Чому ви не можете завжди мати гроші? Психологічні блоки

Чому ви не можете завжди мати гроші

Всюди є такі дивні люди, які не знають що вчора це вчора, і які щоранку прокидаються з минулорічними думками у голові.

Генрі Форд

Єдиними гальмами на шляху до наших завтрашніх досягнень, є наші сьогоднішні сумніви.

Франклін Делано Рузвельт

Багате мислення – багато грошей?

Усе ніби так просто: всі проблеми – від неправильного способу мислення, який, своєю чергою запускає механізм неправильних слів і дій, а отже, й віддаляє людину від таких милозвучних для вуха понять як «успіх», «гармонія», «багатство» і «щастя». Тобто нібито достатньо щось там у глибинах мозку замінити, докрутити або, навпаки, послабити, промити, прочистити й змастити, – і все запрацює, наче надійний японсько-німецький механізм. Та в реальному житті ті зміни так просто не відбуваються, бо людина триматиметься за свої блоки, як реп’ях кожуха, або, як той, хто тоне, за соломинку, хоч десь поряд Життя точно подає свою надійну руку допомоги.

Чому люди продовжують робити собі гірше і забивають м’ячі у свої ворота, граючи проти себе, тоді, коли довкола чимало можливостей жити в достатку і заможності?

Багато відповідей матимуть одне спільне слово: звичка! Людина боронить свої найбільші звички так,
наче захищає власні частини тіла. Для наочного прикладу використаю таку аналогію: чи готові ви отак одразу віддати, скажімо, котрийсь з пальців, до прикладу, мізинець, за нове вміння чи можливість? Тільки дуже самомотивовані особи зможуть відповісти «так» і, до речі, саме вони й досягають успіху, бо знають, чого хочуть, і готові жертвувати меншим заради більшого.

А в більшості людей одразу виникне надскладна дилема – отримати щось нове і ще не до кінця зрозуміле чи залишити те старе, з чим вже звикся і що всім з тобою асоціюється. Перше, може, й ліпше, проте чуже, незнане; друге – поганеньке, але своє. Виходить, що змінити якийсь усталений погляд на речі для людини – все одно, що погодитися на фізичний біль утрати частини своєї плоті. І не думайте, що є більше сприйнятливі до новизни люди: за мільйони років еволюції матінка Природа навчилася ідентифікувати такі риси як наївність, довірливість і всіляко карати «двійками» Життя:

  • захотів якийсь первісний мисливець з’їсти невідомий гриб – отруївся;
  • погладив хтось невідому тваринку – та вкусила, впорснувши отруту;
  • вгамував спрагу водою з незнаного озерця – заразився невідомою хворобою;
  • ігноруючи родичів у печері насолоджувався блискавкою … востаннє.

Читайте ще “Ставлення до грошей

Звичка довго приглядатись і сумніватись щодо всього нового та незнаного міцно засіла в думках людей як «базовий параметр». І це не означає, що поступ далі не йде, просто його темпи і у рамках якогось суспільства, і в конкретної людини, передбачають декілька етапів:

  1. відсіювання найактивніших новаторів – люди, які «випереджають» свою епоху, довго не живуть, бо їм завжди кортить покопирсатися у чомусь, що часто нагадує розетку;
  2. формування певних правил – що можна, а що не можна робити, і чому два плюс два дорівнює чотири, – своєрідне формування стандартів безпечного поводження з невідомим;
  3. використання раніше невідомого лідером, тобто, тим, на кого рівняються інші, або тим, кому вдалось здобути суттєві переваги, освоївши щось нове, наприклад, мати теплу їжу, коли заманеться, або вполювати кенгуру бумерангом;
  4. масове застосування нововведення – той, хто ним не користується, відтісняється на маргінеси життя: до прикладу, навколо всі смажать барбекю від блискавки або гріють собі юшку на вогні, видобутому від тертя паличок, тож гризти сирі корінці виглядає якось навіть несолідно;
  5. стереотипізація інновацій – те, що раніше було новим, старіє, обростає мохом стереотипів і пліснявою з латинською назвою «tak treba robyty, bo vsi tak roblyat`»;
  6. стримування прогресу – все, що раніше штовхало вперед, тепер наче щупальцями невідомого морського чудовиська тягне назад або, щонайменше, просто тримає, наче якір: коли всі їдять штучний біфштекс, в якому немає нічого спільного ані з beef, ані зі steak’ом, щоби відстояти своє право смакувати корінцями, треба знову ставати новатором і проходити всі кола пекла спочатку.

У випадку особливої звички окремої людини все відбувається так само, тільки в меншому масштабі і ґрунтується на недовірі до, може, й доброго, але невідомого нового. Ось чому людям так важко змінюватись: процес цей справді не є ані легким і безболісним, ані швидким. До прикладу, звиклася людина з думкою, що «гроші заробляють важкою працею», або що «керівник – це той, хто вказує тобі, що робити», то й живе так наче більш притомних і приємніших моделей й у світі нема. Що вже казати про такі колоритні бур’яни, як «гроші це зло», «гроші псують людину» і чимало інших, про які я писатиму далі. Отак росте собі бадилина, плодоносить, шкодить корисним культурам, а людина навіть не підозрює про її шкідливий вплив та всіляко оберігає від «зазіхань» інших світоглядів. Такий собі чудний фермер, який дбайливо опікується лопухами, не намагаючись розгледіти під їхнім розлогим листям паростки пшениці.

Мабуть, можна знайти ще чимало прикладів несхожості комп’ютера і мозку, або дискутувати про їх подібність, та підемо далі і після загального, але, на мою думку, важливого вступу до теми засвоєння людиною психологічних установок, розглянемо, що таке блоки і як вони заважають людині жити.
Психологічні блоки щодо грошей

Психологічні блоки щодо грошей

Як існує шаблон про те, що людина на 80% складається з води, так само є і психологічне повір ̓я, що людина на 95% у своїх вчинках спирається на автоматизми – узвичаєні установки: «я так роблю – бо я так робив» і «я так буду робити, бо я так роблю», тобто такі собі ціннісні орієнтири з минулого досвіду, на які опирається людина у прийнятті будь-якого рішення: чи то стосується вибору нового взуття, чи супутника/-ці життя.

Якщо установка поширена на територіях, схожих між собою за площею, серед людей однієї національності, зі схожим соціальним статусом, однаковим кольором шкіри тощо, то її можна назвати стереотипом.

Якщо установка – це певне внутрішнє ціннісно-забарвлене ставлення людини:

  • треба їсти щонайменше тричі на день;
  • лисі люди менше обманюють;
  • молоко вибирають за чистотою фартуха господині тощо.

То упередженням є якась виняткова і більш категорична установка:

  • всі вчителі математики погано малюють;
  • ніколи не можна запізнюватись;
  • завжди треба казати правду;
  • всюди добре, а з тобою найкраще тощо.

І як деталізований вид, психологічний блок – це обмежувальне упередження:

  • чесно заробити багато грошей неможливо;
  • не треба проявляти ініціативу;
  • не пхайся поперед батька в пекло;
  • гроші псують людину.

Тобто це формування думки, що НЕ треба робити і як НЕ буває, без формування розуміння, що варто зробити, щоб таки БУЛО. Окрім того, блок, на відміну від простого упередження, зазвичай суттєво «заважає людині жити», постійно стримуючи її істинний потенціал і можливості. Бо й справді великої шкоди від думки, що пральна машина має бути тільки німецького виробництва, а вранці обов’язково поснідати, не буде, а от віра в те, що «всіх грошей не заробиш» і що їх «ніколи не буває багато» може добряче попсувати людині взаємини з грішми на ментальному рівні.

Швидше дізнайтеся, як визначити і прибрати грошові блоки, натисніть – ТУТ.

Блок, з одного боку, схожий на той сумнозвісний бур’ян, який я вже описував у цій книзі, з іншого боку, – це наче якась велетенська кам’яна брила на нашому полі, під якою нічого не може рости, яка, до того ж кидає тінь на іншу частину поля (сфери життя), не даючи користі й там (створюючи проблеми). Для того, щоб цю каменюку розбити, потрібно наполегливо гамселити її молотом думки, тобто, незважаючи на перешкоди, аналізувати причини виникнення (звідки це в мене?), поточні переваги (чого я за цей блок тримаюсь?) а також знати, що краще посадити на тому місці після того, коли валун буде розбитий вщент і його дрібні пилинки непомітно рознесе вітер змін.

Будь-яка установка і навіть блок втрачають свою силу, коли людина намагається себе зрозуміти, до прикладу, якщо вона вважає, що економити – то «у себе красти», отже, їй треба спершу визнати свою марнотратність, так само, коли людина постійно складає «копійку до копієчки», «на чорний день», «щоби було», їй треба для початку усвідомити, що вона скупа. Часто це необхідна, та не достатня умова для змін, адже потім потрібно буде ще довший час її аналізувати й шукати заміну, приміром, марнотратному – вирощувати на своєму полі ще одну установку на кшталт «заощаджені гроші – зароблені гроші», а скупому – «все має свою ціль» чи щось інше, що не суперечитиме його жадібності.

Запрошуємо на курс “Збільшіть продажі – систематизуючи роботу відділу

Багате мислення - багато грошей

На які «бур’яни-каміння» слід звертати особливу увагу?

а) на ті, що містять виключні слова «всі», «ніхто», «ніколи», «завжди» тощо. Насправді це маркери найглибших цінностей людини, і саме їм треба приділяти якнайбільше уваги. Категоричність формує моноліт, який дуже важко обробляти, бо у ньому немає місця для іншого погляду, він беззаперечний у безсенсовості свого самодурства: «все має бути по-моєму», «всі багатії – злодії», «ти ніколи не станеш багатим», «ніхто не працює чесно» тощо.

б) на ті, які не підлягають сумніву, обговоренню чи сміху. «Те, що можна висміяти, втрачає свою святенність», – вважав Аристотель. А й справді, якщо людина може пожартувати з себе – то це добрий знак, що вона мислить гнучко і готова до змін, якщо ж щось навіть обговорити не можна, а не те, що піддати сумніву чи висміяти надмірність, то тоді варто говорити про фанатизм і культ, які, зазвичай, до нічого доброго не приводять.

Поспостерігайте, над чим не готові сміятися ви?

в) на те, що короткі фрази мають більший вплив на нас, аніж довгі і хитромудрі вислови. «Великі гроші – великі проблеми» буде задавати сильніший вектор людини, аніж «ті гроші, які ми маємо, можуть створювати труднощі, якщо їх використовувати не за призначенням». Психологічна сила висловлювання наче розподілена між його частинами, тож, що коротшою та лаконічнішою є фраза, то більше у ній сили впливу, а там, де слів багато, вона ніби розпорошується.

г) на те, що блок, який закликає до дії, є більше небезпечний, аніж описовий: «ніколи не водися з багатими», «гроші тебе зіпсують» глибше чіпляє людину, ніж «багаті люди – нечесні люди » чи «гроші псують людину». В них часто є ефект залучення особистості через займенники «ти», «тобі», тобто відбувається демонстрація переваг-недоліків саме для конкретної людини.

ґ) на те, що вплив на систему образного мислення підсилює запам’ятовуваність. Ми мислимо образами, а не словами, і коли я напишу «дім», «олівець» чи «автомобіль», то, найімовірніше, у вашій уяві виникнуть картинки і звуки, а не слово, написане на аркуші. Візуалізовані вислови «Гроші – це бруд», «За все треба платити», «Потрібно гарувати зранку до ночі» – зазвичай запам’ятовуються людині більше і сформують у її підсвідомості негативні асоціації через уявний бруд, важку працю тощо.

Спостерігайте за нами у таких соцмережах: Тік Ток, Інстаграм, Фейсбук.

Роман Кушнір (уривок із книги Спосіб мислення, як багатство)

Як бонус до нашої статті пропонуємо переглянути ТОП відео про Гроші та Психологію:

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn