Привіт, світе!
Мене звати Роман Кушнір, і, напевне, ви тут, бо хочете трохи краще зрозуміти, з ким маєте справу. Якщо коротко про себе, то народився, вчився, заснував Школу розвитку SPE і вже понад 11 років займаюся консультуванням із питань особистісного розвитку і бізнесу (тайм-менеджмент, фінансова грамотність, публічний виступ, мистецтво спілкування, систематизація, інвестиції).
Засновник 28 проєктів, маю 10 000 тренерських годин, написав 21 книгу, вже маємо понад 25 000 учасників тренінгів і курсів.
Але це щось занадто коротко, тому, щоб пояснити, як я до цього всього дійшов і ким у процесі став, – напишу детальніше.
Мені 35 років, народився у звичайній на той час сім’ї: тато – інженер, мама – економіст, і на 2,5 роки старша сестра. Трикімнатна “чешка” у Львові, у якій жили всі разом – з дідусем і бабусею. Це був час щасливого дитинства, у якому не помічаєш пустих полиць у магазинах, купонів, безробіття й іншого тогочасного трешу, який малим сприймається більше як фан.
В садок не ходив, бо мною завжди займались або мама, або бабця, а у 6 років пішов до школи. Так, до речі, не можна було, але коли завучка попросила мене прочитати одне велике слово, а я почав одразу читати статтю з газети, 1-Д клас не міг не отримати нового учня.
Школа була для мене місцем трохи дивним: кудись регулярно ходиш і щось постійно вчиш. Але втягнувся :). Вчився добре, хоч і відмінником не був, тому школу закінчив із 4-ма четвірками, тобто на той час уже вісімками: з малювання, співів, фізкультури і трудового навчання. Все решта було на відмінно. Мені справді школа згадується не як місце тусовки, а як місце навчання. Незважаючи на 10 років навчання в одній і тій самій школі, на 80% з тими самими людьми (в мене справді був якийсь мегастабільний клас), і мільйон історій, пов’язаних з дружбою, симпатіями, бійками, контрольними, олімпіадами, конкурсами, невдачами і виграшами, мені досі здається, що школа – це час, який можна було б у моєму житті “скіпнути”. Дача з батьками замість друзів. Літні канікули у Стрию. Книги. Сестра. Комп’ютер, частину грошей на який наскладав сам. Інтернет (з 96-го!)
В останніх класах, щоправда, вже було якось цікавіше. Батьки з сестрою переїхали на Сихів (львів’яни знають, про який район мова :)), і в мене з’явилося більше простору на… навчання. Я активно готувався до вступу у НУЛП, крім того, читав все, що мало букви, сидів у інтернеті, боровся з підлітковими прищами, сканував за гроші книгу татовому знайомому і навіть запускав з однокласником якийсь проєкт із продажу рамок до картин. Одно слово, не нудьгував.
У 2002 вступив до “Львівської політехніки” на економічний факультет. Математика. Фізика. Українська. Вступав сам і набрав 125 балів при прохідному 91. Чесно кажучи, сам здивувався. Точні науки я завжди любив, хоча вони мені не давались легко, а з української мови був чи не найвищий бал. І от у “політесі” вже було цікаво. Не розумію оцього “найкращі роки життя”, бо знаю, що вони завжди ще попереду, але цей період був для мене дуже пам’ятним.
Вперше своє середовище друзів. Цікаві предмети. Молодіжні організації. Закоханість. Власний час і простір. Читання книг до 2-3 ночі і засинання на них. Іноземні мови, які вчив сам: англійська, німецька, японська, арабська. Потім з’явилося айкідо і найкращий у світі тренер. 10 років тренувань. 2 роки торгівлі на Forex. На 3-му курсі я почав шукати роботу. Всі можливі співбесіди: МЛМи, кошториси, ТянШи, страхування… Я був на всіх можливих презентаціях і зустрічах, доки не знайшов “нормальної офісної роботи” на 200 грн/міс. за 2 год/дн. Ми спершу робили якийсь додаток для доставки піци, а потім почали торгувати металообробним обладнанням, а через кілька років і виробляли його.
Токарки, фрезерні, стрічкопильні, зіг-машини, листозгини, плазми – для мене то все не просто слова. То 5 років життя.
На 4-му курсі я вже їздив у Донецьк, Антрацит, Кривий Ріг, Ніжин встановлювати обладнання і вчити, як чим користуватись. Регулярні виставки в Києві. Перші поїздки за кордон у Мінськ і Тарнув.
Все це змішувалось паралельно із AIESEC, BEST і, нарешті, AEGEE. Як представник цієї організації я був у п’яти країнах і брав активну участь у львівському осередку. Паралельно були часті поїздки з друзями. І постійне самонавчання по всіх можливих відео, книгах, аудіо і всьому, до чого міг добратись. Шинкендо (2 роки). Інвестиції у сертифікати ПІФ і КІФ, акції українських компаній різного рівня лістингу, накопичувальне страхування. Пошук свого бізнесу, яким би хотів займатись. Одно слово, досить легко і без зайвої напруги закінчив “політех” із червоним дипломом :).
Після цього мені запропонували залишитись працювати на рідній кафедрі. Ще 5 років життя. Мені повезло з керівником. Крім того, я майже з першого року почав читати лекції магістрам для аудиторії 150 людей. Мені було ок, вдавалося. З науковою роботою, щоправда, не склалося, хоч я мав 11 публікацій і понад 150 сторінок тексту, який написав і двічі переробляв. Я зрозумів, що мені стало нудно. Робити щось немасштабне, аби було, і те, чим ніхто більше потім не скористається, – не можу, відчув, що перегорів.
З усвідомленням, що кандидатська більше потрібна батькам, ніж мені, я закинув ту справу.
…І написав свою першу книгу – “Особиста стратегія виживання людини”.
Паралельно із кафедрою і роботою із металообробним обладнанням 2009 року заснував ГО “Школа психологічного експерименту”. Або, як потім прижилось, “Школа розвитку SPE“.
Своє кохане бізнес-дітище, vita nostra, храм слова і часу. Місце, куди приходять звичайні, а виходять надзвичайні. У Школу я вкладав дуже багато любові, часу і зусиль. І вона відповідала мені взаємністю. Росла, розвивалась, додавались нові учасники, теми тренінгів і курсів, формувалось середовище. А ще паралельно я вибудовував особисті стосунки.
У 2012, коли народилась Олеся, я зробив рішучий крок: відмовився спершу від металообробного обладнання, завбачливо знайшовши собі заміну серед минулих студентів, і згодом м’яко пішов з кафедри. Це було ризиковане рішення, бо Школа не давала жодного стабільного доходу і працювала за принципом “вовка ноги годують”. Курс придумав – курс зібрав – курс провів – щось у кінці залишилось. Раз густо, раз пусто, але кожного разу нові люди, емоції, досвід і стосунки, які формуєш по крупинках. Жодного разу не пошкодував про це рішення. Наступні роки моє життя крутилось навколо Школи і сім’ї. Двох основних опор, які любив і якими жив.
Я тренував у Школі кожен день по 4 години. І так майже 5 років. По вихідних і буднях. Деколи стартував курси о 7:00. Часто затримувався до 23 год, доки були питання в учасників. Іноді проводив по 10 тренінгових годин на день, а іноді 53 години на тиждень. Відповідно до запитів формував програми, збирав групи, телефонував, писав, вів базу. Вів усі можливі на той час соцмережі. Видавав перший україномовний журнал “Експеримент”. “Щоденники успіху”. Проводив моновистави. Щоранку вставав о 5:40 і писав книги. Учасники зазвичай проходили нові і нові курси. Їздив з тренінгами по інших містах: Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк, Ужгород, Київ. Формував команду. Готував тренерів, які уже з часом почали проводити курси самостійно. Постійно реформував Школу. Не пам’ятаю часу, коли у нас не було реформ. Кожні три роки ми переїжджали у щось краще. Шухевича. Зелена. Валова. Шпитальна. Постійний рух по темах, напрямах. Тренував все, що самому було цікаво, все, у чому мав досвід, все, що можна практично застосувати, все, що надихає і змінює. Брав участь у всіх можливих платних і безкоштовних заходах як спікер (ТЕDx, AIESEC, BEST Training Week, Business Mom, “Гармидер”, SuperWoman, “Файне місто”, “Територія твого розвитку”, “Гостинець”, “Перший мільйон від OVB”…) Великі події, які організовували самостійно і з партнерами. Співпраця з ТЮГ. День театру. ФАРТ. Oratory Lviv Open.
З часом почав активно формуватись запит від бізнес-клієнтів: “Проконсультуйте”, “Проведіть тренінг”, “Навчіть колектив”. Постійні роз’їзди. Що с. Боршнів, що Тернопіль, що Харків – всюди були люди, які хотіли, або деколи мусіли, вчитись. Загалом 11 областей і 49 різних міст і містечок. Корпоративні тренінги деколи на 7:00, деколи в неділю. Мені іноді здається, що я тренував у всіх можливих нішах і напрямах (крім ракетних): аграріїв, ІТ-шників всіх видів, бухгалтерів, провізорів, курсантів, кураторів аптек, медичних представників, директорів шкіл, хіміків, банкірів, біологів, землеупорядників, чиновників, депутатів, бібліотекарів, моторизаторів-трактористів, виробників добрив/скотчу/харчових продуктів/палет/металоконструкцій/вікон…, рекламників, вихователів, продавців, рекрутерів, вчителів, спортивних тренерів, консультантів, майстрів манікюру і зачісок, стоматологів і косметологів, працівників колцентрів, охоронців і розподільників паїв, працівників приватної служби безпеки, монтажників…
Одних тільки продавців можу згадати з напрямів одягу, ювелірних виробів, медикаментів, білизни, вживаних автомобілів, фарб, добрив, кормів, нерухомості, туристичних послуг, авіаквитків, банківських послуг, очистки води, ваг, реклами, курятини, навчання за кордоном, кабелю, окулярів, випічки, автомобілів зі США, мобільної техніки… Всі можливі теми: ефективність, продажі, жорсткі перемовини, публічний виступ, система роботи колективу, і навіть психодіагностика і теорія брехні. Учасниками були люди різного віку (від 16 до 70), різної статі (деколи було тільки 30 жінок, а іноді – 40 лише чоловіків), ментальності, вихідці з різних бізнес-моделей і систем. І щоразу треба було вникнути у суть бізнесу клієнтів і використати все, що знаєш і вмієш, на конкретних людях, щоб згенерувати максимум value для бізнесу.
Благо, на той час я уже систематизував Школу і курси відбувались майже на автоматі, опираючись на чудових людей у своїй команді. Тренери – тренували, продажники – продавали, SMM-ники – рекламували, консультанти – консультували, PM-и – організовували. Всі ці відділи я вибудував “з нуля” і самостійно, прописав і організував правила їхньої роботи, ввів потрібні звіти й автоматизацію. Відповідно, мав і клієнтський, і власний досвід, яким ділився на найбільш відомому курсі Школи для керівників і власників бізнесу “Бізнес-інкубаторі”, а потім – і на “Бізнес-акселераторі”.
На основі нього виникло багато запитів на консалтинг. Розробка фінансових моделей, прописування КРІ, індивідуальний тайм-менеджмент керівника, розбудова відділу продажів і відділу SMM, налагодження внутрішньої комунікації, робота над ефективністю команд… Понад 28 консалтингових програм. Скажу чесно: люблю консалтинг. Люблю, коли бізнес моїх клієнтів стає ще більш ефективним. І коли результат видно моментально.
Як то кажуть, “на дворі” або “за вікном” 2019 рік. Долучаюсь до політичних проєктів, соціальних акцій, відкритих університетів. А ще пробую інші напрями: запускаю з партнером проєкт із розмитнення “євроблях”. Запускаю торгівлю дитячими товарами від польського виробника. І, звісно, активно розвиваю команду Школи. Навчаємо всіх, хто готовий вчитись. Щомісяця мінімум 100 власних тренінгових годин. Іноді по 3-4 заходи паралельно від різних тренерів Школи. Починаємо збирати два Клуби. Чергова реформа Школи, знову багато всього, що хочу покращити, запуск власної навчальної LMS-платформи (на ній зараз близько 50 курсів!)
…Розлучення після понад 10 років стосунків. Для мене це дуже складне, але виважене рішення. Розумію, що навіть такі прокачані колеги по цеху як Тоні Робінс чи Радислав Гандапас через це проходили, але від того не легше.
Збираюсь далі, ще є багато людей, які хочуть змін у житті і кому можу допомогти, так само як чимало українських бізнесів, які треба зробити ефективними. І тут починається 2020 рік… 🙂
Карантин. Невизначеність. Дистанційна робота. Суттєва зміна запитів людей навколо і форматів їхнього втілення. Активне консультування поточних клієнтів… А ще я вважаю цей час ідеальним для нових спроб. Всю активність, яку раніше приділяв Школі, вивів назовні. Активно розвиваю інвестиційний напрям. Формую групу інвесторів. Близьких за духом і світоглядом. Аналізую фінансові моделі і консультую компанії, до яких потім долучаюсь як інвестор або співвласник. Торгівля нафтопродуктами Nexus. Вечірки преміум-формату Famous people. Аграрна сфера ВК “Як бджола”. Облігації. Акції, але тепер уже у США. З колишніми випускниками “Бізнес-інкубатора” веземо товар з Китаю. З учасником Клубу запускаємо проєкт торгівлі на “Амазоні”. Як експерт зі стратегічних комунікацій долучаюсь до справді великих проєктів на SoftServe. У часі місцевих виборів долучаюсь до формування ідеї New Lviv – сучасне, технологічне smart-місто. Разом з колегами засновуємо Агенцію регіонального розвитку громад і територій, через яку працюємо із ОТГ й інвесторами з-за кордону. Включаюсь у роботу і формую свою МЛМ-команду у “Старлайфі”, ідея накопичення якого мені дуже близька, а моєму власному полісу вже понад 13 років. Інвестую у великі проєкти, які, до речі, зараз активно створюються в Україні. Консультую давніх клієнтів із питань інвестицій. Активно розвиваю “Клуб ресурсних особистостей” і дистанційну навчальну платформу, бо маю за ціль щороку робити ефективними понад 10 000 українських бізнесів і понад 50 000 людей більш ефективними і ресурсними.
Ми з командою запустили чат-бот, завдяки якому учасники мають змогу першими дізнаватися про анонси наших подій, курсів.
Головне досягнення 2021 – запуск унікального МаніБоту. Його ціль – прокачати фінансову грамотність українців. За 15 хвилин учасники в ігровому, динамічному форматі дізнаються усе про свої стосунки з грошима, отримують цікаву й практичну інформацію про інвестиції, страхування та дізнаються, як почати шлях до фінансової свободи.
Дуже багато усвідомлень з’явилось у напрямку інвестицій, просто таки величезний шлях – з висноками з якими проєктами варто мати справу, а з якими ні. Відкрили на базі ГО “АГРІТ”, Платформу інвестиційних рішень де збираємо цікаві проєкти які готові до масштабування і залучають інвестиції. Активно вник і почав інвсетувати у криптоактиви. Мені надзвичайно допомагає досвід торгівлі на FOREX, який я здобув у свої 18 років. Як би там не було а з жадібністю, страхом і лінню простіше працювати, коли маєш за плечима досвід виграшів і поразок.
У 2021 році мені дуже допомогли пів року проведені у Полтаві: з лівого берега далеко від Львова, відчуваєш масштаб України значно краще. Уже точно знаю що більше ніколи не повернусь до локальної команди. Бо навіщо? Якщо в межах країни набагато легше знаходити мега мотивованих партнерів.
Кінець року крім запуску унікальної LCP системи із реферальною програмою і програмою корпоративного навчання, а також численних допрацювань по МаніБоту, був визначальний тим, що я активно занурився у атмосферу венчурного інвестування і підготував свою першу заявку на фінансування як стартапу. Що ж подивимось що буде далі у 2022 🙂
Але найважливіше те, що я щодня спілкуюсь з цікавими людьми, які рухають цей світ до кращого. Починаючи з себе.
Далі буде… Сподіваюсь, разом із вами.
Тепер ви знаєте про мене трохи більше. Чи можу я навчити ефективності вас і ваші колективи, допомогти організувати час або гроші? Не знаю, вирішувати вам. Але я точно знаю, що й надалі робитиму український бізнес ефективним, а звичайних людей перетворюватиму на Майстрів Життя. Бо коли знайшов своє призначення, нічого іншого не залишається, лише як щоденно його втілювати. Секрет завжди простий: знати, що хочеш, і діяти у цьому напрямі.
P.S Колись порахував, що загалом брав участь або заснував 28 проєктів у різних сферах, кожен з яких тривав у середньому 4 роки, і що з 20 років не розвивав менше, ніж 4 проєкти одночасно. Як вдавалось? Секрет простий: Е – ефективність. С – системність.
