Оратор: для чого?

для чого виступати

За час документованої світової історії ми маємо сотні і тисячі свідчень про видатних ораторів, які змінювали своїми промовами хід історії, піднімали народ на боротьбу, запалювали серця мас, перетворювали своїх супротивників у прибічників і соратників, створювали нові культи, продукували фанатів у своїх бізнесах, надихали, відкривали, спонукали, творили. Але що саме об’єднує їх?

Життя великого оратора

Напевне, важко виділити якусь одну рису, яка б об’єднала всі інші вміння направду великого оратора. Чомусь мені видається, що все дуже просто: потрібно лише робити – практикувати, виступати, поширювати свої цінності, творити щодня і щохвилини, допомагати, надихати, бути самовідданою людиною, щиро вірити в те, що можна своїми діями змінити світ на краще, любити, що робиш, і робити, що любиш, цінувати, удосконалюватись, віддавати більше ніж можеш взяти, викладатись на повну.

Як все просто. Але одне діло написати і погодитись, а інше – так жити щодня: щодня боротись зі своїми страхами і сумнівами, щодня спершу мотивувати на звершення себе самого/-у, щодня відмовлятись від шкідливих автоматизмів заради корисних; щодня відмовляти собі в маленьких радощах лінування на користь великої, але неозорої цілі; щодня відточувати свої ідеали у власному серці, щодня бути кращим/-ою, аніж є насправді.

Щоб жити так, напевне, потрібна відповідь на глибинне питання «Для чого?» Людина, яка не стає кращою, просто не має відповіді на це питання. Внутрішньої відповіді. Щирої відповіді. Той, хто не зміг чого-небудь досягнути в житті, має таку саму причину. Не на словах, а справжню, внутрішню. Якщо людина знає, що ідеалів їй допоможе досягнути ораторство, вона не задумується про потребу його вивчення, а просто робить. Береться і робить. А хто робить, той зробить.

мета оратора

Ораторство як засіб глобальної мети

На мою думку, вміння публічно виступати не може бути ціллю, а лише засобом для якої-небудь більш глобальної і благородної мети. Саме по собі ораторство, відірване від реального життя, особистих переживань, від цінностей того, хто виступає, є дзвінкою безоднею слів, яка хоч і може гарно виглядати зовні, є порожньою всередині. Не можна красномовством затулити внутрішню убогість ітак званий екзистенційний вакуум у людині. Це застереження для всіх, хто хоче стати просто оратором. Спершу варто стати Людиною, з власною небайдужою життєвою позицією і з великим бажанням допомогти іншим.

Більше про досягнення мети читайте у статті «Емоційні складники цілі».

Мене направду дивують люди, які хочуть навчитися ораторства, не маючи глибоких людяних цілей, базованих на особистих загальнолюдських цінностях. Це те саме, що замісити тісто, не маючи в хаті ані печі, ані духовки, або грати увертюру Моцарта на балалайці, чи, наприклад, вивчати карате, тільки щоб вміти показово виконувати ката. З досвіду знаю, що якщо людина приходить вчитися ораторського мистецтва, підштовхувана внутрішньою потребою, чи ба навіть болем (з мене всі сміються в школі/університеті; хочу захистити дуже важливий проєкт; мрію, щоб до моєї думки дослухались інші і т. д.), вона вчиться в рази швидше, аніж та, яка прийшла вчитись ораторства тому що його вчаться колеги по роботі чи, може, колись знадобиться; бо треба буде колись виступати на публіці. Мета є завжди за межею засобу, і нічого не здобуде той, хто хоче навчитись виступати лише для того, щоб навчитись виступати.

Вдосконалюйте роботу зі своїми цілями на онлайн-курсі «Тайм-менеджмент: навчись встигати все!» 

Людина має можливість стати великим оратором лише тоді, коли у неї з’являється велика ціль. І хочеться мені до своїх слів ще додати: і глибока незадоволена потреба. Все решта додається в результаті попередньої практики – додається само по собі і іскорка в очах, і блиск у погляді, і пристрасть у словах, і сила в рухах, і незриме бажання і хотіння, а разом з тим і неймовірна переконливість, самовідданість і щирість.

Шлях великої людини сповнений розчарувань і падінь, в тому числі в ролі оратора. Тому важливо мати той значний запас міцності, який дозволяє не звертати уваги на застряглі в тілі колючки, набиті ґулі, синці і натерті мозолі й пробиватись, чи навіть прориватись до зірок. Мабуть, наявність відповіді на питання «Для чого?» є тим критерієм, що відсіює тих, хто лише говоритиме як оратор і тих, хто насправді таки є великим ораторам.

Про віру в себе як оратора дивіться у Ютуб-відео:

Я – оратор

На мою думку, оратором не можна стати. Ним можна лише бути. Бо це не статус, а спосіб мислення; це не слова, а відчуття. І це зовсім не означає, що людина, яка зараз не відчуває себе Оратором, не може ним стати. Зовсім ні. А лише одного разу людина зрозуміє сама про себе: Я – Оратор. Отже, я беру відповідальність, я не байдужий/-а, я веду засобою, я хочу змінити щось у цьому світі на краще, або просто змінити, а це вже краще. Це відчуття не приходить з отриманням дипломів чи сертифікатів, а за допомогою практики і віри у свої сили, приходить глибоко зсередини і стає частиною вас самих, настільки невід’ємною, що неможливо собі уявити власне життя без отого розуміння «Я – Оратор».

Доєднуйтеся до нашого Телеграм-каналу для ресурсних особистостей і поповнюйте свій ресурс щодня!

Інколи навіть зовні людина може не виглядати настільки добре, як би мав виглядати оратор, але все ж за ним/нею йдуть люди. Чого вони шукають? Мабуть, все-таки якоїсь сили, внутрішньої опори, лідера, наставника і натхненника, а не лише жестів чи слів. Можливо, у цієї людини є внутрішній стан «а хто це зробить, як не я» – який так само сильно, як світло вабить нічних метеликів, притягує людські душі і серця, запалює їх і цим самим поширює своє світло по всьому світу.

Уривок з книги Романа Кушніра «Великий оратор».

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn