Що вважати бізнесом?

Що таке бізнес?

Якщо людина має гроші, то це ще зовсім не робить її бізнесменом, вона просто має гроші. Навіть якщо вона при тому купить готель/магазин/спортзал/франшизу, то до бізнесу там ще може бути дуже далеко. Робота з дому чи «вільна зайнятість» – теж ще не бізнес.

Офіційна реєстрація теж не перетворює продавця «чогось комусь» на бізнесмена. Якщо є офіс і у ньому є наймані працівники, то це ще теж не обов`язково бізнес. Неочевидно, але керівники іноді наймають працівників, тільки для того щоб самостверджуватись і самовиражатись, чи наприклад жалітись на життя (тому в більшості несистематизованих компаній попри постійні скарги на брак «вільних рук» працівників зазвичай забагато, а не замало).

Хто такий бізнесмен?

Навіть якщо компанія 10-50-100 років на ринку, то це ще теж може нічого не означати. Якщо компанії є чим торгувати, то це може означати, що хтось «вклався» у товар, але зовсім не обов’язково це ознака бізнесу. Навіть, якщо у когось «ідуть обороти», це ще не обов’язково бізнес. І звичайно, що коли хтось розповідає про себе як бізнесмена – то це ще теж нічого не означає. З іншого боку є чимало бізнесів, які є бізнесами за суттю, але не за формою.

Ми надто часто використовуємо поняття «бізнес» чи «підприємництво», але при цьому не даючи чіткого розмежування, що вважати бізнесом, а що ні.

Тож спершу слід визначитись хто і коли починає займатися бізнесом, бо як виявляється у цих питаннях надто багато плутанини. Отже, якщо людина має якусь свою справу, але паралельно «працює на роботі» – їй не варто ще поки називати себе бізнесменом, бо їй бракує повної 100% відповідальності за результат, адже є «запасний парашут» – робота.

Якщо людина уже працює «на себе», тобто у неї немає інших джерел доходу, але вона ще не має інших працівників «на ставці», тобто за тих, за кого вона бере відповідальність незалежно від виконаної ними роботи – таку людину ще теж не варто називати бізнесменом, це лише самозайнятий початківець (і у цьому немає нічого поганого, всі з чогось починають, головне називати речі своїми іменами). І нарешті, навіть якщо уже є «штат працівників», але у діяльності компанії прибутки не системні, важко вирахувати рентабельність, немає планування і все, що «заробила/втратила» компанія – отримує у розпорядження власник як місячний дохід/збиток, то це ще теж лише самозайнятість.

Більшість так званих бізнесменів і бізнесів, які ми бачимо навколо це насправді, СА-МО-ЗАЙ-НЯ-ТІСТЬ, хоча може так не виглядати. (Аналогія: загальна вага усіх людей на Землі, приблизно дорівнює масі усіх мурах, але мурах ми не бачимо так часто і тому в це важко повірити. Так само ми не бачимо внутрішніх систем компаній, а лише зовнішні: вивіски, офіси, касові апарати, працівників і тому робимо оманливий висновок про «успішність бізнесу» на основі зовнішніх факторів – того що видно, а не того, на що справді слід звертати увагу). І ще раз повторюсь, у цьому немає нічого поганого, це звичайна стадія будь-якого бізнесу. Головне щоб не надто довго «зависнути» у ній. А мені, на жаль, часто доводиться бачити компанії які мають у своєму штаті навіть по 20-30 працівників, які по 10 років на ринку і керівники яких все ще перебувають у стадії самозайнятості. Це нічне жахіття для керівника такої компанії, бо фактично такій людині доводиться «ходити на роботу», незважаючи на те, що буцімто виглядає, що людина «працює на себе». Найгірше у цьому всьому це «ілюзія наявності бізнесу» – часу завжди обмаль, хоч його наче можна використовувати по-своєму; вільних грошей «на себе» небагато, навіть якщо обороти великі; наче і є люди кому можна делегувати завдання, але іноді із ними більше мороки, ніж кінцевих результатів.

Системних бізнесів насправді не так і багато, серійних бізнесменів (ті що насправді вміють відкрити бізнесу будь-якій ніші) ще менше. І саме розуміння бізнес-архітектури і прописування своєї бізнес-моделі, а також щоденна! систематизація процесів (щонайменше по 3-4 години на день), приблизно впродовж двох-трьох років, дозволить перестрибнути прірву між самозайнятістю і ефективним рентабельним бізнесом. Однак горе тому, хто зневіриться чи кому забракне сил «у польоті», на половині шляху – п’ятдесяти відсоткового успіху тут не існує: або у вас постійно одні і ті самі проблеми характерні для типового самозайнятого, який вважає себе підприємцем, або у вас системний, прибутковий бізнес.

80% компаній НЕ СТАВЛЯТЬ ЦІЛЕЙ! Які цілі вашого бізнесу?

А про коло зростання бізнесу і бізнес-архітектуру можна переглянути детальну інформацію у нашому відео:

Можливо, це не зовсім доречно звучатиме , але за понад десять років консультацій власників і спостережень за різними компаніями, вважаю що в деяких випадках варто чесно признатись: краще піти «на роботу» на «хорошу зарплату» і «відповідальну посаду» у системну, прописану, рентабельну компанію, аніж сидіти над недорозбитим коритом з ілюзією вільного часу.

Чому треба закрити бізнес?

Це велика сміливість закрити свій «бізнес», і тому я щиро поважаю тих людей, які наважились це зробити – припинити свою діяльність, розуміючи що вона не має сенсу у тому вигляді у якому є. Мабуть я теж виріс як консультант, тоді коли вперше, замість мотиваційних фраз у стилі «У вас усе вийде!» чесно порадив закрити бізнес. Повірте це зовсім не легко, коли від тебе очікують допомоги, але насправді, ти бачиш, що у цій ситуації клієнту краще мінімізувати ризики і «вийти з Гри», при цьому зберігши часовий, матеріальний і емоційний ресурс на майбутні спроби*. Тому ще більше я захоплююсь людьми, які знайшли у собі сили відкрити нову справу в якій систематизували свої висновки і зробили з початку «все правильно», тобто «навчились». Іноді для успішного результату потрібно дещо більше спроб – три-чотири. (Щоправда, якщо людина хвалиться тим, що за час своєї підприємницької діяльності сім-вісім раз була банкрутом, то, як на мене, це уже занадто і означає лише те, що просто не навчилась робити вірних висновків.)

* Детальніше про ресурсність у житті людини Роман Кушнір пише у книзі «Ресурсність. Математика самореалізованої людини»

Схема бізнесу

Але хіба є тільки стартап, самозайнятість і, власне, «бізнес»? Ні, є ще два інших типи діяльності, які можна сплутати із «бізнесом», особливо враховуючи, що вони зазвичай генерують прибутки, чим чудово маскуються під системні бізнеси. Першу діяльність такого типу варто назвати «схемою». Фактично свою, начебто успішну ринкову діяльність, компанія вибудовує за рахунок не ринкового фактору, тобто такого, до якого має, на відміну від інших гравців, монопольний доступ. Наприклад, знайомство із потрібним чиновником; інформацію про те, що прописувати, щоб виграти тендер; доступ до сировини за зниженими цінами; право оренди/покупки/продажу/використання чогось, що дає перевагу, наприклад приміщення, обладнання, електроенергії; доступ до інформації раніше ніж її матимуть інші учасники ринку чи навіть «дірки у законодавстві». Тобто, якщо забрати оцей «наріжний камінь» бізнесу, який дає найбільшу перевагу, то виявиться що «король голий». Навіть у найбільш ринкових економіках світу є бізнеси-схеми. Вони породжуються самою природою ринку, на якому панує постійна асиметрія і який не може своєю «невидимою рукою», а скоріше «оком» бачити всі монополізовані ніші. Власникам такого бізнесу зазвичай дуже важко пояснювати такі поняття, як «місія і цінності», «управління якістю», «управління змінами», «автоматизація бізнес-процесів», «інтеграція, внутрішня комунікація і навчання працівників», «прописування чек-листів»… Для них це «якась фігня»: обходились без того раніше і зараз обійдемось. Вони у постійному пошуку гандикапу: неринкової переваги, позитивного Чорного лебедя, якого, одного разу схопивши за хвіст, можна буде експлуатувати аж доки він не відкине лапи.

Іншим «типу бізнесом», але уже справді наближенішого до «справді бізнесу» і причому досить часто поширеним є бізнес одної удачі. Скажімо, комусь свого часу повезло першими зайняти певну нішу чи вийти на ринок; за безцінь скупити якийсь актив типу приміщення/обладнання/сировини; купити чи продати валюту за день до її стрімкого зросту чи відповідно обвалу; скористатися напрацюваннями батьків і/або отримати у спадок щось вартісне для ведення бізнесу тощо. Фактично не те, щоб засновник мав якісь особливі зв’язки, таланти чи секретну інформацію – а просто опинився у вдалий час, у відповідному місці.

Зазвичай захопивши певну нішу на везінні і так отримавши «дійну корову», власник намагається посадити їй на хребет інші напрямки і проекти. І з часом під вантажем неефективних процесів, невмілої інтеграції колективу, браку системності і прописаності, відсутності зрозумілої бізнес і економіко-математичної моделі, така «корова» поволі слабне*, а власник не розуміючи, що це було просто везіння, звинувачує працівників, державу, ринок, конкурентів, технології тощо, замість того, щоб подякувати минулій удачі і почати будувати по-справжньому системний бізнес. Дуже важко працювати із такими бізнесами з цілком людських причин: ми підпадаємо під вплив егоцентричного упередження – тобто ми готові брати відповідальність за успіх і не готові брати відповідальність за невдачу, або по-іншому: звикли приписувати собі більше вкладу в кінцевий результат аніж насправді його там було. Зрештою просто незручно визнавати, що те що ти маєш – результат везіння, а не власних зусиль і що на твоєму місці міг/могла би бути хтось інший/а. Для нашого мозку це контрінтуїтивно. Однак це чи не єдина можливість почати таки вибудовувати систему бізнесу. І власники нею зазвичай користаються, особливо, коли раніше така здорова «дійна корова» починає на очах знесилюватись.
*Іноді процес може тривати десятиліттями.

Якщо власник неефективний – компанія теж буде неефективна. Про це більш детально читайте у нашій статті “Яка роль керівника бізнесу?”

Хочете перетворити свій бізнес на прибуткову систему? Тоді запрошуємо відвідати наш курс для власників і керівників “Бізнес-інкубатор”.

Бізнес

Що відрізняє «бізнес» від «не бізнесу»

То що окрім розуміння архітектури свого бізнесу відрізняє «бізнес» від «не бізнесу»?

Розглянемо 5 факторів:

1. 100% відповідальність.
2. Дисципліноване мислення серійного бізнесмена.
3. Динаміка.
4. Масштабування.
5. Зрозуміла економічна модель компанії.

Перше, що я виділив би це 100% відповідальність за кінцевий результат. На перших порах, це навіть прив’язка особистих результатів життя, до результатів своєї компанії. Саме не результатів оплати праці, а результатів життя. Така собі самоідентифікація з компанією.
Що фактично переходить у спеціалізацію і визначення свого ринку і ніш/і на ньому.

Друге це дисципліноване мислення серійного бізнесмена. Тобто вміння і знання у власника компанії запустити будь-який проект у будь-якій галузі. При тому продовжуючи займатись бізнесом, який людина любить і яким по-справжньому хоче займатись завжди, така собі vita nostra – справа життя.

Так само як живе від неживого відрізняє ріст і/або розмноження, так само і справжній бізнес відрізняє наявність керованої з середини динаміки і масштабування. Без того, щоб компанія розширювалась чи тиражувала себе – бізнесу не має.

І нарешті необхідним фактором є зрозуміла економічна модель компанії, тобто такий механізм який допомагає генерувати прибутки, робить компанію рентабельною. Якщо ви можете продати свій бізнес, то перше що захоче купити інвестор це не обладнання, приміщення чи товари на складі, а саме економічну модель. Однак, на жаль, у більшості компаній її просто не має. Тобто вона якась є, але не усвідомлена і не прописана.

Наявність усіх п’яти пунктів і перетворює стартап/інвестиційний проект/самозайнятість/схему/удачу у готовий діючий бізнес.

Для того, щоб відкрити свій бізнес, вам не потрібні шкільні знання. Знання потрібні, щоб зробити бізнес правильним, – рентабельним, ефективним, прописаним, системним.

Хочете за два місяці перейти від ідеї до перших заробітків? Готові долучитись до категорії бізнесменів із системними рентабельними бізнесами? Ми можемо вам у цьому допомогти! Реєструйтеся на наш курс “Старт-ап Ракета“.

А ще рекомендуємо вам блог львівського бізнесмена та мандрівника Ореста Зуба! Цікаво й актуально про онлайн-бізнес читайте ТУТ.

Якщо наша стаття вам сподобалась – обов’язково вподобайте її та поділіться з друзями в улюбленій мережі.

Роман Кушнір (уривок із книги“Б – Бізнес”).

Куди вкласти гроші в Україні

Куди вигідно вкласти гроші в Україні, щоб зберегти заощадження і заробити

У попередніх статтях я багато уваги приділяв тому, як планувати бюджет та розподіляти фінансові потоки, щоб мати заощадження. Але просто відкладати кошти мало – треба,

Читати далі »

Що таке фінансова грамотність та як стати фінансово грамотною людиною

Поруч з базовими навичками грамоти, читання та письма, кожна людина повинна володіти навичками фінансової грамотності. Це та базова компетенція, над якою, освоївши, ми перестаємо задумуватися,

Читати далі »
Facebook
Twitter
LinkedIn