Види наших ресурсів
До ресурсності маємо два входи. Один я називаю парадним, а другий – чорним. Парадний – це вдале дитинство. Вдале – коли дитину люблять ресурсні дорослі, які її виховують. (Безресурсні любити не вміють, а тільки дають, щоб потім забрати з відсотками). Приймають, цінують, розуміють, показують власний приклад і водночас дають правильний зворотний зв’язок. Такій дитині не треба вчитися бути ресурсною – вона і так буде щаслива й досягне у своєму середовищі вершин (Можуть бути й винятки, але вони зумовлені тільки подіями на макрорівні – воєнними діями, зміною політичного режиму в країні, стихійним лихом тощо.). На жаль, враховуючи, що життя це гра, у якій всі грають проти всіх, включно з татом проти мами й мамою проти тата, а ще коаліцією всіх можливих родичів проти всіх можливих родичів, «природа» (Маю на увазі, що це математично вигідно. Ясна річ, якоїсь свідомо зацікавленої «природи» не існує) заохочує народження дітей в умовах фрустрації***, у такий спосіб відсоток ресурсних дітей рідко коли буде більший за 10.
Фрустрація – це стан невизначеності, невідповідності очікувань, невпевненості у майбутньому, відчуття безнадійності й постійні труднощі (реальні чи уявні) на шляху до не зовсім визначеної мети. А що нам каже WiKi? Глянемо за посиланням.
З іншого боку, завжди є «чорний вхід» – це самонавчання, саморозвиток, самовдосконалення. Якщо нам чогось не додали у дитинстві, то у дорослому віці насправді завжди можемо взяти це самостійно. Така проста істина, а мало хто нею користується практично. Жалітися і вважати себе несправедливо ображеними математично значно простіше, адже не потребує зусиль, а отже, затрат ресурсу. Розуміння, як обмінювати ресурс, напрацювання навичок спілкування й ефективності, виробнича продуктивність, розуміння себе, постановка довготермінових цілей… – усе це не просто слова, це інструменти для удосконалення власної ресурсності. І так само, як ми мало б на що впливали у своєму житті, якби колись полінувалися навчитися ходити, читати, писати чи водити автомобіль, то так само і людина, яка сама себе створила і втілює свої ідеї у життя, отримала таку можливість виключно завдяки пропрацьованим навичкам, освоєним вмінням і набутим знанням. «Чорний вхід» – вузький, тісний і темний, потребує багато зусиль, але зате завжди відкритий для кого завгодно, на будь-якому етапі. І, як не дивно, ним зазвичай користуються або ті, хто і так мав ресурсне дитинство, або ті, кого життя «притиснуло до стінки». Натомість ті, у кого так-сяк з ресурсністю, «не добре і не зле», – зазвичай нехтують можливістю постійного самовдосконалення задля збільшення цієї ресурсності, і так все життя й проживають на своїх малих оборотах, хоча могли б у рази більше. Тобто марнують шанс зіграти в гру під назвою «Життя» значно краще.
Ця стаття є продовженням попередньої статті блогу “Показники ресурсів людини”. Ви можете переглянути її за посиланням.
Дитинство як багаж у спадок
Ще трохи повернуся до теми дитинства: фактично саме там формується основний масив даних, на основі якого потім людина формує ставлення до себе, а на ньому формується ставлення до інших і, відповідно, до світу, яке ми називаємо світоглядом. За перші 5-10 років дитина повністю засвоює дані для формул, за якими потім обмінюватиметься зі світом. Фактично цей вік стає нормативом, крапкою відліку. Закладені до дитини ставлення будуть тим «банківським рахунком», із якого вона потім черпатиме все життя, і або матиме що віддавати на обмін, або постійно житиме з відчуттям недостачі й намагатиметься обіграти інших. Варто пам’ятати, що формули у нас усіх правильні*, а от дані можуть бути хибні.
Наведу найпростіший приклад: рівняння обміну «Брати = Давати». Навіть у ньому можна зробити помилку, якщо вважати, що «Я щось віддам, тільки коли мені дадуть удвічі більше», тобто записувати «2 Брати = 1 Давати». Або, наприклад, помилкою є не приймати, що «Брати = Давати», це те саме, що «Давати = Брати». Елементарна математична дія, але її неприйняття докорінно змінює щоденне життя людини.
Таких прикладів можна наводити чимало, бо якщо у найпростіших формулах легко зробити помилки, то що уже говорити про набагато складніші формули нашого життя з трьома, чотирма чи навіть шістьма параметрами. Детально описую їх у книзі «Поведінка людини у формулах і моделях».
Класифікація ресурсів
Повернімося тепер до класифікації ресурсів. Хочу нагадати, що будь-яка класифікація безглузда (Я писав про це ще у своїй першій книзі «Особиста стратегія виживання людини»), бо жодні неабстрактні об’єкти не можна поділити на дві категорії. Навіть два листочки на гілці одного дерева – різні, але, з іншого боку, класифікація й необхідна, адже створює можливість для кращого і швидшого засвоєння й обробки великої кількості інформації. Тож як все-таки варто класифікувати ресурс? За типом він може бути біологічний – базовий, і наслідковий – емоційний, матеріальний і часовий, а за поточною наявністю – наявний і відтворювальний.
Кожен тип ресурсів ми ще аналізуватимемо в окремих розділах, єдине, що нам важливо знати зараз, – вони формують один одного, а біологічний ресурс є підґрунтям для трьох інших. Бо якщо у людини немає біологічного ресурсу, то вона мертва, й інших ресурсів теж не може бути. Вони взаємно обмінюються за формулами, про які я ще писатиму. Що ж стосується відтворювальності, то тут слід зупинитися детальніше і схематично зобразити приклади у табличці.
| Ресурс | Наявний | Відтворювальний |
| Біологічний | · Молодий вік;
· Чудовий стан шкіри (серця, печінки чи будь-яких інших органів); · Фізична сила і витривалість. |
· Можливість відіспатися, щоб відновитися;
· Здатність організму до регенерації (одужання); · Потенційно напрацьовані м’язи. |
| Емоційний | · Чудові стосунки із коханою людиною, батьками, дітьми, колегами, оточенням;
· Високий рівень лояльності колег у колективі; · Високий рівень порозуміння; · Високоресурсне оточення. |
· Можливість завдяки компліментам чи вдалому спілкуванню покращити свої стосунки;
· Вміння гарно говорити; · Зацікавленість у нас високоресурсних людей (потенціал). |
| Матеріальний | · Гроші на банківському рахунку;
· Статок у спадок; · Висока посада. |
· Вміння заробляти;
· Вміння відкладати й інвестувати; · Потрібність нашої фаховості. |
| Часовий | · Відпустка чи вихідні;
· Можливість нічого не робити; · Молодість. |
· Вміння не перенапружуватись у робочий час;
· Вміння організовувати свій час і систематизувати процеси. |
Вибір між варіантами
Важко сказати, який ресурс кращий: мати багато грошей, які отримали у спадок, чи вміти багато заробляти, але зараз бути «на мілині»? Бути молодим, який не дбає про своє здоров’я, чи доглянутою людиною зрілого віку? Тішитися вільним часом у відпустці чи вміти так організувати своє життя, щоб у кожному дні було трохи від вихідного дня? Мати чудові стосунки, але не вміти спілкуватися, чи вміти знаходити порозуміння у будь-якій ситуації, але водночас конфліктувати?
Погодьтесь:
Круто, коли можна зростати як спікер під керівництвом доствідченого тренера!
Класно, коли маєш групу однодумів, які підтримають і допоможуть!
Суперово бути у середовищі людей, які постійно розвиваються і працюють над собою!
Добре мати постійну теоретичну і практичну підтримку для підготовки до своїх важливих виступів!Долучайтесь! SPE-клуб “Зірковий оратор”.
Складні питання, і, мабуть, відповідь, як завжди, десь посередині: краще і на рівні наявного ресурсу мати значні напрацювання, і водночас дбати за відновлюваність свого ресурсу. Бо який сенс у медовому місяці, коли через три роки люди матимуть постійні сварки? Так само і мало користі у поточній відпустці, якщо потім на наступну доведеться напрацьовувати 351 день. Хоча, з іншого боку, вміння гарно відновлюватися (регенерувати) не надто цінне, якщо у нас уже не залишилося часу. Тримайте баланс як між ресурсами, так і між їхньою наявністю і відновлюваністю.
Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)
Долучайтесь до нас у соцмережах Facebook та Instagram. У нас ще багато цікавого для вас!
Будемо на зв’язку. Вдалого часу!
