Коли людина не знає, чого вона хоче, то постійно потрапляє у капкани сумніву, роздвоєних бажань, проблем і. непорозумінь насамперед із собою, що потім проектується і на труднощі у стосунках з іншими, бо ми змушуємо інших досягати того, що би мали досягати самі.
1) Сумнів у намірах
- Дружина свариться з чоловіком: «Ти такий сякий ніколи не хочеш мені допомогти.
- Внутрішній голос: «А що ти в нього хочеш?»
- – Щоб він мені допомагав поратися по господарству!
- – Ок, а саме зараз чого ти хочеш?
- – Щоб він викинув сміття!
- – То попроси його викинути сміття.
- – Але ж він знову відмовить!
- – А ти спробуй зараз і будь готова пробувати далі.
Якби не сумнів у собі, то не було б сумніву і в іншій людині. Сумнів – це суцільний злочин проти власних досягнень – це клин, який вбився між дві частини чогось цілого, це червячок, який заліз у добре і соковите яблуко. Скільки всього не досягне людина, яка сумнівається, бо не знає, чого вона хоче, тобто не вірить собі беззастережно й до кінця.
Читайте ще “Ціль і мотивація“
2) Роздвоєна ціль.
- – Ех, як я хочу у Париж! – подумки мріє людина.
- – А валізи вже спаковані? – відповідає внутрішній бю-
рократ. - – Ні
- – Чому?
- – Бо в мене немає грошей
- – А скільки тобі потрібно?
- – Не знаю, я не рахувала … А ще у мене немає коханої людини, з якою я б могла поїхати …
- – То чого ти насправді хочеш: поїхати у Париж, мати певну суму грошей чи знайти кохану людину?
Куди влучить лучник, якому в очах двоїться? Скільки зайців спіймає той, хто поженеться за двома одночасно? Наявність подвійної цілі дорівнює їх відсутності.
Людина втрачає внутрішню точку опори, коли поводить себе так, наче хоче все й одразу, не знаючи, що з того всього для неї найголовніше. Той, хто відкусив занадто великий для себе шматок – обов’язково ним вдавиться. Якщо насамперед визначитись з тим, «що мені насправді потрібно», то те, що менш пріоритетне, ми обов’язково згодом отримаємо як приємний бонус, а коли не можемо визначитись із послідовністю бажань, то врешті-решт не матимемо нічого.
3) Проблеми.
- – Він мене так образив, – міркує працівниця про свого шефа, – як він міг так себе повести …
- – А що ти хочеш? – варто перепитати себе.
- – Щоб він мене не ображав!
- – Не можна образити людину, яка не хоче бути ображеною, так само, як і не можна не образити людину, яка хоче, щоб її образили. Не ображайся і він тебе не ображатиме.
Якщо ви не хочете, щоб у вашому житті щось відбулось, просто скажіть собі: «Мені це не потрібно» і проблеми не буде! Це дуже ефективний захист, такий собі лазерний нанощит, та я не боюся давати таку високоефективну річ усім, кому завгодно. Чому? Тому що той, хто ще не матиме достатньо віри – просто не зможе ним скористатися, а той, хто вже «дійшов» до усвідомлення того, що його відносини з іншими повністю залежать від нього самого – зрозуміє і використає. На шкоду комусь такий захист застосувати неможливо. Тож частіше використовуйте захист-амулет у вигляді фраз:
- «Мені це не потрібно!»,
- «А навіщо воно мені здалося?»,
- «Я не маю часу на цю проблему»,
- «Я не можу собі цього (чогось поганого) дозволити»…
Якщо при цьому знати свою мету і невідступно до неї йти, то проблем на своєму шляху ви не матимете.
Реєструйтесь на курс “Тайм-менеджмент: навчись встигати все!“
Пам’ятайте, що проблема – це те, що є для нас найважливішим у конкретний момент часу. А кожна проблема – це наша нецілісність, коли час і голова просто напросто не заповнені чимось корисним. І проблеми бувають тільки у того, хто має на них час. Тому способи боротьби з проблемами полягають у тому, щоби знайти собі більш корисну і приємну проблему. Якщо вас сваритиме шеф, а ви у той час думатимете про те, як встигнути на літак на Мальдіви з коханою людиною, то чи будуть його претензії образливими? Чи буде у вас сенс і, щонайголовніше, час ображатись, коли вас чекає натовп прихильників, яким ви маєте сказати щось дуже важливе і цінне. А що стосується конкретно образ, про них і про інші, начебто щоденні та звичні, але насправді цілком деструктивні прояви.
Коротко лише скажу, що люди люблять порпатися у своєму ментальному багні, не бажаючи щось змінювати, і пояснюючи всі свої проблеми негідною поведінкою інших або обставинами, бо так зручно і звично, і зрештою, просто вигідно, бо виправдовує власну бездіяльність.
4) Непорозуміння.
- – Ми живемо разом і нам добре, але моя дівчина хоче більший будинок, а я вважаю, що навпаки, потрібно більше грошей віддавати на благодійність, – каже учасник курсу.
– А в чому тут проблема? - – Ну як, у чому – я не можу так просто реалізувати її цілі, не досягнувши своєї.
- – Ага, тобто, ваша ціль – це якусь суму вкладати у благодійність, а її ціль полягає у тому, щоб ви придбали їй більший будинок? Так не буває. Якщо ми пов’язуємо досягнення своєї цілі з діями інших людей, то це насправді не наша ціль, а наше бажання вчинити насильство стосовно іншої людини.
Нехай кожен виконує те, що має за мету, і тут не буде жодних непорозумінь і суперечностей. Ви робите свій вклад у благодійність, вона заробляє на кращий будинок і, живучи разом, ви щодня насолоджуєтесь життям.
Читайте ще ” Хочеш змін: перестань мріяти і почни жити!”
Занотовані на папері цілі чи чітко сформований у електронному вигляді план справ на сьогодні забезпечує успішність і дієвість людині, а саме вміння ухвалювати швидкі відповідальні рішення у щоденних, щогодинних і щохвилинних внутрішніх діалогах – знаходити порозуміння з собою і, дослуховуючись до своїх внутрішніх суперечливих думок, залишатися цілісним і одностайним у рішеннях.
Зверну увагу, що таких домовленостей впродовж одного дня може бути бути сотні й тисячі. І вони стосуються всього: і важливих подій, пошуку свого покликання у житті чи одруження, і найдрібніших рутинних справ, ранкового вітання з коханою людиною чи купівлею риби на ринку. Наші буденні рішення визначають загальну продуктивність життя – океан складається з крапель.
Запрошуємо ще на цей курс “Ефективність працівника: як встигати більше і працювати ще якісніше?”.
Вміння приймати швидкі й водночас правильні рішення, а при тому ще й насолоджуватись процесом – це врешті і є той самий відомий «вихід із зони комфорту» – коли доводиться погоджувати з собою свій стан і настрій у щонайменших дрібницях.
Смішно виглядатиме той, хто буде думати, що виходить із зони комфорту, тоді, коли лежачи на дивані, планує чи візуалізує цілі, але при цьому не бажаючи помити за собою посуд чи застелити ліжко.
Людина часто боїться бачити, дослухатись, сприймати, другу частину свого власного «я», намагаючись тоталітарно підпорядкувати власні вчинки одним поглядам, «єдиноправильним» рішенням, послідовним догмам із витісненням і блокуванням незгідних. Інакодумців. Натомість свідомість – це радше мурашник – коли кожна думка (мураха) сама по собі не відіграє жодної ролі, але є вкрай важливою для цілої системи.
І навіть якщо хтось розворушить мурашник, створить організованій людині якусь проблему, то не зможе його цілком знищити – система відбудується в іншому місці, бо кожен її член є водночас і автономний, і цілком взаємопов’язаний з іншими. Загалом і веду до того, що не варто створювати диктатури, там де повинен бути парламентаризм – звикніть домовлятися з самими собою. Я це жартома називаю контрольованою шизофренією, тільки коли у голові присутні сотні інших нас, але щоб не було хаосу – завжди є розумний спікер, який вмикає і контролює мікрофони. Тобто коли у вашій голові два голоси не можуть помиритися, то просто станьте збоку і поспостерігайте за ними.
Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь!
Роман Кушнір (уривок із книги “Створюй“)
Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:
