Жити в сьогодні

жінка парасолька ресурсність досягай позитив тут і зараз

Роки життя чи гроші?

Перевірте себе з огляду на наповненість власного життя змістом. Уявіть, що хтось запропонував вам поміняти роки на гроші. Скажімо, вам пропонують угоду: ви стаєте на 10 років старші, і за цей час нічого не пам’ятаєте, зате законно багатші у стократ, аніж зараз (звісно, якщо у вас зараз вже є якісь заощадження і рівень доходу, бо сто, помножене на нуль, все одно залишиться нулем). Це гарна перевірка на присутність, на готовність прожити своє життя сповна, випити свою чашу до дна. То що б ви відповіли? Тільки чесно! Насправді людина, яка готова віддати частину пам’яті за гроші, не живе повноцінно, бо не приймає себе і свою реальність такою, якою вона є, а отже і не заслуговує на кращу. Тільки той, кому з собою добре зараз, без будь-яких умовностей чи впливу обставин, йде до кращого майбутнього.

Бути «тут і зараз» зовсім не означає, що не варто згадувати минуле чи фантазувати про майбутнє. Можна і навіть варто робити і те, і інше, але у цей же час пам’ятати, де, з ким і в якому часі ви насправді знаходитеся. Мрійте на здоров’я! Та приймайте і ту реальність, яка є навколо вас. Тоді це буде не втеча, а повноцінна усвідомлена дія.

“Бути тут і зараз” – попередня стаття із циклу книги “Досягай” Романа Кушніра. Приємного читання.

“Тут і зараз” як мистецтво присутності

Тут і зараз не суперечить також поняттю планування, як можуть думати деякі адепти безвідповідальності, які прикриваються бравими лозунгами «требажитисьогодні» і «недумайпрозавтра». Бо поки плануєте, ніщо не заважає насолоджуватися поточним моментом, а коли втілюєте заплановане, то теж ніхто не позбавляє вас вашої присутності. Тобто це не антиподи, а просто різні рівні діяльності, які в один момент часу можуть бути об’єднані. Зрештою навіть мріяти можна у стані «тут і зараз». Ви просто усвідомлюєте, що зараз мрієте, – і цього досить і аби повністю захопитися своїми мріями, і аби при цьому залишатись у стані тут і зараз.

Не протиставляйте цілі й планування – спонтанності та радості життя й присутності тут і зараз. Це не антиподи. Людина, яка живе «тут і зараз», цілком і повністю може водночас і планувати, і ставити цілі. Це наче крапка на нескінченній площині. Площина складається з крапок, але не обмежується ними. Натомість часто людина, яка лише імітує присутність: мовляв, я не хочу нічого планувати і задумувати наперед, бо я не робот якийсь, все що має бути у моєму житті, і так прийде спонтанно, – просто вдається до самообману. Присутність – це важка і наполеглива щоденна робота, це система вимог до себе, це усвідомлення власних думок і причин їх виникнення. І тому той, хто ставить цілі й планує, для мене видається більш ймовірним кандидатом на присутність у своєму житті, аніж той, хто називає спонтанністю сидіння у власному багні (зоні комфорту, звичному середовищі) і не намагається з нього вибратися.

Бути а не здаватись

Основне мистецтво життя – це робити те, що робиш: говориш – говори, танцюєш – танцюй, дихаєш – дихай, годуєш дитину – годуй дитину, пишеш книгу – пиши книгу, мовчиш – мовчи, читаєш – читай, проектуєш – проектуй, цілуєш – цілуй, їж – їж, живеш – живи. Тобто щоб тіло і думки були разом! Йде мова про постійне усвідомлення себе, свого місця перебування, локації власних думок. І це лише на перший погляд може видаватися чимось простим і легкодоступним, але насправді під силу тільки тим, хто щоденно практикує стан свого усвідомлення.

дій метушня рух активність тут і зараз

Зазвичай же людина не присутня. Та, яка годує дитину, думає про непомитий посуд, а та, яка говорить, – про реакцію співрозмовника, замість того, щоб просто пропускати слова, а той, хто їсть, думає про незакінчену справу на роботі, а та, що танцює, – про можливе майбутнє з партнером, із яким танцює, тощо. Поспостерігайте за своїми думками – чи ви в цілому віддаєтеся процесу, яким займаєтеся, чи залишаєте тіло робити те, що воно робить, а думками мандруєте кудись інде? Людина, яка втікає від свого «тут і зараз», схожа на студента, який цілу ніч провів на дискотеці і зараз засинає, незважаючи на те, скільки би разів викладач не звертався до нього. Іноді люди так проживають ціле життя, насправді ніколи і не прокинувшись від свого «соціального» сну. Але ж який тоді сенс жити, коли нас у цьому житті немає? Коли ми постійно сонні й відсутні? Людина, яка спить, нічим не відрізняється від того, хто у комі чи хто мертвий, – в усіх випадках життя проходить без нас.

Курс: Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого. Обов’язковий курс для Вашого вдалого майбутнього!

Перемикайся свідомо!

Не бути у двох місцях одночасно, не намагатися втікати у паралельні спогади чи, навпаки, у мрії – ось вміння по-справжньому живої людини. Але не плутайте це з паралельними процесами, про які ми говорили у попередніх розділах. Якщо навчитися швидко перемикати свою увагу, то можна, не втікаючи від реальності, бути присутнім у конкретний момент часу саме у тій дії, яку робите.

У часі тут і зараз ніколи немає напруги:

  • все, що можу робити, роблю;
  • від усього, що не встигаю зробити, відмовляюся;
  • те, що не можу змінити, приймаю.

Навіть в умовах крайностей: встигаю на поїзд – сідаю у поїзд, не можу прийти вчасно і встигнути на поїзд – нікуди не їду, стою на вокзалі, а коли поїзда ще немає, розумію, що не можу його пришвидшити, – насолоджуюся тим, що навколо. А як зазвичай ми робимо у таких ситуаціях? Встигаю – то вже думаю про те, яких матиму сусідів по купе, а коли не встигаю, то думками вже в тому місці чи місті, де мав би бути і де мене чекають, думаю про те, що про мене подумають інші й що тепер буде, поїзда ще немає, а я вже прийшов – думаю: ну, коли ж буде поїзд. Ви помітили, що в усіх трьох варіантах людина втекла від себе, тіло залишивши на місці, а думками будучи ген-ген за сотні метрів чи навіть кілометрів?

“Експеримент” – це найперше ідейний проєкт. І, аби видавати журнал, нам потрібні ресурси: на поліграфію, оплату роботи авторів та технічних працівників.

Тож, якщо вам близькі цінності “Експерименту”, цікава тематика видання і ви би хотіли, щоб журнал продовжував жити, маєте можливість нас фінансово підтримати!

А ми і надалі турбуватимемося про ваш саморозвиток!

Час для “бути собою” зараз

Іноді людина все життя тільки і живе з переоціненим значенням думки інших про себе, намагаючись чи то сподобатися комусь, чи то вплинути на когось. Але коли ми весь час щось іншим показуватимемо і доказуватимемо, то коли матимемо час бути самими собою? Хіба можна знайти, не втратити себе, якщо постійно від себе втікати?

Тут і зараз завжди програє і минулому, і майбутньому, тому-то людина з такою радістю втікає від нього. Минуле завжди можна підлаштувати під власні цінності:

  • мене звільнили з роботи через неадекватність працедавця;
  • мене не побили у школі, я просто вирішив бути мудрішим і не встрягати у конфлікт;
  • якби мене тоді хоч хтось підтримав, я б уже давно став мільйонером…

Мозок знайде пояснення і виправдання нам, як найвміліший адвокат. У кожного своя версія минулого, і через те, що воно вже відбулося, його можна потрактувати як завгодно, що людина і робить, представляючи себе у найвигіднішому світлі. Політики крутять історією, як їм заманеться; так само і ми формуємо про себе міфи з минулого в концепції «я герой», зазвичай пояснюючи всі свої успіхи особистим вкладом, а невдачі приписуючи волі випадку і несприятливим обставинам.

розвиток ріст час зусилля природньо

Майбутнього ще немає. Тож його можна теж уявляти настільки рожевим, наскільки заманеться. Можна ставити високі цілі, будувати плани, фантазувати і візуалізувати. Так, до деякої міри цілі – це теж втеча, особливо коли людина лише говорить про них, але не робить реальних кроків назустріч своїм досягненням. Про себе майбутнього можна думати як про Супермена, Бетмена чи Рокфеллера, і тільки з собою теперішнім нічого не вдається зробити. Себе теперішнього не можна ані жодним чином прикрасити, ані погіршити, а тільки прийняти такого, яким є. Від незвички це під силу далеко не кожному.

Теперішнє – найбільш важка ноша для непропрацьованої людини:

  • від нього нікуди сховатися, наче від дощу в чистому полі чи від сонця у пустелі, наче будучи маленьким човником посеред хвиль океану.

Залишається тільки прийняти, відпустити і довіритися тому, що є.

Роман Кушнір (уривок із книги «Досягай»)

Долучайтесь до нас у соцмережах  Facebook та Instagram. У нас ще багато цікавого для вас!