Є дві стратегії, які може вибрати людина, щоб зіграти внічию у грі під назвою «Життя»:
- якнайменше віддавати, вичікуючи вдалої нагоди, коли перепаде щось більше (мінімізація витрат/збитків/ризиків);
- якнайбільше віддавати, очікуючи на ще більше повернення (максимізація доходу/прибутків/імовірностей).
Перший гравець живе за принципом «з мене, як з гуся вода», або «де сів, там і зліз», мінімізує кількість «напрягу» у своєму житті, хоча чекає на вдалу нагоду зірвати великий куш. Другий, навпаки, ллє багато води на млин під назвою «Життя» – поспішає, діє, доводить щось комусь, страждає, вкладає, очікуючи, що це дасть належні результати. У будь-якому разі, як писав Омар Хаям, «хоч скільки б ти не прожив, хоч сто, хоч тисячу літ, все одно попадеш черв’якам на обід», тобто кінцевий результат як першої, так і другої гри дорівнюватиме нулю. Питання лише якості самого життя у процесі. А це вже, погодьтеся, суб’єктивно.
Наші дистанційні курси – це не просто навчальна програма. Ми працюємо разом з вами, постійно долучаючись до вашого розвитку і консультуючи. Нам важливі ваші зміни та ваша ресурсність!
Інструменти поведінки для стратегій
Для реалізації цих двох стратегій у людини є два варіанти інструментів поведінки: співпрацювати або кидати. Співпрацювати – означає грати з іншими чесно і за правилами, віддавати стільки, скільки вклали в тебе, або стільки, скільки хотів би, щоб вклали у тебе (так зване «золоте правило»: стався до інших так, як би хотів, щоб ставилися до тебе). Кидати – означає користуватися поточною нагодою, не думаючи про майбутнє (ставлення «після мене – хоч потоп»), брати більше, ніж віддаєш. Вибір інструмента поведінки у цьому разі зумовлений розрахунками людини на усіх рівнях, хоча на побутовому ми все списуємо на характер – «він завжди такий був», на долю – «так мало статися», на родинну модель – «у них у родині всі такі», або навіть на стать – «усі мужики так поводяться». Тобто баналізуємо, бо заглиблення у математику причин тої чи іншої дії потребує багато ресурсу – часового й емоційного, а його ми зазвичай хочемо зекономити.
Міні-висновок: для того щоб розвинути ресурсність, слід розуміти себе – свої поточні установки і системи, а також відповідні стратегії, які ми вибираємо на різних рівнях. Тобто треба розуміти, як ми рахуємо. Бо навіть дерева рахують, тільки роблять це не на калькуляторі, а через клітинні механізми тривалості світлового дня. У стратегії важливо те, що вона формується залежно від ОЦІНКИ ситуації, а зовсім не обов’язково від факту! Окрім того, ми сприймаємо інформацію крізь призму довіри до джерела, з якого її отримали, а довіру до джерела формуємо крізь призму власних упереджень. Тобто одну і ту саму інформацію, залежно від суб’єктивної оцінки ставлення до джерела і самої інформації, двоє людей можуть сприймати цілком по-різному. До речі, це нормально. Натомість проблеми у нашому житті починаються, коли ми бачимо інформацію однобоко і не помічаємо її альтернативного трактування. Не розуміємо, що одне і те ж може бути водночас як добре, так і погане, як справедливе, так і нечесне, як щире, так і оманливе.
Один раз вибравши стратегію, важко від неї відмовитися
Це наче BIOS у комп’ютері: загалом перевстановити можна, але не так просто, як звичайну програму. Поведінку побачити й змінити простіше, хоча поведінка це не що інше, як найкращий спосіб реалізації стратегії. Надалі наслідок породжує причину, а причина – наслідок. Тобто будь-яка поведінка згідно з вибраною стратегією діє на підтримку цієї стратегії, а підтримка стратегії проявляється у відповідній поведінці. Так запускається коло, яке з часом розкручується і прискорюється. Саме тому весь наступний розділ у книзі (яку ви можете придбати за посиланням) присвячений колам у нашому житті.
Ще одна стаття до теми про стратегії в житті людини – за цим посиланням. Дочитуйте 😉 і переходьте!
Кола зростання
За максимального наближення коло – це пряма, тому ми часто не бачимо, що ходимо по колу, і думаємо, що насправді рухаємося вперед. І тільки коли через багато років опиняємося на тому самому місці, розуміємо, що пройшли нове коло. З одного боку, це лякає, однак з іншого, якщо піти «правильним колом», – це чудовий шанс примножувати свою ресурсність, а разом із нею – радість, багатство, щастя. Коло, яке дає людині у майбутньому переваги, називатимемо колом зростання, а коло, яке, навпаки, заганяє у щораз більші проблеми, – колом спадання.
Кіл насправді є дуже багато, зазвичай у кожній сфері у людини є якесь своє коло. І в одній вона може ходити колом зростання, а в іншій – колом спадання. Наведу приклади. Найбільш базове коло спадання, особливо в українській ментальній традиції, – це коло «Чому бідний? Бо дурний. А дурний, бо бідний». Класичне замкнуте коло, у якому причина породжує наслідок, а наслідок – таку саму причину. Брак знань, вмінь і навичок людини спричиняє недостатні можливості заробітку чи вибудови взаємин, а брак заробітку чи якісних взаємин впливає на неможливість знайти час і ресурс на покращення своїх знань, вмінь і навичок.
Від загального кола можемо перейти до якого-небудь більш специфічного – скажімо, у певній сім’ї є проблеми. Чому? Бо немає часу поспілкуватись, як наслідок, постійні претензії, які спричиняють небажання робити компліменти одне одному, призводять до того, що людина частіше втікає на роботу, і, як наслідок, пара не має часу на спілкування. Причина стала наслідком – коло замкнулося і маховик почав розкручуватися.
Що більше елементів у колі, то важче розгледіти саме коло
Скажімо: дитина почала дивитися багато мультиків, бо не розуміє деякі предмети у школі, бо їй нікому їх пояснити, бо батьки постійно працюють, бо вважають, що мають заробляти гроші, бо такі переконання дають їм змогу відчувати, що вони хороші батьки, тому змагаються, хто дозволятиме дитині більше, – унаслідок чого… чадо дивиться мультики! В такому колі ланок уже більше, їх взаємозв’язок більш неочевидний і складніший. Ба більше, як бачите, однією «шестернею» це коло зачіпає попереднє – там, де батьки сваряться (змагаються) між собою.
Проілюструю те, що кола не є суто побутовим явищем, адже насправді їм підпорядкована і діяльність компаній. Наприклад: більше клієнтів спричиняють більше роботи, що потребує більше працівників, це генерує більше готівки (надходжень) для компанії, що спричиняє більше ідей, які генерує компанія, що дає змогу створити більшу кількість продуктів, а це привертає увагу більшої кількості клієнтів. Цього разу я описав позитивне коло, але, погодьтесь, – як тільки слово «більше» у ньому замінити на «менше», так одразу і саме коло зі зростаючого перетвориться на спадаюче. До речі, як це відбувається, легко зрозуміти із попереднього розділу, а саме: точка рівноваги завжди закріплюється на вищому рівні. Тобто, якщо на ринку, на якому працює компанія, – зростання, то, ймовірно, у неї теж буде зростання. Коли ж ринок падає, то і компанія летітиме у прірву разом із ним, якщо не прикріпиться до якоїсь іншої тенденції, яка у цей час буде зростаючою. Наприклад, розвиток певної технології; «бум» на сусідньому ринку; активність молодих працівників, які можуть і хочуть зростати, а заодно і штовхати своїми зусиллями компанію вперед; чи навіть якщо це мала компанія, то готовність якогось працівника перепрацьовувати на роботі, а він, зі свого боку, у такий спосіб… втікає від проблем у сім’ї. Відчуваєте, наскільки багато кіл поєднано у нашому житті?
Взаємозв’язок кіл
Бізнесові зачіпають родинні, сімейні крутяться разом з індивідуальними, кола пов’язані з міжстатевими стосунками, зчеплені з біологічними, які крутяться разом із соціальними, родинні кола впливають на індивідуальні, а ті, зі свого боку, запускають чи сповільнюють біологічні. Кола, які впливають на гроші, крутяться разом із тими, які впливають на стосунки, а ті, які відбиваються на здоров’ї, разом із тими, що впливають на кар’єру…
Блог Ореста Зуба – це портал про ефективність, мандри, бізнес та саморозвиток. Долучайтесь!
Все взаємопов’язане. Позитивні кола створюють інші позитивні чи негативні, а негативні в одній сфері формують позитивні в іншій, або навпаки. Своєрідний біологічний годинник, у якому коліщатка міцно зчеплені, проте вони можуть ще на ходу змінювати розміри, напрямки руху і способи взаємодії, що водночас… робить аналогію з годинником недоречною. Тобто на конкретний період це справді годинниковий механізм, але коли ми накриємо його кришкою і трохи похитаємо (докладемо зусиль; зробимо щось всупереч поточній стратегії), то, знявши кришку, можемо зі здивуванням побачити, що все і далі працює на відмінно, але уже геть по-іншому, ніж було до того.
Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)
Чекайте продовження статті та долучайтесь до нас у соцмережах Facebook та Instagram. Усілякі цікавинки, події та корисні статті – у нас ще багато цікавого!
А ще раді будемо прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.
Будемо на зв’язку. Вдалого часу!
