Відповідальність у спілкуванні

відповідальність_у_спілкува

Надзвичайно часто у спілкуванні ми стикаємось з тим, що люди плутають поняття провини і відповідальності. Бо це не просто слова «відповідально», «брати відповідальність», «мій вибір» чи навпаки «винен»,«повинен», «мушу», а глибинне емоційне ставлення, і його можна визначити лише за дотичними, а не за прямими ознаками.

Різниця між провиною і відповідальністю

О Боже, як я могла забути дитину у садочку? Я така погана мати!
– Це я не зміг домовитися про кращі умови контракту, вся причина у мені.
– Чому я такий нездалий, ніяк не можу знайти собі пари, це ж моя відповідальність.
– Як же я могла забути зателефонувати йому вчасно?
– Чому ж це мені нічого не вдається? Все, від сьогодні буду більш відповідальним.

Це все приклади відчуття провини і ніякої відповідальності у них немає. Річ, ще раз нагадаю, не у словах. Не варто думати, що після самокатування і вискубування волосин з посипаної попелом голови використання слова «відповідальність» щось змінить. Завдяки цьому слову ставлення, наче за помахом чарівної палички, перетвориться зі звичного формального на відповідальне. Так само, якщо у «відповідальних» фразах вживати слово «вина» чи «провина», вони від того не перетворяться на безвідповідальні. Адже справа не лише у змісті (словах), але і в способі подачі. Загалом відмінність між цими близькими, але водночас дуже далекими словами криється у можливості зміни, тобто у часі, в якому відбувається дія.

Про те, як спілкуватись із дитиною, ви можете прочитати у попередній статті натиснувши тут.

Відповідальність має стосунок до теперішнього або майбутнього часу, натомість провина «живе» у минулому. Всі відповідальні формулювання дають можливість для зміни і фактично виступають тими незначними детонаторами, які приводять слова у дію:

Так, я справді спізнився на зустріч. Що маю зараз зробити, щоб виправити ситуацію? (Формулювання найперще зачіпає майбутнє, бо закликає до дії, яка ще не відбулася).

– Я безвідповідально повелася і забула дитину в садочку, потрібно буде пояснити дитині причину, довше погуляти з нею і завести блокнот, щоб записувати свої побутові обов’язки (внутрішнє пояснення).

Брати на себе вину легше!

Відповідальність закликає до змін, змушує щось робити, наполягає на отриманні нового, не завжди приємного досвіду, – хочемо ми чи ні, а потрібно змінюватись і ставати кращими, іншими. Відчуття провини дуже часто нав’язують дітям ще з дитинства, і саме цим можна пояснити таку значну кількість людей, які в дорослому віці не можуть дати собі раду з власними життєвими ситуаціями, чи то стосується кохання всього життя, а чи пошуку діяльності, яка приносить задоволення, або досягнення фінансової незалежності.

  • «Роби отак-то, а то виростеш неробою як такий-то»;
  • «Що ж ти робиш??? Та де так можна!»;
  • «Ти не думаєш що робиш, в тебе нічого не вийде»;
  • «Ти маєш зробити отак-то»;
  • «Правильно буде, якщо ти…» – кожна фраза, яка говориться з докором або не вчить самостійному  вибору, є цвяхом у домовину віри у власні сили, а отже, і особистої відповідальності за своє життя. Якщо дитині не задати заряд впевненості у власних силах, то вона зростатиме винною: винною батькам, суспільству, сама собі. Провина створює безвольних рабів, натомість відповідальність є нелегким вибором вільних людей.

До речі, маємо для вас корисну статтю як доповнення до нашої теми із журналу “Експеримент” Чи маєте ви згубну звичку до самозвинувачення?.

Вина створює певне ставлення до того, чого вже змінити не можна. Подія відбулася, і я лише картаю себе за те, що сталося, можливо, навіть аналізую, можливо, навіть уявляю, як все могло бути по-іншому, але насправді маю справу з уже відпрацьованим матеріалом. Натомість відповідальність дає ті ключі, які відкривають двері в майбутнє. Адже я, найперше, приймаю те, що є, таким, яким воно є, без оцінок і суджень, і визначаю ту частину, на яку в подальшому зможу вплинути, і, що важливо, – починаю діяти! Тому, коли я говорю чи пишу про 100% відповідальності, то мене найперше цікавить та частина, яку ви готові взяти в коло власної відповідальності, але абсолютно байдужа та, на яку ви впливу не маєте. Бо що було, те було: залиште минуле в минулому.

А скільки відповідальності ви готові взяти на себе?

відповідальність у спілкуванні

Зауважте, я пишу «готові», а не «можете», бо другий варіант за замовчуванням визначає обмеження, в той час як перший лише відкриває можливості. Хай це звучить надто оптимістично, але ми можемо вплинути на все, що беремо у коло особистої відповідальності. Це може стосуватися долі конкретної країни чи людства загалом, або бізнес-перемовин, або приготування сирників. Немає такої справи, за яку ми узяли б на себе 100% відповідальність і не змогли б її вирішити. Тільки відповідальність – це не слова, а ставлення (його ззовні не видно, наче фундамент у будинку, в якому ви зараз, можливо, перебуваєте) і вкладення часу (більш помітна річ, якщо ми маємо можливість спостерігати за людиною). Хто забагато говорить, витрачає свою енергію на галас замість того, щоби втілювати задумане. Можливо, ми занадто далеко відійшли від теми спілкування, але без усвідомлення особистої відповідальності за кожен елемент свого життя у спілкуванні ми теж її на себе не візьмемо. У словах ми можемо лише побачити прояви того, що є на дні, – наче верхівку айсберга.

Відповідальність найперше береться не зі слів, а зі ставлення до себе і до оточення, до власного часу і майбутніх здобутків. Погодьтеся, це далеко не так наочно, щоб можна було у спостереженнях за собою, і тим більше за незнайомою людиною, визначити рівень відповідальності. Навіть не знаю, які правильні слова потрібно вживати для того, щоб відповідально спілкуватися, проте знаю, яке ставлення потрібно мати: віри в себе, готовності ухвалювати рішення і змінюватись.

Відповідальність – це те, що стосується вас самих і нікого більше.

Розмірковування про чужу відповідальність аж ніяк не сприяють глибокому спілкуванню і розумінню, а є лише підґрунтям власних упереджень і очікувань, які згодом залишаться невиправданими. Щоби постійно (чи хоча б максимально тривало) перебувати у стані особистої відповідальності у спілкуванні, а особливо у внутрішніх діалогах, ставте собі запитання:

Що я можу зараз змінити?

І відповідно до цього формулюйте речення. Наприклад, ви забули підлити кімнатну рослину і та… засохла. Провина може підштовхувати до таких внутрішніх вимог:

«Як же я міг забути підлити вазон, що він зів`яв? Що мені тепер скаже дівчина, яка його подарувала? Знову я недбало поставився до домашніх обов’язків».

У такому монолозі культивується відчуття провини, власної нікчемності і навіть є нотки страху, однак це схоже на безглузде голосіння баби біля розбитого корита, бо на ваші запитання немає відповідей. Тому налагодьте формулювання приблизно такого змісту:

  • «Так, рослина зів`яла» (прийняття того, що є насправді, є бо є, і не важливо чому: хотів, не хотів, випадковість, халатність, неакуратність…)
  • «Не хочу, щоб про це довідалась моя дівчина, бо їй буде неприємно» (зрозуміла ціль, а отже, далі можна визначати інструментарій).
  • «Куплю сьогодні/завтра новий, більший; чесно признаюсь, що недогледів попередній, і покажу, що наші стосунки, як і рослина, – виросли і стали ще більші» (вирішення ситуації зі спільною користю, тобто кожен учасник процесу задовольнив свої цілі).

Так, для відповідальних змін, зазвичай достатньо поставити собі лише два запитання:

  1. Що тепер мені варто зробити? 
  2. Яку ціль я зараз хочу досягнути?

Погодьтеся, варіант складніший, але результативний. Потребує роботи над собою, контролю своїх думок, розуміння мотивів власних дій. Перший варіант не потребує нічого, окрім самого відлуння вини, яке породжує негативні емоції, що, зі свого боку, забирають ресурси з частини вирішення питання. Як не парадоксально це звучить, але людина схильна більше і довше користуватися методами, які не дають результатів, аніж почати пробувати нове і змінюватись сама. Цим люди дуже схожі на мух, які б’ються головою об кватирку, коли зовсім поруч відчинене велике вікно, протиставляючи «надійний» і «перевірений» варіант – «дієвому».

Для того, щоб навчитись брати відповідальність у спілкуванні на 100%, ми запрошуємо вас на курс «Спілкування і порозуміння»!

А може, вигідніше бути безвідповідальним?

як бути відповідальним у спілкуванн

Життя такої людини не обтяжене роздумами чи мріями, і завжди є можливість локус-контролю перенести назовні. Однак насправді саме відповідальне ставлення є вигідним, бо в реальному житті є так: скільки відповідальності взяли на себе, настільки і контролюєте результат. Інакше це схоже на керування автомобілем із зав’язаними очима: наче все гаразд, але їздити неможливо. Продовжуючи аналогію: що гірша видимість, то менш доцільно взагалі виїжджати з дому.

Одна з учасниць курсу «Мистецтво спілкування» сказала:

«Гаразд, я розумію, навіщо брати 100% відповідальності за результат спілкування з близькою людиною, але навіщо мені думати і концентруватись на людині, яку я, можливо, бачитиму один раз у житті, наприклад, продавець у магазині, працівниця пошти, охоронець у банку?»

Це дуже важливе питання, і на нього я дав приблизно таку відповідь:

«Відповідальність не може бути вибірковою. Ми або беремо її на себе, або не беремо. Якщо ми захочемо її застосувати лише щодо спілкування з вибірковими людьми, то дуже швидко ми настільки часто робитимемо винятки, що від нашої відповідальності не залишиться й сліду. Якщо надумаєте бути відповідальними, то найперше варто практикувати рівність – зі всіма і завжди. Бо відповідальність – це насамперед ставлення не так до інших, як до себе, а коли ви до себе ставитесь неоднозначно, то і з іншими порозумітись не вийде. Навичка – або вона є, або її немає».

Щоб додатково пізнати тему ефективного спілкування, рекомендуємо для читання  науково-популярну книгу Джеймса Борга «Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування».

Ситуацій і прикладів побутової відповідальності можна наводити безліч, починаючи від реакції на плач дитини і закінчуючи ухваленням рішення щодо мільйонного контракту; від з’ясовування, хто має готувати чай, до вирішення, як створити якусь громадську організацію; від ранкового вітання з коханою людиною до рішення одружитися. І в кожному з них все зводитиметься до того, щоб узяти 100%  відповідальності за результат свого спілкування. Причому 100% означає 100%, а не 99,9%! Тільки за такого ставлення можна впливати на власне життя. Навіть якщо причина точно не у вас, таке ставлення дозволить вирішити ситуацію. Виправдання чи перекладання вини на когось чи навіть на себе, як і вказування на неї іншим, лише поглибить її.

Від безвідповідального спілкування з обох сторін народжується конфлікт. У разі відповідальності з одного боку він отримує шанс на вирішення, хоча б для тої людини, яка на себе відповідальність таки взяла.

 Ми можемо вплинути тільки на те, за що візьмемо особисту відповідальність!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

 

Про те, що варто брати відповідальність не тільки у спілкуванні але й в житті загалом, дивіться таке відео.

Запрошуємо підписатись на наш YouTube-канал, де ми часто публікуємо цікаві та інформативні відео. Також можете спостерігати за нами у соцмережах  Facebook та Instagram. Ще не забувайте про наш головний сайт spe.org.ua, де ви можете знайти актуальні на цей період тренінги. Будемо раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті. 

Головна місія Школи розвитку SPE – готувати Майстрів Життя!

А ви хочете бути Майстром свого життя? Приходьте до нас! Порозуміння вам!