Претензія. Відносини

претензії довіра сподівання відносини

Вправа «Претензії»

Звісна річ, у вас є претензії й причіпки до своєї коханої людини, але смію вас запевнити: вони безпідставні. Повірте: кохана людина має такий самий рівень претензійності й невдоволення, як і ви, навіть більше того, претензії у неї/нього ті самі. Ви вважаєте, що чоловік проводить із вами мало часу – повірте, він теж думає, що ви разом недостатньо часу. На вашу думку, кохана людина не хоче допомагати вам? Не хвилюйтеся – вона думає так самісінько! Гадаєте, що б зробити, аби на ваші потреби врешті звернули увагу? Ваш партнер у цей час думає про те саме! Вміння концентруватися на власних думках може навчити читати думки людини, з якою живете під одним дахом!

Однак пропонована вправа полягає не у цьому. Спробуйте виписати всі свої претензії (загальні й абстрактні невдоволення) у вигляді прохань і потрохи озвучувати їх. Ви навіть не уявляєте, скільки всього зміниться у взаєминах на краще. Наприклад: ти ніколи мені не допомагаєш – я б хотіла, щоб ти два рази на тиждень мив посуд; ти не займаєшся дітьми – я була би вдячна, щоб ти по вівторках забирав дитину з садочка; ти не дбаєш про мене – мені було би приємно, якби ти готувала мені сніданки; ти завжди на все скаржишся – будь ласка, роби мені один комплімент у день. Претензійність – дорога у нікуди, адже не дає навіть найменшого шансу людині виправити свою поведінку, натомість прохання – це якісне і гарне рішення, вихід із будь-якої навіть затягнутої у часі проблемної ситуації.

Хочете знаходити порозуміння з усіма навколо і з собою самими? Мистецтво відповідального спілкування: як знайти порозуміння з ким завгодно?  –  це курс для вас. Долучайтесь!

Боятись варто не криз, а невміння з ними справлятися. Конфлікти аналогічно до будь-яких інших проблем не страшні, якщо ми знаємо шляхи виходу з них. Чи ми журитимемося, коли поламали те, що можемо легко справити? Тому безглуздо боятися конфліктів і уникати криз, вони все одно будуть. Навіть більше того: їх відсутність повинна насторожувати, так само як затишшя перед бурею. До проблем варто готуватися! Кожна криза (чи конфлікт) − це класно, оскільки схожа на ситуацію, в якій ми підійшли до дверей (порталу) нової й незвіданої кімнати і, коли ми вирішимо ситуацію, перед нами прочиниться вхід до нового приміщення з десятком своїх дверей, якщо не вирішимо – залишимося в тій же кімнаті, що й знаходилися. У будь-якому випадку нічого не втрачаємо. Життя − велика гра, де варто лише навчитися передбачати виклики, які нас очікують, і готуватися до них, замість того, аби тішитись ілюзією ідеального майбутнього, а потім не знати, що робити з найменшими труднощами.

Сучасне насичене життя вимагає від нас активності, адаптивності і стресостійкості. І, здавалося б, ми вже звикли до буденних стресів: негативні новини, надлишок інформації, напруга на роботі, проблеми з дітьми тощо. Але підступність стресу полягає у тому, що наслідки наступають не одразу, і на початкових стадіях організм добре почувається. Та через деякий період (доволі часто через пів року-рік) з’являються негативні результати. Серед найнеприємніших впливів стресу на здоров’я людини: зниження імунітету, загострення хронічних, серцево-судинних хвороб та навіть проблеми із зайвою вагою… Читайте далі за посиланням.

Існує така фраза: найкраща стратегія при суперечці з жінкою – з усім погоджуватись, а коли це не допомагає, прикинутися мертвим. Дуже вдала стратегія. Передусім, заперечуючи почуття і відчуття іншого, ми лише шкодимо можливому порозумінню (як би людина не бачила світ, її погляд має таке самісіньке право на існування). По-друге, враховуючи, що жінки емоційно сильніші, у конфлікті з ними чоловік приречений на поразку. Не сприймайте мої слова надто категорично й однозначно, просто спробуйте такий спосіб взаємодії при конфлікті й побачите, що у ваших взаєминах скоро суттєво спаде загальний градус конфліктності.

стосунки закоханість відносини стратегія

Вертайтесь до початку

Коли не знаєте, як поводитися в подружній ситуації, згадуйте і використовуйте свою поведінку під час закоханості в схожому випадку. Річ у тім, що нашою подружньою поведінкою зазвичай керують родинні моделі, тобто ми поводимося так само, як бачили в своїх сім’ях, а під час закоханості працюють біологічні установки, котрі є набагато більш відточеніші у процесі еволюції. Окрім того, у людини, наче у комп’ютерної програми, може бути пусто у папці з моделями подружніх взаємин, наприклад «на відпочинку на морі», «під час конфліктної ситуації при знайомих», «при проблемах у коханої людини, викликаної боргом перед друзями», «на пікніку з вегетаріанцями» і т.д. у зв’язку з тим, що дитиною ніколи не спостерігала таких ситуацій у житті своїх батьків, і, як наслідок, не знайшовши відповідних патернів поведінки, людина скоріш за все зробить дурницю. Натомість коли звернеться до поведінки у стані закоханості, навіть при відсутності поведінкової моделі, – скоріш за все її вчинок буде доречний і виправданий для подальших взаємин.

Хоча, нам, людям, неприємно це визнавати, але ми поводимося як автоматизовані системи, що діють за принципом раніше встановлених, зазвичай ще дитячих, програм. І ми не можемо їх просто так – узяти і стерти, а лише дописати трохи коду й адаптувати під поточні реалії. А що ми робимо, коли «висне» комп’ютер чи то через віруси, чи через надлишок інформації? Цілком правильно: перевантажуємо систему. Перевантажити систему у взаєминах – це включити модель/патерн поведінки, який був раніше, – свого роду повернення на крок чи декілька назад. Частіше поводьтеся так, наче ви закохані, і ви з часом повиправляєте всі системні недопрацювання у записаних родинних програмах.

Привабливість закоханості полягає у тому, що інша людина старається і намагається догодити саме нам, а не якійсь абстрактній жінці чи чоловікові. Тому навіть коли ви ідеальні, не показуйте цього, а дійте трохи награно, наче спеціально. Нам набагато приємніше відчувати: хтось робить щось особливе для нас, аніж усвідомлювати: просто людина так робить, бо є такою як є.

Як правильно сваритись

Коли хочете сваритись із коханою людиною, робіть це правильно! «Правильно» – означає так, щоб мати змогу вибачити і відпустити, замість того, щоб до кінця життя нести нерозмотаний клубок образ і скриню затаєних кривд. Для правильної сварки необхідно:

  1. Незалежно від того, що трапилося, у будь-який момент виявитися готовим/ою перепросити самому/ій чи пробачити ту/того, хто вибачатиметься.
  2. Незалежно від сказаного розуміти, що це лише слова, а насправді ви дуже сильно любите і щиро вдячні коханій людині просто за присутність у своєму житті.
  3. Мінімізувати кількість докорів, претензій, особистих образ, згадувань минулого і грубощів, замінивши їх розповіддю про емоції й відчуття, сповіддю, проханнями і вдячностями.
    Сварки і конфлікти неминучі, але їх можна робити такими, що даватимуть сил і впевненості обом учасникам подружжя, і завдяки ним зміцнювати взаємини, а можна робити руйнівними і болючими, з наслідками, які долаються роками, і ранами, які кровоточать десятиліттями. Сваріться з відкритими обіймами, тобто постійною готовністю прийняти і зрозуміти іншу людину, і вам не доведеться у майбутньому виправляти помилки з минулого.

“Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого” – не розуміючи себе і свої відчуття ми втрачаємо дуже багато енергії на марне. Навчіться справлятись із собою і все налагодиться!

Емоція як звичка

Всі наші емоції − це звички. У ранньому дитинстві нас вчать, що і в якій ситуації відчувати. Відповідно, щастя й радість, так само як і нещасність і смуток, – лише звички, самопереконання. Людина, котра звикла жаліти себе чи, наприклад, обурюватися, знайде причини, щоб це робити, той же, хто звик радіти, в аналогічній ситуації радітиме. Не дорікайте своїм коханим за звичку проявляти ті чи інші емоції – їх навчили такого ще у часі, коли вони цього не усвідомлювали. Краще зрозумійте себе й іншого і наберіться терпіння, щоб у тривалому часі приймати в своє життя ті емоції й відчуття, які вам потрібні, а не ті, що лише здаються об’єктивними.

Читайте також попередню статтю із блогу “Емоції та надлишок”.

Подвійні стандарти

У всіх нас подвійні стандарти: ми боремося в інших людях із рисами, з якими насправді повинні боротися у собі, не готові прощати іншим те, що колись не пробачили собі, пред’являємо іншим претензії, які мали би стосуватися нас самих. Подвійний стандарт – це коли я у собі толерую те, що насправді не можу пробачити іншому. Звісна річ, нам так не виглядає:

  • ми робимо зауваження людині, яка голосно чавкає, мотивуючи поняттями культури, натомість можемо привселюдно чухатися чи позіхати з відкритим ротом;
  • обурюємося тим, як до нас ставляться, коли потрібна допомога, але самі теж не проявляємо особливої турботи;
  • міркуємо, що та чи інша людина створює проблеми на рівному місці, але і самі вправно це робимо тощо.

Не лише у щоденній поведінці, але і найменших словах, найдрібніших вчинках, найдивніших ситуаціях ми декларуємо подвійні стандарти. Хочете почати приймати людей такими як вони насправді є? Почніть аналізувати свою поведінку і виправляти себе замість витрачання енергії на зміну іншого. Спершу самі зрозумійте себе, а вже потім вимагайте, щоб хтось інший розумів вас.

відносини шлюб одруження гарний початок весілля

Якщо чоловік часто забуває і не може знайти якісь речі, він не забудькуватий, а просто хоче більше вашої турботи! Якщо дружина постійно затримує вас, коли, наприклад, разом кудись йдете, вона просто прагне вашої більшої допомоги. Підліток, що почав палити чи прогулювати уроки у школі, насправді всім своїм єством кричить: Зверніть на мене увагу! Полюбіть мене! – так само і кохана людина своєю «безглуздою»/«безвідповідальною»/«негативною» /«несерйозною»/…/«інфантильною» поведінкою всього-на-всього озвучує свій біль і намагається бунтувати проти того, що її не влаштовує. Проблема полягає у наступному: ми зазвичай не особливо переймаємося, що насправді своїми звиклими діями людина підсвідомо хоче показати нам, і у часі, коли хтось просить хліба (розуміння, прийняття, допомоги, підтримки тощо), вчергове даємо камінь (обурення, крик, розчарування, гнів тощо). Аналізуючи поведінку іншого, ніколи не обманюйтесь очевидним – завжди бачте більше.

Коли коханій людині добре, не демонструйте їй, що вам погано, згадуючи час, коли вона так само демонструвала вам. Нікому від цього краще не буде. Взагалі нікому нічого не демонструйте! Якщо коханій людині добре, то краще просто порадійте за неї. Інакше доведеться запустити маятник нерозуміння – коли нерозуміння породжує нове нерозуміння, яке, у свою чергу, створює наступне нерозуміння … і так до безкінечності.

У міжлюдському спілкуванні є дві основні проблеми: перша полягає у тому, що люди не говорять профілактично про минулі чи можливі майбутні проблеми у часі, коли в їхніх взаєминах яскраво світить сонечко, і друга: намагаються «все виясняти» і «прийняти рішення» щодо своїх стосунків у часі, коли між ними лютує буря – обоє переповнені емоціями. Висновок простий: займайтеся профілактикою можливих проблем заздалегідь, навіть незважаючи на те, що це може трохи погіршити ваші чудові взаємини, і навчіться перечікувати найбільш критичні ситуації, не приймаючи у них жодних рішень.

Ваш чоловік п’є і не приносить додому достатньо грошей? Це дуже добре! Бо не б’є і не ходить «наліво». Палить? – Чудово, бо не грає у комп’ютерні ігри! Ваша дружина постійно чимось не вдоволена? Прекрасно! Бо чесна і віддана вам. Постійно свариться з вашою мамою? – Супер! Бо не затримується на роботі. Невже ви такі ідеальні, що аж вирішили: кохана людина повинна поводитись ідеально? Чому так багато тих, хто не розуміють: цінувати потрібно не лише позитивні риси, але і відсутність негативних, які могли би бути. Не хочете такого чоловіка чи таку дружину – йдіть від нього/неї геть! Категорично? – Так! Жорстко? – Так! Чесно? – Так!

Роман Кушнір (уривок із книги «Жінка і чоловік. Частина 2»)