Про ідеали і правду

цінності час сімя родина стосунки плани

Зовнішнє та глибинне відношення

Здатність закохуватись із віком слабшає. Тобто емоційний коктейль (кредит), який ви отримаєте при нових стосунках, діятиме дедалі менший період часу, особливо якщо у вас була тривала стадія закоханості у попередніх взаєминах. Якщо на перші взаємини його може вистачити навіть на три роки, то на взаємини з «друголіговцем» – максимум на рік. За цей час необхідно буде всі свої потенціали перевести у ресурси, інакше доведеться наступні взаємини починати з ще меншим кредитом від природи-банку. Звісна річ, завжди є можливість народити дитину і продовжити дію гормонального коктейлю (кредиту) ще орієнтовно на 2 роки. Але в будь-якому випадку варто пам’ятати, що його дія рано чи пізно таки закінчиться і доведеться чесно відповісти своєму відображенню у дзеркалі:

Хто ти? Що досягнув? Як скористався кредитом? І де проценти на нього?

Прослідкуйте за своїм спілкуванням:

  • У якому часі воно зазвичай відбувається?
  • Теперішньому чи минулому?
  • А може, навіть майбутньому?

Це несподівано, але надто багато людей спілкуються у минулому часі, що є вірною ознакою застрягання. Є, звісно, і такі, що годують усіх обіцянками – тобто словами з майбутнього. Однак тільки людина, яка більшість свого спілкування присвячує мові у теперішньому часі, має шанс на повноцінне та яскраве життя. Поспостерігайте за собою і за іншими – ви здивуєтеся, скільки людей, які ви думали, живуть поруч із вами, насправді існують у зовсім іншому вимірі.

І звісно, почніть зміни з себе: те, що маєте сказати, говоріть у теперішньому часі.

У взаєминах ми маємо можливість виставляти два види дистанції: зовнішню – нашу формальну поведінку з іншою людиною і внутрішню – глибинне ставлення. Так от більшість людей намагаються більше зусиль докладати, щоб подолати зовнішню дистанцію. Спільні селфі з натягнутою посмішкою, дотримування домашніх ритуалів, робота на публіці – цього зазвичай вважають достатнім для розбудови взаємин. Натомість роботі з внутрішньою дистанцією – вміння бути емоційно компетентними і надавати коханій людині емоційну підтримку, розуміння і прийняття, цінування і вдячність – приділяють обмаль часу. Не робіть так! У першу чергу позбувайтеся внутрішньої дистанції, а зовнішню можете залишити на наступні десятиліття спільного життя – вона не настільки важлива!

Романтизм: ностальгія чи необхідність – цікавий погляд Олександра Селіженко на тему романтизму у суспільстві.

Більшість людей до своєї сім’ї ставляться так само неефективно і споживацьки, як і до своєї роботи. Маючи лише два питання: «Що мені треба робити?» і «Коли зарплата?», намагаються урвати якнайбільше, вклавши найменше. І ще очікують, що матимуть визначні результати і що за них хтось розбудує їх взаємини. Той, хто не хоче ангажуватись у справи своєї сім’ї і бути її першим фанатом, ніколи не матиме справжньої радості й віддачі від неї! Коли кожен намагається якомога більше привнести у власну родину, не очікуючи  моментальних результатів (довготермінова стратегія), взаємини ростуть, «як на дріжджах», а до кінця життя така пара має результат, гідний написаної книги.

Будьте першими фанатами своєї сім’ї!

Соціальні мережі, надмір музики, фільми, телевізійні програми – ось що є першими ворогами для розбудови ваших взаємин. Саме вони поглинають левову частину ваших емоцій і, як наслідок, не дозволяють їх проявляти у нормальній формі в особистих взаєминах. Чому так? Уявіть собі, що у мозку є десять вільних чарунок на кожен день, які повинні бути заповнені умовно-позитивними емоціями (радість, щастя, цікавість тощо), і десять призначених для сприйняття умовно-негативних (суму, страху, гніву тощо). І от почитали ми одну негативну новину в Інтернеті, про одну проблему розповіла подруга, пару смішних відео про котиків «кинув» на стіну «друг», декілька страшилок побачили у фільмі, трохи пореготали над веселим кліпом, пораділи за знайомих і злякалися «посту» про глобальне потепління…. І це всього лиш за декілька десятків хвилин чи навіть годину. Всі чарунки заповнилися, і нам більше не потрібні емоції! Ми вже всю свою потребу вдовольнили. Дитина плаче? – нецікаво, чоловік хоче, щоб його вислухали, – немає більше емоційного місця, дружина хоче емоційної підтримки – немає звідки взяти … Ми вже заповнили свою емоційну місткість на день і більше нас нічого не обходить! Звісна річ, це лише приклад: у мозку немає «чарунок», та й позитивних чи негативних емоцій не існує, але приблизно така взаємодія у системі нашого емоційного сприйняття світу точно має місце.

навчання цінності довіра підтримка

От і заспокоюють люди себе: наче фільми і музика покращують їм настрій, але насправді це те саме, наче б пияк казав, що алкоголь вивільняє його життєву енергію. Фактично переконують себе і всіх навколо: 100 мінус 50 буде 200. Тепер робіть вибір: грати у чесну емоційну гру, коли емоції дістаються тим, кому вони призначені, чи сидіти на вічному допінгу і корупціонувати на коханих, дітях і рідних?!

Рекомендуємо попередню статтю нашого блогу “Стосунки. Реалії” із циклу теми “Жінка та Чоловік”. Буде цікаво!

Не варто бути ідеальними у стосунках!

Ваша ідеальність псує іншу людину, бо не залишає їй місця для змін. Якщо скористатися моїм попереднім прикладом про те, що кожної риси видається «каструлька на всю сім’ю», то той, хто дуже сильно намагається бути ідеальним, фактично позбавляє коханого всіх хороших рис. Неймовірно важко жити з ідеалом, адже це позбавляє взаємини динаміки, бо не має до чого тягнутись, якщо і так людина ідеальна. Будьте нормальні, посередні, зі своїми перевагами і недоліками. Але навіть якщо ви таки побачили у собі жахливу рису «бажання стати ідеальними», наполегливо рекомендую це вміло приховувати. Направду знаю чимало стосунків, які зіпсувалися тільки через те, що хтось «надто старався» і хотів бути ідеальним/ою.

Ідеальність – «помилка природи», а природа виправляє свої помилки знищенням

Окрім того, якщо говорити прагматичніше, в особистих взаєминах ідеальній людині не зараховуються її добрі вчинки, адже вона їх робить не для коханого, а … просто так! Тому немає чого зараховувати комусь того, що він/вона робить не для нас. Діти виправляють помилки батьків, а коли немає що виправляти, то насправді і дітей непотрібно, бо хіба хто виходить з дому, коли не має куди йти?

Курс “Тайм-менеджмент” – це саме те, що вам необхідно для якісного та ефективного планування власного життя та справ.

  • поставите власні довгострокові цілі;
  • навчитеся ефективно виконувати багато робіт паралельно;
  • зрозумієте різницю між поняттями «бути вчасним» і «багато досягати»;
  • оволодієте своїм часом і позбудетесь багатьох «крадіїв часу»;
  • навчитесь мистецтву планування і досягнення своїх цілей;
  • освоїте принципи формування особистого робочого графіку;
  • навчитесь досягати більше, ніж інші;
  • зрозумієте свої власні установки до поняття «Час»;
  • зможете знаходити більше часу для себе і своєї сім’ї.

Нам усім бракує емоційної компетентності – ми не знаємо, ані що відчуває інша людина, ані як передати свої власні емоції. Пробуємо про них говорити – ранимо іншого, пробуємо затаювати – потрохи знищуємо себе. Намагаємося вгадати, що відчуває коханий, але починаємо трактувати побачене так, як нам хочеться, а не так, як є насправді …

Що ж, це один із найважливіших уроків у школі життя – емоційна компетентність і екзамен по ньому ми здаємо якістю наших взаємин із людьми навколо.

Переваги не завжди видимі

Є така дуже цікава статистика: у НХЛ, тобто на Олімпі світового хокею, грають 80% хлопчиків, народжених у першій половині року. Згідно з дослідженнями це має свої причини – декілька місяців, на які вони старші, дозволяють краще адаптуватися у дитячих командах, завдяки чому їх більше хвалять і, як наслідок, вони краще мотивовані до професійного росту. Коло замикається: щастить тому, хто народився у першій половині року! Однак є й інша статистика: у «Залі слави НХЛ» – на вершині Олімпу, серед кращих із кращих пропорція хокеїстів, які народилися у першій половині року і у другій, геть інша – 50 на 50. Що це означає? Якщо ти народився у другій половині року, то шанси врешті пробитись у НХЛ дуже незначні, але якщо ти наберешся завзяття і докладеш неймовірну кількість зусиль, то серед своєї порівняльної групи шанс бути серед найкращих, навпаки, зростає. Як на мене, це чудовий приклад для всіх, хто починає аутсайдером: має жахливі батьківські моделі, слабкий у емоційній компетенції, але хоче все виправити, є поганим оратором, не вміє налагоджувати взаємини з протилежною статтю, відрізняється слабким здоров’ям тощо. Головне хотіти і діяти: гірші вихідні умови і відсталість теж мають свої переваги!

пара роза сміх щирість відносини гармонія

До речі, цей приклад стосується й емоційної компетентності у дівчаток і хлопчиків. Дівчаткам написано на роду опинитися у «НХЛ» – тобто стати «психологами, від народження», однак через ненавченість правильно виражати свої емоції й викривлення сприйняття емоцій інших людей вони розгублюють вміння бути цілительками і, як наслідок, серед видатних будителів і цілителів першість займають чоловіки. Коли ж нарешті батьки дозволятимуть донькам проявляти їх вроджену емоційну компетентність?

Для того, щоб мінімізувати кількість конфліктів у вашому житті, слідкуйте за собою – чи, бува, ви не починаєте розмову з інтенсивних сигналів. Наведу приклад: «та забери ти вже ту руку!» (обурено), «щось сьогодні будеш їсти чи ні?» (роздратовано), «то коли ти прийдеш: нормально чи як завжди?» (з надміром прискіпливості), «ти розумієш, що так робити ненормально?» (повчальним тоном) – це сигнал рівня п’ятого чи шостого (залежно від інтонації), такий собі попереджувальний постріл у голову. А де попередні рівні – погляд із проханням?

Незначний жест із відповідною думкою? Прохання спокійним тоном? Фраза без зайвих слів? До того часу, доки не навчимо себе починати розмову з коханими людьми навіть у найнеприємніших ситуаціях із слабоінтенсивних сигналів, діла не буде. Поспостерігайте за собою: а як говорите ви?

Щоб не піддаватися стресу в житті, плачте на плечі у коханої людини.

Роман Кушнір (уривок із книги «Жінка і чоловік. Частина 2»)

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn