Мовчання – секрет спілкування

Мовчання - секрет спілкування

Як часто ви мовчите? Ні, зауважте, не просто «не говорите», а саме мовчите? Чи вмієте ви мовчати так, щоб позбуватися думок? Мовчання- найбільш недооцінений інструмент у спілкуванні.

Мовчання – золото

Багато хто думає, що для досягнення успіху потрібно навчитися красномовству – вмінню гарно подавати слова, загортаючи їх у барвисту і дзвінку обгортку.

У тему ораторства рекомендуємо наш онлайн-курс на LMS-платформі. А учасники “Клубу ресурсних особистостей” отримують доступ до усіх курсів безкоштовно! Круто, правда ж? Долучайтеся!

А втім, коли людина освоїть ази красномовства, то з подивом для себе з’ясує, що для порозуміння з іншими вміння гарно говорити недостатньо. Тоді вона почне слухати. І обов’язково зрозуміє, наскільки безглуздим є вміння грамотно подавати свої думки іншій людині без вміння сприймати думки співрозмовника – наче писати чудові листи, але не читаючи тих, які надходять нам. Та згодом і цього інструмента почне бракувати. Виглядатиме так, що все роблять правильно, але життя не є гармонійним. І тоді людина освоїть мовчанку.

Читайте на нашому блозі статтю Стосунки. Звички в спілкуванні

Часто плутають мовчанку і неговоріння, але це те саме, що назвати телефоном вимкнене радіо. Телефон може працювати як на впускання інформації, так і на її випускання, а радіо, навіть якщо вимкнене, все одно не сприйматиме наших слів. Можу стверджувати: для навчання вмінню глибинного порозуміння з іншими, а отже, і з собою, потрібно спершу навчитися мовчати, тобто вміти моментально викидати зі своєї голови думки. Чи замислювалися ви над тим, що коли у людини все добре, вона мовчатиме? Так, наче у відомій притчі про пересолену кашу:

– Сину, але чому ти раніше нічого не говорив?

– Раніше, мамо, каша була досолена.

Мовчання-секрет спілкування

Коли двоє людей сваряться, вони кричать, коли лише почали шукати порозуміння, то говорять між собою на звичних тонах, коли разом добре, спілкуються пошепки, а коли розчиняються один в одному, то замовкають. Бо чи потрібні слова, якщо весь сенс можна звести до передачі чистої емоції?

Слово – наче обгортка

Але нам не потрібні обгортки заради обгорток, та й з етикеток користі мало. Нам потрібно те, що всередині, – вміст, сенс. І якщо його можна передати напряму, то навіщо користуватися словами-посередниками? Це наче двоє закоханих: тримаються за руки і, відчуваючи одне одного, насолоджуються присутністю – будь-які слова зайві. Ймовірно, таке звучатиме дещо парадоксально, але можна говорити і водночас мовчати, а можна не говорити і при тім не мовчати.

Описаний підхід стане зрозумілішим, якщо прийняти за мовчанку саме внутрішній діалог, тобто такий собі повний штиль у думках. Людина, яка щиро молиться, хоч губами і шепоче слова, однак розчиняється у часі «тут і зараз» (буддист, що читає мантри). Співак у творчому екстазі співає, але його звуки, наче у птаха, це не голос слів, а потік енергії. Будь-який професійний оратор чи тренер, що перейнявся обговорюваним, уже не потребує зважування й обдумування слів, а лише пропускає крізь себе думки. Знаю, це звучить дещо дивно чи навіть якось езотерично. Проте кожен, хто колись «розчинявся» у тому, що робить, відчував такий стан. Натомість, коли людина мовчить устами, але при цьому думає про залишений на кухні ввімкнутий газ, незачинені двері, завтрашню нараду з керівництвом, очікує на дзвінок від клієнта й обмірковує, що йому сказати, чи згадує торішній відпочинок, насправді не мовчить.

Її голова – це скаламучене море, яке штормить: побачити в такому випадку скарби на дні нереально. Гарні ідеї зрештою теж з’являються під час не збентеження, а умиротворення, тоді, коли ти наче про це і не думав, а чудова думка народилася (після сну, занять спортом, милування природою).

Мовчання-секрет спілкування

Мовчанка як інструмент активного слухання

Мовчанка – наче вакуум, який витягує найсокровенніші слова з уст співрозмовника: вартує на декілька секунд довше помовчати після того, як партнер по спілкуванню буцімто сказав усе, що мав сказати, – і ви почуєте ще важливе, недоказане.

Спробуйте у своєму щоденному обміні думками започаткувати таку схему: співрозмовник щось сказав (наче, здається, вже завершив питання чи фразу), ви киваєте, поволі подумки рахуєте «раз-два» (дві секунди), далі, дивлячись в очі, знову киваєте і, коли людина не почне щось казати або навіть просто не вдихне різко повітря (ми так робимо перед тим, як говоритимемо), то вже аж тоді можете висловлюватися самі. Або інша послідовність: вислухали – дві секунди помовчали – кивнули – дві секунди помовчали і, якщо співрозмовник не продовжив говорити, то тільки тоді сказали своє. Погодьтеся, навіть такі прості дії, які слід повторювати тисячі разів на день, вимагають чималого самоусвідомлення, постійної присутності «тут і зараз», сконцентрованості на співрозмовнику і, найголовніше, внутрішньої мовчанки. Але і результати не забаряться: вам розповідатимуть те, що інші не довідаються навіть шляхом використання шантажу чи примусу.

Уявіть, що кожна секунда спільної мовчанки – це наче заглиблення в душу людини: що довше ви мовчите, то глибше занурюєтеся. Так от, здебільшого люди спілкуються настільки поверхнево, що лише втомлюються від того процесу, не згадуючи вже про відсутність глибинного порозуміння. Звиклі хапатися за слова втрачають всю суть і силу спілкування. Відволікаючись на зайве, гублять основне.

У тему перегляньте відео “3 чарівні слова, які виведуть ваше спілкування на новий рівень”. І підпишіться на Ютуб-канал!

Мовчанка – це водночас і час, і місце, в якому ми залишаємося наодинці зі собою

Зазираємо всередину – і бачимо, що там насправді. Тож, багато для кого вона просто нестерпна – так не хочеться бачити власних хиб, залежностей, життєвої втоми, накопичених труднощів. Ніхто не любить дивитися у дзеркало, якщо звідти визирає щось потворне і бридке. Зовсім інша річ, коли, занурюючись усередину себе, ми бачимо там сповнений багатства внутрішній світ, де завжди можна знайти прихисток і затишок, звісно, при цьому так
само комфортно почуваючись і у зовнішній реальності.

Якщо комусь незручно наодинці з собою, то і в іншому місці чи в інший час, навіть поруч із близькими людьми, добре не буде. Отак втікає хтось від себе і ніде не має спокою й радості, бо самому з собою йому недобре. Бо як порозумітися з іншими без порозуміння з собою? І якщо дзеркало показує нам не те, що хочемо бачити, то чи варто змінювати дзеркало, а чи пропрацювати власну особистість? Чи можна змінити щось доти, доки ми не визнаємо проблему? Чи здатен вилікуватися пацієнт, який своєї хвороби не визнає? Спробуйте попросити людину помовчати – і побачите, наскільки їй зручно з самою собою. Не дивуйтеся, якщо побачите істеричний сміх, плач чи крик, обурення чи смертельну образу.

Людина – наче підводний корабель своєї душі: занурення показує, на якому рівні є непропрацьовані ситуації та які саме.

Уривок із книжки “Досягай”

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn