Минуле, що визначає майбутнє

Минуле, що визначає майбутнє_

Модель поведінки людини до шлюбу задає природа, а от після шлюбу людина поводиться у відповідності до моделей своїх батьків. Природа дбає про те, щоб кожен, хто народився, знайшов собі пару і залишив після себе потомство. Тому навіть коли в чоловіка чи жінки чудові манери, звабливий голос, бездоганна поведінка у часі залицяння, то це ще далеко не означає, що у перших роках після шлюбу вона не перетвориться на сварливу мегеру, а він на заплилого жиром трутня.

В чому особливості моделі поведінки?

Модель поведінки до шлюбу дається нам від природи, а після шлюбу доведеться собі створити самому на основі тих фрагментів, які пам’ятаєте з життя батьків, поступово замінюючи їх власними напрацюваннями. Тому, коли залицяльник класний, то не факт, що з нього вийде добрий чоловік, і, відповідно, коли дівчина вона чудова, то це ще не гарантія, що вона буде такою ж дружиною.

Ви ніколи не побачите модель іншої людини передчасно, а лише після етапу закоханості, тобто тоді, коли зайдете вже достатньо далеко і буде пізно щось змінювати. Такий принцип еволюції – вона зробить усе для того, щоб ви спільно з іншою людиною народили дитину, а потім самоусунеться на етапі її виховання і становлення. Тож усі світоглядні, родинні, фінансові, часові, соціальні проблеми людини проявляться згодом. Як би пильно ви не вдивлялися на етапі заручин, а мало що побачите, бо до того етапу проявляється більше загальнобіологічна модель виду, аніж особиста модель, перейнята у батьків.

Особиста з’явиться тоді, коли ви того найменше очікуватимете − у часі перших років спільного життя, коли, здавалось би, всі основні бурі непорозумінь канули у дошлюбному часі – знаходитиметься, щось таке, до чого ви не будете готові, хоча щось цілком закономірне й очевидне сторонньому спостерігачеві ззовні. Але наберіться терпіння: коли дуже довго активно чекати, змінювати власну модель поведінки,  то все у поведінці іншої людини можна змінити.

Яка роль батьків у формуванні характеру дитини? Дізнайтесь натиснувши ТУТ.

У подружньому житті так само, як і загалом, люди живуть за наперед визначеними сценаріями, моделями, котрі вони бачили у своєму житті. Тому дуже багато чого вони говоритимуть не вам, але і ви говоритимете не їм. Інколи загалом складається таке враження, що це дух якогось минулого вселився у людину і ворушить замість неї її устами, а вам залишається думати:

«Чому він/вона таке каже? Це ж не про мене! Це ж не про нас! Це несправедливо! Я цього не заслужив/ла! Я на це не напрацював/ла!».

особливості моделі поведінки

Нічого у такому дивного немає – людина, наче певний програмований минулим досвідом об’єкт, робить те, на що навчена, і, доки не навчиться сама перепрограмовувати себе, до того часу помітних змін не буде.

Вона, спостерігаючи за мамою, яка ніколи не отримувала квіти і, виправдовуючи її поведінку, каже своєму потенційному кавалеру:

«Ні, дякую, мені не треба квіти!»

А коли він іде геть, думає, згадуючи нещасну матір:

«Ну, чому мені ніхто навіть квітки не подарує?».

Шкода, що батьки не вчать дітей вмінню брати і давати, приймати і любити, надихати себе і бути оптимістичними щодо власних шансів на успіх, цінувати і бути терплячими.

Читайте ще одну цікаву статтю “Батьки і діти. Підводні камені виховання”

Родинні моделі у коханої людини

Придивіться до взаємодії у сім’ї свого партнера – все те саме чекає і на вас. Яким би іншим/іншою не здавалася вам кохана людина, а вона є плодом дерева своїх батьків. Це зовсім не означає звертати увагу тільки на погане, а радше намагатися зрозуміти, чому в сім’ї вашого/ї обраного/ї стосунки є такими як є. Ваш коханий намагатиметься зробити з вас свою маму, а ваша кохана – свого батька. Ці всі процеси відбуваються неусвідомлено, тож не варто звинувачувати когось у злому умислі. Ні у кого з нас немає одразу своєї моделі поведінки з коханою людиною, тому ми за відсутності власної на перших порах користаємо з моделі, на якій виросли. Для декого ці «перші пори» затягуються аж до кінця життя, обмаль людей таки знаходять власний шлях.

Перед тим, як вступити у шлюб, або у перші роки співжиття маєте знати:

  • чи його/її батьки вміють підтримувати одне одного у важку хвилину і як це роблять;
  • що говорять одне одному в часі конфлікту і в якій формі;
  • які емоції один щодо одного типово проявляють;
  • як реагують на помилки одне одного;
  • чи відпочивають спільно і якщо так, то як;
  • як часто і як саме сваряться та як миряться;
  • чи працюють спільно і наскільки успішно їм це вдається;
  • про що спілкуються впродовж дня і як часто це роблять;
  • як поводять себе, коли хтось із них робить відверту дурницю;
  • як звертають увагу на помилки один одному;
  • наскільки чесно поводяться один у ставленні до іншого;
  • що робили чи роблять у момент сімейного безгрошів’я і так само у часі надлишку грошей;
  • чи мають спільні розваги та як часто сміються разом.

Не нехтуйте часом для того, щоб дослідити їх поведінку, згодом для вас це буде ключем до розуміння партнера. Ті ж питання поставте у стосунку до своєї сім’ї – відповіді стануть ключем до розуміння власної поведінки.

Так само обов’язково перегляньте її родовід і його:

  • якщо там усі чоловіки вмирали рано, то і вас це чекає, коли не почнете змінюватись;
  • якщо у його родині чоловіки часто хворіли, а жінки доглядали, то і вас це чекає;
  • якщо у його родині хтось із батьків рано вдовів, то будьте готові до аналогічної долі, і так до найменших дрібниць.

Робота над собою і шлях до самоусвідомлення позбавляє минулі моделі сили. Також, коли ви вже не перший/а чоловік/жінка, то є великий шанс, що значна частина моделі вже «відпрацьована» минулими взаєминами ваших коханих. Це не «карма», «порча» чи «доля» − це поведінкова помилка, яку чомусь ніхто у минулих поколіннях родини вашої коханої людини не виправляв.

Рекомендуємо книгу “Сценарії життя людей”.  Автор та психотерапевт Клод Штайнер описує стереотипні стосунки та сценарії людей спираючись на власний психотерапевтичний досвід і здобутки Еріка Берна, свого вчителя і наставника. Адже сценарії, за якими живуть люди, передаються з покоління в покоління. Він дає практичні поради, як подолати шкідливий вплив сценарію, вийти за межі стереотипних гендерних ролей і, що дуже важливо, як виховати дітей, аби вони не потерпали від банальних сценаріїв своїх батьків.

родинні моделі коханої людини

Великі родинні моделі у сім’ях ваших коханих, такі як смерті, розлучення, зради, тривалі образи тощо, впливають на дрібні побутові справи у дуже не сподіваний спосіб. Так само як розломи земної кори чи зміна клімату загалом впливають на наше побутове життя. Подібні зміни непомітні, але вони визначальні й нікуди від них не дітися, але, аналізуючи минуле і краще пізнаючи партнера, глобальні зміни можна передбачити і почати використовувати, тобто те, що мало піти на шкоду, обернути на користь.

Історія батьків − це завжди підказка дітям, що робити і чого не робити, аби досягнути чи, навпаки, не досягнути такого результату, як у них.

Розуміння того, що у вашому житті повториться модель батьків, мало кого мотивує до подальших взаємин, але насправді розмірковування над моделлю дає шанс, що, коли зрозуміти їх помилки, у вас все ж так не станеться. Не бійтесь аналізувати життя батьків, які б скелети там приховані не були: адже навіть, якщо ви зараз не маєте інформації про минулі проблеми і не хочете «ворушити минулого», то ваша внутрішня емоційна дитина все пам’ятає і відтворить такі самі картинки у дорослому житті. Знання натомість звільняє або принаймні дає шанс на вибір іншої дороги на роздоріжжі.

То що для вас важливіше:

Жити в ілюзії, що повторення батьківської долі − це випадковість, чи дійсно сформувати свою власну, правда, швидше іншу, аніж кращу, модель життя?

Ваша жінка все робитиме для того, щоб зробити з вас копію її батька, а ваш чоловік поводитиметься так, щоб зробити копією його мами. Не картайте за це коханих – вони, як і ви, роблять це несвідомо. Ми не можемо відмовитися від своїх моделей, маємо шанс тільки їх модифікувати. Але якщо ми хочемо виправити чиюсь модель, то цим варто займатися лише після повного перегляду власної. З тих кубиків, що маємо, треба побудувати нову кращу реальність, попередньо прийнявши своїх батьків такими як вони є. Зрештою вони ж теж перейняли моделі своїх батьків, а ті ‒ своїх, і так споконвіків. І якщо покопирсатися, то завжди можна знайти і першопричини, і наміри будь-яких власних дій у поведінці старших родичів.

Запрошуємо до нас на навчання:

Реєструйтесь вже зараз! Покращуйте якість ваших взаємин!

Одна третина років життя після одруження спрямується на договорювання один одному всього, що мали б сказати один одному ваші батьки. Наприклад, якщо ви одружилися в 21, то перші 7 років спільного життя допрацьовуватимете моделі своїх батьків: чоловік говоритиме дружині те, що його батько мав би сказати його мамі, а жінка говоритиме чоловікові те, що її мама мала би сказати батькові, але не сказала. Фактично формуватимете не спільний діалог, а два окремих монологи, які інколи семантично збігатимуться. Враховуючи те, що люди ніколи не вибирають одне одного навмання, а тільки так, щоб доповнювали систему одне одного, то для зовнішнього спостерігача їх спілкування навіть виглядатиме як діалог. Але обманюватися не варто – звісно, іноді одна шестерня попадатиме у виїмку шестерні іншої людини, але це у перші роки життя буде швидше винятком, аніж правилом. 

З часом, коли такі монологи надто сильно не сходяться, люди розходяться . Однак, якщо хоча б час від часу монологи сходяться і над притиранням доволі довго працювати, то після третини років в людини буде направду вибір: або піти своїм життєвим і сімейним шляхом, або вибрати чужий, батьківський. На непевний, але свій шлях теж дуже важко наважитися!

Ми є у Телеграм-каналі, Instagram, YouTube-каналі, TikTok. Долучайтесь! В нас багато цікавинок для вас! А ще вирушайте у «SPEмаркет» за новими навичками та знаннями.

Роман Кушнір (уривок із книги “Чоловік і Жінка I ч.“)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути відео:

Будемо раді прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.

Головна місія Школи розвитку SPE – готуємо  Майстрів Життя !

А ви хочете бути Майстром свого життя? Приходьте до нас! 

Любові вам!