Як ви їсте? Що ви їсте? Навіщо, чому і скільки?

Спостерігаючи за людьми, які їдять (ага, і за собою теж), я зрозуміла, що найоптимальніший підхід  до свого сніданку (й обіду, і вечері, і тістечка до чаю) – це усвідомленість. А це важко.  Бо для того, щоб усвідомлювати, треба знати, відчувати, слухати себе. І слухати не лише бурчання в животі, коли ми голодні, відчувати не лише виділення слини, коли проходимо повз смаколики на вітринах кав’ярень чи кондитерських, і знати не лише ціну копченої ковбаски на базарі…

Щоб свідомо підходити до процесу наповнення себе їжею, варто знати, ЩО МИ ЇМО? Хоча б поверхневі знання про склад вашої їжі дозволять більш відповідально формувати своє меню. Що має бути і чого не мало би бути в їжі, яка формує ваші клітини-тканини, вас самих.  Чи варто кидати в шлунок щось, до перетравлення чого ваш організм не пристосований?  Чи всі смачні наїдки і напої однаково корисні для вашого шлунку? А для печінки? А у вас є ще довжелезний кишківник – не варто забувати і про нього.

Щоб свідомо харчуватись, нам варто знати, НАВІЩО МИ ЇМО? Які процеси відбуваються в нашому тілі, як наше травлення впливає на настрій, активність, бажання діяти і чи залежить радість від життя від функціонування нашого організму? А до чого тут їжа? Їжа є для того, щоб жити. Дихати, думати, рухатись, працювати, створювати, діяти і досягати… Чи, може, їжа – це щось більше? Хоча б базові знання того, що потрібно нашому організмові для більш-менш успішного функціонування і як це може забезпечити їжа, зроблять ваш вибір легшим. Або складнішим. І точно цікавішим! 🙂

Щоб свідомо вибирати сніданок (і обід, і вечерю, і тістечко до чаю), нам варто знати: ЧОМУ МИ ЇМО? Тамуємо голод? Забезпечуємо тіло енергією? Втікаємо від життя? Насолоджуємось ним? Доводимо щось собі? Доводимо щось іншим? Ми намагаємось розвіяти нудьгу? Ми намагаємося сподобатися комусь? Чи продемонструвати неприязнь? Нам просто нема що робити? Караємо дитину? Караємо батьків? Скільки сенсів  можна надати пачечці чіпсів-печива-горішків! Яке послання майбутній тещі несе велика порція святкового олів’є?  Про що ми намагаємось повідомити кавалеру своїм чізкейком? Хоч трохи розберіться у своїх почуттях та бажаннях і – вуаля! – тортик вже не просто тортик, а щось більше, цінніше і промовистіше.

Щоб отримати максимальну насолоду (і користь) від нашого сніданку (і обіду, і вечері, і тістечка до чаю!), варто розуміти: ЯК МИ ЇМО? Швидко, похапцем, ковтаючи і не розжовуючи? Повільно, розважливо, вдумливо і насолоджуючись кожним шматочком? На самоті? З друзями? У колі сім’ї? Перекушуємо в машині? Вечеряємо в ресторані?

А ще знаєте, що важливо для отримання максимальних позитивних ефектів від вашого сніданку (так, і обіду, і вечері, і тістечка)? СКІЛЬКИ МИ ЇМО! Оце чи не найбільша наша проблема. Як правило, ми їмо забагато. Або ж замало. І рідко коли – рівно стільки, скільки треба. І про це легко довідатись, поглянувши на наші тіла. Вони не мовчать, а все відверто про нас розповідають. Точніше, показують.  А знаєте, чому?  Бо насправді мало хто з нас знає, скільки ж їжі нам потрібно.

Чи впливають обставини, місце, люди, спосіб, швидкість  і кількість їжі на те, який врешті вона матиме на нас вплив?

Стільки запитань без відповідей! Чи, радше, тем для роздумів. Їх навіяла мені одна пані. Вона на самоті з’їла велику тацю суші. А після того повільно і плавно передислокувалась у цукерню, очевидно, щоб насолодитися десертом. Чи було їй смачно? Ймовірно, так. Чи був у неї  апетит до суші і тортика? Мабуть. Чи отримала вона насолоду і користь? Короткотермінову – напевне; довготермінову  – навряд. Ймовірно, заплатила майбутнім за теперішнє.

Чи усвідомлювала вона, що, навіщо, чому, як і скільки вона з’їла? Хочеться вірити, що так, але дуже вірогідно – ні.

А ви? Чи замислювались ви коли-небудь над  тим, як ви їсте?
Що ви їсте?
Навіщо, чому і скільки?

Автор: Дана Кушнір

Категорії

Поширити

Поділитися на facebook
Поділитися на google
Поділитися на twitter
Поділитися на linkedin