Щоб бути лідером і вести за собою у спілкуванні, потрібно:
1. Мати свою ціль.
Ціль – це чітке розуміння, чого я хочу добитися. Бо навіть гнути свою лінію може лише той, хто її має. Зазвичай саме у цьому питанні виникають проблеми.
Наприклад, якщо мама, яка сварить дитину за те, що вона впала, словами:
- –«Я ж тобі казала –не бігай, бо впадеш. Чому ти мене не слухаєш?», – якийсь добрий ангел різко б зупинив і запитав:
- –«Що ти хочеш цим досягнути?», то, мабуть, він би почув відповідь:
- – «Хочу, щоб він завжди мене слухав».
- – «Що, справді завжди, завжди? Все до дрібниць виконував?»
- – «Ні, просто щоб був чемним».
- – «І те, що ти на нього кричиш, допомагає йому бути чемним?»
- – «Ні.»
- – «То навіщо ти це робиш?»…
Спробуйте себе під час спілкування, коли щось іде не так, запитати:
«А яких цілей ти зараз добиваєшся?»
І витребуйте в себе конкретної відповіді, а не просто чогось на кшталт «щоб все було добре» чи «він став добрим», чи «був мир у всьому світі». Це мислення направду ефективних людей, які при цьому ще й цінують взаємини.
2. Запитувати.
Коли ви висловлюєте якусь думку, то немовби берете зерно зі свого сховку і кидаєте його у ґрунт інших людей. Якщо навколо підготовлений ґрунт, а не асфальт, то це вдячна і благородна справа, в іншому випадку кількість вашого запасу зменшиться, а краще від цього нікому не стане. Запитання мають дещо інший ефект – це наче ви допомагаєте людині самій підготувати свій ґрунт, та ще й робите це так вміло, щоб вона сама захотіла попросити у вас зерно.
Лідер не відповідає, лідер запитує. Тобто бере на себе право запитати щось в іншої людини. В наших північних сусідів дієслово «запитувати» навіть може вживатися в значенні «вимагати». Таким чином, необдумано відповідаючи на запитання, ви даєте іншим людям право витребувати щось у вас, таким чином втрачаючи власну домінуючу позицію.
3. Оцінювати.
Говорити, що добре, а що погано – це функція лідера, адже це не що інше, як спосіб поширення своїх цінностей, бачень і переконань на інших. У тваринному світі це було б схоже на те, що хтось розширює свою територію. Як ми вже говорили, оцінка дуже часто стає нашою провокацією, оскільки ми таким чином заходимо у персональний простір іншої людини, однак позитивні оцінки навпаки розкривають людину.
Ніщо так не гріє, як відчуття власної значимості для інших, і позитивна оцінка ззовні дуже часто є тим смаколиком у спілкуванні, за яким хочеться повертатись і повертатись до того, хто його дає. Тому пам’ятайте, що в очах оточуючих лідером завжди виглядає той, хто оцінює щось, тому думайте, варто чи не варто приймати чию-небудь оцінку. Умовно кажучи, бійтесь данайців, що приносять дари у вигляді троянських коней.
4. Контролювати темп мови.
Важливо, щоб вам було зручно говорити і швидко, і повільно, і гучно, і тихо. Це показник володіння собою, а отже, і лідерства. Коли співрозмовник приспішує вас із відповіддю, вмійте задуматись і відповісти неспішно. Коли натомість співрозмовник думає і говорить надто повільно, то варто приспішити його своєю швидкою мовою або більш частим киванням. Якщо ви не будете говорити одразу, а спершу встановите зоровий контакт, потім, наприклад, посміхнетесь, так, наче добре обдумали, що сказати, і лише тоді почнете говорити, промовлена вами фраза отримає в очах співрозмовника набагато більше ваги.
Неймовірно велику роль тут також відіграє мовчання. Вміння помовчати, при цьому дивлячись у очі, суттєво збільшує ваші шанси домовитись як з протилежною статтю, так і з діловим партнером.
Коротко кажучи, спілкування – це, швидше-таки, шахи, аніж настільний теніс, але і в шахи варто вміти грати як за правилами, так і «в Чапаєва».
5. Говорити про своє.
Якщо ви прийшли до кого-небудь купити що-небудь, скажімо, зі знижкою, то ви одразу переходите до суті, причому будь-які фрази співрозмовника знову зводите до власних цілей.
Приклад (у автосалоні):
– Доброго дня, скажу відверто, я вже визначився з авто, яке буду купувати, хочу лише отримати на нього таку-то знижку, щоб ми могли оформити угоду сьогодні.
– Ой, та ви знаєте, в нас нема такої можливості…/ми подумаємо…/шеф поїхав, а тільки він… /якщо б ми всім робили такі знижки, то… /вибачте, на жаль… /сьогодні Меркурій перебуває у сузір’ї Оріона/…
– То як ми все таки можемо оформити угоду з такою-то знижкою?..
– Та, на жаль/ми/шкода/треба думати/…
– Розумію вас, то як все-таки ми можемо зараз оформити угоду з такою-то знижкою?..
Якщо це все подавати без невербальних і вербальних провокацій і з любов’ю до співрозмовника/ці, то він/вона дуже швидко здасться, бо завжди перемагає той, хто має чіткіші цілі й більшу готовність йти до кінця. Так само можна спілкуватися з проблемними людьми, які вантажать всіх оточуючих своїми клопотами, продавати свої товари чи послуги, давати вказівки своїм підлеглим, домовлятися з домашніми та навіть знайомитись на вулиці.
Єдине, що варто пам’ятати – людина, з якою ви спілкуєтесь, у кінцевому результаті повинна відчувати себе доброю, а не розчавленою, тобто ви не нав’язуєте, а люблячи домовляєтесь, і саме такий підхід варто відпрацьовувати щодня.
6. Мати останнє слово.
Кому довіряють останнє слово чи то на бізнес-симпозіумах, чи наукових конференціях, або навіть у виголошенні тостів, чи на концертах? Звісно, найзаслуженішим і найпочеснішим гостям чи господарям. А в щоденному житті це право варто собі виборювати, звичайно не на шкоду міжлюдським взаєминам, але для того, щоб представити свою лідерську значимість. Останній наче приєднується до всього, що було сказано перед ним, і таким чином вся велич і всі лаври дістаються йому.
Хоча ще раз наголошу, що це не самоціль, а лише інструмент лідерства. Бо інакше можна довести все до безглуздя і вимикати телефон ще не завершивши розмови, щоб не дати сказати останнє слово іншому, або півгодини прощатися з друзями, щоб таки залишитись з останньою фразою.
Реєструйтесь на курс ““
7. Не дотримуватись умовностей.
Лідер не підлаштовується під загальні правила і стандарти, а знаючи їх, створює нові. Бажання відповідати стандартам інших людей, в тому числі і суспільним, позбавляє людину лідерської відповідальної позиції. Навіщо думати, якщо за тебе вже все продумано, роби правильно, дивися на людей – це все способи перестати думати самому. Коли всі думають однаково, значить, ніхто не думає, казав один відомий німецький філософ.
Завдання лідера – не дивитися на те, як правильно, а створювати нові норми. Так, зрештою, і відбувається суспільний поступ. Інакше з часів фараонів, чи навіть мисливців-збиральників нічого б не помінялося.
Єдине, що варто пам’ятати – той, хто змінює правила, повинен їх досконало знати, і при тому ще довіряти собі.
8. Говорити мовою проблеми.
Незважаючи на те, з якої країни світу ми походимо, і навіть те, яку мову вважаємо рідною, всі ми спілкуємося одною з двох мов: мовою проблем або мовою рішень.
Приклади першої мови:
- Сніг біля будинку не прибраний;
- Домашнє завдання з англійської не виконане;
- В країні безлад.
Порівняйте з мовою рішень:
- Оскільки сніг біля дому ще не прибраний ЖЕКом, тому давай зараз візьмемо лопати і підемо його відгорнемо.
- Давай разом сядемо робити англійську, щоб на завтра ти отримав п’ятірку.
- В країні безлад, тому давайте на суботу організуємо толоку в парку, а на наступну неділю – акцію протесту і мітинг.
У всіх реченнях є прямий посил до дії: що треба робити. З одного боку, це правильний підхід, бо якщо не маєш чого запропонувати, то для чого взагалі відкривати тему (рот)? Це один із варіантів відповідального спілкування: говорити лише про те, на що ми можемо вплинути і що безпосередньо пов’язане з нашими цілями. З іншого боку, якщо лише розповідати іншим, що їм робити, то таким чином ми вбиваємо їх мотивацію до саморганізації, індивідуальної відповідальності за результат і загалом прийняття рішення.
Ми цінуємо те, до чого дійшли самі, у що вклали свій час: саме тому розумна порада, до якої ми ще не дійшли, часто знецінюється, а подарована квітка швидко в’яне,т натомість та, яку ми виростили з цибулини, цвіте довго і пишно.
8. Не пояснювати (не виправдовуватись).
Наведу лише два приклади:
- – Чому ви запізнились?
- – Та ви розумієте, я коли виходив з дому, то забув парасолю.
Ну, бо знаєте, передбачали, що буде дощ, і я не хотів змокнути. І от я коли вернувся, то ще подивився в дзеркало, ну бо то так кажуть зробити, і побачив, що в мене … а потім …. і тоді …. так от …. (і так 20 хв.)
А є інший варіант:
- – Чому ви запізнились?
- – Так, я вже тут, можемо починати.
Звичайно, все залежить від ситуації, але якщо ви готові продемонструвати власну вищість над обставинами, то так вас і будуть сприймати, тільки врахуйте, що невербально ваша відповідь повинна бути бездоганною.
Наші пояснення не дають нам нові можливості, а лише демонструють нашу особисту залежність від думки інших осіб. Безперечно, це не означає, що не треба нікому нічого пояснювати, іноді навіть справді потрібно оправдовуватись, однак кількість таких ситуацій має бути мізерна, і то лише тоді, коли ви самі берете на себе відповідальність за те, що відбулося, при цьому погоджуєтесь з власними помилками і внутрішньо готові так більше не робити, про що, зрештою, теж можна сказати.
9. Бути не передбачуваним.
Той, кого легко передбачити, завжди буде на задвірках загальнолюдського авторитету, причому навіть у особистих стосунках ми надаємо перевагу певній непередбачуваності. Людина, до якої важко пристосуватися, постійно тримає нас в тонусі, в увазі до себе, змушує думати і бути «тут і зараз». Скажімо, керівник який постійно сміється, швидко втратить авторитет, зрештою, як і той, хто лише кричить. До першого ставитимуться як до несерйозного і слабкого, до другого – як до істеричного і неврівноваженого. Але в обох випадках буде ефект звикання, який зведе нанівець весь позитивний результат.
Ще одна проблема передбачуваності – це ефект очікування. Скажімо, ви у понеділок принесли коханій квіти «просто так», те саме зробили у вівторок, середу, четвер, а от у п’ятницю… забули. Що ви отримаєте у п’ятницю? – Точно, скандал. А все через те, що ми легко звикаємо до доброго, і відсутність того, на що очікували, ставимо до розряду особистих образ.
Божевільні теж непередбачувані: їх реакція на буденні подразники незвична і незрозуміла, тому в непередбачуваності варто встановити свою межу. Я рекомендую бути непередбачуваними у дрібницях, і бути послідовними, передбачуваними і зрозумілими у стратегічних питаннях. Тоді з вами будуть хотіти мати справу, однак цінуватимуть за особливості, які, до речі, можуть бути і чудернацькими, але в жодному разі не можуть загрожувати життю та здоров’ю інших людей чи особисто їх ображати.
Як правильно ставити запитання, дізнайтесь ТУТ.
10. Дозволяти про себе потурбуватись.
Не думайте, що будучи дуже серйозним і неприступним, можна зробити так, щоб інші йшли за вами. Навпаки, показуючи свої слабкі сторони, відкриваючись, ми доводимо свою щирість і відкритість і несемо сигнал: «дивись, я така сама людина, і за мною можна слідувати». Цим принципом часто нехтують «сильні чоловіки» і «сильні жінки». Звичайно, мудрість полягає не в тому, щоб «хилитися від вітру» і плакати через кожну проблему, а в тому, щоб продемонструвати свою небайдужість і схожість. Це особливо проявляється у буденних дрібницях.
Проведемо міні-тест:
Як ви зазвичай зреагуєте, коли хтось пропонує вам маленьку послугу (зробити каву, протерти стіл, знайти інформацію, подзвонити, підігріти їжу, помити посуд і т.д.):
- 1. Дякую, я сам/сама;
- 2. Ок, дякую.
Там, де починаються слова «я сам», там закінчується бізнес, казав хтось з великих бізнесменів. Там, де людина не хоче, щоб їй допомогли у дрібних справах, вдома закінчуються взаємини, хотів би ще додати я. Направду дуже часто «сильна жінка» робить свого чоловіка слабким, бо не дає можливості йому потурбуватися про себе, але це, швидше, тема якоїсь наступної книги про взаємини. Бо щиро скажу, надзвичайно велика частина людей розходяться не через те, що мають різні погляди, а тому що в дрібницях не дозволяють потурбуватися один про одного.
Читайте ще “Поради лише для справжніх лідерів“
11. Володіти собою.
Зауважте відмінність між словами «володіє» і «контролює». При контролі назовні людина не виносить те, що всередині, а лише намагається тримати «форму». Натомість «володіння» передбачає, що назовні є все те саме, що і всередині: тобто ми діємо так, як відчуваємо, що це правильно, тільки не імпульсивно, а раціонально.
Контролювання себе зазвичай ні до чого доброго не призводить. Стримування обов’язково призводить через психічні проблеми до фізичних. Тобто починають з’являтися різні болячки, зриви, депресії та інший непотріб. Окрім того, кажуть: якщо у вас на серці не те, що на устах, то вам ніхто не повірить. Або ще українська приказка гласить: «шило в мішку не заховаєш». І не можу з цим не погодитися, бо одразу видно людину, яка намагається «тримати добру міну при поганій грі». Тож спершу навчіться працювати з власними відчуттями і емоціями, а тоді й контролювати себе не доведеться.
Ознаки лідерської поведінки
- низький голос (показник того, що в крові є багато тестостерону, а отже, людина буде активна і добиватиметься свого);
- розмірена мова з паузами (означає, що людина цінує свої слова і не розкидається ними);
- пряма постава (прояв відсутності у людини проблем. Ходіть прямо, і ви позбудетесь навіть тих проблемних питань, які є. Що б не сталось, пам’ятайте про пряму спину);
- широкі рухи (готовність захищати свою територію);
- руки перед собою (щирість і довіра до своїх слів);
- прямий погляд (прояв рішучості і впевненості);
- чіткі, широкі і переконливі рухи пальцями, така собі «розпальцовка» (показник великої кількості енергії і сили);
- хода попереду інших (цілеспрямованість і наполегливість у досягненні власних цілей);
- різкі жести (прояв рішучості і віри в себе).
Ходіть прямо, активно жестикулюйте, дивіться в очі, і ви неодмінно виробите в собі лідерські якості. Спершу вашим оточуючим може здатися, що ви все робите награно, але згодом, коли це стане частиною вас самих, «намагання виглядати» перетвориться у природній внутрішній і зовнішній стан.
Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)
Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:
