Мотивація та вплив

мрія рушій внутрішня мотивація джерело світло сподівання

Мотивація (з лат. movere) – спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Впливи: зовнішній та внутрішній

У пошуку нам допоможе ще одне розуміння мотивації, яку можна поділити на зовнішню і внутрішню. Одразу скажу, що більшість людей живе неусвідомленою зовнішньою мотивацією – роблять свою роботу, щоб сподобалося шефу, досягають цілей батьків, чекають похвали від інших, намагаються сподобатися комусь, чекають підтримки і поштовху ззовні, так само як і навіть на словах живуть «заради дітей» і «не своїм життям», а тим, яке було б комфортне навколишнім. Звісно, визнавати це нелегко – хочеться сказати: «я є я і живу так, як хочу», але здебільшого це просто бравада, за якою ховається глибинне усвідомлення «я не можу по-іншому і звик, аби те, що підштовхує мене до дії, було ззовні».

Лише невеликій кількості людей підвладна внутрішня мотивація. Це ті щасливчики, які, тривалий час розмірковуючи над власною поведінкою і причиною її виникнення, врешті припиняють потребувати підштовхування (мотивації) ззовні, а вміють розпочинати будь-яку роботу автономно, орієнтуючись на власні відчуття. Вміють захотіти тоді, коли їм це треба. Можете перевірити самі себе: що ви робите, коли не хочете щось робити, але знаєте, що це треба?

Якщо ви вмієте захотіти хотіти у будь-який момент, просто ляснувши пальцями, – чудово! Бо ви майстер внутрішньої мотивації.

Не здивуюсь, коли ви досягаєте у своєму житті всього, чого хочете, і повноцінно насолоджуєтеся кожною пережитою миттю.

шаблони роздуми думки з коробки жінка мотивація

Відмінності у результаті

Важливою відмінністю внутрішньої мотивації є те, що вона стосується як приємних справ, так і рутинних, буденних, до яких людина із зовнішньою мотивацією ставиться як до навантажувальних і зайвих. І користуючись принципом «не підмажеш не поїдеш», очікує, щоб її хтось штовхав до її ж цілей. Уявіть собі, куди заїде автомобіль, який справно працює і в якого кожна крапля бензину витрачається на мікровибух у двигуні, що штовхає ціле авто вперед? Так далеко, аж поки не закінчиться бензин. А що буде з автомобілем, який потрібно пхати? Змучений водій після декількох вдалих скочувань його з гірки і важких підйомів на неї врешті залишить такий горе-автомобіль десь на узбіччі. Те саме стосується і людей: дехто чекає, щоб його пхали (чи тягнули), а дехто вміє використовувати поштовхи до дії зсередини і, не опираючись їм, іде до своєї мети. Так от, якщо людина хоче досягати і повноцінно жити, її завдання – знайти двигун усередині себе, адже він там точно є. І за потреби поремонтувавши його, почати повноцінно застосовувати.

Про типи мотивації ви можете почитати у нашій попередній статті у блозі.

Формування базової мотивації

Як формується наша базова мотивація? Як і все інше – з дитинства. Розглянемо перший варіант.

Батьки постійно вимагають від дитини, щоб вона все робила по-їхньому, наче на перший погляд і люблять, і все дають, а все ж тиснуть і постійно кажуть, як має бути.

  • У зовсім ранньому віці всі переконання зводяться до того, аби дитина зробила те, що сподобається мамі чи татові.
  • Намалював картину – мамі дуже сподобалося, розказав віршик – отримав похвалу від тата, розлив воду – так робити негоже! Зламав іграшку – тато незадоволений!
  • «У садочку маєш слухати виховательку, ти ж чемний/чемна хлопчик/дівчинка».
  • «У школі маєш отримувати добрі оцінки і поводитися ґречно».
  • «В університеті ходи на пари і слухай, що говорять викладачі, «працюй на заліковку».
  • «На роботі слухай керівника й отримуй зарплату».

Де у таких умовах буде місце для імпровізації і життя у задоволення, коли те, що приводить тебе до дії, завжди знаходиться зовні?  Коли народжується дитина, то вона у соціальних аспектах завжди керується мотивацією ззовні. Однак перед батьками постає велике завдання – пробудити у маленькій людині внутрішню мотивацію. Тобто запустити механізм другого варіанта.

  • «А тобі подобається те, що ти намалював?»
  • «А як можна розказати цей віршик краще?»
  • «А що саме тобі не сподобалося – те, що ти розібрав конструктор?»
  • «У садочку бався, твори, ти молодець, все, що робиш, робиш правильно, але і виховательку слухай».
  • «У школі – що ти сьогодні навчився? У чому став кращий? Оцінки значення не мають, ти ж і так вчишся для себе!»
  • «В університеті – вчись, досягай, усе, що робиш, роби якнайкраще, для себе!»
  • «На роботі – займайся тим, що тобі до душі, бо заробляти можна тільки на тій справі, яку любиш, перепитуй себе, чи ти любиш те, що робиш, і коли виявиться, що не зовсім, то зроби щось, аби полюбити, це ж твоє життя і твій вибір!»

Знаю: другий варіант виховання спостерігається набагато рідше. Адже важко батькам із зовнішньою мотивацією виховати дитину з внутрішньою. Це можливо, але буде для них справжнісіньким подвигом. Зрештою, у перші двадцять-тридцять років на дитину із зовнішньою мотивацією набагато простіше впливати, а також контролювати її. Натомість із дитиною (навіть тридцятилітньою) з внутрішньою мотивацією можна лише домовитися, що потребує набагато більше й емоційних ресурсів, і технічних вмінь, і ментальних зусиль.

впевненість дівчина мотивація самооцінка

Однак, погодьтеся, що і результат вкрай відрізняється: для одних людей життя є суцільним розчаруванням і підлаштуванням під думку, буцімто «загальноприйняту», вони не вміють справлятися ані зі складними викликами життя, ані з самими собою, не кажучи вже про власні емоції, відчуття, почуття і взаємини. Натомість для інших кожна ситуація – це можливість, кожна трудність – це шанс, кожна дія супроводжується радістю.

То до яких людей хотіли б належати ви? А до яких насправді належите? Запам’ятайте: нереально допомогти людині, яка шукає відмовки і не хоче сама собі допомагати. Це наче намагатися наповнити решето. Людина, яка чогось не хоче, завжди знайде причину… в інших. Каже:

  • «Надихай мене!»
  • «Ти нічого не робиш, щоб я став/стала кращим?»
  • «Ти не турбуєшся про мене!»
  • «Мені нецікаво з тобою!»
  • «Я хочу, щоб ти була моєю музою/ти був моїм героєм!»
  • «Роби, щоб мені стало добре», – так звучить основний посил людини.
  • «Зроби так, щоб мені легше працювалося, краще жилося, хотілося творити…»
  • Саме так: «ТИ маєш зробити, щоб МЕНІ якось стало».

А як надихнути (накачати) спущений м’яч із купою дірок? Ніщо не може стримати людину, яка не хоче нічого робити і змінювати у своєму житті, – ані море можливостей навколо, ані жодні інші обставини. Людина завжди знайде варіант відповісти «не знаю», «не хочу», «не буду», «то не для мене», «я інтроверт (чи екстраверт)», «у мене не такі здібності й схильності», «я так не вмію», «це не те, що я шукаю» – тобто всю силу вкладе у те, щоб пояснити, чому їй не вдасться, замість того, щоб хоча б палець об палець вдарити і пояснити собі, чому все-таки це могло б їй вдатися і що для того треба зробити просто зараз.

Рекомендуємо пройти наш курс “Спілкування і порозуміння”

  • Ми працюємо над удосконаленням навичок і збільшенням ресурсності учасників.
  • Наші навчальні програми продумані, прописані і дієві.
  • Нам важливі зміни у вашому житті, тому ми взаємодіємо із учасниками, а не просто проводимо заняття.
  • Ми відслідковуємо зміни в учасників за допомогою постійного записування, розрахунку і аналізу результатів.

Перейти на внутрішню мотивацію чи перевести на неї іншу людину не так і складно, як може видатися на перший погляд. Так, це потребує часу і нашої терплячості, однак воно того варте. І тоді потрібно:

  • перепитувати себе: як і що тобі подобається?
  • тренувати внутрішнього гурмана;
  • навчитися себе хвалити і підбадьорювати;
  • домовлятися з собою і просити себе;
  • навчити себе любити те, що робиш, щоб робити те, що любиш.

мотивація можу can внутнішня мотивація.

Наш світ сконструйований так, що з кожним своїм «хочу» людина автоматично отримує «можу». Це наче ключ, який автоматично додається у придачу до замка, який ми купуємо. А коли людина вирішує, що вона чогось не може, отже, насправді «недостатньо сильно хоче».

Не чекайте у своєму житті, що хтось змотивує вас, – мотивуйте себе самі. Переходьте на вищий рівень мотивації. Максимально використовуйте залучаючу мотивацію і розумійте, що настане час, коли треба буде перейти на утримуючу, при цьому користуйтеся внутрішньою мотивацією – двигуном ізсередини. Альтернативи для людини, яка хоче повноцінно прожити власне життя, немає.

Роман Кушнір (уривок із книги «Досягай»)