Конфлікт. Чоловік. Жінка. Є варіанти?

взаємини_антропологи_конфлікт_порозуміння_полярні_ведмеді

Ця стаття є продовженням до статті “Жінка. Чоловік. Конфлікт. Коли ситуація критична?“. Тому, якщо ви не читали попередню частину, ознайомтесь спочатку із нею. Отож, ми продовжуємо.

Конфлікт чи краще назвати це “конфліктна ситуація” між чоловіком та жінкою. Як бути?! Думаю, не можна вирішити проблему не у тому місці й не з тою людиною, з якою вона виникла. Якщо проблема (конфлікт) у посуді, який лежить брудний удома, а ви намагаєтеся вирішити щось відносно нього при зустрічі з колежанкою, з мамою чи на футбольному матчі з друзями або за рахунок спілкування у соціальних мережах, це виглядатиме безглуздо, так само і вирішувати проблему з іншою людиною, якщо вона [ця проблема/конфлікт] виникла не з нею – позбавлена сенсу дія.

Означте предмет/тему/місце конфлікту

Незважаючи на всю очевидність, більшість тих, хто мають непорозуміння вдома, намагаються вирішити їх де завгодно, тільки не там, де вони виникли:

  • втікаючи у спілкування з друзями чи у роботу,
  • «радячись» із мамою,
  • шукаючи рішення у заїданні солодким,
  • палінні,
  • сварках із дитиною тощо.

Роблячи що завгодно, тільки не те, що треба. Насправді правильне рішення лежить на поверхні:

щось пішло не так у взаєминах із коханою людиною – поспілкуйтеся з нею!

Нехай це не настільки приємно, як посерфити по Інтернету в пошуках поради, зате дієво. Якщо є приємна дія, котра загострює ситуацію, чи неприємна, яка може її вирішити, то яку з них виберете ви?

Є дві проблеми у спілкуванні: перша – люди не звикли говорити про власні почуття і відчуття, друга – коли вони починають говорити, то зазвичай просто «вивалюють» на іншого все, що думають, – видаючи свої думки за істинні почуття. Проблема номер один вирішується за допомогою регулярного спілкування, створюючи проблему номер два, яка, у свою чергу, вирішується дуже тривалою роботою над собою, тобто постійним розмірковуванням, чи те, що я хочу сказати, не є:

  • демонстрацією (бажанням зачепити почуття і відчуття іншої людини);
  • чи не самонакручуюсь я (маючи час порозмірковувати над проблемою, поляризую її);
  • чи не очікую я від людини змін (тобто чи не роблю щось, аби зробити іншого таким, як мені б хотілося його бачити);
  • словами, підготовленими якійсь іншій людині у минулих взаєминах (те, що батько мав сказати мамі, чи навпаки тощо);
  • плутаю я свої почуття з емоціями (чимось інтенсивним, що мене захоплює у поточний момент).

Тільки людина, яка кожного дня шукає порозуміння з собою, спілкується і радиться з відображенням у дзеркалі (фактично чи ментально), вміє описувати власні почуття, причини їх виникнення і розуміє, для чого вона про них говорить, має шанс на порозуміння щодо своїх почуттів і з іншою людиною.

Нагадаємо, що наш курсМенеджмент взаєминє вельми ефективним для осіб, які хочуть розуміти, вдосконалювати та моделювати свої взаємини. Будемо раді вам посприяти та поділитись досвідом. Долучайтесь до нас будь яким зручним вам способом – зателефонувати або зв’язатись із нашим менеджером (у зручний для вас спосіб) та записатись.

взаємини кохання непорозуміння конфлікт шляхи до порозуміння

Ресурси і потенціал

Усі ми калькулятори. Холодні й прагматичні калькулятори любові.

Хоча, звісно, на перший погляд так не виглядає. Однак у кожному з нас закладені первісні програми, які дозволяють вираховувати, скільки хто вкладає у взаємини і скільки хто з них бере. Це необхідна програма, яка передбачена у «базовому пакеті» ментальних програм людини, і без неї вона б зношувалася надзвичайно швидко, бо лише б віддавала і, нічого не отримуючи взамін, швидко виходила б з ресурсної гри. Тому ми повинні постійно калькулювати свої інвестиції й повернення від них, і відбувається цей процес зазвичай несвідомо.

То що саме ми рахуємо?

«Справжні» ресурси

Зазвичай основними показниками є наші вкладені ресурси: фінансові, часові, емоційні. Тобто те, що можна вирахувати, і те, що ми вже маємо. Творчі, інтелектуальні чи духовні ресурси, якими часто хизуються люди, скоріше за все є ілюзією, бо виміряти їх внесок у іншу людину важко, тому їх доводиться хіба або обмінювати за «низьким курсом», або добре аналізувати, що саме у них є ресурсною базою для створення нових цінностей у житті іншої людини.

Фінансовий ресурс – це конкретна сума грошових одиниць, яку ми вклали в іншу людину.

Часовий ресурс – це конкретна кількість часу, проведеного з іншою людиною.

Емоційний ресурс – це менш конкретна, але все ж здатна до підрахунку кількість посмішок, поцілунків і добрих слів, які ми вклали в іншу людину.

Зазвичай чоловікам простіше здобувати і вкладати фінансовий (матеріальний) ресурс, а жінкам – емоційний. Хоча, звісно, може бути і навпаки – все залежить від навиків людини та її родинної моделі. Часовий ресурс є однаковий у обох статей.

Ресурсом, який ми вкладаємо в іншу людину, є тільки те, що ми робимо саме для неї. Наприклад, якщо чоловік «заробляє гроші», то це не є ресурсом його жінки, ресурсом у такому випадку є гроші, які він безпосередньо витрачає на неї. Повторюся: не на їжу, не на бензин до авто, не на оплату комунальних послуг, а саме на її цілі й потреби. Так само і у випадку жінок – ресурсом, вкладеним у чоловіка, не варто вважати її час, вкладений у прибирання чи догляд за дітьми, а тільки те, що було зроблено безпосередньо для нього. Ми надто часто маємо асиметричне ставлення до ресурсів, які даємо та які приймаємо. Чоловік думає, що, «заробляючи гроші», він робить це для неї і записує собі в актив (свій ресурс, який він віддає), натомість до її роботи по дому ставиться як до обов’язкової і само собою зрозумілої (не вважає ресурсом, який віддає вона). Аналогічно жінка думає, що «робота по дому і догляду за дітьми» – це ресурс, який вона віддає чоловікові, натомість до його «заробляння грошей» ставиться як до чогось цілком безумовного і знову ж таки само собою зрозумілого. На такому ґрунті у взаєминах виникає неймовірно багато прихованих непорозумінь, які з часом переростають у відкриті конфлікти. Коли ж чоловіки починають розуміти: те, що вони собі записують у актив (затримався на роботі, запустив масштабніший проект, більше попрацював вдома тощо), насправді жінка їм рахує у пасив, а жінки усвідомлюють помилки у своїх розрахунках, тобто що тривалий час,  розведений на кухні замість із чоловіком, немите волосся заради нервового часу з дітьми і старенький зношений одяг як економія для сім’ї не є їхнім активом у очах чоловіка, а лише пасивом, – одразу з’являються шанси на покращення взаємин.

Ресурсом не може бути те, що ми робимо для цілей обох партнерів:

  • похід у крамницю;
  • купівля штор у дім;
  • народження і виховання дітей;
  • приготування їжі чи прання (якщо ми не перемо вручну);
  • походи на роботу;
  • заробляння грошей;
  • миття посуду.

Це все процеси, в яких рівною мірою відбувається вклад обох сторін і у заслугу собі їх записувати не варто. Знаю: щодо деяких пунктів у жінок, а щодо деяких у чоловіків зараз шок, але повторюсь: у них вклад обох сторін однаковий і тому ними не варто хизуватися. Часто саме через те, що люди собі записують їх у актив, і настає черговий конфлікт, який, звісно, проявляється через зовсім інший інцидент, але у своїй основі має ту саму причину –  симетричний розрахунок активів собі й пасивів іншій людині.

При ідеальному варіанті жінка генерує для чоловіка емоційний ресурс, який він повертає їй у вигляді примноженого матеріального, далі вона генерує для нього ще більший емоційний і він повертає їй ще більше примноженого матеріального, тоді вона генерує… і т. ін. до безкінечності.

Звісно, тим, хто перший згенерує ресурс, може бути і чоловік. Але насправді до таких взаємин мало хто готовий, це рівень дуже глибинних взаємин двох самодостатніх особистостей, які вміють спілкуватися, а це направду одиниці. Окрім того, на надлишковий ресурс одразу хтось починає посягати: чи то далекі родичі з іншого краю світу, чи то друзі з темного минулого, або, що вірогідніше, люди з ближчого кола (батьки, знайомі, колеги по роботі тощо). Також серед несамодостатніх особистостей із низькою самооцінкою часто поширеним явищем є «емоційна корупція» – це коли людина бере в одному місці, а віддає в іншому, наприклад бере позитивну емоцію вдома, а віддає її знайомим за кавою, причому зазвичай щиро вірить, що просто вдома його/її не сприймають.

Далі буде…

Роман Кушнір (уривок із книги «Жінка і чоловік. Частина 2»)

P.S.: Приємний бонус – відео з нашого каналу. 😉

Запрошуємо вас долучитись до нас у соцмережах  Facebook та Instagram, аби не проґавити усілякі цікавинки, події та корисні статті. Також нагадуємо, що наша Школа – це такий собі вулик, де постійно відбуваються корисні тренінги та цілі програми із домашніми завданнями та практиками. Актуальні на цей період ви зможете переглянути тут. А ще раді будемо прочитати вашу думку у коментарях до цієї статті.
Будемо на зв’язку. Вдалого часу!