Звички у родині

звички у родині

Звички у людей, які проживають разом, формуються спільно. В одної людини формується звичка не прибирати за собою або щось розкидати, а у другої − кричати, сваритись і висловлювати незадоволення. Вони заручники один одного і своїх звичок. Таке розуміння дозволяє пізнати: люди не є такими як вони є, а стали такими як стали.

Що робити в такому випадку?

Якщо ви хочете змінити іншу людину, поводьтеся з нею зовсім не так, як із нею поводилися батьки у дитинстві. Наприклад:якщо вона їсть пальцями те, що варто було б їсти виделкою, то не робіть їй зауваження, як її мама, бо лише заохочуватимете таку поведінку. Подібних дрібних і найдрібніших прикладів безліч.

Уважно вивчіть, як стандартно реагували батьки вашої коханої людини, і не повторюйте їх помилок.

Як вчинити?

Перестати звертати увагу на такі дрібні нюанси поведінки у коханій людині й почати змінювати ті елементи своєї поведінки, якими невдоволені.

Підсвідомо, не розуміючи цього, кохана людина тестує вашу реакцію на схожість із реакцією батьків, і, якщо ви дасте підстави, то поставить вам ще одну галочку в графі «він/вона такий/така, як усі». Коли ж підстав не дасте, то через декілька років поведінка пройде сама по собі. Так, мало не забув, декілька років − це зовсім не багато у стосунку до зміни дрібних проявів поведінки. Набувала ж звичку людина роками! І не обманюйтеся, що це дрібниця, бо, яка б мізерна вона не була, а є важливою цеглиною у фундаменті світогляду людини.

Якщо інколи вам здається:

  • «Ну, невже ти не можеш не кричати, не обурюватися?»
  • «Невже ти не можеш просто мовчки робити свою роботу?»,
  •  «Невже людина не може не спізнюватися чи не демонструвати вам щось у найбільш невідповідний момент?
  • « Невже не може не закриватись у собі, коли треба щось обговорити?»

То завжди сприймайте і розумійте, що «НЕ МОЖЕ!». Так само як алкоголік не може кинути пити і заводиться від вигляду лише пляшки оковитої, так само і емоційно людина залежна від раніше усталених шаблонів поведінки. Пияк думає, що зможе себе контролювати, і це його основна помилка, так само і людина думає, що зможе себе стримати від дурниць, і в першу чергу через це отримує проблеми.

Читайте попередню нашу статтю “Стосунки. Звички в спілкуванні”.

Спусковим гачком може стати будь-що: кривий погляд, трохи обурений голос, кинута недбало шкарпетка, пересолений суп, крихта хліба на білій скатертині, спізнення на 30 секунд. Насправді ви майже ніколи не знатимете, що збурило таку емоцію, аж доки не станете на той детонатор кілька десятків разів. Ставтеся до кожної звички іншого так, наче це найсерйозніша летальна залежність, і вам буде набагато простіше спілкуватися з найближчими і найкоханішими людьми.

Як сформувати корисні звички_

Як сформувати корисні звички?

Щодо корисних звичок, які ви настільки важко і довго виробляли, то пам’ятайте: мінімальний стрес − і все летить шкереберть! Тобто тільки ми потрапляємо у ситуацію, в якій раніше не були і яка для нас може мати погані наслідки, − й одразу забуваємо про те, «як правильно», і робимо, «як хочеться». Хто про це не пам’ятає, злітає з рейок швидше.

Жінки, слідкуйте за тим, що говорите:

  • Я була з дитиною, як вона почала повзати …;
  • Коли я водила дитину в садок … (йде мова про тривалу дію, а не про конкретне «сьогодні» чи «вчора»);
  • Він не знає, що робити, коли вона (дитина) плаче/попісялася/хоче їсти … (сказано при чоловікові);
  • Коли я сиділа у декреті й весь час була з дитиною …;
  • Коли я мушу бути з дитиною …;
  • Я постійно гуляю з дитиною і …

Це такі на перший погляд прості фрази, що ми не помічаємо, як при їх частому вживанні виключаємо чоловіка зі своєї сім’ї, наносячи йому важку психологічну травму, після якої не кожен зможе оговтатися. Жінки, будьте дуже обережні зі словами, котрі говорите про чоловіка і дитину. Добре подумаєте, чи ви ними формуєте сім’ю, чи роз’єднуєте її, щоб потім не довелося казати «він не авторитет», «ніколи і так не допомагав», «ви все самі», бо у перші роки це суб’єктивне ставлення обов’язково переросте у цілком об’єктивне з достатньою кількістю фактів і підтверджень, яких могло б і не бути.

Чоловіки, не спішіть кричати «Чому ти постійно кажеш «я» і «я»? Я ж теж допомагав і допомагаю! Чому ти виключила мене з нашої сім’ї?». Коли ви справді багато допомагаєте і вважаєте себе взірцевим батьком і чоловіком, то цілком можливо, ваша дружина говорить не до вас, а виговорює все те, що ваша теща мала б сказати вашому тестю. Тоді нічого не вдасться вдіяти – це мертвечина, минуле, на яке ви не впливаєте, патова ситуація, але вислухати все вам необхідно, принаймні для того, щоб дружині стало легше. І продовжуйте її любити, допомагати, тобто проводити час із дитиною, вчитися бути добрим батьком і чоловіком; із часом її слова стануть адресовані справді вам, а не своєму давньому дитячому минулому, але на це потрібно заслужити направду бездоганною поведінкою.

Кожен син має стати чоловіком для своєї жінки, а жінка з доньки − дружиною для свого чоловіка. Це природно і закономірно, бо, якщо такого не зробити, то проблема взаємин між батьками і дітьми передається у спадок наступним поколінням. Однак це зовсім непросто, оскільки потребує постійних змін, самопізнання і роботи над собою. Навколо нас набагато більше людей, застиглих у проміжному стані «синів» і «дочок», аніж чоловіків і дружин. Перерости своїх батьків і вирости з їх моделей поведінки − це іноді завдання цілого життя. 

Рекомендуємо ще  прочитати про “Звички багатих людей”.

як побачити модель партнера

Вправа  “Як «побачити» модель партнера”

  • Попросіть розповісти казку – уважно слідкуйте за діями головного героя, це дуже часто модель поведінки вашої коханої людини у житті. Після декількох казок зрозумієте систему.
  • Дивіться, як його тато поводиться з його мамою або, відповідно, як її мама поводиться з її батьком; як я вже писав, те саме чекає і вас.
  • Які історії його батьків: як одружилися, коли сварилися, що було каменем спотикання, через які труднощі пройшли, які проблеми досі не подолали … − це проторований шлях для вас. Не піти ним або вибрати свій ви можете тільки тоді, коли усвідомите свою поточну модель.
  • Що він/вона пам’ятає з дитинства: наші дитячі історії досі «ведуть» нас по житті. Якщо він/вона в усіх випадках був/ла переможцем, то і життя своє доросле проживе з перемогами, вічна невдаха часто такою і залишиться, каверзник робитиме каверзи і у дорослому житті. Не будьте упереджені, але дитячу поведінку коханої людини і ставлення її самої/його самого до неї треба пізнати.  
  • Як він/вона взагалі ставиться до жінок/чоловіків. Наприклад, коли він каже, що інші жінки – «тупі кури», то спершу вам це подобатиметься, а потім будьте готові самі потрапити до такої категорії, оскільки чоловік має приховану загальну зневагу до жінок (у нього проблеми з матір’ю). По-справжньому може любити тільки та людина, яка загалом любить людей.
  • Анекдоти, що він/вона розповідає, чудово характеризують особистість. Зацикленість на певній темі видає проблеми людини. 
  • Історії, на які людина звертає увагу: що перерозповідає, що з дитинства згадує, що про друзів каже, – це міні-приклади того, що з людиною ще відбудеться у подальшому житті. Нехай жодна розповідь не проходить мимо ваших вух, повірте, всі вони дуже важливі та є ключами до розуміння коханого/ї.

Зрозумійте, що ви не просто одружуєтеся з жінкою чи виходите заміж за чоловіка. Ви берете разом усю її/його сім’ю, родичів, друзів, співробітників, шкідливі звички, скелети у шафах, невирішені проблеми у її/його минулому. 

І хоч більшість вибирає варіант жити у незнанні чи запереченні, завжди слід пам’ятати: ви обоє не ідеальні й разом можете зробити одне одного кращими.

Дізнайтесь більше прочитавши книгу Венді Вуда “Хороші звички, погані звички. Наука позитивних змін”. Людина здебільшого діє, не замислюючись, тобто керується силою звички. Саме від того, які звички переважають, залежить якість життя кожного з нас, а також близьких нам людей.

Чоловіки не розуміють жінок, а жінки не розуміють чоловіків. Від такого варто відштовхуватися, починаючи свої взаємини. Не намагайтеся зрозуміти жінку, це може зробити лише інша жінка, і то не кожна. Не намагайтеся зрозуміти і чоловіка, це може зробити тільки інший чоловік, і то не кожен. Краще зрозумійте себе, і кохана людина біля вас відкриється сама.

Розуміння іншої людини вам нічого не дасть, бо потім це все треба ще втілювати! Що користі від знання, як переплисти море, – ще потрібно буде зробити заплив. Між знанням і незнанням відстань набагато менша, аніж між знанням і дією. Взнати легко, а проживати згідно зі своїм знанням – ось справжня майстерність!

Не варто злорадіти над тестем – вам доведеться повторити його долю. Не надто радіти невдачам і труднощам у житті свекрухи – вам доведеться пройти її шлях. Доки ваша дружина не знайде порозуміння зі своїм батьком, доти і радості у взаєминах у вас не буде, доки ваш чоловік не матиме налагоджених взаємин зі своєю мамою, він і вас полюбити не здатен.

Запрошуємо до нас на навчання:

Реєструйтесь вже зараз! Покращуйте якість ваших взаємин!

Чому чоловік може і у сорок років кинути свою сім’ю?

  • бо у нього і сім’ї ніколи не було, а був лише штамп у паспорті;
  • бо у них із дружиною закінчилися спільні цілі, а нових вони не придумали;
  • бо він ріс (духовно, культурно, ментально) швидше за жінку, і вже цей розрив став надто значний;
  • бо йому «пішов» бізнес, і сім’я почала заважати іншим інтересам;
  • бо родинна модель, закладена батьками, передбачає таку поведінку;
  • бо жінка не розвинула свою красу, а молодість у природний спосіб зникла.

Перші роки життя чоловік і жінка живуть моделями своїх батьків: тобто він говоритиме їй те, що мав би його батько сказати її мамі, а вона каже йому те, що мав би її батько сказати його мамі. На основі цього між людьми і виникають непорозуміння. Коли вам здається, що коханий/а говорить вам таке, на що ви «не напрацювали» і не заслужили, то це радше норма, до якої треба бути готовою/им. І, можливо, тільки після п’яти-десяти перших років шлюбу все виправиться і більшість усього, що ви говоритимете один одному, справді стосуватиметься ваших взаємин, а не примар минулого ваших батьків. Але такі зміни прийдуть не самі по собі, а як результат тривалого спілкування, пережитих криз, спільно вирішених проблем. До того часу наберіться терплячості чути те, що було недоговорене не вам.

Люди дуже бояться віддати те, що не їхнє! Моделі батьків, стереотипи, установки, які отримали у спадок, ставлення, які випадково сформували під впливом обставин. Часто таке тримання за «власну думку» − це наче триматися за свій одяг і, коли хтось пропонує царські шати, кричати «не віддам!». Тільки той, хто вміє відпускати, зможе йти далі, «у середину» справжнього себе. 

А звідки взяти сили, щоб нарешті покинути проблемні взаємини і почати формувати якісні нові стосунки з іншою коханою людиною?

Причому такі питання зазвичай виникають у жінок, які самі забезпечують себе і свого здорового чоловіка, тягнуть на собі одну дитину/двох дітей, а ще утримують батьків. І тоді у мене виникає зустрічне запитання:

А звідки у вас беруться сили, щоб нести на собі всіх тих «спиногризів»?

Якщо людина не має енергії чи сили для змін, то лише тому, що вона свої поточні ресурси витрачає не туди.

Перефокусуйте сили на достойні й варті вас справи та емоції − і ви зможете сформувати який завгодно якісний простір навколо себе.

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас! А ще вирушайте у «SPEмаркет» за новими навичками та знаннями.

Роман Кушнір (уривок із книги “Чоловік і Жінка I ч.“)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Будемо раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.

Головна місія Школи розвитку SPE – готуємо  Майстрів Життя !

А ви хочете бути Майстром свого життя? Приходьте до нас! 

Любові вам!

 

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn