Принципи у спілкуванні

Принципи спілкування

Дозвольте сформулювати основні принципи у спілкуванні, на які потрібно зважати для того, щоб не провокувати оточуючих на виникнення непорозумінь:

1. Якщо говорите, то говоріть так, щоб Вас було чути.

Цілком, здавалось би, звична і зрозуміла річ, але навіть на заняттях мені доводиться по декілька раз звертати увагу на те, хто і як провокує недостатньою/надмірною гучністю. Тут я уточню, що говорити так, щоб було чути і голосно – це два різних параметри: саме перший змушує звертати увагу і спостерігати за співрозмовником. Я вже не кажу наскільки часто така провокація зустрічається у буденному житті.

  • У маршрутці людина, не переконавшись, що її почули, просить стати на такій-то зупинці. А після того, як зупинку проїхали, вже на цілий автобус розповідає все, що думає про водія.
  • Не чуємо співрозмовника по телефону і додумуємо слова, які він міг би сказати, відповідно стомлюємося більше, а потім виміщаємо це на оточуючих, хто попався «під гарячу руку».
  • На парах студент, котрий ставить запитання, яке чутно лише викладачеві, провокує інших на негативне ставлення до нього.

Враховуючи те, що негативне притягує більше уваги, ніж позитивне, люди зазвичай додумують собі щось не дуже приємне, і відповідно «на рівному місці» можуть виникнути непорозуміння.

  • Впізнали звичайні варіанти?
  • А може, згадали власні приклади?

Така дрібниця, а скільки створює проблем. Ще хотів би пояснити поняття гучності. Гучно – це так, щоб було чути тому, до кого говориться. Якщо людина кричить, то це є проявом агресії, а отже, як я вже говорив, проявом вразливості і безсилля.

Чому в одному випадку наш голос звучить достатньо гучно, а в іншому ні? Давайте структуруємо, що впливає на гучність:

– фізична втома чи «поганий настрій»;
– відсутність зорового контакту (приблизно мінус 10-20%);
– сторонні шуми (розмови, вулиця, радіо і т.д.);
– важкі або серйозні роздуми;
– відчуття холоду або голоду;
– відстань;
– сумнів у власних словах;
– власні страхи і переживання;
– присутність інших людей;
– комплекси людини;
– нечіткість мови.

Отже, якщо спілкуючись у звичайних умовах, людина говорить приблизно з гучністю 30-60 дБ, то кожен з цих пунктів наче стишує її звучання на 5-10%. Здавалось би, щойно ми спілкувались з нормальною гучністю, а достатньо одного опущеного погляду чи перейти до іншого приміщення, щоб потрібно було перелаштовуватись на новий лад.

У доброму фізичному стані, для важливого співрозмовника, на значну тему ми це робимо автоматично, а у випадку втоми чи, наприклад, незацікавленого ставлення до партнера по спілкуванню можемо і знехтувати потребою бути «тут і зараз». Зауважте, я поки приймаю в умовах, що інша людина цілком налаштована на нас! А якщо людина старша, щойно вийшла зі станції метро, втомлена після насиченого дня? Тоді порозумітися надто складно, можна лише взяти на себе відповідальність і слідкувати за власною вимовою.

Читайте попередню нашу статтю “Мова тіла. Причини непорозумінь”

2. Якщо говорите, то так, щоб було зрозуміло (говоріть чітко).

Типові проблемні ситуації відбуваються, коли людина:

  • надто спішить і «ковтає» завершення слів;
  • щойно поїла чи їсть і має заповнений слиною або їжею рот;
  • шепелявить або заїкається;
  • має ранку на язику чи зуб, який болить;
  • захекалась або втомилась після фізичних навантажень.

Відповідно як висновок із написаного прошу постійно перевіряти себе:

Чи достатньо чітко я говорю?

В ідеалі кожне слово повинно бути наче закарбоване у камені, вирізьблене, щоб залишитись у віках. Чітке і зрозуміле. Інакше навіщо тоді взагалі щось говорити?

говорити чітко

3. Якщо говорите, то говоріть так, щоб ваші слова не можна було зрозуміти двозначно.

Слова, які вживає людина, рідко коли мають однаковий зміст для всіх. Особливо це стосується абстрактних слів (чесно, дружба, справедливість, повага, любов, розуміння, підтримка), означень часу (вчасно, зараз, скоро, пізно), визначень місця (близько, далеко, високо), понять, пов’язаних з якісними характеристиками (весело, тепло, дивно, цікаво, приємно). Тому у спілкуванні обов’язково пересвідчіться, що людина зрозуміла саме те, або максимально наближене до того, що ви хотіли їй донести. Бо якщо радіоприймач барахлить, та ще й сигнал не чіткий, то чи зможемо ми насолодитись музикою на улюбленій радіостанції?

Типові проблеми, які виникають, коли ми не задумуємося про значення своїх слів, вважаючи їх очевидним:

  • «Я скоро буду» (для Вас, можливо, скоро – це 15 хв., а для людини, яка очікує, «скоро» означає, що за 2-3 хвилини вона побачить Вас. Відповідно, не варто дивуватись, якщо при зустрічі замість звичного: «Привіт, так рада тебе бачити!» Ви отримаєте «Твоє «скоро» цілу вічність треба чекати!»
  •  «Я хочу, щоб ти чинив зі мною чесно!» (Це як? Чай вранці готував? В кіно запрошував раз на місяць? Розповідав про книги, які читаю? – важко здогадатися, враховуючи, які різні у нас думки, переконання й досвід).
  • «От цей, як там його звати, ну ти зрозумів, про кого я» (багато хто вірить у телепатичні та екстрасенсорні здібності оточуючих)

Думаю, читаючи приклади, ви згадали і свої випадки, які створюють неймовірні незручності у спілкуванні саме тоді, коли ми не готові до розв’язку чужих квестів, ребусів, словесних головоломок і загадок. На наше бажання  «пограти» у словесного ерудита впливає все те саме, що було перераховане там, де йшла мова про гучність (втома, «настрій», відведений погляд і т.д.).

Можна лише додати, що до рідних і близьких людей ми висуваємо вищі вимоги стосовно зрозумілості, аніж до малознайомих нам. Тобто з домашніми більш вірогідна бурхлива реакція :

  • «Та говори нормально!»,
  • «Ти так пояснюєш, що я тебе ніколи не розумію!»…

А з людьми на вулиці ми швидше зреагуємо деяким насупленням і толерантним:

  • «Поясніть, що ви маєте на увазі»,
  • «Уточніть, будь-ласка»…

На жаль, такий механізм дволикості закладений у нас на рівні стадних інстинктів. Близьких людей ми не боїмося, тому поводимося з ними більш грубо і жорстко. І ненавидіти людина можна лише того, кого дуже сильно любила чи любить. Зрештою і поранити ми найбільше можемо саме найрідніших. В деталі інших механізмів етології вдаватися не буду, але зазначу, що типовим прикладом такої поведінки є те, що сварки між ближчими людьми зазвичай є більш емоційно негативні, аніж між незнайомцями на вулиці.

Покращити якість спілкування вам допоможе курс “Як знайти порозуміння з ким завгодно?”

4. Якщо говорите, то говоріть так, щоб не було жодних зайвих слів.

Те, що псує взаємини чи не найбільше – полягає у словах, які не несуть жодного інформаційного навантаження. Навіть у простій фразі:

  • Нууу, і що я маю собі думати, коли ти вже нарешті будеш?

говоріть так, щоб не було зайвих слів

Може бути більше непотрібних слів, аніж потрібних. Люди, направду, не задумуються, як часто вони говорять неважливими словами. Здавалось би, ці решта слів є для того, щоб продемонструвати свої емоції, але демонстрації – це вже провокування на конфлікт. І я ще раз наголошу на тому, що не закликаю створювати чи припиняти конфлікт, це повинно бути особисте відповідальне рішення, я лише прошу відповідально ставитися до такої своєї можливості, і якщо вже створювати, то робити це свідомо, знати свою власну ціль і вміти зупинити його на будь-якій стадії. Не варто падати в Кролячу нору, коли не знаєш, як з неї вибратись.

Читайте ще текст “Скажи це, якщо хочеш щасливу сім’ю”

Найпростіший спосіб перевірити, є зайві слова чи немає: запитати себе, чи написав би я у листі те, що хочу зараз сказати? Якщо так, тоді говорити варто, якщо ні – то заберіть усе зайве.

Колись Оноре де Бальзак писав у своєму листі: «Вибач, що написав так багато – не мав часу писати менше». Задумайтесь: чим більше слів, тим менше інформаційне навантаження кожного з них.

А справжнє мистецтво спілкування (і не тільки) полягає в тому, щоб не було нічого зайвого. Хіба варячи борщ ми додаємо туди ковбасу, яблука, без чи карамельки, які ми так любимо? Мабуть, ні, додаючи інгредієнти, ми слідкуємо, щоб серед них не попалось чогось зайвого, що зіпсує всі попередні приготування. Не говоріть неважливими словами.

Щоб розвинути свої ораторські здібності запрошуємо на цей курс “Ораторське мистецтво”

Обов’язково перевірте, чи все, що Ви говорите, має сенс. А зараз невеликий практикум: викресліть все те, що є зайвим у фразах:

  • О Боже, ну як же мені тебе допроситися робити уроки і не
    шуміти!
  • Що ти собі думаєш? На коли ти нарешті приготуєш звіт?
  • Ти в принципі подобаєшся мені. І загалом ми досить таки непогано проводимо час.
  •  Ти готуєш таку собі досить добру гуску з яблуками. Ну то коли ти не скупитимешся і даси мені рецепт?
  • Скільки можна мені тебе чекати. Де ти зараз? Ти постійно
    запізнюєшся.

Клуб Ресурсних особистостей – це клуб для людей, які змінюються і удосконалюються! Ви можете легко стати  учасником нашого клубу! Запрошуємо!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео: