Емоції як причини конфліктів

емоції як причини конфліктів

Як і будь-яка ситуація, конфлікт або проблема у спілкуванні складається з певних складників, без яких вона не може виникнути. Загалом, якщо виписувати проблему у вигляді формули, то у нас вийде щось схоже на рівняння:

Проблема = Проблемна ситуація + Інцидент

Можемо проблему порівняти з айсбергом, у якого видима частина – це лише 17%, а решту надійно сховано під водою. Для того, щоб цей айсберг плив, йому потрібно мати велику підводну основу, але сторонньому спостерігачеві її взагалі не видно. Те саме відбувається і у спілкуванні – люди сваряться зазвичай на «видиму» тему, забуваючи, що справжня причина точно схована знизу.

«Інцидент» –за пропорцією зовсім незначна частина, наче крапля, яка переповнила чашу.  Тут справа фактично не в краплі, а в тій воді, яка звідкись набралася. Зазвичай ми звинувачуємо краплю, забуваючи про те, що чаша вже й так була повною. Тому наше завдання – зрозуміти, що саме наповнило «чашу непорозуміння», що є основою, ядром цієї проблеми.

Відповідальність у спілкуванні —одна із попередніх статтей нашого блогу. Нам приємно, що ви з нами!

Злість —  причина конфлікту

Пам’ятайте, що злість є проявом безсилля. Сильній людині злитись нічого. Вона просто зробить те, що належить зробити. Натомість коли ми не в змозі впливати на події – починаємо лютувати, намагаючись підлаштувати під себе людей навколо.

Злість чи гнів береться з відчуття сили. Не дивуйтесь і не шукайте суперечностей у цих словах. Злість справді дає силу, але не для тої дії, яку потрібно виконати, а для деструктивної поведінки. Коли, наприклад, дитина робить щось не так, нам потрібна сила терпіння, натомість зазвичай людиною керує сила влади. Заглиблюючись далі, можна зрозуміти, що чим більше злості ми проявляємо, тим більше ми вводимо конфлікт у своє життя (наповнюємо чашу).

Можливо, агресія у відповідь на агресію і є природною, але навряд чи за нею стоїть майбутнє. Коли ми дозволяємо собі злитись на когось, агресувати, ненавидіти, самонакручуватись, відчувати огиду, то тим більше позбавляємо себе шансів вирішити проблемну ситуацію.

гнів_злість причина конфліктів

Хочете навчитись гніватись ? Тоді читайте текст ось ТУТ.

Сила дії рівна силі протидії – звучить третій закон Ньютона. Така сама фізика і у спілкування. Чим більше хочете натиснути на людину, тим більший опір отримаєте. Інколи він відтермінований, тобто це давно забута кривда, яка може раптом пригадатися, коли людина постарішала і видається вже не такою грізною, а іноді й моментальний, тобто коли сили начебто рівні. Дехто думає, що тиснучи він переконає краще, але це, перепрошую, дурниця, бо, як писав Авраам Лінкольн, «краплею меду можна спіймати більше мух, ніж галоном отрути». І це цілком справедливо у стосунку до міжособистісного спілкування: все, що не засвоїлося нами через любов, буде відкинутим.

Гнів буває двох видів:

  • Перший — це той гнів, який  створюємо ми самі сердячись, відчуваючи власну кращість, зверхність, домінування над іншими;
  • Другий — це гнів, який ми викликаємо в іншій людині, дозволяючи на нас злитись, сердитись чи відчувати домінування над нами або будь-якою іншою людиною.

Страх — причина конфлікту

 Людина, яка боїться, викликає в іншій людині злість. А злість натомість породжує новий виток страху, таким чином коло замикається і конфлікт роздувається. Тому коли ми когось боїмося або дозволяємо діяти несправедливо у стосунку до себе чи оточуючих, ми таким чином даємо можливість іншій людині злитись. Це наче гра двох футбольних команд: не буває так, щоб м’яч лежав у центрі поля, а обидві команди бігали біля свого штрафного майданчика. Якщо одна команда атакує, то інша відступатиме, і навпаки. Те саме і у спілкуванні: ми показали комусь, що боїмося, і він моментально вишкірив гострі зуби й приміряється вкусити.

Якби не було страху –цілком можливо, конфліктів теж не було б. Коли керівник тремтливим голосом вітається зі своїм підлеглим, він уже дає підстави для конфлікту, і фактично своєю безвідповідальною поведінкою провокує інших, наче«запалює сірник». Те саме відбувається, коли доросла людина приходить до своїх батьків, яких все ще боїться. На підсвідомому рівні ми відчуваємо ті зміни і підлаштовуємося під них, вибираючи якусь крайність — гнів чи страх відповідно. Тому варто зрозуміти, що будь-яке спілкування, у якому ми не відчуваємо рівності, створює конфлікт.

страх причина конфліктів

Рекомендуємо ще одну статтю “Два базових кроки, щоб позбутись будь-якого страху“.

Тільки на рівні “Я-Людина – Ти-Людина”  можна домовлятися, бо інакше несправедливість породить конфлікт.

У тваринному царстві діють, до речі, схожі закони: покажіть собаці, що Ви не боїтеся, і вона перестане гавкати. Натомість показуйте свій страх – тоді Вашою «винагородою» буде злостиве гарчання і вишкірені зуби. Отже, спілкуйтеся з усіма як з рівними, і Вам не доведеться нікого перевиховувати.

Ще один аспект, який варто зрозуміти, щоб мінімізувати його руйнівний вплив, є демонстрація: бажання показати замість того щоб зробити; видати за дійсне те, чого насправді немає. Якщо надто довго щось комусь показувати, то в людини сформується звичка демонстративності. Наприклад, коли я хочу їсти, то можу прийти на кухню і попросити як рівний рівного/рівну щось перекусити. Також я можу прийти і жалібно заглядати в очі або жадібно хапати за руку замість того, щоб сказати прямо, що я хочу, мовляв, здогадайся.

Якщо бажання показати своє ставлення є важливішим за власне дію, то це і є демонстративність – один із проявів безвідповідальності. Направду багато людей так і живуть: прагнуть показати свою обділеність замість того, щоб почати щось робити з цим, або вдають злість, аби викликати у людини потребу оправдовуватись.

Натомість, щоб позбутися проблемних ситуацій, варто нікому нічого не показувати. Наскільки простіше ми живемо, коли всі зусилля спрямовуємо на вирішення, а не на зовнішню форму.

Наприклад:

  • важко тобі – зроби, щоб було легше;
  • сумно – розвесели себе;
  • душить образа – позбудься її;
  • лякає щось – приборкай свій страх і нарешті дій.

Коротко підсумовуючи, зазначу, що коли ми виявляємо агресію або ж страх, ми починаємо самі собі готувати конфліктну ситуацію, яка розрядиться при першому ж інциденті. Те саме відбуватиметься, коли ми хочемо показати щось комусь, замість того щоб зробити це «щось» для себе.

Тож звідки беруться проблеми у спілкуванні?

Адже знаємо, що нічого просто так не відбувається. Інколи, звичайно, зручно сказати, що ця людина вже прийшла до мене зі своєю проблемою, або що він/вона – конфліктна особистість, чи, наприклад, що цей конфлікт рано чи пізно все одно мав виникнути. Але особисто мені не подобаються такі відмовки.

звідки беруться проблеми у спілкуванні

Запрошуємо на наші дистанційні курси:

  • Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого  — натисніть ТУТ.
  • Як знайти порозуміння з ким завгодно? —  ТУТ.

Навчайтесь разом з нами! Реєструйтесь вже зараз!

Я точно знаю, що ми можемо впливати на будь-яке наше спілкування. Лише варто пам’ятати, що це кожного разу потребуватиме нашої повної особистої зосередженості, готовності слухати і неупередженості, а також розуміння інструментів впливу.

Я часто проводжу таку аналогію:

“Спробуйте подивитись на людей навколо як на бочки з вибухівками: є бочки з толуолом, а є з соломою. Перші бочки як вибухнуть, то ворони в радіусі кілометра загублять своє пір`я, але потім наступить гробова тиша, а от солома пирхатиме і тлітиме ще довго. Є порох і є бензин: перший вибухає з шумом і пилом, і крім того він ще може бути відсирілий – затаєна образа чи старий – задавнена образа, другий горітиме довго, якщо його не задує вибуховою хвилею поруч. Є динаміт, у якого гніт за кілометр, а є міна.”

У першому випадку Ви, можливо, вже забудете про проблему (запалений гніт), як вона рвоне, а друга спрацює моментально. Це широка аналогія, яку можна розвивати і гарно театрально представляти, але основна її цінність у тому, щоб дати розуміння: сама по собі вибухівка небезпечною не є. Загроза є лише тоді, коли ми запалили сірник чи ввімкнули якийсь інший детонатор.

І саме тут варто пам’ятати, що цей сірник завжди, наголошу – завжди! – є у наших руках. Тобто, якщо якась проблема чи конфлікт набула загострення, то причиною цього стала наша власна поведінка. Хоча як важко, на перший погляд, відповідально виробити таке ставлення, але нікуди від того не дітися – хочемо системно вирішити ситуацію, маємо бути готові слідкувати за своїми «сірниками».

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас! А ще вирушайте у «SPEмаркет» за новими навичками та знаннями.

Роман Кушнір (уривок із книги «Мистецтво відповідального спілкування»)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Будемо раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.

Головна місія Школи розвитку SPE – готуємо  Майстрів Життя !

А ви хочете бути Майстром свого життя? Приходьте до нас! 

Порозуміння вам!