Емоції та надлишок

пара квіти розуміння взаємодія

Про емоційні надлишки

У сучасних умовах ситості й достатку (пишу принаймні про нашу частину світу) в більшості людей є емоційні надлишки і саме від того, як вони їх використовують, і залежить їх благополуччя й радість життя. Звідки можуть взятися «емоційні надлишки» в тих, у кого проблеми з пошуком роботи, непорозуміння у родині, депресії й хвороби? Про які надлишки може йти мова, коли людина живе у неймовірному стресі, не знає, що буде завтра, тривожиться і переживає, адже навколо стільки негативної інформації, котра направду її стосується? Хіба не доцільніше написати про емоційні ями і про те, звідки брати взагалі хоч якісь позитивні емоції? – цілком справедливо спитаєте ви мене. Ні, − відповім я, − бо переважна більшість проблем − не що інше, як невміло вкладений емоційний надлишок!

Розумію, це не очевидно, але більшість проблем у житті люди створюють собі самі, через нудьгу і від того, що не мають чим зайнятися. Наш мозок не є сконструйований для отримання щастя (хоч його для цього можна адаптувати), а для того, аби справлятися з викликами і труднощами. Однак враховуючи, що ми живемо у світі, де позбавлені чималої кількості еволюційних проблем, таких як можливості бути з’їденим якимось хижаком на вулиці, небезпек переохолодження чи смерті від голоду або спраги, ризику загинути від надмірно агресивного одноплемінника, отруєння небезпечною рослиною, або навіть несподіваним знищенням непередбачуваним катаклізмом, ми вивільнили значну частину свого потенціалу і ресурсу. А якщо якийсь ресурс (наприклад, емоційний) не почати використовувати, то він починає шкодити. Якщо забагато сили, – вона стає руйнівною, якщо забагато вогню, – він пожирає все навколо, якщо надто багато їжі ми з’їли, – у нас болітиме шлунок, якщо видамо непідготовленій людині премію, – вона скористає нею на злі цілі і т.д.

Читайте попередню статтю “Міцні стосунки. Початок” із циклу статтей Романа Кушніра «Жінка і чоловік. Частина 2».

Виклики, які постають перед середньостатистичною людиною, не йдуть у жодне порівняння з викликами, які поставали перед її прапрапращуром сотні тисяч років тому. Наслідок: частина людей вивільнений ресурс спрямовує на творення, ставлячи собі цілі, але більшість − на руйнування і самознищення, концентруючись на проблемах. І от що відбудеться, коли той, хто не звик до реінвестування вивільненої енергії у творення, отримує чудову сім’ю і ще й підтримку рідних? Цілком правильно: він починає все це «розбазарювати» на вигадані проблеми і конфлікти.

пейзаж пара стосунки перспективи

Як справлятись?

А як ви справляєтесь із своїми «емоційними надлишками»? Теж засмічуєте власне життя непотрібними проблемами і скандалами, щиро переконуючи себе, що вам хтось чогось недодав і що ніхто вас не розуміє? Реінвестуєте туди, де взяли, чи просто проїдаєте? Пам’ятайте: ваш успіх у взаєминах напряму залежить від того, як ви перерозподіляєте свої надлишки.

Емоційні надлишки можна ще назвати надресурсом. Санта-Барбара у житті часто виникає саме як наслідок невміння працювати з надресурсом, і з віком, коли люди вже стають емоційно біднішими, вона припиняється. При цьому всьому люди ще й не визнають, що у них є надресурс, а навпаки думають: їм хтось чогось недодає.

А хто має надресурс? Той, хто знає, що його люблять і цінують, приймають і толерують, той, хто знає, що не позбудеться свого дому, що б не зробив, тобто має нескінченне право на помилку. Але ж людина з низькою самооцінкою такого не визнає за жодних умов, адже це поставить під сумнів основні засади її буття. А враховуючи, що більшість із нас має подібний недуг, і визнавати, що нам достатньо, не будемо, навіть коли нам насправді забагато. То що робити? Опиратися на факти!

Людські емоції традиційно вважаються чимось вічним, однаковим для всіх людей. Однак вони відрізняються від місця до місця (наприклад, чисто німецьке Schadenfreude, а по-нашому “зловтіха”), а високочолі вчені регулярно виявляють нові, про що свідчить мільйонна армія тих, хто страждає на “синдром упущеної вигоди” (Fear of Missing Out, інакше кажучи — страх пропустити щось надзвичайно важливе в Twitter і Facebook незліченних друзів, більшість з яких ти й в очі ніколи не бачив). Цікаво? Читаємо далі у статті Сім емоцій, яких більше немає” від www.bbc.com/ukrainian.

Кожній людині варто навчитися приймати два типи зворотних зв’язків – від зовнішньої системи, тобто факти, і від внутрішньої системи, тобто від відчуттів на чолі з інтуїцією. Якщо ми надто сильно намагаємось опертися на одну складову, то падаємо так само, наче пробували б ходити тільки на одній нозі. Пам’ятайте, що ваші відчуття оманливі, адже вони базуються на минулому досвіді, який не завжди доречний у конкретній ситуації, факти теж можуть бути хибними або недостатніми. Тільки постійне калібрування і балансування між обома системами дасть чесну відповідь.

Через те, що відчуття суб’єктивні й скоріше за все у конфліктних взаєминах виявляться однакові за проявом, але протилежні за спрямованістю (тобто, наприклад, обидвоє будуть обурені поведінкою один одного, звинувачуючи партнера), ми як зовнішні спостерігачі можемо опертися тільки на фактичні дані. Що ж може по факту показувати, має людина надресурс чи ні? Все те, що рахується. Наприклад, розуміння можна порахувати кількістю розмов, які ініціює хтось із партнерів: якщо хтось проініціював десять розмов, а хтось інший одну, – значить, шукає порозуміння той, хто ініціює більше. Турбота вираховується кількістю дотиків чи поцілунків, або часом, вкладеним у миття посуду чи допомогу при відкриванні дверей перед людиною, яка несе щось важке. Зацікавленість у комусь можна рахувати пропорцією погляду очі в очі під час спілкування. Приймання людини такою як є можна порахувати відсотком ситуацій, коли хотілося зробити якесь зауваження щодо поведінки, але воно залишилося невисказаним й емоційно забулося (тобто ми не акумулюємо оте невисказане). Цінування праці вираховується кількістю висловлених подяк і т.д. Немає ідеальних вимірників, але точно завжди знаходяться певні зовнішні прояви, які можна виміряти, до абстрактних понять. Спробуйте повправлятись − і ви одразу зрозумієте, наскільки багато ресурсу отримуєте, або, навпаки, вжахнетеся, наскільки мало вам повертається з відданого.

Курс” Тайм-менеджмент: навчись встигати все! –  ми всі хочемо мати більше часу та саме наш курс допоможе Вам це втілити!

Людині, яка має надресурс, легко паразитувати – брати там, де дають, і нести туди, де його можна «весело потратити», і при цьому важливо не визнавати надлишок, а навпаки, всіляко пояснювати, наскільки мало всього отримує від партнерства. Так відбувається не завжди. Звісно, є люди, що, навпаки, маючи надлишки, реінвестують їх – це стратегія обох партнерів у щасливих подружжях. Однак, як кажуть чиновники: якщо ви не берете хабарі, то, може, вам їх просто не пропонують? Спокуса скористатися надресурсом завжди велика, і тільки самодостатня й цілісна людина має цьому що протиставити.

пара серце стосунки розуміння

Зауважте, я не кажу: той, хто паразитує, не долучився до створення надресурсу. Його вклад становить рівно 50%. Адже нагадаю: саме пияк формує біля себе сильну і вольову жінку, а неврівноважена істеричка – надчоловіка, тобто проблема не в тому, звідки надресурс взявся, а куди спрямовується! Паразит не реінвестує його там, де взяв, а отже обмежує розвиток взаємин. Як підсумок, повторю: людям зазвичай не бракує ресурсів, навпаки – їх забагато, однак у силу низької самооцінки і проблемних родинних моделей просто звикають тратити не там, де беруть.

Якщо у вас усе дуже добре, то цілком можливо, що у вас усе дуже погано, бо не факт, що ви вмієте cправлятись із тим добрим, що отримуєте у своє життя. Дуже мало чоловіків і аналогічно мало жінок вміють давати просто так. І особливо якщо ви думаєте: ваш чоловік не вміє давати, усвідомлюйте: в той самий момент він те саме думає і про вас, адже думки людей, які живуть разом, дзеркальні.

Прості поради

У будь-якій незрозумілій ситуації займайтесь автоґрумінгом. Найпростіший природний мотиватор − це турбота про власне тіло. Замість того, щоб зайти у соціальну мережу чи подивитися фільм, краще підіть у душ, пострижіть нігті, поголіться, зробіть манікюр чи педикюр, або ще краще і те, і інше, повискубуйте зайве волосся, сходіть на масаж … Кожна порядна мавпа як у вільний час, так і просто у ситуації невизначеності буде чистити хутро побратиму або своє власне. Це чудово заспокоює і надихає до змін. Але, звісно, не переборщіть, все добре в міру.

Також рекомендуємо курс: Емоції і відчуття, які заважають нам насолоджуватись життям і досягати більшого. Обов’язковий курс для Вашого вдалого майбутнього!

Обіцянки і створені на їх основі очікування – дуже сильні мотиватори, це свого роду демонстрація нереалізованого потенціалу. У взаєминах за них можна дуже багато чого купити, хоч загалом вони нам нічого не коштують. Велетенську помилку робить той, хто нічого не обіцяє. Щоправда, ще більшу робить той, хто обіцяє, але нічого з обіцяного не виконує.

Коли вам особливо важко, давайте ще більше любові й турботи! Не думайте, звідки будете поновлювати, – все відновиться само по собі! Той, хто віддає, наповнює серце! Навіть коли у конфліктній ситуації не знаєте, що робити, – віддавайте! Це універсальна самодопомога в усіх випадках життя.

Не можна сформувати взаємини, роблячи це тільки тоді, коли все добре. Над взаєминами, наче над бізнесом чи кар’єрою, треба працювати і у часі, коли все добре, і коли, здавалось би, цілий світ змовився проти вас. Більшість стосунків не доходять до якісного рівня тільки тому, що люди намагаються розвивати їх лише тоді, коли на любовному горизонті не видно хмар. Насправді, що б не було і як би не було важко, не припиняйте свій рух у напрямку до кращих взаємин, хоч, звісно, можете сповільнити його. Keep moving!

Найбільші кризи у взаєминах у житті очікують нас саме у тому віці й у той час, коли їх проходили і наші батьки. Будьте пильні! Маєте знати основні проблемні періоди, які існували у подружньому житті ваших батьків, незалежно від того, об’єктивні вони (викликані зовнішніми чинниками: економічні кризи, соціальні потрясіння, смерть близької людини, природні катаклізми тощо) чи суб’єктивні (викликані внутрішніми чинниками: розлучення, невдоволення життям, проблеми на роботі, хвороби тощо). Вам теж доведеться пройти цей шлях. І наскільки добре ви вивчите історію батьків, настільки простіше вам буде не втрапити у дбайливо розставлені пастки долі. Тож вчіть історію – трафарет батьківського шляху передається підсвідомо – питання лише у тому, як ви ним скористаєтеся.

Роман Кушнір (уривок із книги «Жінка і чоловік. Частина 2»)