Працювати над собою важко?!
Для досягнень потрібно запам’ятати одне просте правило: робити треба не тоді, коли хочеться, а тоді, коли є нагода. Тобто просто зараз! Небажання робити щось у часі тут і зараз – це не що інше як відмовка, оті зайві кайдани, які заважають нам рухатися. Звісно, отак одразу буде важко відмовитися від усього зайвого. Бо це так, наче горбатому почати ходити рівно, але рано чи пізно звикнеться. Головне – не зупинятися на докладених зусиллях і невтомно докладати час у свої спроби.
Часто людина вибирає свою неприсутність як форму захисту від обставин, дезертирства-втечі-ескапізму від себе (ескапізм від англ. escape — втеча; втекти, врятуватись – втеча від дійсності, втрата реальності), хорошої міни при поганій грі. Іноді хтось роками ходить на роботу, але жодного разу не присутній на ній повністю; святкує срібне весілля, але так ніколи і не жив разом із своїм партнером; бідкається, що дитина «вимотує всі нерви» і що цілий день тільки і треба нею займатись, але жодної хвилини не був із нею присутньою.
Детальніше читайте попередню статтю за посиланням.
Тут і зараз неможливо втримати. Це наче намагатися схопити воду, яка тече. Так, звісно, ми можемо дістати якісь краплі, але вони вже будуть із минулого, всього-навсього лише спогадами. А коли стоїмо в річці, але намагаємося спіймати воду, яка ще не біля нас, втрачаємо те, що поруч. Тож кожного разу, коли ми думаємо про минуле чи майбутнє і не усвідомлюємо цього, втрачаємо теперішнє.
Внутрішній індикатор. Роздуми чи дія?
Якщо ви не знаєте, як вчинити, вчиняйте правильно. Спитайте себе: а що насправді я хочу? А що б про це було написано у книзі? Що у подібній ситуації я би порадив комусь іншому? І дійте не так, як буцімто «хочеться», а так, як треба. Це є ще один крок – наближення до реальності.
Всі проблеми людини – світоглядні. Тобто пов’язані з тим, що вона думає і де у своїй реальності перебуває. І всі теми варто пропрацьовувати зсередини назовні, через зміст: розмірковування над причинами, чому є так, як є, і ззовні всередину, через форму: практикуючи і практикую чи. Тільки щось одне результату не принесе. Якщо людина намагається лише розмірковувати, але не практикувати, результати у неї будуть більш ніж скромні, так само коли вона займатиметься практикою (духовною, спортивною, творчою, професійною, особистісною) без роздумів.
Ефективний керівник: курс який вивільнятиме 2 години Вашого часу щодня! Долучайтесь за посиланням.
Якість нашого життя залежить саме від того, які питання собі ставимо, поки виконуємо певну роботу. Це присутність людини. Думаємо, як зробити щось краще, – робитимемо краще, думатимемо про те, чого навколо немає, – не осягатимемо жодних більш-менш вартих уваги здобутків.
Втеча від життя
Чим далі людина втекла зі свого життя, тим більше у неї проблем. Думаєте, звідки з’являються камені у нирках, неприємності вдома, труднощі на роботі, непорозуміння з дітьми, прищ на носі, друг-боржник, аварійна ситуація на дорозі? Бо людина втекла від своєї реальності, надто далеко забігла наперед або залишилася далеко позаду. Можна навіть вивести формулу того, наскільки далеко треба втекти від реальності, щоб захворіти чи щоб навіть померти.
От розглянемо як приклад аварію на дорозі. Їде собі людина, а попереду неї за сто метрів світлофор із зеленим світлом. Вона приймає рішення проїхати цей світлофор не зупиняючись. Фактично вона зараз у своїх думках проїжджає перехрестя, але, знаходячись за сто метрів від нього, відривається від реальності. На жаль, що відбудеться, коли автомобіль із «тілом» доїде до перехрестя, передбачити неважко. І це стосується щонайдрібнішого аспекту життя людини, в якому вона отримує труднощі. Тільки для одних подій достатній короткотерміновий відрив від реальності (та ж аварія чи, наприклад, конфлікт), а для інших – більш тривалий – хронічне захворювання, стало погані взаємини, постійні фінансові проблеми тощо. Можете бути певні: в усіх без винятку ситуаціях причиною є те, що життя йде, а людини у ньому немає.
Розглянемо дуже прості побутові ситуації.
- Мама сердиться на дитину, адже та розбила тарілку. Чому мама сердиться? Бо ще не прийняла того факту, що тарілка розбита. Бо коли б вона усвідомила, то навіщо було би сваритися? Тарілка розбита. Все. Крапка. Усвідомила – отже, прийняла те, що більше цієї тарілки цілої немає. Тобто наклала минуле і теперішнє, та так, що воно збігається. Про це просто розмірковувати, доки ваша тарілка не розбита, але для повноцінного життя маємо навчитися приймати факти такими, як вони є.
- Хтось запізнюється до нас на зустріч. Ми очікуємо і проявляємо нетерплячість. А чому? Бо ще не прийняли того факту, що хтось запізнюється до нас на зустріч. Просто хтось запізнюється до нас на зустріч. І все. Не більше і не менше. Ми застрягли у домовленій годині і чим більше віддаляємося від реальності, тим більше негативних думок з’являється у нашій голові. Людина переживає, хвилюється і «вантажиться» лише доти, доки вона чогось не віддала у своїй уяві – цілу тарілку чи вчасну зустріч. Те саме стосується і більш вагомих ситуацій, як-от взаємини з близькою людиною чи пошук свого призначення.
Від події до події
Сучасна людина часто живе від події до події, тобто нехтує неважливим, яке є не менш важливим, аніж важливе. Зустріч із діловим партнером – це важливо, а дорога до зустрічі – неважлива, вечеря з коханою людиною – важливо, добирання до ресторану чи додому – неважливо, похід із дитиною у зоопарк – важливо, обговорення зоопарку до і після, розмірковування про тварин – неважливо, презентація – важливо, підготовка до презентації – неважливо.
Наша країна пройшла складний шлях до незалежності. Родючий чорнозем просякнутий кров’ю українців внаслідок воєн, голодоморів, постійних плюндрувань і загарбань… За чим же так «полювали» вороги? Чому навіть у XXI ст. одна з найбільших європейських країн не знає миру і спокою? А «найсвітліші уми» держави змушені шукати самореалізації й визнання за межами Батьківщини? Детальніше у статті.
Людина живе половинчасто, забуваючи, що у житті немає репетицій і будь-яка підготовка чи добирання – це те ж саме життя, яке слід прожити на повну та якісно. Якщо не навчитеся справлятися зі своїм «тут і зараз», то часу у вас ніколи не буде. Завжди знайдуться справи і люди, які відволікатимуть вас від ваших цілей і планів. «ПОТІМ» НЕ БУДЕ! Якщо ви хочете щось зробити, розпочати чи втілити, то починайте зараз, вже, вже зараз. У завтрашнього дня будуть свої плани і цілі, а у неефективної людини залишаться лише старі відмовки «нема часу», «погана погода», «не той настрій», «я не знаю, що хочу …».
Сьогодні ваш найбільш типовий день незалежно від обставин, від погоди і від людей навколо, і саме він якнайкраще відображає спосіб вашого мислення. Ви готові, щоб кожен ваш день був такий самий, як сьогодні? Якщо ні, то почніть змінюватись і не шукайте пояснень – вони нікому не потрібні, а передовсім вам.
Фінансова незалежність – реальність для кожного! Фінансова грамотність – це перший крок на шляху до фінансової незалежності! Долучайтесь за посиланням.
Навіщо відкладати?
Ця секунда нічим не відрізняється від іншої. То для чого очікувати, мріяти чи згадувати – живіть зараз, це найкращий і єдиний час, який у вас є. Розвиватись і змінюватись ми можемо тільки тоді, коли свідомі дій, які робимо, тобто позбавлені упереджень, гніву чи, навпаки, марних сподівань; тоді ж, коли людина витає у хмарах, не присутня у своєму житті, вона лише підкріплює власні стереотипи – виконує минулі закладені моделі. Прокиньтеся! Бо доки не навчитесь усвідомлювати кожну свою дію, доти житимете на «автопілоті», в той час як життя проходить повз. Краще навчитися самому їздити (в автомобілі свого тіла), роблячи помилки і глохнучи, ніж усе життя провести у таксі, довірившись першому-ліпшому водієві. Люди часто «залишають тіло на роботі та йдуть собі думками додому» або залишають думки в якомусь місці і тілом йдуть на якусь зустріч, тобто вчиняють аналогічно студентам, котрим викладач поставить енку за неявку, тому вони, приходячи на пару, втікають у свою внутрішню вигадану реальність, і це замість того, щоб або навчитися зацікавлювати себе навіть найнуднішою на перший погляд лекцією, або виходити з аудиторії чи навіть не заходити в неї, а йти туди, де цілком присутній думками. Однак проблема часто у тому, що людині, якій недобре з собою, не буде добре ніде; а тій, котрій незручно в її «зараз», теж немає часу, в якому їй буде зручно.
Роман Кушнір (уривок із книги «Досягай»)
Долучайтесь до нас у соцмережах Facebook та Instagram. У нас ще багато цікавого для вас!
