Яка ваша ціль у спілкуванні?

Якщо якась проблема чи конфлікт набули загострення, то причиною цього стала наша власна поведінка. Хоча як важко на перший погляд відповідально виробити таке ставлення, але нікуди від того не дітися – хочемо системно вирішити ситуацію, маємо бути готові слідкувати за своїми «сірниками». Важливою причиною виникнення конфлікту є відсутність цілі у у мовця. 

Найперше визначтеся: «Для чого я говорю про те чи інше?» Здавалося би, це само собою зрозуміло, але, на жаль, все відбувається не завжди і не зовсім так. У діловому спілкуванні, коли телефонуємо партнеру по бізнесу чи клієнту або даємо завдання своїм працівникам, ми здебільшого уявляємо, до чого повинні привести наші слова. «Вам краще замовити цю партію, ніж оцю», – хочемо, щоб замовили «цю» партію. «Підготуйте звіт до 17:00», – хочемо, щоб підготували звіт до 17:00. Але все далеко не так очевидно у побутовому спілкуванні:
– Ех, яка паршива сьогодні погода, – каже один співробітник іншому.
– Чому ти не вдягнеш довшу спідницю? – виховує мама доньку-підлітка.
– Тобі вже давно пора оженитися, – наставляє батько тридцятирічного сина.
– Я не хочу, щоб ти так зі мною поводився, – сварить дівчина свого коханого.
– Скільки можна тобі повторювати? – гнівається бабуся на онука.
– Ви думаєте, ваша сумка нікому не заважає? – звертається пасажир до пасажира.
У всіх цих запитаннях (залежно від контексту) ціль не визначена і завуальована, а отже, цілком може стати причиною суперечки.

Для того, щоб конфлікту не було, спершу потрібно визначити свою ціль. Бо у наведених прикладах, з якими ми щодня стикаємося чи то вдома, чи то на вулиці, чи на роботі: погода не є ціллю у першому випадку (інший співрозмовник не впливає на неї), спідниця не є ціллю другого (мама хоче показати, що вона турбується про доньку), одруження – третього (ти мене ніколи не слухаєш), поведінка – четвертого випадку (ціль – це коли я знаю, як я хочу, а не як не хочу) і т. ін.

Набагато простіше показати, чому конфлікти виникають через відсутність цілі у буденному спілкуванні чи на курсах. Наприклад, людина щось грубо відповіла іншій. Починаємо розбиратися:
– Для чого ти це зробив?
– Щоб він мені не надокучав.
– Це його право бути будь-яким. А яка була твоя ціль?
– Щоб він говорив зі мною більш приязно.
– Але це його сфера компетенції, а не твоя. То що ти міг досягнути своїми словами?
– Щоб він захотів мене зрозуміти.
– І як ти думаєш, твоя груба відповідь цьому сприяла?
– Навряд чи.
– То що потрібно було сказати, щоб він таки тебе краще зрозумів?
– Мабуть, приблизно таке: «Зрозумій мене правильно, я зараз не налаштований до розмови, мені треба зосередитись».

У спілкуванні, як і на кухні, немає єдино правильних рецептів, а все дається до смаку. Тому вищенаведений діалог – це не яка-небудь панацея, а, точніше, приклад того, що в кожному спілкуванні людині можна допомогти зрозуміти її справжню ціль, і вже відштовхуючись від неї, вирішити конфлікти чи конфліктну ситуацію. Варто пам’ятати, що вирішити проблему можна лише тоді, коли у нас (а ще краще, в обох сторін) є ціль, і бажано, щоб одна (в конкретному випадку, розмові).

Наприклад: «Я хочу, щоб він переді мною вибачився, та так, щоб мені сподобалося», – роздвоєна ціль: ти хочеш, щоб він вибачився чи щоб тобі сподобалось, як він вибачився?

«Хочу, щоб мене не перебивали і взагалі мовчали, коли я говорю», – теж подвійна ціль.

«Ех, як було б добре, якби сьогодні не потрібно було йти на роботу!» – взагалі не ціль, бо не зрозуміло, що варто робити.

«Хочу, щоб він приходив вчасно, виконував весь обсяг робіт і був ґречний з клієнтами,» – потрійна ціль, яка не дає розуміння, що зі сказаного найголовніше.

«Має бути все добре і приємно», – надто загально і не конкретно.

«Хочу, щоб ми пішли на каву і домовилися про нашу поїздку на море», чи «Я хочу, щоб поважали мою думку і він частіше мив посуд», – стандартно, подвійно і не дієво.

Або, як ми знаємо з народної мудрості, «одним пострілом двох зайців не вполюєш», «одною полапкою двох мишей не піймаєш», чи навіть жартівливо: «одним пальцем у два ока не влучиш». І хоча ще можна наводити багато літературно вишуканих прикладів, але ціль вищезазначеного все-таки міститься у словах: завжди свідомо визначайте пріоритети у спілкуванні і те, що головне, тобто ту ціль, яка триваліша і важливіша.

Варто себе постійно перепитувати: що для мене зараз важливіше? Так ми і конфліктів не створюємо і досягаємо саме того, що нам потрібно.

Автор: Роман Кушнір (“Мистецтво відповідального спілкування”).

Категорії

Поширити

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin