Причини проблем у спілкуванні

причини проблем у спілкуванні

1. Відсутність цілі у мовця.

Найперше це важливо визначатись:

Для чого я говорю про те чи інше?

Здавалось би, це само собою зрозуміло, але, на жаль, все відбувається не завжди і не зовсім так. У діловому спілкуванні, коли ми телефонуємо партнеру по бізнесу чи клієнту або даємо завдання своїм працівникам, ми здебільшого уявляємо собі, до чого повинні призвести наші слова.

  • «Підготуйте звіт до 17:00» – хочемо, щоб підготували звіт до 17:00.

Але все далеко не так очевидно у побутовому спілкуванні:

  • – Я не хочу, щоб ти так зі мною поводився, – сварить дівчина свого коханого.
  • – Скільки можна тобі повторювати? – гнівається бабуся на онука.

У всіх цих запитаннях залежно від контексту ціль не визначена і завуальована, а отже, цілком може стати причиною суперечки. Для того, щоб конфлікту не було, спершу потрібно визначити свою ціль.

Варто себе постійно перепитувати:

Що для мене зараз важливіше?

Таким чином ми і конфліктів не створюємо і досягаємо саме того, що нам потрібно.

2. Відсутність часу

Нічого так не провокує конфлікт, як ситуація, в якій у нашого співрозмовника немає часу поспілкуватися. Я зазвичай прошу не починати розмову, якщо не маєте достатньо часу, щоб глибоко
поспілкуватись.

  • Бо для чого?
  • Створити непорозуміння?

Перед розмовою в першу чергу поцікавтесь, чи є достатньо часу у співрозмовника, причому я маю на увазі незвичні слова:

  • Чи можете зараз поспілкуватися?
  • Чи знайдете для мене 5 хв.?  

І включайте  власні спостереження:

  • Чи не поводиться людина надто збуджено, чи, бува, не бігає її погляд, шукаючи щось важливіше за ваше спілкування, чи не спішить вона на який-небудь транспорт, а чи не болить що у неї?

Поважайте час інших людей: не затримуйте спілкування, якщо бачите що на людину тиснуть обставити, інші люди  або гігієнічні фактори. Повага до часу іншої людини ще не означає, що поважатимуть Ваш час, однак це ще один важливий крок до порозуміння і глибокого безконфліктного спілкування.

Читайте ще статтю із блогу “Емоції як причини конфліктів”

3. Невдала міміка і жести

невдала міміка та жести

Як же часто ми забуваємо про те, що необхідно слідкувати за своїми виразами обличчя і жестами!

  • Як Ви почуваєте себе поруч із людиною, яка хмуриться у відповідь на Ваші слова?
  • Скільки протримається Ваш ентузіазм, якщо співрозмовник виявляє огиду?
  • Чи довго спілкуватиметесь з тим, хто не дивиться Вам у вічі?

Той, хто навчився спостерігати за невербальною комунікацією інших, знає наскільки рідко, люди не задумуються над виразами свого обличчя і невербальною інформацією, яку вони передають іншим. Це наче говорити набір слів, позбавлених спільного сенсу.

А невербаліка – це, зауважте, понад 60% всієї інформації, яку ми сприймаємо!

Поставте собі запитання:

  • Коли Ви востаннє спостерігали за собою під час розмови? Аналізували міміку, позицію, думали про те, як Ваші рухи відкривають чи, скажімо, відволікають співбесідника?

Не буду аналізувати відповідь, залишу це на особисту відповідальність кожного. Скажу лише, що, наприклад, від чищення зубів залежить чистота подиху, а від аналізу своєї невербаліки – якість життя.

Але чому на першу справу люди знаходять щонайменше 2-3 хвилини щодня, а на другу геть не звертають уваги?

4. Не ті (неправильні) слова

Хіба бувають правильні слова? Птах, веселий, конвергенція – це які слова? Правильні чи неправильні? Саме по собі слово не має такого оцінювального забарвлення, однак разом з інтонацією, доцільністю, очікуваністю та іншими параметрами може спровокувати конфлікт. Деколи слів забагато, а деколи замало. В одному випадку, щоб пояснити свою відсутність на роботі, достатньо сказати «вибачте, проспав», а в іншому – «зрозумійте, я коли виходив, то сусід погано припаркувався, і я не міг виїхати, а він взагалі такий невихований, тож мені довелося його шукати, а він, як виявилось, пізно приїхав і не чув, як я стукаю йому в двері, а коли я таки виїхав, то спішив і проїхав на жовте, а там стояли …» – і навіть цього буде замало.

1. Ми не любимо, коли наші цінності не поважають. А цінностями може бути як ставлення до мови чи релігії, так і вартість акцій Google у наступному кварталі, дієта хом’ячка сирійського чи команда фаворит з хокею на траві, або що гірше – вміст солі у конкретній юшці.

2. Ми не любимо, коли хтось накладає на нас обов’язки, не даючи при цьому права відмовитись від них:

  • Ти знову не помив за собою посуд (а що, я повинен був?)
  • Ти мене не слухаєш (говори, щоб мені було цікаво!)
  • Ти мене не любиш (о Боже, знову ця стара платівка…)

Зазвичай у буденному спілкуванні люди не задумуються, чи їх слова приведуть до бажаного результату і це при тому, якщо ціль вже визначена. 

Заклик: думайте перед тим, як що-небудь сказати. Думайте перед тим, як подумати. І, безперечно, думайте перед тим, як подумати, про що подумати. Доки це будуть просто слова, доти порозумітися з іншими буде важко, але якщо взяти це до виконання, то щоденне спілкування набуває зовсім інших барв.

Читайте ще текст “10 незмінних правил успішного спілкування”

5. Не слухають один одного (повна чаша)

Не слухають один одного

Я інколи проводжу такий показ: беру чашку, на третину заповнену кавою, та іншу чашку, яка заповнена, скажімо, чаєм по вінця й переливаю рідину з другої в першу.

Коротко поясню аналогію: частково заповнена чаша – людина, яка частково готова слухати; повна чаша – людина під впливом негативних чи позитивних емоцій. Переливання – спілкування. Доки в чаші ще є місце  – людина уважно вислуховує, але як тільки ми наповнились по вінця – наступна дія…  Досить! Скільки можна! Я не згідний/згідна! Все не так! Набридло! Коли ми когось не розуміємо, наша чаша просто переповнена, і справа не у співбесіднику чи його думках, а в тому що ми аж надто не місткі.

Хочете навчитись спілкуватись – ставайте місткішими!
Такий приклад наочний і добре запам’ятовується. Навіть знаю, що коли хтось із учасників навчання в майбутньому хоче сперечатися – він уявляє собі повну чашу, через вінця якої ллється вода і, перефокусувавшись, вже може прийняти свідомий вибір: доцільно чи недоцільно зараз скандалити і заперечувати.

Також я часто наголошую, що всі проблеми – від нестачі любові; і недослуханість – це один з її проявів. Ми ж так часто спішимо за «важливими досягненнями», що забуваємо послухати про дитячі негаразди у школі чи про перший здобуток на роботі у коханої людини, та навіть не маємо часу сказати, яка дорога для нас та людина поруч, чи просто послухати життєву історію бабусі на лавочці. І перше, про що я говорю, це про глибоке спілкування – таке, коли є тільки двоє людей, кожен з яких в цей конкретний момент часу має лише потребу і готовність існувати для іншого.

Реєструйтесь на курс “Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого”  — натисніть ТУТ

6. Розуміння чогось за замовчуванням

  • «Я навіть не думав, що це потрібно пояснювати, це ж наче два на два – само собою зрозуміло», – зазвичай саме такими словами розпочинаються непорозуміння.

Ми часто забуваємо, що «у всякого своя доля і свій шлях широкий», що життєвий шлях, який формує бачення, погляди, стереотипи поведінки, у кожного різний. І для того щоб засуджувати людину, спершу треба хоч трохи побути в «її шкурі», а раз ми не можемо прожити за когось його життя, а лише маємо своє власне, то й визначати, що правильно, а що ні, мабуть таки не в нашій людській компетенції.

Те, що зрозуміло Вам, не обов’язково зрозуміло іншій людині. Якщо, наприклад, у Вашій сім`ї було заведено, що кожен сам миє за собою тарілку, то в сім`ї Вашого партнера могло бути так, що весь посуд збирався до кінця дня. І тоді на ґрунті двох «самособоюзрозумілостей» виникають гострі за словами і безглузді за суттю непорозуміння.

  • Я думав, ти здогадаєшся (а я б навіть про це не подумав/ла!)
  • Це ж очевидно і зрозуміло (для кого?)
  • Всі так роблять (ніколи раніше такого не бачив!)

Само собою зрозуміло – що? Ви теж стикалися з такими фразами? Ой! Даруйте! Я неправильно сформулював фразу: я думаю, що Ви теж колись мали конфлікти на такому підґрунті.

Можливо, причина полягає в тому, що ми надто «зациклені»на собі, а ще потрапляємо в ефект подібності, який проявляється в тому, щоб щоразу порівнювати себе й інших, наче ми брати-близнюки. Це закономірно, оскільки інформації про об’єктивну ситуацію, окрім власних суб’єктивних переживань, у нас немає, тому доводиться вигадувати.

Також завжди можна сказати щось на кшталт:

  • Я колись мав те саме (то було колись, тепер все по-іншому);
  • В мене була схожа ситуація (в мене все інакше);
  • Я тебе розумію (як? ти ж не в моїй ситуації);

Нічого не буває за замовчуванням і само собою зрозуміло! Навіть те, що Вам здається очевидним, потрібно обговорювати між собою. Це запорука злагоди і порозуміння. В іншому разі коса рано чи пізно знайде свій камінь, і на одну «очевидність» Вам віддячать іншою, про яку Ви навіть не здогадувались.

Але чи варто через це псувати стосунки?

І ще один цікавий курс “Як знайти порозуміння з ким завгодно?

Розуміння чогось за замовчуванням

7. Демонстративність замість дії

Коли ми хочемо показати комусь своє ставлення і викликати певну реакцію – то можемо говорити, що ми стали на шлях показовості, або демонстративності. Це явище часто спостерігаємо у побутових і ділових умовах. Коли ми не вміємо досягати своїх цілей за допомогою чесних методів, то кличемо на поміч вираз жертовності, горя, відповідальності за цілий світ, муки, безнадії і т.д. з метою викликати почуття провини, залежності, страху, несамодостатності, незручності, бажання піти на поступки і т.д. у наших співрозмовників.

Сумно, але люди звикли щось показувати одні одним, замість того, щоб робити. Скільки проблем одразу відпало б, якби люди самі знали, чого вони хочуть, перед тим, як відкрити рот, щоб що- небудь сказати.

Та навіть у масштабних справах демонстрація займає неймовірну кількість ресурсів.

  • Важко живеться? – Припини скаржитись, починай щось змінювати.
  • Люди навколо не такі, як хотілося б? – Починай працювати над собою.
  • Не подобається жити з батьками? – Переїжджай в окрему квартиру. Все ж так просто.

Потрібно лише взяти і зробити. Але це ж так важко, бо як кажуть у народі: «говорити – не мішки носити».

Коли ловите себе на думці, що ця дія, слова чи емоції зайві, просто не робіть, не говоріть чи не показуйте їх. Навколо і так багато чого непотрібного: жирна їжа, пластикові гори сміття, озонові дірки, неприбрані вулиці, нещасні перехожі – для чого докладатись до створення того, що не приносить ані користі, ані радості.

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас!

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Порозуміння вам!