Як правильно «ставити на місце» на виступі

поставити на місце

Щоб попередити зайву деструктивну активність якогось з учасників виступу, не можна застосовувати ні погрози, ані критику, ані надмірне самовозвеличування. Слід також пам’ятати як і з якою метою ви подаєте фрази для заспокоєння опонента. Аудиторія також сприймає себе як цілісна одиниця, тому ображаючи когось одного, ви зачіпаєте інших. Оратор сам може часто провокувати своїх слухачів на агресивні дії: непродуманою мімікою / жестами, затримуванням часу, униканням погляду, демонстрацією кращості, ігноруванням запитань тощо. Нижче опишу деякі способи, як виокремити з групи «буяна».

Як оратору уникнути «психологічного каміння»

1. Зробіть опонента своїм другом/помічником.
Дуже часто бажання критикувати береться з «дефіциту уваги», такий собі «синдром Вовочки» (а я прийду в коричневому костюмі і зіпсую вам свято) – це голос волаючого в пустелі «Я є! Ну зверніть нарешті на мене увагу!» Погодьтесь, це не агресивна, а нормальна життєствердна людина, і чим більше в такій реакції відмовлятимуть, тим на різкіші грубощі напрошуватимуться. Тому найкращий спосіб зменшити критичність і вразливість (яка породжує агресивність) людини – залучити її до самого процесу виступу. Наприклад, долучити до підрахунку результатів голосування, участі у вправі, демонстрації якогось продукту, виділити як приклад активності, попросити допомогти вам переставити предмети. Коли людина стає співавтором (співтворцем), рівень її критичності зменшується, завдяки відчуттям: «Якщо я щось зробив, то як це можу критикувати».

2. Виключення поглядом.
Цей спосіб гарно підійде, якщо учасник був надміру збуджений попередньою активністю – тільки-но прийшов з обіду, давно не бачив інших слухачів, щойно пережив хвилюючий момент, або переглянув цікавий фільм, або приїхав з незабутньої подорожі. Найкраще, коли ви, зрозумівши таку активність, не стримуватимете її, а навпаки спрямуєте у творче русло. Наприклад, викличете поділитись новиною зі всіма, або попросите розповісти про свіжі враження. Якщо цей варіант не допоміг, то можете просто не звертати увагу на людину – не дивитись в очі, або ще жорсткіший варіант – часто дивитись в очі сусідам зліва і справа, при цьому геть виключаючи зоровий контакт з «буяном». Йому гарантовані дуже незручні відчуття, які стримують зовнішню активність.

Про «психологічне каміння» читайте у статті «Реакція на психологічне каміння на виступі».

3. Пересадіть на інше місце.
У статті про освоєння території я вже писав, що є зони, де люди найбільш деструктивно активні. Тому можете сміливо пересаджувати будь-кого з учасників для того, щоб далі було легше і краще працювати цілій групі. Врахуйте лише, що підставою повинно бути щось зрозуміле цій людині: «тут тепліше», «давненько вас не бачив», «тут краще видно слайди» – словом, будь-що, сказане з любов’ю, буде сприйнято особистістю нормально і не критично. Виконавши перше ваше прохання-рекомендацію, далі вона виконає і наступні.

4. Таврування.
Можна також назвати цей спосіб навішуванням ярликів. Це коли ще до початку свого виступу ви повідомляєте про якусь людину, яка є «паршивою вівцею», чи «вовком в овечій шкурі», або досвідченим маніпулятором, який хоче збивати чесних людей (тобто нас з вами) зі шляху істинного. До речі, дуже важливо при тавруванні виокремити цю людину чи групу за принципом «ми – він» або «ми – вони». Це так званий пошук спільного ворога. Інакше невідомо, чи слухачі не почнуть себе асоціювати із «скривдженим» і «ображеним». Зазначу також, що підстави для таврування насправді мають бути дуже значними і представлятись екологічно, щоб не нашкодити іншій людині більше,аніж вона могла нашкодити на вашому виступі.

5. Попередження про провокації.
Також можна узагальнено попередити, що на заході «присутні представники конкуруючої фірми (партії/організації), які будуть «зривати наш виступ». Після таких слів всі не заангажовані слухачі сприйматимуть критичну інформацію інших заангажованих учасників більш критично. Попереджений – значить, озброєний,тому налаштовуйте своїх слухачів наперед, щоб потім не боротися з негативними наслідками.

Три основні аспекти захисту своєї території від агресора дивіться у відео:

Лайфхаки для оратора у риторичній дуелі

1. Вибір без вибору.
Це модель обмеження учасника у виборі відповіді, кожна з яких підходить вам, у побутових варіантах може бути використана як маніпулятивне запитання вигляду: «Ви самі вийдете з приміщення, чи нам попросити вас провести?», «Хочете провокувати, чи просто зіпсувати настрій всім присутнім?».

2. Тільки так чи ні.
Модель використання дуже проста: після однозначного запитання додається не менш категоричний додаток: «Тільки так чи ні». «Ви прийшли сюди спровокувати нас, тільки так чи ні?», «Ви абсолютно не тямите в темі і хочете просто поговорити, тільки так чи ні?», «Ви не хочете прогресу для людства, тільки так чи ні?»

3. Пояснення за когось.
Чудовий спосіб розвинути наступ і виграти більше часу для кращого представлення своєї позиції. Фактично ви звертаєте увагу на ту негативну сторону агресора, яку вам вигідно висвітлити. «Ви ж навіть диплому про вищу освіту не маєте!» – «Я зараз поясню, що має на увазі ця людина. Ніколи не задумувавшись про справжнє значення освіти і не бажаючи розвиватись і працювати над собою щодня, він хоче забрати цю можливість і у вас…» Основні слова техніки : «Я зараз поясню, що ця людина хотіла сказати/має на увазі/думає…»

Під час роботи зі слухачами вам допоможе онлайн-курс «Мистецтво відповідального спілкування: як знайти порозуміння з ким завгодно?» 

4. Вибачення і прохання.
На публіку набагато краще подавати негативну оцінку, якщо загорнути її у приємну форму. Слова вибачення (вибачте, перепрошую), чи прохання (будь ласка, чи не були б ви такі добрі) сприймаються наче щось приємне, а далі у цій обгортці іде критичний і викривальний зміст. «Вибачте, але ваша присутність тут недоречна», «Будьте добрі, не говоріть надалі усіляких нісенітниць», «Перепрошую за ваше хамство, але…»

5. Оцінка.
Оцінка – це ознака лідера. Тому будь-яка оцінка коментаря, критики, зауваження вже дає вам перевагу над ним, наче робить вищим за слова іншої людини. «Це безглуздий коментар…», «Ваші слова позбавлені сенсу…», «Незрозуміла і нелогічна критика, що виходить від вас, наштовхує на думку…»

6. Звернення до авторитетів.
У людини є внутрішня потреба в ієрархії, яку можна використати у реагуванні на образи. Завжди можна знайти думку когось, до кого людина дослухається. «Ще Аристотель казав: чим більше у людини мудрості, тим менше вона говорить, що звичайно, не стосується вас», «Всі знають, що спершу потрібно щось зробити, а вже потім про це говорити, а не навпаки, як у вас», «В народі кажуть: роботи на копійку, а галасу на гривню», «Іван Митрофанович у таких випадках каже, що якщо дурень, то це навічно».

риторична дуель

7. Заклик.
Починається зі слова «Давайте», а далі у цю обгортку можете завернути все, що вам потрібно. «Давайте ми не будемо відволікатись на ваші безглузді репліки і продовжимо виступ», «Давайте ви просто покинете наше товариство, щоб не заважати всім іншим», «Давайте будемо дружні і толерантні в стосунку один з одним і не поводитимемо себе як цей невихований суб’єкт».

8. Згадування минулого.
«У кожного є свій скелет у шафі», – казав безсмертний Шекспір. Я ще люблю додати, що в декого там цілий цвинтар. Якщо ретельно пошукати, то перед людські очі можна винести щось таке «зі споду», що може бути важко сприйняте іншою людиною. Інколи це може бути видавання недостовірної інформації в цілях захисту. «Та ви у цьому віці навіть двох слів докупи зліпити не уміли», «Я пам’ятаю вас у школі, такого миршавенького і невпевненого двієчника, то ж звідки взялося отака пихатість», «Ви колись тільки те й робили, що на полі свиней пасли, то звідки тепер можете розповідати нам про нові технології?»

9. Рефреймінг.
Тобто інший погляд на ситуацію. Базово можна використати модель «це не я, це ви». «Це не я швидко говорю, це ви повільно думаєте», «Це
не я хочу надто багато, це просто вам достатньо малого», «Це не наш товар неякісний, це ви не прочитали інструкцію».

Більше актуальної інформації про спілкування і не тільки – на Телеграм-каналі для ресурсних особистостей. Підписуйтеся! 

10. Іронія і сарказм.
Іронія – це відношення до чогось дріб’язкового, як до серйозного, а натомість сарказм – до чогось серйозного, як до дріб’язкового. Приклади іронії: «Так, вас справді варто зробити центром Всесвіту», «Ваші слова – це наче безмежний океан… в якому ви хочете всіх нас втопити». Приклади сарказму: «Ви кидаєтесь на наші аргументи як тигр… справжній паперовий тигр», «Так, ми розуміємо, для вас доля людства – це менш важливе питання, аніж власний сніданок».є

11. Докори в запитанні.
Через фразу «Хіба ви не….?» можна вдало докорити комусь, навіть не говорячи стверджувально, а лише зачіпаючи людину запитаннями. Інколи можна так докорити комусь, що людина, навіть не сперечаючись, визнає власну неправоту. «Хіба ви не розумієте, в яке становище ставите наше товариство своєю безвідповідальною поведінкою?», «Хіба ви як доросла людина, не відчуваєте сорому за свої неадекватні слова?», «Хіба ви можете щось говорити про тему, в якій нічого не тямите?» Для підсилення ефекту можна використати декілька таких запитань підряд.

12. Складні слова (інтелектуалізація).
Багато хто думає, що розмовляти складними словами є ознакою особливих вмінь. Саме таким стереотипом ми і скористаємось для того, щоб швидко донести своє повідомлення в такій формі, яка може викликати в опонента стан трансу. «В контексті диаспектної комунікації, варто систематизувати звернення учасників процесу згідно з попереднім ранжуванням інформаційних і роз’яснювально-когнітивних мовних зворотів», «В контексті реалізації перспективного співробітництва до рекомендованих ознак продовження комунікації належатиме здатність толерувати відмінну від індивідуалізованої думку мажоритаріїв». В першому випадку слова означають приблизно: «Ви говорите дурниці», а у другому: «Ваші слова – повна нісенітниця».

Переглядайте відео-поради на Ютуб-каналі і вдосконалюйтеся з нами!

13. Використання шиплячих і «дзижчачих» звуків.
За фоносемантикою (вивчає, як різні звуки впливають на наше несвідоме) найбільш відлякуючими і страшними є звуки «ш», «ч», «щ» і «ж», «з», «р». Можна виглядати загрозливіше, якщо робити наголоси саме на цих звуках і дещо протягувати їх. «Я вам роззкажжжу, щщщо ви ррробите непррравильно», «Не ззачччіпайте жжжурррнал – бо накажжжу». Погоджуюсь, специфічна техніка, але чудова лякалочка в руках, чи то пак, устах майстра.

14. Чорний гумор.
Як писали ще давні греки: «Якщо щось можна висміяти, то воно втрачає всю свою силу». Якщо врахувати, що чорний гумор ще має здатність добре запам’ятовуватись, то і його використання від цього лише набуває важливості. «Ми будемо чіпляти ідеї на ваші слова, але боюсь, що ваші слова такі ненадійні, що всі ідеї одразу повідпадають», «Ви часом не пробували свою слину продавати як зміїний яд?», «Об ваш язик можна порізатись, а враховуючи, який він довгий, то ним можна навіть газони косити». У цій техніці гарно можна використати образність, що допомагає іншим слухачам зрозуміти гумор як добре продуманий натяк.

Одразу застережу, що це не є готові рецепти, які діють безвідмовно – це лише шаблони, які потрібно практикувати, щоб зрозуміти спосіб використання. А взагалі-то найкраще бути готовим до будь-якого «психологічного каміння», але не доводити до стану, коли хтось витягуватиме його з-за пазухи, і ніколи не скористатись представленими вище техніками. Бо найкращий поєдинок – той, який не відбувся.

Уривок з книги Романа Кушніра «Великий оратор».

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn