ТОП-11 технік риторики

техніки риторики

Навіть якщо ви бездоганно навчились привертати увагу слухачів, то ще варто мати що сказати, щоб воно запам’яталось і засоціювалось з основною ціллю виступу. Для цього стануть корисними техніки ораторського виступу. Умовно їх можна поділити на техніки залучення слухачів та техніки, пов’язані з кращою презентацією теми через вашу оповідь.

1. «Допоможіть мені…»

Людина, яка виконала для вас з власної волі будь-яку дрібничку, починає набагато прихильніше ставитися до вас. Ми більше цінуємо те, що зробили для когось, аніж те, що хтось зробив для нас. Допомогу можна попрохати у будь-чому: починаючи з перестановки меблів до участі в експерименті. Можна попросити щось, де потрібна думка ззовні або порада (як буде краще…, хто б міг…, будьте такі добрі… і т. д.).

2. «Давайте згадаємо, що було…»

Така собі рефлексія, яка дає вам час зорієнтуватися у потребах, запитах і спогадах слухачів. З одного боку, це перевага в часі (не треба говорити те, що, можливо, вже відоме), з іншого – перевага у розумінні (не треба говорити про те, що неважливе).

3. «Як вас звати? Розкажіть про…»

Ви таким чином знайомитеся з присутніми, а ще отримуєте можливість їх краще зрозуміти. Наступного разу ваше звернення буде більш адресним, а отже, і викликатиме краще розуміння. Також розповідаючи про щось, людина відкривається, а пам’ятаючи, що аудиторія цілісна, можемо бути певними, що те саме відбувається в душі у кожного присутнього.

публічний виступ

4. Голосування аудиторії

Голосування можуть бути як на серйозні і професійні теми, так і на відволікаючі спірні питання. Якщо слухачі виявляють свою пасивність (губляться), оратор першим візьме на себе ініціативу і підніме руку, тоді його приклад наслідуватимуть. Голосування – чудовий спосіб розбурхати слухацький колектив, а також свого роду є вправою тімбілдингу.

Для уникнення конфліктів долучайтеся до онлайн-курсу «Конфліктувати не можна вирішити безконфліктно».

5. Залучення через вправи

• Фізична активність: надихає на подальшу роботу, дозволяє перемкнутися із важкої теми, знімає сонливість тощо. Будь-яка вправа, яку ви проведете разом (махання пальцями, стрибання), є гарним способом активізувати колектив і зробити його більш дружнім. Інколи промовцю як лідеру потрібно бути першим і «не сачкувати» протягом всієї вправи.

• Парні чи групові вправи: обговорення, конкурс між групами, конвеєр (вправа, коли одного учасника по черзі тренують інші учасники, один за одним), груповий аналіз чи прийняття спільного рішення – неймовірно збільшують внутрішньогрупову лояльність, а також допомагають краще зрозуміти тему.

Долучайтеся до автора блогу Романа у соціальних мережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук та Ютуб.

• Вправи з грішми: навіть якщо для людини фінансова сторона не є важливою, реальна купюра розбудить і такого/таку. Дуже добра нагода попрацювати з великим залом (від 500 людей). Можна просто витягнути купюру і підпалити її, віддати першому, хто зголоситься, обміняти на дрібніші номінали, зіграти в підкидання монетки чи просто поставити на видимому місці купюру для експерименту.

• Виклик одного чи декількох учасників на виконання вправи чи асистування при експерименті (підрахунок чогось, засікання часу, для словесного спарингу і т. д.) дозволить зосередити увагу слухачів, а також показати свою співпрацю з ними. Теж можна зрозуміти, хто є найактивніший на словах і внутрішньо готовий до подальшої роботи. Можна навіть самостійно призначити кого-небудь.

Прокачуйте себе за порадами з нашого Ютуб-каналу:

6. Анекдоти у виступі

Чудовий спосіб розвеселити, заінтригувати, навчити своїх слухачів. Хоча не завжди варто розповідати більш ніж 2–3 за час свого виступу, бо тоді вся промова набуде відтінку несерйозності. Якщо ви не вмієте розповідати анекдоти, потрібно вчитися! Анекдот не обов’язково повинен бути смішним, інколи достатньо, щоб він просто викликав певну потрібну реакцію.

7. Бувальщина, байка, притча

Притча – це спосіб швидко налаштувати слухача на потрібну вам хвилю чи настрій. Байка часто розповідається, щоб завуальовано показати іншу сторону виходу із ситуації. Може бути добрим початком і, безперечно, гарним закінченням. Немає такого сюжету в історії світу, який би не був описаний у Біблії, або грецьких міфах ще декілька тисяч років тому.

8. Історія, яка трапилась з промовцем

Направду, велике вміння відкриватись під час виступів і розповідати про власні одкровення. Зазвичай слухачі затамовують подих і жадібно слухають розповідь. Розповідаючи історію, ми самі, будучи її співтворцями, наче ще раз відчуваємо всю реальність події, а отже, і емоційно переживаємо, що видно по найтонших елементах міміки, жестів, рухів і слів.

Які історії можна розповідати? Про все, що має певний виховний зміст, або де його можна приписати (побачити). Яких історій варто уникнути? Про свої особливі знання, геройство, багатство, красу. Історія – це приєднання по емоціях, знаннях, цінностях, по відношенню до чогось. Тобто перед тим, як розповідати що-небудь, задумайтеся, що повинно асоціюватись як спільне між вами і вашими слухачами.

9. Приєднання до того, що відбувається зараз

Приєднуватися можна до будь-чого, що підходить до контексту вашого виступу, або трохи поімпровізувавши цей контекст можна самостійно знайти. Обов’язково приєднуватися до того, що бачать всі інші, наприклад, хтось виходить із зустрічі завчасно, самовільно відкривається вікно, учасник випадково розливає чай тощо. Цим ви даєте зрозуміти, що все, що відбувається, є тому що ви так задумали, і ніщо не є несподіванкою для вас – відношення справжнього господаря ситуації.

історія аналогія провокація

10. Пошук аналогії у риториці

Аналогія – це пошук схожих характеристик між зовні різними предметами. Наприклад, людину можна аналізувати як концепцію поля; наш попередній досвід – це наплічник, в який можна набрати купу приємного нам хламу, але чим важче він стає, тим проблемніше йти вперед; потребу рухатись швидше, ніж обставини, можна проілюструвати через аналогію з льодом, по якому можна пробігти, але важко пройтись; цілі людини – це наче фари в автомобіля і т. д. Так матеріал виступу набагато простіше і легше запам’ятовується учасниками. Можливе також приєднання до предметів (тих, які є навколо, чи принесених із собою). Яблуко, книжка, стіл, табуретка, чайник, комп’ютер, олівець, вазон із квітами… в руках майстра все перетворюється на образ, який легко сприймається нашим первісним «мозком ящура » і який потім перебуватиме зі слухачами повсюдно.

Вам знадобиться наш онлайн-курс «Мистецтво відповідального спілкування: як знайти порозуміння з ким завгодно?»

11. Провокація оратора

Уявіть собі картину, коли на дорогий бізнес-тренінг, чи офіційний виступ приходить тренер чи відповідно доповідач у засмальцьованому старому одязі і починає розповідати про особливості ведення бізнесу. Таким чином через декілька хвилин ця ж людина може наголосити на важливості впливу упереджень у нашому повсякденному діловому спілкуванні. Або, наприклад, можна змусити задуматися слухачів, вийшовши на лекцію про здоровий сон і вдаючи при цьому злегка захмелілого або явно невиспаного чи запізнитися на годину-другу на заняття з тайм-менеджменту (і далі запитати, а що ви робили в час очікування? Як скористались своєю годиною?). За відчуттями провокація схожа на те, наче ви забули привітати, скажімо, кохану жінку з уродинами, а коли вона вже втратила надію – ви з’являєтесь з чимось неймовірним, неочікуваним і прекрасним. Ми зазвичай схильні більш запам’ятовувати те, що виходить за рамки, а особливо якщо воно зачіпає нас самих. Треба також враховувати вік, авторитет, досвід, обставини, час, приміщення і інші дрібниці, які зазвичай нічого не вирішують, але в той же час вирішують все.

Техніки, які ми з вами проаналізували, – це не більше ніж родзинки у булочці чи квіточки на київському торті, але виколупуючи самі лише родзинки, ситим не будеш, так само, як і злизуючи крем з торта. Те саме стосується і виступу: потрібна основна частина, ідея, ціль, заклик, суворі факти і цифри, але поміж них варто використати те, що дозволяє прикрасити і запам’ятати ваш виступ як особливий і неповторний.

Уривок із книги Романа Кушніра «Великий оратор».

Про словесні, аудіальні, невербальні і психологічні можливості привертання уваги слухачів читайте у серії статей «Техніки публічних виступів» (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4).

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn