Правда про довіру

довіра

Ким бути краще: недовірливим і прискіпливим до дрібниць скептиком чи довірливим і впевненим у результаті оптимістом? Як порахувати, скільки коштує довіра? Кому варто довіряти у першу чергу? Яка відмінність між довірливою людиною і наївною? Звідки береться недовіра і хто культивує сумнів?

Кому довіряти в першу чергу

Є три рівні, на яких варто навчитися довіряти.

1. Макрорівень: довіра до самого/самої себе. Виключив я газ чи ні, зачинив двері чи ні, вдало виступлю чи ні, сьогодні підпишу цей контракт чи ні. Постійні сумніви роз’їдають людину зсередини: псують їй життя, створюють хворобливий стан, ламають кар’єру, ускладнюють взаємини. Якщо ти у чомусь не впевнений, піди і перевір, уточни, дороби, але якщо на це вже не впливаєш, – то прийми ситуацію такою, як вона є, розслабся і довірся собі минулому – що твоя підсвідомість все зробила правильно.

Зауважте: довіряти потрібно своїм цілям (тому, що у сфері нашої компетенції), а не засобам для їх досягнень. Наприклад, не тому, що потяг приїде вчасно, а тому, що ви встигнете добратись у потрібне місце у потрібний час.

2. Мезорівень: довіра до своїх близьких, адже люди, що є у вашому житті, для чогось та й вам потрібні. Вони якось відображають ваш внутрішній стан і тому є з вами однією цілісною системою. Довіряйте і думайте: все, що б не відбулося у взаєминах, – на краще: конфлікт – можливість перейти на новий рівень у стосунках, труднощі – шанс краще пізнати один одного, криза – перевірка на правильність вибраного шляху. І звісно, коли все добре, то треба це і приймати як добре, а не очікувати поганого. При спільному проведенні часу повністю вручіть себе у руки іншого і не чіпляйтесь до дрібниць. І не тривожтеся з приводу того, чи все буде добре і чи вас люблять. Просто самі виконуйте потрібне і не думайте про зобов’язання перед вами інших.

Вдоскональте довіру до ближніх онлайн-курсом «Мистецтво відповідального спілкування: як знайти порозуміння з ким завгодно?»

3. Макрорівень: довіра до Всесвіту. Я маю на увазі якусь більшу систему, частиною якої ми є. Завжди пам’ятайте: Всесвіт має глобальний план щодо нас. То чи варто хвилюватися через дрібниці, коли все у житті є таким, яким воно має бути, і навіть волосся, кажуть, на голові пораховано. Цілком достатньо просто найкраще виконувати свою роботу в той час і у тому місці, в якому ми є.

І не кажіть: це суперечить тезі про 100%-ну відповідальність, яку треба взяти за своє життя і про яку я так часто пишу. Навпаки, спробуйте це об’єднати: так, я беру повну 100%-ну відповідальність за те, що відбувається зі мною у моєму житті, за всіх і за все, що я включаю у сферу своєї відповідальності, чи то домашній улюбленець, чи то колектив підприємства, чи ціле місто або навіть нація чи людство. Але в той же час я усвідомлюю: я є частинкою чогось більшого, це більше є всеохопним і порівняно з ним, навіть якщо взяти відповідальність за все і за всіх, я все одно залишатимуся чимось порівняно дрібним. Це спосіб боротьби з гордощами, це шлях людини, яка вірить.

віра і наївність

Ідея віри і наївності

Часто ці поняття плутають. І їх насправді важко відрізнити доти, доки ми не отримали результатів. Тобто віра і наївність визначається тільки по факту: досягнув – вірив, не досягнув – не вірив.

Спробуймо промаркувати віру і наївність ще до безпосередньої дії. Наприклад, коли людина постійно виходить із дому на роботу за 15 хвилин, знаючи, що потрібно найменше 20, то це є не що інше, як наївність. Бо це своєрідний самообман. А от якби та сама людина вийшла на 10 хвилин швидше, то, безперечно, тоді був би сенс вірити: все відбудеться вчасно (транспорт приїде, заторів не виникне) і вона встигне.

Для того, щоб почати вірити, потрібно і самому якось долучитися до процесу! Віра завжди активна, діяльна. А якщо вона пасивна, то це не віра, а наївність. Той, хто складає нереальний план, – наївний. Той, хто бере 100% відповідальності і діє – не залишаючи собі шляхів до
відступу, – вірить. А отже, і пожинатиме результати своєї діяльності.

Якщо людина припустилася якоїсь помилки, «обдурила вас», отже, ви їй вірили недостатньо. Коли ви заходите в автобус або в авто до якогось водія, то довіртеся або негайно вийдіть, а ще краще навіть не сідайте з ним у один транспортний засіб. Бо, безперечно, безглуздо розраховувати, скажімо, на маршрутку, якщо від водія тхне спиртним. Це наївно, і жодна віра тут не допоможе. А якщо сумніваєтесь у
бізнес-плані, то доробляйте його доти, доки з’явиться впевненість, бо інакше попадете у полон наївності. А вийти з нього можна тільки через ворота гірких розчарувань.

Тож, щоб не бути наївними, зважуйте всі за і проти, коли ви ще вибираєте, але робіть це прагматично, без зайвого моралізаторства. А коли почали діяти, то повністю вручіть себе ситуації.

Про віру і знання дивіться відео з нашого Ютуб-каналу:

Економічна вартість довіри

Довіра має і економічну складову, її важко, але таки можна перевести у гроші й обрахувати. Для цього рекомендую зосередитися на таких перевагах:
менші ризики: той, хто вірить в успіх своєї справи, не ризикує – він приймає безпомилкові рішення;
менші витрати на обслуговування ризиків: людині не потрібно так багато думати, що буде і як буде. Вона знає: все завершиться добре. І якщо щось не добре, то це ще не кінець;
вивільнення часу: коли ми не перепитуємо і не сумніваємося, з’являється час на творення;
кращі емоції, а отже менше коштів на їх обслуговування: кожен неефективний стан (як образа, страх, агресія) потребує  тривалої реабілітації навіть для повернення до status quo, вже не кажучи про отримання чогось більшого.

Коли ви беретеся за якусь справу – чи то приготування яєчні, чи то будівництва будинку, чи запуску якогось бізнес-проекту – і у вас немає відчуття «я доведу його до кінця» і «це буде добре рішення», то краще навіть не починати: марно згаєте час. А час – це гроші. Знаєте, скільки коштує година вашого часу? Порахуйте: поділіть всю суму, яку ви заробили попереднього місяця, на загальну кількість годин, витрачених на її заробляння. А тепер порахуйте, скільки вам обходиться двогодинне вагання в день. А перевиправляння за собою недовірливим? Для більшості це чи не половина місячного доходу. Направду щаслива та людина, що не вагається, бо вірить.

Більше про ефективність часу читайте у статті «Час працює на тебе». А ще більше дізнайтеся на онлайн-курсі «Тайм-менеджмент: навчись встигати все!»

А ще врахуйте ризики, про які ми так рідко задумуємося. Ну от, наприклад, спізнюється людина на зустріч чи дитина-підліток довго десь затримується і ви їй чи йому надзвонюєте. Перепитуєте, демонструєте своє незадоволення, створюючи напругу. Ви наче зняли відповідальність із себе, повелися як «добрий керівник чи партнер», «хороша мама», але що насправді може відбутися далі? Людина, знаючи про очікування, починає хвилюватися, а отже стає більш схильною до помилок: ризикує проїхати на жовте світло, перебігати дорогу в недозволеному місці, просто перенервувати і дістати якусь болячку. І добре, якщо наслідки не будуть летальними. Не культивуйте страху і боязнь помилки в іншій людині – виправлення наслідків часом обходиться дуже дорого.

мистецтво довіри

Вчимося мистецтву довіри

Щоб довіра перетворилася для вас на звичку, потрібно їй вчитися. Причому можна використовувати двосторонній підхід: припинити сумніватися і власне тренувати довіру. Про способи тренування довіри читайте далі.

1. Відмовитися від перепитування про щось іншого. Не важливо, чи це співробітник чи дитина, не треба уточняти: «Ти зачинив двері? Ти виключив світло? Ти справді вимкнув світло? Ти перевіряв?» Не поширюйте власний сумнів на іншу людину! Бо він, наче вірус, здатен зіпсувати все найкраще, що є між вами.

Знаю, інколи так хочеться перепитати. Але зазвичай це лише для зняття з себе вантажу відповідальності, який із неймовірною силою тисне на плечі. Справляйтеся зі своїми сумнівами самостійно. До речі, це стосується і надмірно частих повторів одного і того самого, переконування і порад, про які вас ніхто не просить.

2. Ніколи не робіть того, у що не вірите: не вкладайте гроші і валюту, в якій ви сумніваєтеся, не переїжджайте до країни, в якій немає впевненості, не купуйте нічого у «підозрілих» людей. Коли ми прокручуємо ключ в автомобілі, то повинні вірити, що він заведеться, а коли розбиваємо яйце, то маємо вірити, що наш омлет вийде смачним і поживним. Навіть книги допомагають тільки, коли ми віримо у них. Тобто ми спершу повірили, а потім це допомогло. Це своєрідний дух, що наповнює, вдихає життя у кожну-кожнісіньку побутову ситуацію.

Повірте у свої можливості і приєднуйтеся до Телеграм-каналу для ресурсних особистостей!

3. Працюйте без авансу. Позичайте друзям гроші і не нагадуйте про віддавання, як би не хотілося чи як би вони не були б вам потрібні. Тоді отримаєте чудовий тренажер, на якому накачаєте свій «м’яз довіри». Направду вартість того, що ви отримаєте, набагато більше, аніж суми, які ви можете втратити. Так само тренуйте незалежність від матеріальних речей. Наприклад, даючи в руки дитині цінні годинник, вазу чи статуетку.

Далі. Змініть звичний причинно-наслідковий взаємозв’язок: не думайте про своїх боржників – самі розплатіться з боргами. Не кажіть: якщо б заплатили мені, то заплатив би і я. От побачите, що світ стане з ніг на голову, коли ви розумітимете: тільки якщо спершу заплачу я, тоді заплатять і мені. Таке мислення притаманне ефективним людям, які повноцінно проживають своє життя.

4. Долайте сумніви. Ставайте професіоналами: часто і багато повторюйте певну дію, відточуючи майстерність. Наприклад, якщо хочете не сумніватись у собі як у водії чи ораторі, – їздіть якнайбільше і виступайте якнайчастіше. З досвідом з’являється впевненість, а вона веде за собою довіру до себе, яка обов’язково приведе до вас довіру до інших і до Всесвіту!

На завершення

Якщо людина щось має, то тільки завдяки вірі в отримання цього, а якщо не має, то всього-на-всього не докладала достатньо зусиль, швидше за все теж із підсвідомої причини недовіри до результату. Бо всі принади життя може пізнати тільки той, хто вірить! І, відкидаючи сумнів, впевнено йде вперед. Інакше зневіра, наче хробак, сточить найкраще, що є у взаєминах з іншими та й, зрештою, у душі самої людини.

Особливо тренуйте довіру до близьких. Бо коли ми не довіряємо, то вчимо близьку людину – на мене звертають увагу, коли я щось роблю не так. Переоцінюючи значення проблеми, вчимо помилятися і, відповідно, отримувати як «винагороду» негативні емоції. Всі перевірки робіть на етапі до прийняття рішення.

Створюйте! Дійте! Довіряйте!

Автор статті Роман Кушнір.

Слідкуйте за Романом у соціальних мережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук та Ютуб.

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn