Вербальні провокації

вербальні провокації

Дозвольте поговорити про слова, які викликають неоднозначну і зазвичай негативну реакцію. Отже, на які свої слова у першу чергу варто звертати увагу:

1. «Охи-вздохи».

Такі собі демонстративні затрати часу. Серед найбільш дратуючих може бути:

  • «шшшш» (говори тихіше),
  • «нууу» (не знаю),
  • «иииии» (шукаю відповідне слово),
  • «оой!» і «ох!» (важке зітхання),
  • «пссс» (зверни увагу),
  • «ууууу» (демонстрація незадоволення).

Ще як підвид можна сюди віднести слова-паразити «кароче», «тіпа», або ті, які можуть бути індивідуальним особливостями – «в принципі», «до речі», «насправді» і т.д.

Підсвідомо демонстрації створюють поточні чи перспективні проблеми, оскільки ставлять співбесідника у незручне становище винного. Замість демонстративних охів-ахів краще скажіть словами, в чому, власне, проблема, і опишіть можливі шляхи її вирішення. Це важче, зате дієво.

2. Починати речення із займенника «ти».

Найбільш провокативне слово у нашому словнику – це займенник «ти» (ви). Він дозволяє побачити причину проблеми в іншому і таким чином зняти з себе відповідальність. Загалом, якщо коротко описати функції деяких займенників, то «я» вирішує проблему і переймає відповідальність, «ти» (особливо на початку речення) –
створює винних, «ми» – допомагає знайти спільні рішення, а «вони» (інші) – це займенник безвідповідальності і розмазаних обов’язків (вони це зроблять – швидше всього, цим ніхто не займатиметься).

Звичайно, все в міру і без фанатизму: час від часу потрібно використовувати різні займенники, однак варто пам’ятати про їх ролі.

  • …Ти мене не слухаєш;
  • Ти мене не любиш;
  • Тобі ніколи не вистачає часу для мене.

Ти. Ти. Ти… Важко недооцінити їх негативної ролі. Це наче цвяхи, які вбиваються у домовину взаємин.  «Створення винних» породжує опір та агресію, через зайвий внутрішній тиск. А як же варто говорити?

Випишіть декілька способів перефразування речення, яке починається з «ти» на «я» і пам’ятайте про те, що краще вкусити себе за язик перед тим, як почати говорити «ти», бо інакше потім потрібно буде працювати з наслідками. Отже,

  • Ти дуже неуважний;
  • Ти пересолив плов;
  • Ти ніколи не робиш мені компліментів;
  • Ти погано виглядаєш.

До теми рекомендуємо почитати нашу попередню статтю “Мова тіла. Причини непорозумінь”

3. Вживання узагальнень (особливо всі/ніхто/ніколи/завжди).

Узагальнення показують глибинні цінності людини, її погляди і вірування. А оскільки у кожного з нас вони можуть бути свої, то і конфлікт на рівному місці теж можна роздути до чималих розмірів. Я навіть кажу, що має спалахувати умовна індикаторна лампочка, коли ви вживаєте речення з цими узагальненнями. Бо саме вони показують модель поведінки людини.

  • «Всі можуть колись спізнитись» насправді означає «я можу колись спізнитись»;
  • «Ніколи не варто бути скупим» – «мені не варто бути скупим»;
  • «Всі так думають» – «я так думаю».

Лише задумайтесь, які думки можуть виникати у відповідь на Ваші узагальнюючі речення.

  • Ти ніколи не миєш за собою посуд. – Як це ніколи, а ти що забула, як я місяць тому помив свою тарілку з чашкою?
  • Тебе завжди потрібно просити декілька раз. – Неправда, вчора я все зробила без нагадувань.

У будь-якому випадку я закликаю до розуміння, визначення причин, чому людині важливо говорити те, що вона говорить, адже для цього точно є якісь підстави. І набагато краще зрозуміти цінності іншої людини, аніж сперечатися з ними. В другому випадку ми лише створимо собі супротивника, натомість при розумінні не лише навчимося, але і зможемо збагатитися самі.

Вживання узагальнень

4. Оцінка.

Оцінка відрізняється від компліментів, про які ми говоритимемо згодом, тим що це наче чийсь погляд зверху. І річ тут не в словах, а у ставленні, які проявляться у нюансах міміки, жестів, голосу і т.д.

Варто пам’ятати, що хоч багато людей є навчені швидше на оцінки, аніж на компліменти, тим не менше, саме оцінки можутьнадзвичайно сильно ранити вашого співрозмовника. Взагалі, я б навіть сказав так: не оцінюйте – цінуйте! Оцінка, насправді, ні для чого окрім власного вивищення не потрібна.

  • А чи потрібно демонструвати вищість тому, хто знайшов себе?
  • Та й загалом чи вправі ми оцінювати іншу особистість?
  • Чи є критерії, за якими можна знаходити кращість і гіршість приготованих страв?
  • Чи можемо ми оцінювати, не розуміючи і не цінуючи людину такою, якою вона?

Оцінка особистості людини – це одна з найвразливіших ахіллесових п’ят спілкування:

  • Ти добра людина;
  • Ви гарно виховані;
  • Ти не вмієш поводитися з людьми;
  • З тобою цікаво проводити час.

Пам’ятайте, що такі слова можуть бути прийняті зовсім не однозначно. І те саме стосується оцінки дій людини. Наприклад:«У тебе вийшов дуже густий борщ» (людина може подумати, що ви хочете цим сказати, що він несмачний).

Як особливо неприємні ми сприймаємо:

  • оцінки нашого здоров’я (щось ти бліденько виглядаєш; в тебе якась вавка на носі вискочила);
  • оцінки зовнішнього вигляду (доки ти носитимеш цю дивну сорочку; твій колишній колір волосся тобі більше личив);
  • оцінки родичів чи близьких людей (твій тато й далі ледарює? тітка Василина щось як вигадає!).

Кожна оцінка, незалежно від того умовно-добра вона чи умовно-погана, викликає в іншої людини спротив. Як можуть сприйматися оцінки в думках, на рівні автоматичної нелогічної системи:

  • Ти щось сьогодні на себе не схожий – Я буваю різний, ти просто мене погано знаєш;
  • У тебе непогано виходить грати на скрипці – Нічого собі «непогано!», я щодня по 8 годин практикуюсь;
  • Ти досить чесна людина – «Досить чесна»??? Образити мене хочеш?;

Спілкування, в якому забагато оцінок навіть «не потребує» образ, співрозмовник і так буде в постійній напрузі й рано чи пізно сам спровокує конфлікт. Тому ще раз нагадаю китайську мудрість: хто розуміє – не оцінює, хто оцінює – не розуміє. Цінуйте замість того, щоб оцінювати, і переконаєтесь, наскільки простішим і легшим стане щоденне спілкування.

Запрошуємо на курс Конфліктувати не можна вирішити безконфліктно

5. Порівняння з кимось.

Будучи особистістю, людина хоче бути особливою, неповторною і ні на кого не схожою. Бажаючи продемонструвати своє краще розуміння чи просто вивищитись або применшити власні комплекси, люди порівнюють непорівнюване. Особливо провокативно, а отже, і безвідповідально, це звучить тоді, коли стосується не вчинку, а особистості загалом.

Навіть, якщо порівняння дуже позитивне, людину може це зачепити:ти їздиш, як Шумахер… виглядаєш, як Мерилін Монро – ми ж не знаємо особистого ставлення людини до цих осіб.

6. Вживання негативних слів.

Не кажіть, те що не треба робити, а кажіть що потрібно, це зазвичай важче, однак набагато дієвіше:

  • «Не кричи» – «Давай поговоримо спокійно»
  • «Не нуди» – «Давай займемось якимось цікавим заняттям»
  • «Не кривись мені» – «Зрозумій мене правильно»

Важливо шукати такі заміни у звичайних ситуаціях, щоб у критичних вони самі «падали на язик».

Вживання негативних слів

7. Зайві пояснення, виправдання.

Не варто що-небудь пояснювати більшою кількістю слів, аніж це мінімально потрібно. Щоправда, меншою кількістю теж не варто. Все в міру. Є люди, які настільки звикли все пояснювати і досягли в цьому таких вершин, що забувають робити свою основну роботу. Не варто стріляти гарматою по горобцях: якщо вас запитали, чому ви запізнились, то непотрібно розповідати про глибинні екзистенційні проблеми вашого існування у соціумі.

Переходьте до конкретики –так можна набагато швидше досягнути власних цілей. Зазвичай на непотрібні пояснення й виправдання витрачають по 30 хв. на день – а це більше ніж рік часу упродовж 60 років умовно-ділового життя.

Рекомендуємо книгу “Як розмовляти будь з ким, будь-коли і будь-де. Секрети успішного спілкування”.

8. Розмова про близьких людей без достатньої поваги.

  • Ну вона що, не могла того зробити? («вона» перебуває поряд);
  • Та дівчина… (не «та дівчина», а моя наречена, і ти знаєш, як її звати)
  • Вася – це такий позитивний «мужчинка» (Вася то все слухає)

Іноді людям важче заступитись за себе, аніж за когось, тому враховуйте це, говорячи про когось без достатньої поваги, бо інакше негативна реакція не змусить себе довго чекати.

9. Накази.

Відмовтесь від наказів, бо якщо віддаєте накази комусь, то неодмінно готуйте себе до того, щоб приймати їх від інших. В наказах немає нічого створювального, а лише те, що руйнує, можливо, і так хиткі взаємини.

  • Ти повинен зробити,
  • маєш негайно зайти до мене,
  • мусиш мені сказати,
  • необхідно щоб, кожен зобов’язаний

– слова, які через власну категоричність і формування «повинностей» відштовхують нас від глибокого міжособистісного спілкування.

10. Зменшувальні словечка.

  • Зайчику, скажи мені…;
  • Котику, допоможи з…;
  • Ромчику, що в тебе…;
  • Дівчинко моя, я…

Часто такими фразами зловживають люди, які намагаються продемонструвати свою вищість. Це може бути хтось старший за віком або з більшою кількістю досягнень у вашій сфері, або просто хтось, хто вважає себе важливим. Насправді психологічно вживання зменшень – це демонстрація того, що людина не готова сприймати вас такими, як ви є, але причина цього насправді в ній самій. Не зменшуйте і не звертайтесь до соціальних ролей людини, якщо знаєте людину на ім’я.

11. Не дозволяйте іншим говорити про відсутніх погано.

Обговорення інших – ознака слабкості та примітивності мислення. Майте на увазі: так само як про інших говорять у вашій присутності, так і про вас говоритимуть при інших. Нехай вас навіть і не обходить, що про вас говоритимуть у вашу відсутність, все ж не слід брати участь у розмовах «поза очі». Виробіть у собі просте ставлення: хочете людині щось сказати – говоріть при ній, не хочете – ну той не треба.

Клуб Ресурсних особистостей – це клуб для людей, які змінюються і удосконалюються! Ви можете легко стати  учасником нашого клубу! Запрошуємо!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео: