Особисті кордони

дерево природа ресурси позитив

Навчіться вміло відстоювати свій кордон

Натренуйте вміння казати «ні» настільки грамотно, щоб не викликати в іншої людини відчуття небезпеки й цим не підштовхувати її до нової хвилі агресії. Це запорука постійної емоційної ресурсності. З іншого боку, коли маєте з кимось непорозуміння, щоразу питайте себе: чи достатньо я ресурсний/а, щоб мій кордон не переходили? Про кордон я писав уже багато в інших книгах, тому тут згадаю тільки те, що актуальне для цієї книги, а саме уривок мого листування із читачкою у фейсбуці: «Вміти профілактувати конфлікт і давати «вилазити собі на голову» – це дві різні речі. Їх, безперечно, слід розрізняти. У Школі ми називаємо Межу, про яку Ви пишете, Кордоном.

“Емоційний ресурс” – попередня стаття із циклу публікацій “Ресурсність”.

Кордон – місце, в якому люди починають бачити різницю між «я» і «ти». Як би не хотілось обманути себе ілюзією, але життя без кордонів неможливе. Питання лише у тому, якого типу кордони людина вибудовує щодо оточення. Чи схожі вони на стіну між Північною і Південною Кореєю, чи наче між країнами ЄС. Неготовність поважати кордони іншої людини призводить до зовнішнього конфлікту, неготовність захищати свій кордон – до агресії ззовні. Асиметричне ставлення до «нічийного» прикордоння породжує внутрішній конфлікт. Уміння людини визначаються, власне, її здатністю давати раду зі своїми кордонами. Що більша особистість, то більші її зовнішні кордони, а отже, і ступінь взаємодії з іншими людьми. Мистецтво співжиття з іншими й полягає у тому, щоб, навчившись захищати свої власні кордони, не бути агресором для інших.

Треба бути Ресурсними, щоб наш кордон не переходили, і так само слід вміти створювати для інших людей середовище безпеки й довіри, щоб інші у ньому відкривалися. Бо зазвичай у спілкуванні виходить так, що брак безпеки вимагає захищатися, а через те, що найкращий захист − це напад, людина починає агресувати. Так народжується нескінченне коло агресії у відповідь на агресію, в якому «не важливо, хто почав», а «важливо, хто завершить». Людей, які вміють не переходити чужий кордон у спілкуванні, − обмаль. Проблеми, власне, з’являються через те, що більшість вважає, ніби вміє спілкуватися, і мало хто задумується про те, що зазвичай сам провокує непорозуміння. Мистецтво спілкування у тому й полягає, щоб створити для людини середовище довіри, в якому можна буде відкрити кордони, але так, щоб і «Я», і «Ти» шанували юрисдикції одне одного, а це можливо тільки між рівними й ресурсними особистостями.

Бізнес-інкубатор: онлайн курс по систематизації для власників бізнесу – хочете систематизувати свій бізнес? Тоді Вам необхідний цей легендарний курс від SPE! Тепер у онлайн форматі.

Тому, можливо, відповідь на Ваше запитання заховане у двох інших: чи достатньо безпечно почуваються люди під час взаємодії з Вами й чи, на їхню думку, Ви є достатньо ресурсними?»

У будь-якому разі пам’ятайте: домовлятися можна/будуть тільки з ресурсною людиною! Безресурсним просто диктуватимуть свою волю.

Рекомендуємо до прочитання наступні книги Романа Кушніра: «Мистецтво відповідального порозуміння», «Абетка саморозвитку», «Платформи для саморозвитку».

Грамотно рахуйте, скільки берете і скільки віддаєте

Усі проблеми від порушеного балансу «брати-давати»! Нам критично бракує усвідомленого розуміння математичних моделей, які керують нашим життям. Звідси й усі помилки. Хто погано рахує – програє! Чотири критичні помилки, які не завжди взаємопов’язані між собою:

  1. Брати забагато;
  2. Брати замало;
  3. Давати забагато;
  4. Давати замало.

станція потік кордон рух вперед

Природно, що ми хочемо накопичити якнайбільше соціального (емоційного) ресурсу, і тут розпочинається найцікавіше: у дію вступає його величність закон економії! Бажаючи накопичити більше ресурсу, ми шукаємо вигідніші для нас засади обміну емоційними ресурсами. Відповідно, в значній кількості випадків «дешевше» імітувати того/ту, хто чесно обмінює, тобто:

а) не «не бути халявником», а «не видаватися халявником»;

б) не «не вириватись уперед», а «не бути, наче той, хто вирвався вперед»;

в) не «бути альтруїстом», а «видавати себе за альтруїста»;

г) не так підтримувати, як «вдавати підтримку» тих, хто залишився позаду.

Взаємодія в балах

«Навантажу» вас ще більше, оцифрувавши концепцію трансактного аналізу про способи взаємодії. Напишу своє трактування, як бачу математику обміну:

  1. Втеча – спосіб взаємодії людини з оточенням, за якого діє правило «Ти не чіпаєш мене, а я тебе». 0=0. Зовсім комфортний спосіб для періодичного уникнення соціальних контактів.
  2. Ритуал – спосіб взаємодії, за якого ввічливістю ми відповідаємо на ввічливість. «Привіт! – Привіт!»; «Як справи? – Все ок, а в тебе? – В мене теж. – Скоро ще побачимося! – Бувай!» 1=1. Мінімальний, а все ж обмін. Якщо людині бракує якіснішої комунікації, пробуватиме добирати ритуалами.
  3. Проведення часу – такий собі small talk, просто поговорити. Для когось це попити сочок на лавочці, для когось обговорити політику, ще для когось – разом піти у кіно. 2=2. Споживання без творення, але все ж – вищий рівень взаємодії.
  4. Діяльність – те саме проведення часу, але зі спільною ціллю: похід у гори, фарбування паркану чи робота над спільним проєктом. 4=4. Чудовий спосіб знайти порозуміння (або втратити його) – це почати вести з друзями/коханою людиною спільну справу. Тепер то вже не просто «поговорити», тепер це дія, в основі якої є спільна ціль.
  5. Гра – високоінтенсивна форма близької взаємодії, за якої кожен знає свою роль і має діяти згідно з нею. 8=8. Ігри це типовий максимум взаємодії людей, які прагнуть інтимності, але не знають, як її досягнути.
  6. Інтимність – глибинне порозуміння між двома ресурсними особистостями, коли кожен у конкретних стосунках може повністю відкритись і бути такою/им, якою/им є. 16=16. Через брак ресурсності й непрокачаність, а також через велику ймовірність «кидка» за умов високих ставок люди часто в обмін на інтимність отримують «гру».

Щоб перейти із партнером у спілкуванні на найвищий рівень, потрібно поетапно пройти всі стадії. Спершу достатньо обмінятися ввічливістю, далі просто поспілкуватися, спробувати зробити щось спільно, пограти в гру, щоб зрозуміти, чи гравець достойний, і лише після того, якщо належно пройшли відповідні етапи, перейти на найвищий рівень «інтимності». Хоча це ще не означатиме, що ми там надовго залишимося.

Правильно рахуйте, на якому рівні взаємодієте з іншою людиною ви, а на якому взаємодіють із вами. Програємо, коли обмінюємо: 1 на 0 – ми ввічливі, а нас ігнорують; 2 на 1 – проведення часу з людиною, яка просто виконує ритуал; 4 на 2 – хочемо досягнути спільних цілей з людиною, для якої важливо просто «бла-бла-бла»; 8 на 4 – хочемо зіграти в гру для більш інтенсивних стосунків з тим/тою, для кого наше спілкування це «just business». І нарешті, 16 на 8 – відкриваємося перед людиною, яка просто користається нашою вразливістю. Як бачите, в останніх обмінах можливі втрати найбільші, тому часто люди їх узагалі уникають, постійно борсаючись на низьких щаблях взаємодії. Ресурсна ж людина має достатньо можливостей час від часу все-таки грати «по-крупному» – робити ставку на інтимність, і деколи навіть таки зриває «джек-пот» – отримує взаємність.

Автор: Роман Кушнір (“Ресурсність: математика самореалізованої людини“)

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn