Показники ресурсів людини

Інфляція часу і його рентабельність

Ми рідко використовуємо поняття «рентабельність» та «інфляція» щодо часу. А втім, як будь-який показник, який має свою вартість, час чудово підпадає під ці дві категорії. І особливо доречно їх проаналізувати у категоріях кіл нашого життя, які замикаються і розкручуються. Тут є великий пласт даних про математику життя самореалізованої особистості.

Почнемо із поняття «рентабельність» – це своєрідна здатність робити повернення із певним відсотком на внесок, який ми зробили. Якщо ми купили яблуко за 2 гривні, а продали за 4, то рентабельність нашого вчинку склала 100%*. Якщо ми сказали комусь 10 компліментів, а отримали натомість 15 такої самої якості (щирості), то рентабельність нашого спілкування – 50%. Якщо ми вклали у своє навчання 2000 грн і через місяць почали заробляти на 2400 грн більше, то місячна рентабельність нашого вчинку становить 120%. Якщо ми купили квартиру, почали здавати її в оренду і за 10 років її вартість повністю окупилася з урахуванням усіх витрат за цей час, то рентабельність інвестиції становить 10% річних. А якщо би хтось вклав гроші у вас, то скільки б отримав через рік? П’ять? Десять? Рентабельність, власне, і треба порахувати. Для цього варто заповнити таку просту табличку, у якій рік, вік і основна діяльність служать індикаторами для нагадування того, яку орієнтовно суму доходу на місяць ми отримували, а остання колонка допомагає зрозуміти рентабельність того чи іншого року і, зрештою, вивести усереднений показник:

*Це, звісно, якщо ми не рахуємо час, витрачений на дії, інфляцію за цей час, втрачені альтернативні варіанти і %, які ми виплатимо за позичений стартовий капітал.

**Якщо людина була в декреті, чи, скажімо, її витрати перевищували доходи, або вона є підприємцем, який не платить собі зарплату, а має спільний бюджет із компанією, то варто брати все-таки більший показник, тобто «витрати на місяць», адже вони краще ілюструють рівень життя, на який наразі претендує людина.

***Якщо хто хоче, то може конвертувати оплату в долари або написати мені на roman@spe.org.ua, надішлю калькулятор.

Зрештою, ключові запитання: ви б позичили комусь гроші під таку середньорічну рентабельність? Чи багато у вас альтернатив заробляти більше? Чи узагалі достатній рівень? Врахуйте, є ще поняття середньорічного рівня зростання світового ВВП і рівень інфляції, тобто зростання у межах 2-4% – це стояння на місці в розрізі світової економіки; з урахуванням інфляції ще +/- 8-12% (дуже орієнтовний показник) – це стояння на місці в межах країни, і ще від 4 до 20% в межах галузі – це стояння на місці в межах своєї професії. І тільки різниця всіх цих факторів від отриманого показника рентабельності – це справді результат наших зусиль! У нашому прикладі, враховуючи середні значення, – 34,7-3-12-12=7,7% – насправді отримуємо непоганий показник.

Ваша рентабельність

Тож повернімося до основного запитання:

• Чи влаштовує вас ваша рентабельність?
• Якщо ні, то що готові зробити для того, щоб її підвищити?
• Завдяки чому почнете краще працювати зі своїм ресурсом?

Погодьтеся: насправді вся якість нашого життя залежить від того, наскільки вправно ми володіємо, користуємось і розпоряджаємося нашим життєвим ресурсом. Все так само, як у підприємницькій діяльності і державотворенні: хтось вміє «з нуля» вийти на пристойний рівень не тільки серед найближчих сусідів, але і на загальносвітовій арені, а хтось невміло знищує навіть минулі напрацювання своїх попередників. Якщо у нас високий рівень рентабельності, то навіть із не надто вигідних стартових позицій ми рано чи пізно дійдемо до вершин. Якщо ж рівень низький – з часом скотимося до ще нижчого за ринковий і рівень інших гравців.

Тема рентабельності дуже гарно зівставляється із поняттям «середньої швидкості». Кожен із нас має певну швидкість у спілкуванні, одержанні грошей, читанні книг, водінні чи у ще невідомо чому. І, власне, все разом це і є наша середня життєва швидкість. Хто їде «швидше», але водночас встигає відновлюватися, – той і заїде дальше. Детальніше про середню швидкість пишу в «Абетці саморозвитку» або проходимо з учасниками на курсах «Психодіагностика особистості».

Якщо вдосконалюватись, можна почати із простих на перший погляд та корисних навик. Як от техніка швидкочитання! Рекомендуємо «Прорив у швидкості читання. Книжка за день — це реальність» автора Пітер Камп. Вдосконалюйтесь та навчайтесь.

Інфляція в житті людини

Обговоримо поняття інфляції: якщо спростити, то мова йде про «знецінювання» чогось. У нашій ситуації: знецінювання часу з часом. А хіба з часом час знецінюється? Загалом час – ні, але час конкретної людини цілком може. Переведемо час на гроші й замість розміру зарплати за місяць візьмемо вартість години. У всіх нас вона є, її можна порахувати, поділивши суму, яку отримує людина, на кількість годин, необхідних для заробітку цієї суми. Припустімо, що це 16000 гр. од./160 год=100 гр. од./год. З часом цей показник змінюватиметься: і або зменшуватиметься (інфляція), або, навпаки, – зростатиме (дефляція). Окрім такого простого конвертування часу у гроші, можна припустити й інші параметри, які підлягають впливу інфляції: якість стосунків, рівень порозуміння, стан здоров’я, можливості у житті, досягнення тощо. Тобто загалом ми можемо вважати, що нас чекає світле майбутнє або, навпаки, «не чекає нічого доброго». Чи впливає це на якість ухвалення наших рішень зараз? Так, звісно!

Наведу приклад, про який часто говорю на тренінгах чи масштабних подіях. Уявімо, що ваша тітка, яка працює у НБУ, по-дружньому порадила купувати долари, тому що їхній курс через рік зросте вдвічі. Що ви робитимете? Правильно: здаватимете національну валюту і купуватимете «зелені». Розглянемо протилежну ситуацію: та ж тітка наполегливо рекомендує купувати гривні, бо курс долара впаде вдвічі. Що робитимете? Теж правильно, здаватимете в обмінники долари й запасатимете гривні.

Курс “Особиста ефективність” для людей, які:

• Людей які готові до змін;
• Які шукають мотивуюче середовище для розвитку;
• Які готові збільшувати рівень своїх доходів;
• Вчитись впливати на оточуючих;
• Ставати лідерами у спілкуванні і публічних виступах;
• Підняти свою самооцінку і навчитись відстоювати свої правила;
• Вийти на новий рівень кар’єри і особистих стосунків;
• Ставати кращою версією себе.

Переведемо цей приклад на час: якщо ми знаємо, що в майбутньому нас нічого доброго не очікує, то що робити? Правильно, марнувати свій час зараз. А якщо ми знаємо, що у нас буде світле майбутнє? То цінувати кожну поточну хвилину, адже розуміємо, що вона з часом конвертується у щось краще. У першій ситуації люди поводяться, як мародери свого власного часу, вони живуть за принципом «після мене – хоч потоп»: «Купімо найдорожчий телевізор, поки маємо гроші, бо навряд чи ще колись можемо собі це дозволити», «Посиджу-но я у соцмережах, навколо мене і так усе жахливо», «Жити треба зараз, бо потім не буде»*. У другій, навпаки, люди всі найбільші свої можливості вбачають у майбутньому: «Нічого… ще встигну поїхати на Канари, зараз мені достатньо і Хорватії», «Навіщо купувати такий дорогий холодильник – краще трохи зекономити і придбати ще мікрохвильову пічку», «Не переїдатиму цих смачних калорійних тістечок зараз, бо хочу дозволити собі їх і у майбутньому», «Краще сьогодні довше попрацюю над проєктом, щоб швидше його запустити, він же дасть мені стільки можливостей». Саме так: ми ухвалюємо поточні рішення крізь призму оцінки власного майбутнього! Наче й очевидно, але, якщо вдуматися, то ми надто часто, як і тисячі людей навколо нас, видаємо своїми щоденними вчинками й рішеннями зневіру у власному світлому майбутньому. Діючи на користь короткотермінової вигоди й упускаючи можливості, які готує майбутнє.

*Важливо не плутати марнування часу у стилі «живемо один раз» із вмінням бути присутнім у житті «тут і зараз». Друге – це рівень усвідомленості (дуже прокачаний), а перше – це спосіб мислення (приземлений).

 Циклічність у поведінці

Згадаємо у цьому напрямі наші кола зростання і спадання, які мають особливу силу. Адже, що більше ми марнуємо свій час зараз, то менш вартісним він буде у майбутньому, а, отже, то більшим є сенс його марнувати зараз. Коло замикається і каменем на шиї тягне людину вниз. В іншому колі людина більше цінує час зараз і інвестує його у майбутні проєкти, що здорожує очікувану цінність її часу і, як наслідок, мотивує її до ще більшого інвестування. Коло замикається, і майбутні можливості людини стрілою злітають вгору.

Тільки самій людині вирішувати, у якому колі інфляції чи дефляції часу жити. І таким рішенням будуть не слова, чи тим більше думки, а дрібні щоденні дії, маленькі вибори, побутові вчинки. Однак на чому базується впевненість людини у тому, що майбутнє буде «світле» чи, навпаки, «темне»? У прикладі про курс валют наші рішення базувалися на «вірогідних» порадах тітки. А стосовно нашого часу вони базуються на… суб’єктивних очікуваннях. Саме так: наші суб’єктивні очікування щодо майбутнього спонукають нас до вчинків, які підтверджують наші суб’єктивні очікування! Абсолютно безпідставне ставлення формує цілком реальні ситуації через справедливий і логічний причинно-наслідковий взаємозв’язок. Не дивно, якщо людина вірить у своє світле майбутнє (і, що важливо, діє відповідно), то рано чи пізно таки його отримує. З іншого боку, якщо вважає, що нічого доброго її не чекає (і діє відповідно), то так і станеться.

У цьому контексті коло зростання (↑Зусилля – ↑Навичка – ↑Ресурс – ↑Ціль) набуває додаткового сенсу, адже навіть мрія про досягнення цілі уже є тим фактором, що запускає ціле коло. Тобто навіть не дія, а думка може почати розкручувати маховик нашого зростання. Тільки самій людині вирішувати, в якому колі жити й на який життєвий млин лити воду свого ресурсу. Але наслідки в обох сценаріях є набагато більш передбачувані, ніж ми зазвичай думаємо.

Міні-висновок: час кожної людини має свою рентабельність – її можна досить просто порахувати, якщо спрощено звести все до розміру нашої соціальної потрібності, вираженої в еквіваленті зарплати. Так само наш час піддається впливу інфляції. Зазвичай людина на основі своїх власних суб’єктивних очікувань, маючи можливість жити у будь-якому з двох кіл, потрапляє або у коло зростання («Ціную час зараз – Дорогий час потім»), або спадання («Марную час зараз – Дешевий час потім»). Не хочу підштовхувати вас до якихось рішень (або хочу), але, мабуть, не варто бути мародерами часу у своїй власній грі під назвою «Життя».

Ще більше цікавої інформації у нашому блозі за цим посиланням. Для прикладу, стаття “Питання для зміни життя”. Уривок із трилогії Романа Кушніра «Створюй! Дій! Досягай!» .

Запитання для самоперевірки:

• Чи знаєте рентабельність свого часу?
• Чи влаштовує вона вас?
• Чи знаєте свою середню швидкість?
• Чи зможете витримати чи навіть підвищити ту середню швидкість, яка привела до такої рентабельності?
• Чи докладаєте зусиль у житті чи тільки так думаєте?
• Як знаєте, що цінуєте свій час?
• Чи бачите своє світле майбутнє?
• Чи достатньо вимагаєте у себе?
• В якому колі ви загалом живете у питаннях кар’єри, здоров`я, стосунків, соціальної важливості, вмінь і навичок?
• Чи розумієте, що за тим, як у конкретний момент діє людина, можна легко зрозуміти, чого вона очікує від свого майбутнього?

Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)

Чекайте продовження статті та долучайтесь до нас у соцмережах  Facebook та Instagram. У нас ще багато цікавого для вас – цікавинки, події та корисні статті!
А ще раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.
Будемо на зв’язку. Вдалого часу!