Доля як найкращий сценарій

Доля як найкращий сценарій

Дуже часто трапляються схожі ситуації: людина регулярно хворіє, періодично запізнюється чи методично потрапляє в якусь халепу. Ми часто ігноруємо граблі, які вже кількадесят років лежать на одному і тому самому місці. Можливо, хтось скаже, що це доля, що існує певна визначеність щодо наших дій ще до того, як ми почали ці дії, то, отже, ідеться саме про фатум чи карму. Та я б закликав не робити поквапних висновків.

Як формується наша доля?

Про долю є сенс говорити тільки тоді, коли ми самі доклали зусиль до її формування. Тобто, сьогоднішні наші дії створюють «карму» завтрашніх, а завтрашні – майбутніх. То ж незважаючи на те, що деякі події однозначно відбудуться і є незворотними завтрашні події повністю залежать від наших реакцій на події сьогоднішні. Ясна річ, що під «сьогодні» я не маю на увазі конкретний день тижня, а, радше, запущений сценарій, який повториться і завтра, так само, як під «завтра» рекомендую розуміти майбутнє. Тож прийміть визначеність і невизначеність, як щось єдине і ціле, а не протилежності: ми самі собі ще вчора запрограмували своє сьогодення, але від наших поточних реакцій і рішень залежатиме наше завтра.

Доля – це найкращий сценарій, який людина може реалізувати у своєму житті. Тобто варто прийняти як належне потребу добряче «попітніти», щоб реалізувати бажаний сценарій. З іншого боку, коли людина скаржиться «на долю», то, зіставляючи все зі згаданим вище поглядом, це звучатиме безглуздо, бо ж можна докласти достатньо зусиль, щоб реалізувати свій найкращий сценарій.

  • Чому не пробуєш у своєму житті зробити щось по-іншому?
  • На підставі чого думаєш, що те, що ти маєш зараз, – це все, що ти можеш мати?
  • Що ж ти зробив сьогодні, аби реалізувати найкращий із наготованих для тебе варіантів життя?

Доля – це не те, що «прописав» невідомо хто на все життя, – це щоденний визначальний вплив на своє майбутнє. До того ж, треба вірити в те, що все можна змінити, адже у кожного «завтра» є своє «завтра», а майбутнє теж має своє майбутнє.

Читайте ще текст “Як знайти своє покликання?”.

Як формується наша доля

Тож варто вважати, що сценарій нашого життя направду існує, але у нього постійно вносить поправки Сценарист, який є водночас і Режисером , і Головним Актором. Навіть з однієї касти в іншу можна перейти, якщо тривалий час за це боротися, то що вже казати про кращу кар’єру чи особисте життя. Усе залежить від нашої готовності докладати час і зусилля до реалізації того найкращого, що приготовано для нас. Бо направду часто буває так, що на людину чекають омріяні радощі життя, потрібно лиш встати з дивану і піти щось робити, натомість людина воліє скаржитись на лиху долю, задовольняючись лише тим, що має.

А можливо доля залежить від наших знань?

Кожен успадкував від предків універсальний інструмент – свій мозок, який може допомогти досягнути всього, чого завгодно, однак якщо його не навантажувати завданнями по повній, то він почне вигадувати геніальні проблеми, щоб потім їх героїчно вирішувати. Отак багато людей чекають, коли хтось скаже їм, що робити, забуваючи про те, що вони самі можуть це вирішувати і їхнім правом є те, якими сенсами наповнювати своє життя.

Задумайтесь, наш мозок виростав в умовах універсальності людини, де кожен повинен був, наче сучасна тотальна універсальність: ти маєш знати все. Причому незнання чогось одного ставили під загрозу саме життя людини, не кажучи вже про продовження її роду. І це тривало сотні тисяч років. Згодом, вже останніми тисячоліттями завдяки організаційним і технічним здобуткам потреба в універсальності відпала: якщо ви вузькоспеціалізований фахівець, то потреби в інших сферах вашого життя задовольнять інші професіонали. Знання і вміння багатьох сфер стають незатребуваними. Втім, мозок як біологічний орган не еволюціонував так швидко, тобто він і далі шукає собі роботу – треба ж якось виправдати тих 20% енергії організму, що йде на утримання його двовідсоткової частки у вазі тіла. От і придумує собі людина труднощі, щоб потім із завзяттям китайських піонерів героїчно їх долати. Дуже рідко хто використовує вивільнений ресурс на справді корисні справи.

Пропонуємо вашій увазі книгу Чіпа і Дена Хізів «Приліпи! Ефективність ідей. Чому одні досягають успіху, а інші зазнають невдач». У чому секрет «липких» ідей, які не покидають голови людей? Чому суспільство охочіше схоплює сумнівні ідеї та факти і не довіряє правдивим? Але найголовніше — як самому створити ідею, яка зможе перевернути світ? Відповіді на ці питання ви знайдете у цій книзі!

Проілюструю частину розуміння діяльності нашого мозку ще такою притчею:

Джин

Один чоловік знайшов старовинний дзбанок і коли потер його, то звідти вискочив джин та промовив:

– Чоловіче добрий, дякую, що ти звільнив мене з цієї темниці, за це я буду виконувати будь-які твої бажання, але запам’ятай: якщо ти припиниш загадувати мені їх і я деякий час ледарюватиму – то я сам придумуватиму їх собі і можу навіть убити тебе.

Почав чоловік загадувати бажання:
– Хочу мати новий будинок.

Цілий місяць джин працював над будинком і врешті зробив його таким, якого і хотів господар.

– Хочу мати новий автомобіль, – забажав далі чоловік.

Майже тиждень щось там чаклував джин і врешті подав чоловікові вимріяне авто..

– Хочу стати президентом корпорації, – далі тішився господар джина.

– Оце вже складніше, – подумав джин, але через рік таки виконав його забаганку.

– Хочу, щоб моя дружина стала ідеальною, – продовжував далі чоловік.

Декілька років пішло у джина на те, щоб виконати таке побажання.

Чоловік весь той час насолоджувався своїми новими можливостями, а отримавши ідеальну дружину, він уже не мав що загадати джинові, та й забув він про нього.

Тоді джин трохи поледарював, а коли йому це набридло, то він з’їв свого господаря.

Наш розум – це саме такий джин для кожного із нас. Він чудово виконує щонайменші наші забаганки і примхи, але так само легко може знищити нас, тільки-но ми перестанемо давати йому завдання. Наш мозок може досягти будь-якої мети, але займається лише тим, на чому ми його фокусуємо, на питаннях, які ми йому ставимо: якщо ви думаєте, як змусити чоловіка помити посуд, то ваш мозок допоможе вам і чоловік помиє посуд, якщо ж думаєте про те, як подолати голод у світі, то і це мозкові під силу. Та він працює добре лише тоді, коли працює багато. Він виконує все, що ми побажаємо, та іноді ми просто самі не знаємо, чого хочемо.

доля залежить від наших знань

Про важливість ресурсів та потенціалу у нашому житті читайте статтю із нашого блогу, натиснувши ТУТ.

Немає чого сподіватися, що хтось вибере за вас ваше призначення: почніть наповнювати своє життя сенсом просто зараз. Самі оберіть собі ту сферу діяльності, яка є вашим покликанням, і сумлінно у ній служіть. У вас ніколи не виникне ані втоми, ані горя, ані щонайменших
недостач. Більш прагматично і призначення, і покликання формулюються через мрії, виписані на папері, вони перетворюються на цілі, що, розподілені на складові, стають планами. Втім, для того, щоб плани, цілі і мрії справді були не порожнім звуком, а частиною нас самих, потрібно знайти своє призначення, або безумовно і безсумнівно прийняти за нього ту сферу діяльності, у якій ви зараз працюєте. Нехай токар прийме себе як токар, а листоноша як листоноша, нехай мати прийме покликання бути матір’ю, бізнесмен – бізнесменом, а волонтер – волонтером. Тоді кожен з нас, ідучи своїм шляхом, зможе бути і ефективною, і щасливою людиною водночас.

Хочу запропонувати ще одне міркування стосовно того, чому людям важко особисто ухвалити рішення про своє призначення. Звісно, тут задіяні і страх помилитися, і незвичка брати відповідальність за своє життя і нереалізованість моделей батьків і бажання бути у деклькох місцях і станах, таким собі котом Шрединґера і будучи ніде, намагатися «всидіти» на двох стільцях чи зловити двох зайців. Та я б пояснив містичний страх обирати собі призначення більш парадоксально: відчуттями надмірної перспективності і оптимістичною вірою в те, що завжди буде завтра. До того ж, що талановитішою є людина, то більше її поведінка нагадує дії Буриданового віслюка, що, так і не вибравши жодної з двох однаково привабливих для нього копиць сіна, врешті вмер з голоду, або мавпу з відомого анекдоту, яка, не знаючи, до якої групи звірів пристати – «гарних» чи «розумних», так і залишилась стояти посередині.

У нас для вас є унікальні навчальні програми:

Реєструйтесь вже зараз і ставайте ефективними щодня! Запрошуємо!

Уявіть собі, що коїться у голові геніальної особистості: якщо я стану художником, то мені доведеться відмовитись від мого хисту письменника, тож краще я не буду робити нічого, а лише тішити себе думками про те, що я і геніальний художник, і геніальний письменник! Звісно, це дещо спрощено, та, погодьтесь – справедливо – ставши на одну стежину, ми відмовляємо собі в іншій, вибравши одну долю, ми нехтуємо другою, реалізувавши один шанс, занедбуємо інший. Цю тему я зазвичай називаю «важливістю нереалізованої можливості». Вона стосується і звичайних побутових ситуацій, наприклад, який торт замовити у кав’ярні чи яку книгу прочитати, і більш глобальних тем, пов’язаних із вибором партнера життя, стратегічної фірми-підрядника чи місця праці, та, безперечно, і найважливішої теми – власного покликання у житті.

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас! А ще вирушайте у «SPEмаркет» за новими навичками та знаннями.

Роман Кушнір (уривок із книги “Створюй“)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Будемо раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.

Головна місія Школи розвитку SPE – готуємо  Майстрів Життя !

А ви хочете бути Майстром свого життя? Приходьте до нас!