Якщо все-таки різну дріботу робити не хочеться, то спробуйте завищити значення виконуваного. Наприклад, звичайний лист, який ви пишете відносно відправки товару (наприклад, кухонного начиння), допоможе клієнту зробити кращий вибір подарунка, а отже допоможе покращити його сімейні взаємини, а можливо, навіть врятує їх. Тобто ви не просто лист пишете, а сім’ю людини рятуєте! Або, скажімо, ви вагаєтеся, дзвонити чи не дзвонити клієнту, який заборгував невелику суму коштів вашій компанії, – це, звичайно, буде «найприємніша» розмова, але, якщо ми її не проведемо, то ставимо під загрозу діяльність усієї компанії, її колективу й ідеї, заради якої ця компанія створювалася, бо саме з таких дрібних проплат і складається фінансова доцільність усієї діяльності. Звісно, багато що залежить від нашої фантазії, але якщо мислити глобально, то навіть найпростіші справи надзвичайно важливі й схожі на маленьку цеглину у великому будинку, хоч вона дуже мала і нічим непримітна, але без неї не було б цілого будинку.
Є така притча: один Мудрець, намагаючись пояснити своїм учням, чому так важливо доводити дрібні справи до кінця, запитав їх:
– Чи важко тримати порожню сірникову коробку?
– Звісно, що ні, – відповіли учні.
Тоді Мудрець попросив одного з них встати і витягнути руку, а коли той виконав прохання, поставив на неї порожню коробку з-під сірників.
– А тепер тримай коробку, щоб вона не впала.
Учень тримав її декілька хвилин посміхаючись, далі посмішка зникла з обличчя, ще через кілька хвилин вираз обличчя був явно занепокоєний, і, коли через два десятки хвилин рука почала тремтіти, Майстер припинив вправу.
– Чи розумієте ви, що навіть найпростіші завдання, якщо ми довго утримуємо їх у своїх думках, стають надто складними і починають заважати нам? Виконуйте прості завдання – і у вас завжди буде час і натхнення до великих і важливих справ.
Якщо вас зацікавила дана стаття, ви можливо захочете прочитати також “Техніки для мотивації” у нашому блозі.
Отже, дивіться більше наперед, знаходьте умови, причини і пояснення, при яких саме ця помита тарілка чи написаний рядок тексту допоможе врятувати світ. Точно є таке, що мотивує з тих подальших цілей, перед якими необхідно виконати оте поточне просте завдання.
Похваліть себе за будь-яке доведене до кінця завдання!
До речі, у нас на цю тему регулярно проходять курси програми “Спілкування і порозуміння”.
Ніщо так не мотивує, як вчасна похвала. Дехто, звісно, звик напрацьовувати на похвалу від інших, однак я наполегливо рекомендую вам самим почати хвалити себе. Це запорука розвитку внутрішньої мотивації, що як ніщо інше допомагає у наших досягненнях. Навіть маленька похвала за дрібну роботу дозволить вам взятися за більш важливі й глобальні справи і довести їх до кінця. Я точно знаю, що сьогодні ви зробили щось видатне:
- завершили справу, яка довго тягнулася,
- помили посуд,
- посміхнулись до себе у дзеркало,
- відписали на лист, до якого ніяк раніше не могли добратися,
- зробили комплімент близькій людині,
- побудували з дитиною пірамідку,
- подзвонили клієнту і сказали йому добру (чи не дуже) новину – тобто щось довели до кінця.
Та чи похвалили ви себе за це? З наших дрібних похвал виростає висока самооцінка, яка, у свою чергу, породжує бажання творити і допомагати іншим.
Детальніше про самооцінку, самоцінність та любов до себе ми говоримо на курсі «Розвиток навичок самолідерства».
Я зроблю це заради..!
Деколи нам не так просто надихати себе на досягнення заради себе, і тоді можна нагадати собі про інших людей, близьких і рідних, заради яких хочеться створювати і діяти. Це кохана людина, дитина чи діти, батьки чи будь-яка інша важлива людина або група у вашому житті. З одного боку, наче не варто, щоб нас мотивували інші люди, з іншого боку, фактично це ми мотивуємо себе ними. Тому знаю, що деколи такий спосіб – чудовий шанс почати щось робити – достатньо просто згадати обличчя значимої людини. Є ще видозміни цього підходу:
- «Я докажу всім, що…»,
- «Я доведу собі, що я можу!»,
- «Така собі робота «на слабо».
Вважаю, що не варто у житті комусь щось доводити, окрім себе самого/ої, але інколи це гарний спосіб підштовхнути себе до дії. Та й загалом кожна проблема – шанс довести собі, що ти найкращий/а!
Вихідна позиція – це цікаво.
Я тривалий час задумувався, який внутрішній стан людини щонайкраще мотивує до нових спроб, і таки знайшов його – це цікавість!
- Вам треба піти до шефа, і ви знаєте, що він сваритиметься, – мені цікаво, а як саме він буде мене сварити, і ще мені цікаво, що я тоді відчуватиму.
- Треба зробити сто обдзвонів цього дня – а як я почуватиму себе на 64 дзвінку? Цікаво…
- Цікаво, що там буде на тій імпрезі, на яку я йду ввечері?
- Цікаво, а чи зможу я помити цю гору посуду за 4 хвилини 32 секунди?
- Цікаво, а як виглядатиме ця прикручена мною дощечка?
- Цікаво, а як зробити так, щоб автоматизувати цю роботу?
- Цікаво, а про що зараз думає оця розлючена людина.
Коли людина проявляє цікавість, вона наче одитинюється, повертається до того чудового стану, коли все на світі нове і непізнанне. Включається азарт – і найнудніша робота стає просто захопливою. Це ваше основне завдання – зробити собі цікаво у житті! Бавтеся!
Ведіть свій щоденник успіху, починайте день із самопохвал
Ввечері напишіть всі справи, за які ви можете себе похвалити. Завжди пам’ятайте про ті справи минулого, якими ви пишаєтеся. Чи то приготування сирника, чи виконання на публіці складної танцювальної форми, або заспокоєння дуже роздратованого клієнта; пам’ять про такі дрібні історії успіху – це запорука наших майбутніх досягнень. Не дозволяйте собі забути, які ви чудові і скільки всього вмієте. Складіть собі резюме, причому уявіть, що на роботу вас приймає Всесвіт. Які б особисті риси та якості ви там написали б? А тепер щодня перечитуйте розділ із особистими рисами і, щоразу виконуючи певну дію, перепитуйте себе: чи я так роблю? Людина, яка відчуває себе доброю, не чинитиме погано. Той, хто знає про свої добрі сторони, намагається зробити все, щоб їх покращити. Почати день із самопохвали – чудовий спосіб бути продуктивними і мотивованими. Скажіть собі «Я найкращий у світі продавець/бізнесмен/батько/столяр», «Я все зможу», «Мені все вдасться», «Я вірю у себе», «Сьогодні буде найкращий день мого життя!» (завтра, звісно, буде «ще кращий від сьогоднішнього» тощо). Бо як себе запрограмуєте – так і житимете. Нагадуйте собі, які ви чудові молодці, – і мотивувати себе до будь-якої діяльності виявиться набагато простіше.
Моделюйте свою поведінку під час ритму
Людина – істота ритмічна: серцебиття, дихання, вплив фаз Місяця, ходьба, чищення картоплі, місячні цикли у жінок, сон і бадьорість, секс, чищення зубів, біг – це все приклади великих і малих циклів, із якими щодня стикається людина. Так от, саме під час ритмічної монотонної роботи людина якнайкраще себе моделює. До речі, саме тому спільна рутинна робота чоловіка і дружини чудово покращує взаємини, бо люди тоді наче синхронізуються на одній хвилі. (Так, частіше перебирайте квасолю, чистіть горіхи, перескладуйте папери і виходьте у такий спосіб на новий рівень порозуміння).
Коли ми не моделюємо себе на щось добре – «Я все вмію», «Я завжди здоровий», «Я вирішу будь-яку ситуацію», «У мене все добре», «Я щаслива людина» і т.д., то ми моделюємо собі щось погане (негативні нав’язливі думки) або у кращому випадку щось буденне і нудне.
Обов’язково думайте, про що ви думаєте під час ритмічних дій, – це ваш шанс перемоделювати своє життя в який завгодно спосіб.
Відчуйте, наче ви вже зробили те, що хотіли
Почуйте аплодисменти за вдалий виступ, коли цілий зал стоїть, щоб висловити вам свою вдячність після промови, до якої поки не дуже хочеться готуватися. Побачте захоплення в очах коханої людини, коли ви приготуєте вечерю чи просто помиєте посуд, який так не хочеться мити. І навіть якщо ви знаєте, що за такий вчинок ніхто навіть не посміхнеться, все одно відчуйте внутрішню радість людини, якій ви зробили приємність. Звісно, це стосується і більш видатних речей: не хочеться робити певний дослід – прийміть, що це крок на шляху отримання Нобелівської премії (спосіб самомотивації No5), а потім уявіть, наче ви перший українець, що одержує Нобелівську премію. Які у вас будуть відчуття? Переживіть такий момент. Це потім стане ще одним джерелом сили для вас. Така собі внутрішня батарейка, яку можна буде включити, згадавши про неї у відповідний момент.
Рекомендуємо вам наше корпоративне навчання для бізнесу, деталі тут.
Залишайте якусь дуже цікаву роботу за крок до завершення
Так, раніше ми говорили про те, що варто всі справи доводити до кінця, але це стосувалося не надто цікавих видів діяльності. А от, що стосується справ, які нас «захопили з головою», їх варто вміти припиняти після пікового натхнення. Для чого? Існує так званий ефект Зейгарник: людина набагато більше думає про завдання, яке вона не довела до кінця, аніж про те, де поставила логічну крапку. Якщо навчитися завершувати справи, які нас захопили на етапі 3⁄4 чи 2/3 їх виконання (трохи після кульмінації), то завжди буде бажання і відповідний «заряд» повертатися до них. Тож ніколи не завершуйте на втомі, а, навпаки, радше стримайте себе, коли ще є бажання продовжити.
Хороший педагог знає: заняття треба закінчити тоді, коли дитині почало щось вдаватись, а не продовжувати доти, доки інтерес і новизна повністю пропаде.
Знала про це і Шехерезада, використовують такий спосіб і дресирувальники собак, дельфінів і коней, спробуйте у такий спосіб підтримувати власну мотивацію і ви. Тільки є одне уточнення: це стосується серійних справ – тобто тих, які нам потрібно робити у майбутньому постійно. Наприклад, писання книг, розробка проектів, програмування, навчання, створення картини чи складання музичних композицій. Натомість одноразові завдання варто завершувати одразу, «за один захід».
А хто, якщо не я?
Спробуйте поставити собі таке запитання, коли не хочеться робити якогось важливого завдання. А й справді, хто якщо не ви зараз подзвонить цьому клієнту? Хто якщо не ви нагодує свого чоловіка чи допоможе з сумками дружині? Хто якщо не ви зараз спокійно пояснить дитині, що цю цукерку їсти не варто? Чи є ще
хтось, хто буде так якісно і своєчасно надавати відповідні послуги чи виготовляти товари, якщо ви відмовитеся це робити? Хто ще допоможе бідним людям, армії, сиротам, якщо ви одного разу скажете «Я більше таким займатися не хочу»? Це радше не відчуття приреченості, а прийняття власного служіння і покликання.
Бо хто як не я? Коли, як не тепер?
Є гарна притча, вона показує, що всі наші зусилля залежать від кінцевого результату, який ми бачимо:
Один подорожній, ішовши у своїх справах із одного міста в інше, побачив трьох робітників, що працювали на будові. Дійшовши до першого, який явно нудився своєю роботою, він запитав:
Чоловіче добрий, що ти робиш?
А той відказав:
– Та от, ношу каміння.
Підійшов до другого і знову запитав:
– А ти що робиш?
Другий чоловік зупинився на мить і сказав:
– Я мурую стіну.
І хоч робили вони всі одну і ту саму роботу, подорожній запитав і третього, який виглядав найбільш жваво і з завзяттям робив свою роботу:
– А ти що таке робиш?
– Я зводжу Храм, – відповів робітник.
А що робите ви? Просто щодня носите важке і нікому не потрібне каміння чи зводите Храм для майбутніх поколінь?
Роман Кушнір (уривок із книги «Досягай»)
Якщо вам стала у пригоді ця стаття, ви можете почитати ще більше цікавої інформації у нашому блозі за цим посиланням.
Також пропонуємо вашій увазі відео на тему “Як перестати боятись і почати діяти?”.
