно корисна звичка робити все паралельно захоче перетворитися у залежність метушливо роботи все водночас, маскуючи все це під псевдоефективність. Тож способом уникнути такого результату має бути постійне усвідомлення своїх дій у часі «тут і зараз».
Виконання паралельних процесів, як елемент тайм-менеджменту чи, точніше, управління собою в часі, не може бути ціллю, – це лише засіб для того, щоб проживати кожен свій день більш насичено і при цьому досягати своїх довготермінових цілей.
Якщо багатофункціональність буде ціллю, то людина стане надміру метушливою і загалом відсутньою у своєму житті, хоч робитиме видимість дуже заклопотаної і ділової.
Тож запускайте паралельні процеси і щоразу перепитуйте себе: «Що ще я можу зараз робити паралельно?», водночас не втрачайте присутності у своєму житті і насолоджуйтесь усвідомленням кожної прожитої миті!
Уривок з книги Романа Кушніра «Дій».
